Постанова № 32604428, 22.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 р. Справа № 804/2794/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Кравець Є.С.

за участю сторін:

від позивача - Галан Ю.А.

від відповідача - Цурбільова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропластмас» до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Дніпродзержинська про скасування розрахунку, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року позивач, ПАТ «Дніпропластамас», звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, в якому просив скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на ОСОБА_3 від 10.01.2012 №61/02-26.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при складанні спірного Розрахунку відповідач безпідставно та незаконно врахував при обчислені сум, які належить до відшкодування позивачем, стаж роботи працівників за період до 11.03.94. Позивачем також зазначено, що розрахунки складені в січні 2012р., тобто передчасно, не за результатами фактично понесених витрат по пенсіонерам, зазначеним в ньому, а також те, що позивач не є правонаступником ЗАТ «Дніпропластмас» в частині внесень до Пенсійного Фонду плати, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком №1, що підтверджується Статутом позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що особам, які до і після 11.03.94 працювала на роботах, передбачених списками № 1 та 2, пенсія призначається відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій підлягають відшкодуванню підприємством в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в письмових запереченнях.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне..

Судом встановлено, що позивач - Публічне акціонерне товариство «Дніпропластмас» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом - 02969171.

Як з'ясовано судом, до 08.09.11 позивач мав найменування «Закрите акціонерне товариство завод «Дніпропластмас», яке створено шляхом перетворення орендного підприємства завод «Дніпропластмас». Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» та згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів ЗАТ завод «Дніпропластмас» найменування закритого акціонерного товариства завод «Дніпропластмас» змінено на Публічне акціонерне товариства «Дніпропластмас».

Відповідно до ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо відсутності у нього зобов'язань попередньої юридичної особи перед органами Пенсійного фонду України відшкодувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є помилковими, оскільки суперечать наведеним нормам, які носять імперативний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем з метою направлення на адресу позивача складений Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2012р. від 10.01.2012 №61/02-26.

Згідно з зазначеним Розрахунком місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 у 2012 р. становить 643,02 грн.

Позивачем не заперечується той факт, що вказані громадяни працювали на підприємстві позивача та були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто за списком №1.

Також позивачем не заперечується і ті обставини, що зазначеним особам ним були видані відповідні Довідки, які уточнюють особливий характер роботи для призначення пільгових пенсій.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. (абз.1 п.2). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями абз.4 п.п.1 п.2 Прикінцевих положень вказаного закону визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» ч.1 ст. 13 Закону "Про пенсійне забезпечення" особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Даний висновок відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у його рішенні від 02.10.12, прийнятому у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до відкритого акціонерного товариства «Трібо» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Положеннями частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст.244-2 КАС України, відповідно до ч.1 якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Враховуючи наведені приписи процесуального закону суд вважає, що викладені в зазначеному судовому рішенні висновки Верховного Суду України мають бути обов'язково взяті до уваги при розв'язанні даного спору по суті.

Отже, доводи позивача щодо безпідставності та незаконності врахування відповідачем при обчислені сум, які належать до відшкодування, стаж роботи працівників за період до 11.03.94, є хибними та необґрунтованими.

Згідно з пп. 6.4. п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1 (далі - Інструкція), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Отже, складення та направлення відповідачем спірного розрахунку на адресу позивача до 20-січня поточного року, а не за результатами понесення відповідних витрат, відповідає положенням чинного законодавства.

За викладених обставин, позивач обтяжений обов'язком відшкодовувати територіальним органам Пенсійного фонду України фактичні витрати по доставці та виплаті пенсій, що були призначені особам, зазначеним у спірному Розрахунку.

Також суд відзначає, що згідно з пп.6.3. п.6 Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники. Лише у разі ліквідації підприємства без правонаступників повідомлення для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ліквідованого підприємства не направляється (пп.6.9 п.6 Інструкції).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дослідженням спірного розрахунку порушень діючого законодавства з боку відповідача при визначенні розмірів витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, не встановлено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Дніпропластамас» задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпропластмас» до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Дніпродзержинська про скасування розрахунку від 10.01.2012 №61/02-26 - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст складено 27.03.2013.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 27.03.2013 СуддяО.С. Луніна О.С. Луніна