Постанова № 32606783, 22.07.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року № 813/4985/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача Гапеєва С.О., представника третьої особи Тиховської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Львівській області, третьої особи Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу №104/Д від 23.04.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Головного управління юстиції у Львівській області (далі-Управління), третьої особи Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі-Самбірське управління), просить визнати протиправним та скасувати наказ №104/Д від 23.04.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2». Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2013р. по факсу з Міністерства юстиції України передано оспорюваний наказ начальника Управління в якому зазначено, що станом на 22 березня пояснень нею про відсутність на робочому місці 04.04.2013р. не надано, в наказі не вказано куди і кому надсилався лист від 12.04.2013р. щодо надання пояснень про відсутність на робочому місці. Листок непрацездатності разом з табелем обліку використаного робочого часу працівниками Самбірського управління надіслані на адресу Управління 22.04.2013р. Вважає, що оскаржуваний наказ є ніщо інше, як наслідок неупередженого ставлення до нього начальника Управління. Наказ підлягає до скасування, оскільки притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав невиконання доручення Управління від 12.04.2013р. №08-21/690 щодо надання пояснень про відсутність на робочому місці 04.04.2013р. не відповідає фактичним обставинам, оскільки відсутній акт про відмову у наданні пояснень, в Управління для дачі пояснень з цього питання не викликалась, доручень Управління щодо ненадання пояснень позивачем не було, ні начальником Самбірського управління, ні начальником відділу організаційного забезпечення Самбірського управління пропозицій в Управління щодо притягнення його до відповідальності не скеровувалось, згідно інформації начальника Самбірського управління доручення Управління від 12.04.2013р. №08-21/690 ні на адресу Самбірського управління, ні на його адресу не надходило.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та зазначив, що з врахуванням долучених до матеріалів справи представником відповідача документів йому в судовому засіданні стало відомо, що в оскаржуваний наказ наказом Управління №152/Д від 14.06.2013р. були внесені зміни щодо терміну « 22.03.2013р.» який замінено на термін « 22.04.2013р.». Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав та усно пояснив, що оскільки позивачем на доручення Управління від 12.04.2013р. №08-21/690 не було надано пояснень щодо відсутності на робочому місці 04.04.2013р., а оскаржуваний наказ прийнятий з підстав не виконання цього доручення, а тому такий є правомірний. З врахуванням того, що в тексті наказу була допущена описка, то на підставі наказу №152/Д від 14.06.2013р. в оскаржуваний наказ внесено зміни щодо терміну виконання: термін « 22.03.2013р.» замінено на термін « 22.04.2013р.». Просив в позові відмовити.

Представник третьої особи Самбірського управління в судовому засіданні позов підтримав та надав аналогічні пояснення позивачу. В підтвердження позову зазначив, що на адресу Самбірського управління доручення Управління від 12.04.2013р. №08-21/690 не надходило, про що подав журнал реєстрації вхідної кореспонденції. Про перебування позивача на листку непрацездатності 04.04.2013р. позивач в телефонному режимі повідомляв, про що йому, як начальнику було про це відомо 04.04.2013р. Ні оскаржуваний наказ, ні наказ, яким вносились зміни в нього, на адресу Самбірського управління не надходив від Управління. Просив позов задовольнити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.15 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як встановлено судом позивач перебуває на службі в системі органів Міністерства юстиції України та займає посаду провідного спеціаліста Самбірського міськрайонного управління юстиції, та виконує свої посадові обов'язки на підставі посадової інструкції, з якою ознайомлений під підпис особисто 06.09.2012р.

Начальником Головного управління юстиції у Львівській області Багряком А.С. 23.04.2013р. винесено Наказ №104/Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2»., згідно якого останньому оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов'язків.

Не погоджуючись з прийнятим Управлінням наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 14 Закону України «Про державну службу», дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Статтею 149 КЗпП визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавцю слід зажадати від порушника письмові пояснення. Відмова працівника дати письмове пояснення не є підставою неможливості застосування роботодавцем дисциплінарного стягнення.

