Рішення № 32603548, 22.07.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 212/10182/2012

Провадження № 2/127/1144/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Бойко В. М.,

за участю секретаря Мельник А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 27 листопада 2011 року ОСОБА_2, 25.05.1984р.н. керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Вінниці по вул. Соборна в бік пл. Жовтневої, у зоні дії нерегульованого пішохідного переходу не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_1, 10.08.1940р.н., що призвело до наїзду на пішохода, відповідач порушив п. 18.1 правил дорожнього руху де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був збитий автомобілем ударивши у праву сторону тіла від чого упав на землю на лівий бік та втратив свідомість. Як наслідок позивач отримавши тілесні ушкодження та був змушений звертатись до лікарів.

Позивач зазначає, що 27.11.2011р. лікарями МКЛ ШМД м. Вінниці встановлено діагноз: забій лівої половини грудної клітини, тупа травма живота. ОСОБА_1 перебуваючи у стресовому стані у лікарні не став повідомляти внаслідок чого отримав дані ушкодження та від запропонованої госпіталізації в хірургічне відділення відмовився. Однак після зазначеної події ОСОБА_1 почали турбувати біль у поперековому відділі, головні болі, голово кружіння у зв'язку із чим він був госпіталізований в Літинську ЦРЛ в неврологічне відділення де з 05.12.11р. по 27.12.11р. проходив стаціонарне лікування (22 доби).

Позивач вказує, що згідно акту судово-медичного дослідження (огляду) №165/332 судмедексперти дійшли висновку, що під час стаціонарного лікування ОСОБА_1 у Літинській ЦРЛ з 05.12.11р. по 27.12.11р. були виявлені ознаки тілесних ушкоджень: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, забою лівої нирки, що належать до легких тілесних ушкоджень. Витрати понесені позивачем на придбання ліків склали на загальну суму: 777 грн. 90 коп., що підтверджуються товарними чеками від 06.12.11р., 07.12.11р., 08.12.11р., 09.12.11р., 12.12.11р., 22.12.11р.. Крім цього під час лікування понесені додаткові витрати на посилене харчування, що є загальновідомим фактором та невід'ємною необхідністю для будь-якого хворого, для одужання та реабілітації, що склали в сумі 1218 грн. в період стаціонарного лікування (58грн. на 1 день). Тобто, витрати понесені позивачем на лікування травм отриманих внаслідок зазначеної ДТП в цілому склали 1995,90 грн.

Позивач стверджує, що обов'язком відповідача є відшкодування позивачу витрат на придбання ліків та додаткові витрати, що передбачено ст. 1195 ЦК України. Крім того внаслідок цієї аварії (наїзду), позивач зазнав моральних втрат, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації своїх звичок і бажань, він міг би реалізувати не витрачаючи часу на відвідування медичних, судово-медичних закладів та правоохоронних органів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник проти визнання позову заперечували, відповідач додатково пояснив, що 27 листопада 2011 року о 14 годині дійсно керував зазначеним транспортним засобом та рухався по вул. Соборній в напрямку площі Жовтневої. Рухався по своїй смузі руху, швидкість не перевищувала 40км/год. Ліворуч рухався трамвай. Трамвай зменшив швидкість, але не зупинявся. Так на одному рівні відповідач трамвай і під'їжджали до нерегульованого пішохідного переходу. Лише коли передня частина автомобіля відповідача майже порівнялась з передньою частиною трамвая, то із-за передньої частини трамвая вибіг пішохід. Не вийшов, а саме вибіг. Відповідач вказує, що встиг зреагувати та натиснути на педаль гальм, але зупинка ще не відбулась і саме в момент натискання почув стук в ліву боковину ТЗ. Пішохід був ОСОБА_1 був з якоюсь сумкою. Коли відповідач зупинився та вийшов і побачив пішохода. Але він не лежав, відповідач стверджує, що не бачив, щоб позивач падав. Трамвай поїхав далі, відповідач запитав у ОСОБА_1 що з ним, чи потрібна допомога та запропонував відвезти до лікарні. ОСОБА_1 сказав, що впав та і зрозумів, що вдарившись в лівий бік авто міг упасти. Саме тому відповідач відвіз його до лікарні. Там його оглянули, провели рентген. Відповідач вказував, що оплатив добровільно сам. ОСОБА_1 заявив, що впав сам. Після цього, вже через тривалий проміжок часу відповідач відвіз позивача до автовокзалу. Відповідач вказує, що посилання ОСОБА_1 в позовній заяві про нібито втрату свідомості на місці події та шоковий стан під час розмови з лікарями МКЛ ШМД 27.11.2011р. спростовується письмовим повідомленням з МКЛ ШМД від 30.01.2012р. за № 01-26/146 та письмовими поясненнями самих лікарів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що знаходяться у відмовному матеріалі № 1097/2 при матеріалах даної цивільної справи. Саме з огляду на однобокість та упередженість дізнавача при наданні вихідних даних для проведення авто технічної експертизи, висновок спеціаліста НДЕКЦ № 70а авто технічного дослідження від 17.5.2012р- не вірний, не відповідає дійсним обставинам справи ( при дачі відповіді на поставлені питання експерт сам здивувався і заявив, що потрібна оцінка всіх даних в комплексі). І тому не може бути прийнятий до уваги. Бо при додатковому огляді місця події 23.04.2012р. ОСОБА_1 показав яку відстань він подолав по пішохідному переході та в якому темпі, але при цьому жодним чином не було згадано як довго він знаходився, чи міг знаходитись в полі зору водія ОСОБА_2 так як питання про наявність в цей час на проїзній частині трамваю навіть не розглядалось. Абсурдність вихідних даних для автотехдослідження і призвело до недостовірних відповідей авто експерта. Саме тому і адмінпротокол по ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 не складався. Відсутня вина. Та і в рамках даної цивільної справи авто технічна експертиза не проводилась. Жодних об'єктивних підстав для подальшого звертання у лікувальний заклад , а тим більше-госпіталізації - «об'єктивна симптоматика»- це те , що напише лікар у медкарті. Причому знаючий лікарі Об'єктивність саме такого запису в медкарті ОСОБА_1 -не перевірена та нічим не підтверджена об'єктивно. ( В амбулаторній карті № 1-3448 -взагалі суперечлива). Хоча при дачі судово-медичного висновку до уваги і беруться саме записи.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи Ленінснького РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 08.02.2012р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 27.11.2011р. під час якої отримав тілесні ушкодження ОСОБА_6.( а. с. 10-11)

Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 порушено п.2.10 ПДР,

спростовуються наступним: згідно постанови апеляційного суду Вінницької області від 21.03.2012р. встановлено: як вбачається з постанови Замостянського районного суду від 28.02.2012 року водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Форд Транзит», перебуваючи під час руху в зоні дії нерегульованого пішохідного переходу, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_1Й, який перетинав проїзну частину зліва на право, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода, після чого за спільною згодою з останнім залишив місце пригоди, звернувшись за медичною допомогою до МКЛ ШМД м. Вінниця, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце події, чим порушив п. 2.10 ПДР України. Відповідно до вимог ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншим законами, що встановлюють відповідальність за адміністративне правопорушення, але

вчинена в стані крайньої необхідності тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку правління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною ніж відвернена шкода. Згідно вищевикладеної вимоги статті, ОСОБА_2 після вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, тобто для усуненнях небезпеки, яка загрожувала потерпілому, залишивши місце події з останнім та попрямував до МКЛ ШМД у м. Вінниці, а тому висновки суду, щодо ОСОБА_2, який порушив п. 2.10. ПДР України є невірними. Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 лютого 2012 року, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 306 гривень - скасувати, а провадження по справі за ч. 1 п. 4 ст. 247 КУпАП закрито. ( а. с. 50-51)

Доводи позивача про те, що він був госпіталізований до Літинської ЦРЛ в неврологічне відділення саме у звязку з отриманими травмами внаслідок ДТП, що сталась 27.11.2011р. спростовуються тим, що як вбачається із листа Літинського РВ УМВС України у Вінницькій області від 01.04.2013р. вих. 2778 - згідно довідки вих. №100 від 25.03.2013 року виданою Літинською ЦРЛ хворий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Літинській ЦРЛ з 05.12.2011 року по 26.12.2011 року. Про що чергову частину Літинського РВ УМВС не повідомлено в зв'язку з тим, що він поступив на лікування з наслідками черепно-мозкової травми (захворювання). Лише 25.12.2011 року він з письмовою заявою звернувся до Літинського РВ УМВС України у Вінницькій області з приводу отриманим тілесних ушкоджень в наслідок ДТП, що мало місце 27.11.2011 року о 14.00 год в м. Вінниці по вул. Соборній. Дана заява була зареєстрована в ЖРЗП №2520 від 25.12.2011 року та направлена за належністю в Ленінський РВ В МУ УМВС. ( а. с. 70)

В судовому засіданні досліджувалась амбулаторна карті № 1-3448 ОСОБА_1, згідно якої діагноз ОСОБА_1 стан після перенесеної ЗЧМТ струс головного мозку також медична карта стаціонарного хворого № 4394 ОСОБА_1 Проте, доказів, щодо того, що позивач перебував в лікарні саме через отримані травми через ДТП 27.11.2011р., а не за через інші отримані травми суду не надано.

Крім того, згідно листа ДУ «Вінницького обласного лабораторного центру держсанепідемслужби України» від 17.04.2013р. № 05-02/254 - ОСОБА_1 в період 28.11.2011р. по 04.12.2011р. включно знаходився на роботі відповідно до Табелю обліку робочого часу Літинської районної санітарно-епідеміологічної станції ( 27.11.2011р.- вихідний день). При цьому, згідно наказу МОЗ України від 21.09.2012р. №176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ, організацій, що належать до сфери управління МОЗ України» та наказу Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції від 03.10.2012р. № 205-мережа «Про ліквідацію санітарно-епідеміологічних закладів Вінницької області» 25.12.2012р. Літинська районна санітарно-епідеміологічна станція ліквідована. ( а. с. 76)

В судовому засіданні допитувались свідки ОСОБА_7А, яка пояснила, що є знайомою відповідача по справі та вказала, що чула телефонну розмову відповідача та особи, що представився представником органів внутрішніх справ, який вимагав кошти за вчинене ДТП стосовно ОСОБА_1, свідок ОСОБА_8 вказав, що 27.11.2011р. перебував у автомобілі відповідача, і саме в той момент коли відповідач по справі почув стук в ліву боковину автомобіля, та вийшов з авто зрозумів, що відбулось зіткнення в звязку з тим, що пішохід Коробейніков Герман Йосипович перебігав дорогу та вказав, що ОСОБА_1

Йосипович не падав і не ударявся об бордюр тротуару, свідок зазначв, що відповідачем було запропоновано відвезти ОСОБА_1 в лікарню, на що останній погодився.

Суд дослідивши матеріали даної цивільної справи виявив наявність розбіжностей у доданих позивачем додатках до позовної заяви у прізвищі позивача, а саме в одних документах він значиться як "Коробейніков" а в інших як " Коробб'єйніков", зокрема і у відмовному матеріалі №1097/02, а тому суд не бере до уваги вказаний доказ, в звязку з існуючими розбіжностями у прізвищі позивача.

Згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

ст. 58 ЦПК України, встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ч. 1 ст. 1167 ЦК України, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

ч. 1 ст. 1168 ЦК України, встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, встановлено, що способом захисту цивільних справ та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як вірно вказано в а.1 п.9 Постанові Пленуму Верховного суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів які б підтверджували вимоги вказані у позовній заяві, відсутні будь-які об'єктивні підтвердження призначення та проведення курсу конкретного лікування позивача та необхідного оздоровлення, надані позивачем товарні чеки в порушення норм цивільного процесуального законодавства -безадресні, найменування ліків, витратних матеріалів та квитанції відсутні, таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Керуючись ст. 525, 526, 546, 549, 559, 611, 1187, ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: