Постанова № 32603961, 16.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 р. Справа №805/6456/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:20

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Донецьк)

до

Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь)

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 4270474,19 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чебаненко Є.О. за дов. №03-19/5 від 02.01.2013 року,

від відповідача: Новгородська В.В. за дов. №09/66 від 02.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 4270474,19 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 35356 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1331 особа. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1414 робочих місця. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 83 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.

Згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012 році відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції сумі 4262801,15 грн.

На суму заборгованості станом на 24.04.2013 року нарахована пеня в розмірі 7673,04 грн. Загальна сума заборгованості, яку позивач намагається стягнути з відповідача становить 4270474,19 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов, просив задовольнити його у повному обсязі, пояснив, що на підприємстві впродовж 2012 року повинно бути працевлаштоване 1414 інваліда, а фактично працювало 1331 інвалідів. Отже відповідач не виконав нормативу по створенню 83 робочих місця по працевлаштуванню інвалідів, за що його й притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Надав заперечення, аналогічно письмовим.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, просив відмовити у задоволені адміністративного позову, посилаючись на те, що підприємством були створені робочі місця для інвалідів в належній кількості та приймались міри для пошуку останніх для працевлаштування. Таким чином, вважає що вина відповідача в невиконанні нормативу з працевлаштування інвалідів відсутня.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши важливі для прийняття рішення фактичні обставини та докази на їх підтвердження, встановив наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.07.91р., код ЄДРПОУ 13492430.

Відповідачем в обґрунтування заперечень були надані звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, які надавались щомісячно протягом 2012 року до Маріупольського центру зайнятості, в яких відповідач вказував вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

На відповідні запити Маріупольським міським центром зайнятості підтверджено наявність вакансій за формою №3-ПН, які надавалась щомісячно протягом 2010 року до центру зайнятості, в яких відповідач вказував вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідачем в обґрунтування своєї позиції надано суду відомості про працевлаштування інвалідів в 2012 році у кількості 48 осіб, в тому числі за направленням Маріупольського центру зайнятості у кількості 6 осіб.

З метою усунення порушень 04.09.2001 року на підприємстві прийнято Наказ №291 «Про створення робочих місць для інвалідів» та 22.02.2011 року Наказ №101 «Про міри по комплектації структурних підрозділів ПАТ «ММК ім. Ілліча» в умовах дефіциту кадрів». Також відповідач прийняв участь в ярмарці вакансій для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, по підтверджується відповідними телефонограмами. Відповідач надавав оголошення в місцеву газету.

Згідно зі ст. 18 Закону України №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Статтею 19 Закону України №875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону №875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Виходячи з правового змісту вищенаведених статей, підприємство, самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві повинно працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.

Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.

Тобто нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.

Відповідальність не може наставати за умови, коли були створені місця для працевлаштування інвалідів та про що звітується до центру зайнятості, тобто відповідач вжив всі належні заходи для виконання нормативу працевлаштування інвалідів, але ж останні не направлялись на підприємство відповідача або не приходили працевлаштовуватися.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок Товариства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у 2012 році фактично виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, що відповідає нормативу встановленому ст.19 Закону України №875, та докладав всі зусилля для усунення порушення до 01.01.2013 року, про що свідчать звіти про наявність вакансій.

Крім того, суд звертає увагу на вимоги статті 71 КАС України, відповідно до якого обов'язок по доведені своїх вимог або заперечень проти вимог повністю полягає на сторонах. Суд приходить до висновку про недоведеність з боку позивача правомірності своїх заявлених вимог, які є безпідставними та не обґрунтованими.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного - господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 7673,04 грн. суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення адміністративно-господарських санкції в сумі 4262801,15 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 7673,04 грн. слід залишити без задоволення, як необґрунтований.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Господарським кодексом України, Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, ст.ст. 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 158 - 164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4270474,19 грн. - залишити без задоволення.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 16 липня 2012 року.

Повний текст постанови складений 22 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.