Постанова № 32603918, 18.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р. Справа № 2а-11332/09/0570

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., суддів Чекменьова Г.А., Лазарєва В.В., при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Попова С.Г. (довіреність від 19.02.2013 року № 01/11-382), відповідача - Приходько О.С. (довіреність від 22.03.2013 року № 26), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Державної інспекції з енергозбереження Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (правонаступником якої є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України) в особі Територіального управління по Донецькій області Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови про застосування економічних санкцій від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013КП 18 ЕС, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2009 року державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної інспекції з енергозбереження Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів в особі Територіального управління по Донецькій області Державної інспекції з енергозбереження (надалі за текстом - Державна інспекція з енергозбереження, відповідач) про визнання недійсною постанови про застосування економічних санкцій від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013КП 18 ЕС.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (в подальшому - ДОАС) від 16.10.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду (далі - ДААС) від 17.12.2009 року скасовано постанову ДОАС від 16.10.2009 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України (надалі - ВАСУ) від 14.03.2013 року касаційну постанову ДОАС від 16.10.2009 року та постанову ДААС від 17.12.2009 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Як слідує з ухвали ВАСУ від 14.03.2013 року, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині витрачання позивачем паливно-енергетичних ресурсів є передчасними, оскільки не було встановлено чинність і можливість застосування відповідачем Методики визначення розрахунків витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах вугільної промисловості». Для правильного вирішення справи судам необхідно встановити ці обставини, а також встановити чи містить вона нові правові норми, чи зачіпає права, свободи й законні інтереси

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується зі спірною постановою про застосування економічних санкцій від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013КП 18 ЕС, оскільки підприємство приймає всі необхідні заходи для економного споживання електроенергії, що, зокрема, підтверджується результатами енергетичних обстежень ВАТ «Науково-дослідний інститут гірничної механіки ім. М.М. Федорова» згідно укладеному договору від 11.02.2005 року, впровадженням на підприємстві систем комерційного обліку електроенергії по зонам часу доби, застосуванням рекомендацій по підвищенню ефективності експлуатації та зниженню енерговитрат на провітрювання та ін.

При цьому, позивач не погоджується із застосуванням відповідачем розрахунків згідно «Методики визначення і розрахунків витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах вугільної промисловості. Шахти», затвердженої наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 06.12.2007 року № 161 з огляду на те, що ця Методика не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому не має юридичної сили.

Таким чином, позивач просить визнати недійсним постанову про застосування економічних санкцій від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013КП 18 ЕС

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що спірна постанова від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013КП 18 ЕС прийнята у відповідності з чинним законодавством та у межах компетенції Державної інспекції з енергозбереження, здійснені розрахунки відповідають вищевказаній Методики. при цьому, ця Методика носить нормативно-технічний характер, тому не підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за ефективними (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів.

На підставі викладеного, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 292021 ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області від 23.11.2001 року за № 1 271 120 0000 000025, ідентифікаційний код - 31599557, місцезнаходження - 85309, Донецька область, м. Родинське (т. 1 а.с. 43).

Згідно з Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 462/2011 Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України є правонаступником Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та Державної інспекції з енергозбереження - урядового органу державного управління, що діяв у системі Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що Територіальним управлінням по Донецькій області Державної інспекції з енергозбереження Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (правонаступником якої є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України) було проведено планову комплексну перевірку ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на предмет використання паливо-енергетичних ресурсів, про що складений акт від 13 березня 2009 року № 15-6/09-17-013 КП та Припис до цього акту щодо здійснення заходів для усунення встановлених порушень (т.1 а.с. 8-14, 15-16).

Зі змісту акту перевірки від 13.03.2009 року акт № 15-6/09-17-013 КП вбачається встановлення Державною інспекцією з енергозбереження фактів нераціонального (неефективного) використання електроенергії, (марнотратне, втрати та перевитрати), одним з яких зокрема є: перевитрати електроенергії внаслідок перевищення фактичних зовнішніх притоків повітря у системі головного провітрювання над розрахунковими, чим порушено п. «д» ст. 3, п. «а» ст. 27 Закону України «Про енергозбереження» та п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 786 (т.1. а.с. 11).

За наслідками зазначеного порушення згідно акту перевірки від 13.03.2009 року акт № 15-6/09-17-013 КП, відповідачем прийнята постанова від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013 КП 18 ЕС про застосування економічних санкцій (сплату підвищеної плати або енергетичного збору за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів), якою відносно ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» за перевитрати електричної енергії: в натуральній величині - 684,379 тис. кВТ год/рік, в т.у.п - 246,376 т.у.п./рік застосовано економічні санкції у вигляді підвищеної плати у розмірі 502 402,62 грн. (т.1 а.с. 19).

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян визначає Закон України від 01.07.1994 року № 74/94 ВР «Про енергозбереження» (далі - Закон № 74/94).

Згідно з пп. е) ч. 1 ст. 11 Закону № 74/94 економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

Відповідно до Закону № 74/94 «нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів» - прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.

В абзаці 2 розділу ІІ додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 1993 року № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), визначено, що споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.

Як встановлено судом, перевірка ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» була проведена Державною інспекцією з енергозбереження у відповідності до Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року № 64, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2000 року за № 653/4874 (в редакції, чинною на момент проведення перевірки, Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 7 травня 2013 року № 436) (надалі за текстом - Порядок № 64).

Згідно п. 8 Порядку № 64 за результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго- та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів; споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.

Відповідно з п. 12 Порядку № 64 за результатами перевірки інспектор складає акт. У разі виявлення порушень з питань енергозбереження складається припис, який обов'язковий для виконання підприємством. Акт підписується працівником Інспекції, що проводив перевірку та керівником (головним інженером) підприємства, яке перевірялося. У разі незгоди керівництва підприємства з висновками акта, воно може оскаржити його у Національному агентстві України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

На підставі п.15 Порядку № 64 рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати. Перший примірник постанови залишається в Інспекції, а другий примірник у триденний термін після оформлення постанови надсилається (видається повноважному представнику) підприємству для сплати ним підвищеної плати.

Рішення щодо застосування до підприємства підвищеної плати може бути оскаржено в установленому законом порядку (п. 18 Порядку № 64).

Порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786.

Частиною 1 цього Порядку встановлено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов'язану з обмеженням обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій.

Основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження є прогресивні показники норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, а для застосування економічних санкцій та адміністративних штрафів - міжгалузеві, галузеві та регіональні норми питомих витрат.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 17 цього ж Порядку норми витрат паливно-енергетичних ресурсів - це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - одиниця продукції), орієнтований на прогресивне виробництво.

Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації (далі - підприємство).

Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 935 «Про організацію державного контролю за ефективним (раціональним) використанням паливно-енергетичних ресурсів» розрахунок обсягів неефективного (нераціонального) використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники нормативних значень їх витрат, що встановлені стандартами, а у разі відсутності стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії або нормативами витрат паливно-енергетичних ресурсів, проводиться у перерахунку на річне споживання, крім випадків, що підтверджені документально, за період від дня настання до їх виявлення, але не більш як за один рік від дня порушення таким суб'єктом установлених актами законодавства правил, згідно з методиками визначення та розрахунку втрат (перевитрат) паливно-енергетичних ресурсів, які затверджуються НАЕР в установленому порядку.

Судом встановлено, що розрахунок перевитрат електроенергії виконані відповідно до Методики визначення та розрахунків втрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах вугільної промисловості - «Шахти», затвердженої наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 06.12.2007 року № 161 (надалі за текстом - Методика № 161) на підставі показників фактичних та розрахункових витоків повітря, що наведені у Звіту по депресивній зйомки та результатам розрахунку вентиляційної мережі шахти «Краснолиманська» ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 27.12.2007 року, затвердженому 10-им Воєнізованим гірничорятувальним загоном Державної гірничорятувальної служби Міністерства вугільної промисловості України (т.1 а.с. 210-216).

При цьому, як встановлено судом, позивачем не було усунуто недоліки, вказані у зазначеному Звіті, що підтверджується Відомістю про стан провітрювання шахти «Краснолиманська» на 04.03.2009 року, що складена самостійно позивачем та надана відповідачу (т.2 а.с. 60).

Отже використання результатів депресійної зйомки 10 ВГРЗ за 2007 рік при визначенні перевитрат ПЕР були правомірними, що також узгоджується з Методикою № 161, оскільки на час проведення перевірки була відсутня інша депресійна зйомка, а у сукупності з відомостями про стан провітрювання шахти «Краснолиманська» на 04.03.2009 року, що складена самостійно позивачем, слідувало, що останнім не здійснено жодних дій, направлених на зменшення перевитрат, чи взагалі їх запобігання.

Разом з цим суд не приймає надані позивачем до матеріалів справи договори, укладені ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з підприємствами (зокрема, Проектно-конструкторське бюро - відокремлений підрозділ ДАК «Донбасвуглеавтоматика», ВАТ «Науково-дослідницький інститут гірничої механіки ім. М.М. Федорова», ТОВ «Теплоремонт» та ін.) як вказує позивач для здійснення заходів щодо реалізації проекту з використання енергозберігаючих засобів та систем управління швидкістю вентиляторів головного провітрювання, оскільки реалізація цих договорів та досягнута позитивна ефективність на перевіряємий період документально не підтверджені, про що свідчить зокрема, вищенаведена Відомість.

Таким чином, наведені договори є неналежними та недопустими доказами у цій справі, оскільки не містять інформації щодо предмету доказування, зокрема зменшення перевитрат енергії сааме через надшахтні будівлі.

