Рішення № 32605690, 22.07.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2013 р.Справа № 924/677/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь" ДМ, с. Плужне, Ізяславський район, Хмельницька область

про стягнення 444 924,17 грн., з яких 84 866,64 грн. - інфляційні втрати та 360 057,53 грн. - 3% річних за час користування чужими коштами

За участю представників:

від позивача: Швець Р.П. - за довіреністю від 12.05.2013 р.;

від відповідача: не прибув.

В засіданні суду 22.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ч.2 ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача 444 924,17 грн., з яких 84 866,64 грн. інфляційних втрат та 360 057,53 грн. 3% річних за час користування чужими коштами.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 15.09.2011р. між ТОВ „Хліб Інвестбуд" (покупець) та ТОВ „Русь-ДМ" (постачальник) було підписано контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №КФ0137, відповідно до якого (п.п.1.1, 1.2 контракту) продавець зобов'язаний був у термін до 30 вересня 2012 року передати у власність покупцю наступний товар: овес 2 класу (ДСТУ 4963:2008) в кількості 12 000 тон по ціні 1950,00 грн. на загальну вартість товару 23 400 000,00 грн.

Вказує на те, що згідно п.1.5 контракту сторони домовились, що однією з істотних умов даного контракту є укладення договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку. Предметом договору застави буде майно, визначене в пункті 1.1 цього Контракту. Продавець усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед Покупцем, які передбачені статтею 1 цього Контракту та полягають в тому, що Продавець поставляє Покупцю Товар в термін, передбачений п.1.2 цього Контракту. Покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язання, витрат пов'язаних із зверненням стягнення на Товар та його реалізацією (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Позивач стверджує, що, оскільки договір застави, передбачений п.1.5 контракту не був укладений, вказаний контракт не набув чинності, отже є недійсним. Отже, позивачем було здійснено попередню оплату товару за підписаним, але таким, що не набув чинності, контрактом та перераховано відповідачу 10 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів. Внаслідок цього у володінні відповідача знаходиться майно - грошові кошти позивача, які відповідач набув без достатньої правової підстави, тобто за умови, коли контракт не набув чинності.

Позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 січня 2013 р. у справі № 10/5025/1229/12 постановлено стягнути з ТОВ „Русь" ДМ на користь ТОВ „Хліб Інвестбуд" 10 000 000 грн.

Вказує, що відповідно до листів-вимог від 17.04.2012р. №132/04 та від 26.04.2012р. №145/04 позивач вимагав від відповідача негайного повернення коштів, сплачених за контрактом, та відшкодування інфляційних втрат позивача за весь час користування чужими грошовими та трьох процентів річних.

Станом на дату звернення позивача до господарського суду Хмельницької області з цією позовною заявою, відповідач не повернув зазначені кошти. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України на набувача покладається обов'язок повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Посилається на те, що згідно з ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Так, відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Вказує, що ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

У зв'язку із цим, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 84 866,64 грн. та 360 057,53 грн. 3% річних, всього в сумі 444 924,17 грн. відповідно до поданих розрахунків.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву не подав, хоча про розгляд справи повідомлявся із направленням ухвал від 22.05.2013р., від 06.06.2013р., від 19.06.2013р., від 11.07.2013р. на адресу відповідача згідно реєстру поштових відправлень господарського суду області від 23.05.2013р. №05-24/5219, від 07.06.2013р. №05-24-5778, від 20.06.2013р. №05-24-6217, від 12.07.2013р. №05-24/7003. Згідно наявних у справі поштових повідомлень кореспонденція суду отримувалась відповідачем 03.06.2013р., 14.06.2013р.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату.

Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення сторін про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

15.09.2011р. між ТОВ „Хліб Інвестбуд" (покупець) та ТОВ "Русь" ДМ (постачальник) було підписано контракт №КФ0137 на поставку зерна майбутнього врожаю, відповідно до п.1.1 якого сторони погодили, що постачальник у визначений сторонами строк передає покупцю у власність товар-овес ІІ класу в кількості 12000 т загальною вартістю 23400000 грн., а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Термін поставки 30 вересня 2012 року (включно) (п. 1.2 контракту).

Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього Контракту. Базис поставки: EXW, сертифікований елеватор указаний в специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємними частинами (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000) (п.п.12.1,1.3). Орієнтовна вартість контракту становить 23400000 грн. Ціна Товару може бути зменшена за односторонньою вимогою Покупця, але не більш ніж на 25 % від ціни, що встановлена в п.1.1. контракту або яка існує (склалася на ринку) на момент поставки партії Товару за погодженням Сторін. Ціна Товару може бути збільшена за домовленістю Сторін. Кількість товару може бути змінена за погодженням Сторін (п.п.1.4-1.1.4.3).

Відповідно до п.1.5 контракту Сторони домовились, що однією з істотних умов даного контракту є укладення договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку.

Предметом договору застави буде майно, визначене в пункті 1.1. цього Контракту. Продавець усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед Покупцем, які передбачені статтею 1 цього Контракту та полягають в тому, що Продавець поставляє Покупцю Товар в термін, передбачений пунктом 1.2. цього Контракту. Покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Згідно із п.2.1 контракту передача товару проводиться на умовах EXW франко елеватор згідно правил ІНКОТЕРМС 2000. Постачальник зобов'язується передати одночасно з кожною партією товару такі документи: оригінал складського свідоцтва про зерно, оригінал аналізної картки сертифікованого елеватора або сертифікату якості ДХІ, оригінал податкової накладної на товар (п.2.2. контракту).

Положеннями п.2.5 контракту передбачено, що остаточний розрахунок з Постачальником проводиться Покупцем на підставі наявності таких документів: Контракту складського зберігання зерна між зерновим (товарним) складом та Покупцем; складських документів на зерно, виписаних Покупцю (за наявності відповідного базису поставки); акту приймання-передавання на весь обсяг зерна (Товару); картки аналізу зерна виданих сертифікованим елеватором або посвідчення про його якість, виданого Державною хлібною інспекцією; видаткових накладних на Товар; податкових накладних на залишок суми вартості зерна, не оплаченої за контрактом (р. 2 контракту).

У п.3.1 контракту сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються згідно порядку розрахунків, затвердженому Додатком 1 до цього Контракту на підставі Планового проекту вирощування вівса, погодженому сторонами та викладеному в Додатку 2 до Контракту. Постачальник у день надходження авансового і кожного наступного платежу на свій поточний рахунок видає Покупцю податкову накладну на відповідну суму (п. 3.2 контракту).

На виконання вказаного контракту №КФ0137 позивач проводив наступні попередні проплати на загальну суму 10 000 000,00 грн., а саме: згідно платіжних доручень від 28.04.2012р. №771753799 на суму 2000 000,00 грн.; від 09.02.2012р. №71048618 на суму 200 000,00 грн., від 29.03.2012р. №71481787 на суму 2 500 000,00 грн.; від 22.03.2012р. №771752074 на суму 500 000,00 грн.; від 02.03.2012р. №71481792 на суму 200 000,00 грн.; від 02.03.2012р. №71481786 на суму 600 000,00 грн.; від 02.03.2012р. №71481784 на суму 600 000,00 грн.; від 02.03.2012р. №71481785 на суму 600 000,00 грн., від 04.11.2011р. №68126727 на суму 500 000,00 грн.; від 04.11.2011р. №68126730 на суму 100000,00 грн.; від 04.11.2011р. №68126728 на суму 600 000,00 грн., від 03.11.2011р. №68126515 на суму 200 000,00 грн., від 01.11.2011р. №68126502 на суму 300 000,00 грн., від 16.09.2011р. №12791 на суму 200 000,00 грн., від 23.12.2011р. №69898688 на суму 300 000,00 грн.; від 01.11.2011р. №68126503 на суму 100 000,00 грн., від 05.10.2011р. №17685 на суму 200 000,00 грн., від 29.11.2011р. №3524 на суму 300 000,00 грн.

Листом від 04.09.2012р. №36 відповідач повідомив позивача, про те, що недофінансування згідно Контракту № КФ0137 на поставку зерна майбутнього врожаю та Планового проекту вирощування та порядку розрахунків у не повному обсязі зі сторони ТОВ „Хліб Інвестбуд" призвело до складних обставин в господарстві ТОВ „Русь" ДМ, які стались при збирані урожаю, а саме з оплатою збиральної техніки та автомобілів, що призвело до неможливості у короткий термін зібрати урожай. Посилаючись на форс-мажорні обставинами, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України, що призвели до загибелі посівів вівса на площах 708 га. на суму 2830584 грн., п.6 Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю від 15.09.2011р. №КФ0137, просить термін виконання зобов'язань перенести відповідно до терміну дії зазначених обставин стихійного лиха (форс-мажор), про що укласти відповідний Контракт та платіж в сумі 2830584 списати.

Листом від 21.09.2012р. відповідач повідомив позивача, про те, що, оскільки покупцем не здійснено у визначений строк оплату коштів, як передбачено додатком 1,2 , посилаючись на ст. 530 ЦК України , ТОВ "Русь" ДМ зупиняє виконання зобов'язань щодо передачі товару за Контрактом до моменту повної сплати Покупцем коштів, а саме в сумі 13 400 000,00 грн.

Позивач листом від 24.12.2012р. звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 10 000 000 грн., сплачених за контрактом від 15.09.2011р.

Оскільки відповідач порушив істотні умови контракту від 15.09.2011р. №КФ0137, не уклав договору застави (п.1.5), договору страхування товару (п.4.4) не поставив товар у визначений строк та не повернув перераховані кошти, позивач звернувся до суду із позовом про розірвання контракту №КФ 0137 від 15.09.2011 року, стягнення 10 000 000 грн., сплачених за контрактом, 3 744 000 грн. неустойки, 2 340 000 грн. штрафу, посилаючись на ст.ст.16, 525, 526, 599, 629, ч.2 ст.651, ч.5 ст. 653, 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.01.2013р. по справі №10/5025/1229/12 із ТОВ "Русь" ДМ на користь ТОВ „Хліб Інвестбуд" стягнуто кошти в сумі 10 000 000,00 грн. як безпідставно набуті, які сплачувались позивачем на його власний страх та ризик, оскільки за умовами контракту №КФ0137 від 15.09.2011р. у позивача не виникло зобов`язань по оплаті за товар.

Позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд стягнути з відповідача 444 924,17 грн., з яких 84 866,64 грн. інфляційних втрат (з 16.09.2011р. по 31.01.2013р.) та 360 057,53 грн. 3% річних за час користування чужими коштами (за період з 16.09.2011р. по 29.04.2013р.) згідно поданих в матеріали справи розрахунків з підстав, передбачених ст. ст. 625, 1212, 1213 ЦК України, ст. 232 ГК України та відповідно до рішення суду від 21.01.2013р. по справі №10/5025/1229/12.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За приписами даної статті ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, інших юридичних фактів.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Із матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись із даним позовом, просив стягнути із відповідача 444 924,17 грн., з яких 84 866,64 грн. інфляційних втрат (з 16.09.2011р. по 31.01.2013р.) та 360 057,53 грн. 3% річних за час користування чужими коштами (за період з 16.09.2011р. по 29.04.2013р.) згідно поданих в матеріали справи розрахунків.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на ст.ст.625, 1212, 1213 ЦК України, ст.232 ГК України, а також на рішення суду від 21.01.2013р. по справі №10/5025/1229/12, яке в установленому законам порядку набуло чинності та не скасоване.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вказаної статті слідує, що суми інфляційних витрат та річні від простроченої суми можуть нараховуватись лише на суму грошового зобов'язання, яке прострочене.

За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В ході вирішення даного спору судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 84 866,64 грн. інфляційних втрат та 360 057,53 грн. 3% річних були нараховані позивачем за прострочення виконання обов'язку по поверненню 10 000 00,00 грн. коштів, які були сплачені відповідачу без відповідної правової підстави, та підлягали поверненню в порядку ст.ст.1212, 1213 ЦК України.

