Рішення № 32605665, 23.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 915/1145/13

За позовом : Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

54015, АДРЕСА_1

Про: стягнення заборгованості в сумі 8958,47 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Дяченко В.С., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 03.07.13 р. звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 8393,55 грн. основного боргу, 5,16 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 93,29 грн. - 3% річних та 466,46 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 3244 від 23.11.2011 року, додатків до договору, наряду на підключення від 25.10.12 р., претензії № 12-Ю від 11.01.2013 року, договору оренди приміщення № 1 від 09.11.11 р., рахунків, актів прийому-передачі теплової енергії, норм ст.ст. 2, 11, 509, 510, 525, 526, 598 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач користуючись тепловою енергією за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року проплати здійснював частково та несвоєчасно, що є порушенням взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач в судове засідання з невідомих причин не з'явився, відзив по суті позову не надав, вимоги ухвали суду від 05.07.13 р не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5403006170558.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

23.07.13 року суд за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

23.11.2011 року між ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» (правонаступником якого є ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль») та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір «про постачання теплової енергії в гарячій воді» № 3244 згідно з умовами якого позивач, як енергопостачальна організація, зобов'язався постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач, як споживач, взяв на себе зобов'язання оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розділом 6 вищевказаного договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ «Миколаївська ТЕЦ», в грошовій, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальної організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 2 додатку 1/1 до договору орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору 857,71 грн/Гкал без ПДВ, становить 13076,65 грн. ПДВ 2615,33 грн., усього 15691,98 грн.

Спірні правовідносини, які склались між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про поставку.

Так, відповідно до приписів п.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року (включно) теплову енергію на загальну суму 11068,58 грн., що підтверджується нарядом на підключення від 25.10.2012 року, актами прийому-передачі теплової енергії, рахунками на оплату та реєстрами вручення цих актів і рахунків споживачу.

Акти прийому-передачі теплової енергії за спірний період разом з рахунками на оплату, як і обумовлено умовами п. 6.5 договору, були позивачем скеровані відповідачу, про що свідчать реєстри про вручення споживачу зазначених документів.

Але, як вбачається з матеріалів справи, споживач, по-перше, акти прийому-передачі з підписом не повернув, мотивованої відмови від підписання або неповернення підписаних екземплярів енергопостачальній організації не надав, по-друге, здійснив оплату лише в сумі 2300,00 грн. та з урахуванням переплати в жовтні 2012 р. на суму 375,03 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 8393,55 грн.

В зв'язку з відсутністю оплати, 11.01.2013 року на адресу споживача енергопостачальною організацією була направлена претензія № 12-Ю про сплату боргу, яка залишена відповідачем без належного реагування.

Відповідно до змісту ст. ст. 629, 525, 526 договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань по здійсненню оплати за одержані послуги.

Відповідно до умов пункту 7.2.2 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України від 20.05.1999р. №686-ХІV.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, п. 1 ст. 624, ст. 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми та той факт, що відповідачем жодної проплати за отримані послуги в спірний період не було здійснено, позивач цілком правомірно нарахував боржнику до стягнення: за період з грудня 2012року по січень 2013 р. - 5,16 грн. інфляції, за період з листопада 2012 року по травень 2013 року - 93,29 грн. 3% річних та за період з листопада 2012 р. по квітень 2013 р. - 466,46 грн. пені.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи та оцінивши надані докази у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в зв'язку з чим з винної сторони підлягає стягненню як основний борг так і передбачені законодавством санкції, тому позовні вимоги заявлені цілком обґрунтовано, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (54015, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) - 8393,55 грн. основного боргу, 5,16 грн. - інфляційних, 93,29 грн. - 3% річних, 466,46 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 25 липня 2013 року.

Суддя О.Г.Смородінова