Як вбачається з позову та усних і письмових пояснень, позивач вважає неправомірним застосування відповідачем Методики № 161 для розрахунку втрат паливно-енергетичних ресурсів ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», оскільки ця Методика не зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Відносно можливості застосування Методика № 161 та її реєстрації у Міністерстві юстиції України, суд виходить з такого.

Дана методика затверджена відповідно до п. 22 р. 4 Положення про Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2006 року № 412, та абз. 13 р. 4 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2000 року № 1039 «Питання Державної інспекції з енергозбереження», а також з метою удосконалення і розширення методичної бази Інспекції для застосування в практиці інспекторських перевірок підприємств вугільної промисловості.

Зазначеною Методикою № 161 затверджено також розроблений до неї Алгоритм розрахунків втрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах вугільної промисловості та Програмний продукт розрахунків до розділів: «Шахти», «Збагачувальні фабрики», «Кар'єри» (Вугільний розріз), «Вуглебрикетні фабрики».

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.10.92 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» державній реєстрації у Мінюсті України підлягають нормативно-правові акти міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

На виконання ст. 6 цього Указу постановою Кабінету Міністрів України за № 731 28.12.1992 року затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, пунктом 5 якого встановлено, що на державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

е) рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 16.11.2001 року № 33-32-1894, в Міністерстві юстиції України розглянута подана на державну реєстрацію Методика визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, затверджена наказом Державного комітету України з енергозбереження від 26.10.2001 р. № 113, у зв'язку з чим зазначено, що Методика носить нормативно-технічний характер (встановлює механізм визначення обсягу неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів на промислових об'єктах, що виробляють і споживають електричну та теплову енергію), а тому відповідно до підпункту «е» пункту 5 Положення 731 не підлягає державній реєстрації у Мінюсті України (т.2 а.с. 79).

Методика № 161 є аналогічною Методики № 113, також носить нормативно-технічний характер, отже суд погоджується з доводами відповідача, що Методика № 161 не підлягає державній реєстрації у Міністерстві юстиції України та має право на застосування Державною інспекцією з енергозбереження для розрахунку втрат паливно-енергетичних ресурсів.

Зазначене узгоджується з судовою практикою, зокрема, Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.02.2011 року по справі № К-24558/10 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Єнакієвський коксохімпром» до Державної інспекції з енергозбереження про визнання податкових повідомлень форми «Р» № 67 від 10.09.2009 року про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Згідно п. 14 Порядку нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 15 липня 1997 року № 786 висновки Державної інспекції з енергозбереження про фактичний стан обліку і неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів є однією з підстав для перегляду норм та нормативів їх питомих витрат.

До неефективних (марнотратних) відносяться витрати паливно-енергетичних ресурсів, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, режимних та технологічних карт, затвердженої проектної документації на енерго- та теплопостачання, а також на споруди в частині погіршення їх теплоізолюючих властивостей в опалюваний сезон, паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби, використання палива, недовантаження або використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого паливо- та енерговикористовуючого обладнання і машин, не обумовлене вимогами надійності або безпеки.

Відповідно до ст. 3 Закону № 74/94 одним з основних принципів державної політики у сфері енергозбереження є: створення енергозберігаючої структури матеріального виробництва на основі комплексного вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням екологічних вимог, широкого впровадження новітніх енергозберігаючих технологій (п. «д»).

Згідно пункту «а» статті 27 Закону № 74/94 (в редакції чинній на момент проведення перевірки) відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у невиконанні вимог щодо підтримання та підвищення технічного рівня енерговикористовуючого обладнання та систем енергопостачання.

Юридичні і фізичні особи повинні відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушень законодавства про енергозбереження, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 17 зазначеного Закону 74/94 визначено, що економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за: марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів. За перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. До обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.

Незважаючи на неодноразові вимогу суду, представниками позивача не надано суду жодних доказів вчинення необхідних заходів з моменту проведення депресійної зйомки 2007 року і до моменту проведення перевірки (у 2009 року), направлених на уникнення перевитрат енергії по надшахтним будівлям. Більш того, позивачем самостійно надані відповідачу відомості (т. 2, а.с. 60), з яких чітко вбачається, що фактично перевитрати енергії мають місце.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що спірна постанова від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013КП 18 ЕС є законною та обґрунтованою, оскільки при перевірці встановлені факти правопорушень у сфері господарської діяльності позивача та перевитрати ним паливно-енергетичних ресурсів, що також знайшло підтвердження у ході судового розгляду справи і позивачем не спростовано, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, що спростовували б доводи відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Державної інспекції з енергозбереження Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (правонаступником якої є Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України) в особі Територіального управління по Донецькій області Державної інспекції з енергозбереження про визнання недійсною постанови про застосування економічних санкцій від 23.03.2009 року № 15-6/09-22-013КП 18 ЕС - відмовити повністю.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 18 липня 2013 року. Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Чучко В.М.

Судді Лазарєв В.В. Чекменьов Г.А.