Такий висновок підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.01.2013р. по справі №10/5025/1229/12, яке у встановленому законом порядку набуло чинності та не скасоване.

Вказаним судовим рішенням по справі №10/5025/1229/12 встановлено, що позивач, здійснюючи оплату на підставі договору (контракту від 15.09.2011р. №КФ0137) в сумі 10 000 000,00 грн., діяв на власний страх і ризик, оскільки за умовами контракту у нього не виникло обов`язку щодо здійснення оплати за товар. Тобто, позивач здійснював оплату безпідставно.

Судом враховується, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи вищенаведене, заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 84 866,64 грн. за період прострочення з 16.09.2011р. по 31.01.2013р. є безпідставними, тому не підлягають задоволенню.

Судом також приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Натомість, розрахунок інфляційних витрат за період з 16.09.2011р. по 31.01.2013р. позивачем проведено вибірково, без врахування періоду, за який визначалась дефляція, що не узгоджується із вищевикладеними вимогами нормативних актів.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача 360 057,53 грн. 3% річних за час користування чужими коштами, тобто за період з 16.09.2011р. по 29.04.2013р., судом приймається до уваги наступне.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п.2 ст.1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу), а згідно ст.1057 ЦК України попередня оплата є комерційним кредитом та до неї застосовуються положення про кредитний договір (ст.ст. 1054-1056 ЦК України).

Ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення статей про регулювання відносин позики (ст.ст.1046-1053 цього ж Кодексу).

При цьому, ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із вищенаведеного та враховуючи відсутність між сторонами підписаної угоди, якою передбачалось встановлення відсотків за користування чужими коштами, правова позиція позивача стосовно рахування суми 3% річних за користування чужими коштами, судом до уваги не приймається та спростовується вищенаведеним.

Натомість, рішення суду про стягнення коштів, яке набуло чинності у вставленому законом порядку, є підставою для стягнення з відповідача 3% річних.

Судом враховується, що, оскільки судове рішення про стягнення із боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі №3-65гс11, від 12.09.2011р. у справі №3-73гс11, від 24.10.2011р. у справі №3-89гс11, від 14.11.2011р. у справі №3-116гс11.

Як слідує із матеріалів справи, рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2013р. по справі №10/5025/1229/12 набуло чинності 01.02.2013р. Тому, правомірним суд вважає нарахування 3% річних в сумі 72 328,77 грн. за період прострочення із 01.02.2013р. по 29.04.2013р. Натомість, нарахування позивачем 3% річних із 16.09.2011р. по 31.01.2013р. суд вважає безпідставним, оскільки таке нарахування проведене позивачем на негрошове зобов'язання, а з інших підстав (повернення безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України).

Відповідно, належних та допустимих доказів на спростування зазначеного, суду не було подано.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 72 328,77 грн. 3% річних, в решті позову про стягнення із відповідача 84 866,64 грн. інфляційних втрат та 287 728,76 грн. 3% річних, суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь" ДМ, с. Плужне, Ізяславський район, Хмельницька область про стягнення 444 924,17 грн., з яких 84 866,64 грн. - інфляційні втрати та 360 057,53 грн. - 3% річних за час користування чужими коштами, задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь" ДМ, с. Плужне, Ізяславського району, Хмельницької області, вул. Бортника,5 (код ЗКПО 36334988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд", м. Київ, вул. Мельникова,12 (код ЗКПО 33307354) 72 328,77 грн. (сімдесят дві тисячі триста двадцять вісім гривень 77 коп.) 3% річних та 1 446,57 грн. (одна тисяча чотириста сорок шість гривень 57 коп.) відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В позові про стягнення 84 866,64 грн. інфляційних втрат та 287 728,76 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 24.07.2013р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.:

1-до матеріалів справи

2- позивачу -вул. Боженка, 13, корп. 3-Б, оф.204, м. Київ, 03150, прост. кореспонд.

3-відповідачу - с. Плужне, Ізяславського району, Хмельницької області, вул. Бортника,5 - прост. коресп.