Ухвала суду № 32604360, 25.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 р.Справа № 1570/5538/2012

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Надлиманський» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013р. по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Надлиманський» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000831701 від 30.07.2012р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012р. ПАТ «Надлиманський» звернулось в суд із позовом до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0000831701 від 30.07.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Надлиманський» з питань своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої було складено акт від 04.05.2012р. за №503/17-100/00413268. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000571701 від 17.05.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на 435807,35грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 109461,84грн.

Підставою для прийняття такого рішення стало заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 16844,66грн.; надмірно витрачені кошти на відрядження або під звіт та/або не повернутих у встановлені строки, в результаті чого встановлено заниження оподаткованого доходу в сумі 22403,30грн.; включення позивачем доходу у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2011р. в сумі 179,73грн.; систематична несплата позивачем податку з доходів фізичних осіб, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 396379,66грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012р. оскаржено до ДПС в Одеській області, вимоги задоволені частково, прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000831701 від 30.07.2012р., яким грошове зобов'язання позивача визначено у розмірі 536828,36грн. Позивачем 07.08.2012р. подана скарга до ДПС України та 30.08.2012р. ДПС України йому відмовило у задоволенні скарги та залишило рішення ДПС в Одеській області без змін. Позивач не погоджується з вказаними висновками вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі невірних висновків, а тому посилаючись на зазначені обставини просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС за №0000831701 від 30.07.2012р. щодо нарахування грошового зобов'язання ПАТ «Надлиманський» в частині, а саме: за основним платежем у розмірі 10500грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2625грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Надлиманський» просить постанову суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати повністю як незаконне податкове-повідомлення рішення №0000831701 від 30.07.2012р., посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Надлиманський» у вказаному періоді проводило виплату доходу на загальну суму 42298грн. без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 6344,70грн. При виплаті фізичним особам орендної плати за паї підприємство не утримувало та не перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 10500грн. (70000грн. х 15%). Фізичні особи, які зазначені у таблиці п.3.2.4 акту перевірки (а.с.9), отримали відповідні суми доходу. Ці особи є суб'єктами підприємницької діяльності, зареєстровані у встановленому законодавством порядку, та є платниками єдиного податку відповідно до спрощеної системи оподаткування. Позивачем надані документи на підтвердження зазначених фактів, а тому суд вважає донарахування податку в сумі 10500грн. неправомірним. Отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

За період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. виявлено 74 випадки надання авансових звітів на загальну суму 149355,51грн. без наявності підтверджуючих документів. Оскільки платник податку не спростував висновки ДПІ, суд першої інстанції погодився з висновками про наявні порушення стосовно не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 22403,30грн.

Виходячи з того, що позивач не надав належних доказів правомірності податкового обліку, суд першої інстанції також погоджується з висновком ДПІ, яким встановлено, що підприємство не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 396379,66грн.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що після проведення позапланової перевірки, прийняття податкового повідомлення рішення та процедури адміністративного оскарження позивачем висновків викладених в акті та рішенні, ДПІ 30.07.2012р. прийнято нове податкове-повідомлення рішення за №0000831701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 536828,36грн. ВАТ «Надлиманський» 07.08.2012р. на вказане рішення подана скарга до ДПС України. ДПС України, але 30.08.2012р. своїм рішенням за №1077/0/61-12/10-2315 позивачу відмовлено у задоволенні скарги та залишило рішення ДПС в Одеській області без змін.

Перевіряючи правомірності висновків ДПІ та наявність підстав для прийняття спірного податкового-повідомлення рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно до п.п.4.3.25 п. 4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержаний само зайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

При перевірці банківських документів за вказаний період ДПІ встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб при оподаткуванні доходів, виплачених фізичним особам, які не були найманими на суму 16844,66грн. ДПІ в судовому засіданні уточнило, що позивач не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб тільки в сумі 10500грн.

Однак, в судовому засіданні суду першої інстанції надані документи, які підтверджують, що фізичні особи, зазначені у таблиці п. 3.2.4 Акту перевірки (а.с.9), отримали вказані суми доходу, але усі вони є суб'єктами підприємницької діяльності, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку, та є платниками єдиного податку відповідно до спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.

З урахування викладеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що донарахування податку у сумі 10500грн. є неправомірним, а тому безпідставним є і нарахування відповідачем штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2625грн. (10500х0,25).

При перевірці надмірно витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та/або не повернутих у встановлені законодавством строки ДПІ встановлено, що підприємством в порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 22403,30грн. за авансовими звітами працівників підприємства на загальну суму 149355,31грн.

В акті перевірки (а.с.11) вказано, що при перевірці касових документів та авансових звітів за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. виявлено 74 випадки надання авансових звітів на загальну суму 149355,51грн. без наявності підтверджуючих документів, або працівниками, які фактично не проводили розрахунки з постачальниками (додаток до акту №2 (а.с.19)).

За правилами п.1.15 ст.1 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р., податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Згідно п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 цього ж Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 19.2 ст.19 Закону визначено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170 ПК України передбачено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом ІІІ цього Кодексу; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Відповідно до п.п168.1.1 п.168.1 ст.168ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Виходячи з наведених норм, та враховуючи надані платником податку докази та документи, суд першої інстанції погоджується з висновками акту перевірки, що платником податку, в порушення п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями) та п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168ПК України за авансовими звітами працівникам підприємства виплачені кошти в сумі 149355,31грн., податок з виплачених доходів не утримано, до бюджету не перераховано, а тому правомірно донараховано податок в сумі 22403,30грн.

При перевірці правильності оподаткування доходу у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди (а.с.12) встановлено, що підприємством в порушення п.п.164.2.14 п. 164.2 ст.164ПК України занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 179,73грн. при наданні авансових звітів про сплату адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб підприємства за порушення законодавства на загальну суму 1198,2грн. Підставою для такого висновку є те, що за період з 28.01.11р. по 21.10.11р. до бухгалтерії підприємства надані авансові звіти про сплату адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб підприємства за порушення законодавства. Зазначені звіти надавались з метою повернення сум сплачених штрафів за рахунок підприємства.

Відповідно до п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

Оскільки підприємством не утримано та не перераховано до бюджету у вказаному періоді податок з доходів фізичних осіб в сумі 179,73грн., суд першої інстанції погоджується з висновком ДПІ та вважає його правомірним.

В акті перевірки (а.с.13) вказано, що перевіркою правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за вказаний період встановлено, що підприємством в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», п.168.1.4, п.168.1.5 ст.168ПК України, не перераховано податок з доходів фізичних осіб на суму 396379,66грн. Наявність такої заборгованості не заперечується позивачем.

Досліджуючи правомірність дій ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Аналогічна норма міститься в п.п.168.1.5. п.168.1 ст.168ПК України, а саме, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що згідно з податковими розрахунками ф. 1ДФ за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., заробітна плата та інші доходи (орендна плата за паї) виплачувалась працівникам та орендодавцям несвоєчасно та не в повному обсязі в результаті чого підприємством не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 396379,66грн., що підтверджено відповідним розрахунком (а.с.19).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції погоджується з висновками ДПІ, викладеними в акті перевірки, яким встановлено, що підприємством не перераховано до бюджету у перевіряємому періоді податок з доходів фізичних осіб у сумі 396379,66 грн., що також не заперечувалось і не спростовано позивачем.

Разом з цим, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. «б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. „б" п. 76.2 ст.176ПК України підприємством податкова звітність ф. №1-ДФ за 2009 - 2011р.р. надавалася не в повному обсязі, а саме: встановлено факти не відображення доходів, виплачених фізичним особам-підприємцям. Так, протягом 2009 - 2011р.р. проводились виплати за придбання продуктів харчування, в податкових розрахунках ф. 1-ДФ за 2009 - 2011р.р. відомості про виплачені кошти за відповідною ознакою не зазначені.

Між тим, п.п.«б» п.176.2 ст.176ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

За таких обставин, суд першої інстанції вважає, що платником податку не доведено правомірність податкового та бухгалтерського обліку, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача щодо вказаних порушень не заперечували.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про часткове задоволення адміністративного позову, оскільки позивачем не спростовані повністю висновки викладені в акті перевірки, щодо правильного податкового та бухгалтерського обліку.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Надлиманський» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2013р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко