Рішення № 32604236, 24.07.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3786/13-ц

Пр. № 2/643/2226/13

24.07.2013 року

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Поліщук Т.В.,

за участю секретаря Чорноморець Т.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, неустойки у звязку з несплатою аліментів -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму заборгованості по аліментам на утримання малолітнього сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 21.07.2008 року по 02.07.2010 року в розмірі 20672,85 грн., неустойку (пеню) у зв'язку з виникненням заборгованості по аліментам в розмірі 75455,90 грн., а також судовий збір у розмірі 754,56 грн..

В обґрунтування позову зазначила, що 14.07.2008 року між позивачем та відповідачем був розірваний шлюб на підставі рішення Московського районного суду м. Харків, від шлюбу із відповідачем разом з позивачем залишився проживати малолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.08.2008 року Московським районним судом м. Харків було ухвалено рішення та видано виконавчий лист у справі №2-4462/08 від 19.08.2008 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21.07.2008 року до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виконавчий лист у справі №2-4462/08 від 19.08.2008 року було подано до органів Державної виконавчої служби України 01.07.2010 року, а виконавче провадження відкрито 02.07.2010 року.

Протягом 21.07.2008 року 24.11.2008 року позивач отримала від відповідача аліменти у сумі 5289,61 грн. за місцем роботи: Філія Дочірньої Компанії «Укргазвидобування», з якого відповідач звільнився 24.11.2008 року. Зазначає, що відповідач офіційно працював з липня 2008 року ще на одному підприємстві - ЗАТ «Концерн НАДРА», аліменти із заробітку на якому відповідач не сплачував. Також вказує, що протягом 21.07.2008 року - 02.07.2010 року вона від відповідача не отримувала інших аліментів та жодної допомоги по утриманню та вихованню малолітнього сина. У звязку з чим звернулася з даним позов до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с. 50-53) та зазначив, що аліменти на утримання сина сплачував, місце своєї роботи від позивача ніколи не приховував, а навпаки рекомендував звернутися до бухгалтерії або до виконавчої служби з виконавчим листом для стягнення з нього аліментів на утримання їх сина, однак позивачка без жодних пояснень цього не робила.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

На підставі рішення Московського районного суду м. Харків 14.07.2008 року між позивачем та відповідачем був розірваний шлюб (а.с. 8).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

08.08.2008 року Московським районним судом м. Харків було ухвалено рішення та 19.08.2008 року видано виконавчий лист у справі №2-4462/08 від 19.08.2008 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21.07.2008 року до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 11,12).

Як встановлено в судовому засіданні та сторонами по справі підтверджено, що протягом 21.07.2008 року 24.11.2008 року позивач отримала від відповідача аліменти у сумі 5289,61 грн. за місцем роботи: Філія Дочірньої Компанії «Укргазвидобування», з якого відповідач звільнився 24.11.2008 року.

Як вбачається з копії чеків, оригінали яких були дослідженні в судовому засіданні, відповідач перераховував аліменти на імя позивачки у період за який позивач просить стягнути з відповідача аліменти на її користь (а.с. 68,69). Позивач зазначила, що отримувала ці кошти та розуміла, що це перекази в рахунок аліментів на утримання сина, однак вважає, що перекази були не регулярні та не в тому розмірі в якому відповідач повинен був сплачувати аліменти, тому не зазначала цей факт у своєму позові та в поясненнях у судовому засіданні .

За правилами ст. 196 Сімейного кодексу при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України , суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішення суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 197 Сімейного кодексу України, суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач сплачував аліменти на утримання сина, чим виконував зобовязання покладенні на нього рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.08.2008 року.

У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір.

Матеріали справи свідчать про те, що виконавчий лист було предявлено до виконання 02.07.2010 року (а.с. 19, 35).

Як вбачається з листа Головного управління юстиції у м. Києві, розпорядженням державного виконавця зобовязано бухгалтера підприємства нарахувати заборгованість по стягненню аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження, тобто з 02.07.2010 року відповідно до розміру заробітної плати боржника, оскільки в період з 21.07.2008 року до дати предявлення виконавчого документа до Відділу (01.07.2010), виконавчий лист № 2-4462 від 19.08.2008 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів в розмірі ? частини заробітку на користь ОСОБА_2, не знаходився на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби, оскільки відсутні будь-які відмітки, що підтверджували б протилежне. Тому, з огляду на викладене, виходячи з переліку поданих на виконання, разом з виконавчим листом, документів, неможливо встановити факт отримання (неотримання) стягувачем аліментів за період з 21.07.2008 року по 02.07.2010 року, оскільки за цей період контроль за повнотою та регулярністю сплати аліментів органами ДВС не здійснювався. В ході виконання рішення суду, 06.09.2011 року до Відділу надійшов лист від ПП «Центр обробки даних Надра» №01-06/238 від 29.08.2011, згідно якого боржник звільнений з займаної посади та переведений на нове місце роботи в ТОВ «Інтегровані нафтогазові технології, в якому зазначено, що заборгованість по аліментах станом на 29.08.2011 року відсутня (а.с. 35, 28).

Суд вважає, що позивач без поважних причин не зверталася для предявлення виконавчого листа до виконання, а таким чином позовні вимоги є необґрунтовані та не доведені, оскільки вина відповідача щодо несплати аліментів за період21.07.2008 року по 02.07.2010 року у суді не доведена.. Таким чином позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 174, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 196, 197 СК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, неустойки у звязку з несплатою аліментів відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Т. В. Поліщук