Накладення дисциплінарного стягнення оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця та повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказ №104/Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» винесений Управлінням 23.04.2013р.

Про існування спірного наказу, як пояснив позивач, дізнався 03.06.2013р., оскільки такий був переданий факсимільним повідомленням з Міністерства юстиції України.

В оспорюваному наказі зазначено, що Управлінням надано доручення від 12.04.2013р. №08-21/690 про надання пояснень про відсутність на робочому місці 04.04.2013р. ОСОБА_2 в термін до 17.04.2013р. Пояснення станом на 22.03.2013р. не надано до Управління, чим порушено ст.139 КЗпП України та ст.10 Закону України «Про державну службу» та наказано за неналежне виконання своїх посадових обов'язків оголосити ОСОБА_2 догану.

В судовому засіданні позивач зазначив, що доручення Управління від 12.04.2013р. №08-21/690 на адресу Самбірського управління не надходило, про таке йому не було повідомлено ні в усній ні в письмовій формі, жодних письмових документів, якими засвідчено відмова позивача від виконання доручення не складалось, в Управління з питань надання невиконання доручення не викликався, начальником Самбірського управління, ні начальником відділу організаційного забезпечення Самбірського управління, якому безпосередньо підпорядкований згідно п.1.5 посадової інструкції, подання чи усні пропозиції щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Управління не подавались. Окрім того пояснив, що про наказ Управління №152/Д від 14.06.2013р., яким внесені зміни щодо термінів, йому стало відомо лише в судовому засіданні.

В підтвердження обґрунтованості заявленого позову позивачем до матеріалів справи долучено відповідь начальника Самбірського управління від 04.06.2013р. №191/06-37/502 на його заяву від 03.06.2013р. згідно якої вбачається, що станом на 01.06.2013р. згідно Журналу реєстрації загальних вхідних документів Самбірського управління (номенклатурний номер 06-29) доручення Управління від 12.04.2013р. вих. №08-21/690 про надання пояснень ОСОБА_2 та доручення від 24.04.2013р. вих. №08-21/753 про зобов'язання ознайомлення з наказом від 23.04.2013р. №104/Д не надходило, запити Управління щодо виконання вказаного доручення відсутні, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні вищезгаданим Журналом реєстрації.

Окрім того, в судовому засідання позивач пояснив, що відсутність на робочому місці 04.04.2013р. підтверджується листком непрацездатності серії АВД №958314, який був поданий разом з супровідним листом в Управління 22.04.2013р. за вих.№153/03-03/369.

Дані обставини підтвердив в судовому засіданні представник третьої особи начальник Самбірського управління Тиховська О.А., яка, окрім того, пояснила, що про доручення Управління від 12.04.2013р. вих. №08-21/690 Самбірському управлінню стало відомо лише 03.06.2013р. з наказу від 23.04.2013р. №104/Д, оскільки такий був надісланий на його адресу з Міністерства юстиції України.

До матеріалів справи представником відповідача долучено копію доручення Управління від 12.04.2013р. вих. №08-21/690 з якого вбачається, що таке адресоване провідному спеціалісту Самбірського МРУЮ Львівської області ОСОБА_2, проте в такому не вказана адреса, на яку таке доручення надсилалось.

В судовому засіданні позивач пояснив, що особисто йому таке доручення на надходило.

До матеріалів справи представником відповідача долучено витяг з Журналу реєстрації вихідної кореспонденції Управління від 15.04.2013р. в якому, як зазначив представник, за №127 містяться відомості щодо реєстрації, в тому числі, і доручення Управління від 12.04.2013р. вих. №08-21/690.

Як вбачається з журналу реєстрації таке доручення мало бути скеровано у Самбір «адресату» МУЮ простою кореспонденцією. Окрім того, доручення датоване 12.04.2013р., згідно цього Журналу внесено в реєстр вихідної кореспонденції 15.04.2013р. Проте доказів того, що воно відправлялось 15.04.2013р. чи іншого дня відповідачем не надано, що є підставою вважати, що ймовірність його виконання в термін «до 17.04.2013р.» була мізерна.

В судовому засіданні учасники процесу пояснили суду, що для покращення доступу до державних органів, такі в своїй роботі використовують електронну пошту (факс). Начальник Самбірського управління зазначив, що будь яке доручення, повідомлення, яке надходить на електронну пошту (факс) вноситься до журналу реєстрації загальних вхідних документів, проте ні вищезгадане доручення Управління, ні оскаржуваний наказ та наказ яким вносились у нього зміни за допомого цих засобів зв'язку не надходили з Управління. Даний факт представником відповідача не спростовано.

Як встановлено в судовому засіданні, 14.06.2013р. начальником Управління винесено наказ №152/Д яким внесено зміни, в тому числі, до наказу від 23.04.2013р. №104/Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2»: термін « 22.03.2013р.» замінено на термін « 22.04.2013р.».

Оскільки станом на 22.04.2013р. в Управління було скеровано докази в підтвердження відсутності на робочому місці ОСОБА_2 (листок непрацездатності), а тому наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 23.04.2013р. не можна вважати таким, що прийнятий з дотриманням принципу обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.

Слід зауважити, що ознакою порушення працівником трудової дисципліни, що може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника. Отже, за умови обов'язкової наявності усіх наведених вище складових дисциплінарного правопорушення, відсутність хоча б однієї - виключає застосування і відповідальності.

Окрім того, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин вчинення допущеного працівником проступку, підстав прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із вказівкою у необхідному випадку на час вчинення та час виявлення самого проступку, а також обґрунтування обрання певного виду стягнення, який застосовується до порушника, з урахуванням передбачених у законі підстав.

Аналізуючи оскаржуваний наказ Головного управління юстиції у Львівській області від 23.04.2013р. №104/Д, згідно якого накладено на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани на предмет відповідності його зазначеним вище нормам законодавства, суд приходить до висновку, що такий вищезазначеними вимогам не відповідає, оскільки не містить чіткого і конкретного формулювання як суті, так і обставин вчинення дисциплінарного проступку позивачем, належним чином відповідачем не відображені підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, не взято до уваги листок непрацездатності як підставу відсутності на робочому місці з 04 по 06 квітня 2013 року, не конкретизовано яке невиконання посадових обов'язків здійснив позивач, а формулювання дисциплінарного проступку в наказі як «за неналежне виконання своїх посадових обов'язків», носить загальний характер.

Накладення дисциплінарного стягнення оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця та повідомляється працівникові під розписку. Строк повідомлення не встановлений КЗпПУ.

Однак, Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законами України.

У відповідності до п.31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20 липня 1984 року №213 (далі-Правила), наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення, із зазначенням мотивів його застосування, оголошується працівникові під розписку в трьохденний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, з оспорюваним Наказом, який винесений Управлінням 23.04.2013р., позивач ознайомлений 03.06.2013р., а з наказом №152/Д від 14.06.2013р., ознайомився лише в судовому засіданні, що є порушенням п. 31 Правил.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАСУ передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням встановлених судом фактичних обставин суд вважає, що наказ начальника Управління від 23.04.2013р. №104/Д «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» у вигляді оголошення догани за неналежне виконання своїх посадових обов'язків з врахуваннм внесення в нього змін згідно Наказу Головного управління юстиції у Львівській області №152/Д від 14.06.2013р., прийнятий без дотримання вимог Кодексу законів про працю України, Правил та передбачених ч.3 ст.2 КАС України принципів, а тому підлягає до скасування.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, що у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління юстиції у Львівській області №104/Д від 23.04.2013р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» з врахуванням внесення в нього змін згідно Наказу Головного управління юстиції у Львівській області №152/Д від 14.06.2013р.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.07.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.