Постанова № 32603300, 22.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 р. № 820/5061/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Малихіної Н.С.,

відповідача - Голяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Державне підприємство "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.06.2013 року № 0001782200.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про заниження підприємством позивача податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 3333,00 грн., в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані контрагентом -ТОВ «Аркстоун». Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, відповідають даним податкової декларації з ПДВ за відповідний період. На час здійснення господарських операцій та складання первинних документів підприємство позивача та ТОВ "Аркстоун" знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач вважає, що відповідач поза межами своєї компетенції зробив висновок про те, що первинні документи, надані підприємством під час перевірки, не дали змоги встановити факт виконання робіт за договором, укладеним між ТОВ "Аркстоун" і ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" №12.05.16 від 07.05.2012 р., хоча недоліків первинних документів та підстав вважати їх недійсними відповідач не надав, інших доказів не навів.

В свою чергу, позивач також зазначив, що на підприємстві є в наявності всі необхідні матеріально-технічні умови для ведення господарської діяльності, а саме: персонал, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби тощо.

Таким чином, позивач вважає, що підприємством було правомірно сформовано податковий кредит у травні 2012 року, в зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні правові підстави для зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугували встановлені за наслідками перевірки висновки перевіряючих про заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 3333 грн. Вказує, що згідно висновків акту перевірки ДП «УКРДІПРОВАЖМАШ» порушено п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Дані порушення встановлені у зв'язку з ненаданням позивачем під час перевірки первинних документів, що підтверджували б взаємовідносини з TOB "Аркстоун". Відповідач вважає, що дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит у TOB "Аркстоун" за період з 01.05.2015 по 31.05.2012 року - не є дійсними. Зазначене свідчить, що у ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" відсутні об'єкти оподаткування в розумінні ст. 185 Податкового Кодексу України (далі Кодекс) від 02.12.10 за № 2755-VІ за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 року.

За таких обставин, відповідач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню,

У судовому засіданні 22.07.2013 року представник відповідача підтримав свою позицію по справі, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" (далі за текстом - ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ") знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що не заперечується сторонами у справі.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на підставі направлення від 17.05.2013 р. № 839 та наказу від 17.05.2013 р. №740, фахівцем ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ "Солар" (податковий номер 30767287) за період 01.08.2012-31.08.2012, з ТОВ "Аркстоун" (податковий номер 34390731) за період 01.05.2012-31.05.2012 та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства. За наслідками зазначеної перевірки складено Акт №1854/22.2-05/00212630 від 18.05.2013 р. (а.с. 19-24).

Згідно висновків акту перевірки підприємством позивача порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 3333 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, на підставі п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, подав свої заперечення від 30.05.2013р. № АДМ-05/511. За результатами розгляду заперечень позивача, відповідачем направлений лист від 05.06.2013 року (вих. № 5652/10/22.2-16), яким підтвердив встановлені під час перевірки порушення з боку позивача п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акту, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 р. за № 0001782200, згідно якого ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 4999,50 грн., з яких за основним платежем - 3333.00 грн., 166,50 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 27).

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугувало те, що позивачем під час перевірки не надані первинні документи, що підтверджують взаємовідносини з TOB "Аркстоун".

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з з ТОВ "Аркстоун" (податковий номер 34390731), а саме: між підприємствами було укладено договір № 12.05.16 від 07.05.2012 р., згідно якого ТОВ "Аркстоун" зобов'язався здійснити "Розробку предпроектної пропозиції інноваційного інтерактивного пізнавально-дозвіллєвого кінокомплексу" для ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" (а.с. 10-12).

Відповідач в акті перевірки встановив, що позивачем було отримано від контрагента - ТОВ «Аркстоун» послуги: за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000113 від 28.05.2012 р. на суму 16666,67 грн., в т.ч. ПДВ 3333,00 грн. Виконані контрагентом роботи за договором в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача, оскільки до видів діяльності ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ", зокрема, відносяться: виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології, надання послуг технічного консультування в цих сферах; технічні випробування та дослідження; будівництво будівель; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук; інші спеціалізовані будівельні роботи.

Інформація про види діяльності, які здійснювало ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" за період, що перевірявся відповідає відомостям, що містяться у довідках ЄДРПОУ, виданих підприємству (а.с. 30- 32).

Судовим розглядом встановлено, що також не заперечується сторонами по справі, у власності ТОВ ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" є офісне та виробниче обладнання, транспортні засоби. Середньооблікова кількість найманих працівників ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" складає 120 чоловік (осіб).

Отже, на підприємстві є в наявності всі необхідні матеріально-технічні умови для ведення господарської діяльності, а саме: персонал, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби тощо.

Відповідно до Акту № ОУ-0000113 від 28.05.2012 р. вказані роботи були виконані Виконавцем (ТОВ «Аркстоун») за договором № 12.05.16 від 07.05.2012 р. та сплачені Замовником (ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ") за договором своєчасно та в повному обсязі.

На підтвердження виконання робіт за даним договором позивачем до матеріалів справи надані: податкова накладна № 4 від 18.05.2012 р. на суму 14100,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 2350,00 грн.; податкова накладна № 7 від 28.05.2012 р., на суму 5900,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 983,00 грн. (а.с. 15-16).

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту, відображених у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у звітному періоді одержання - травні 2012 року.

Судом також з'ясовано, що на час складання податкових накладних ТОВ «Аркстоун» та ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" відповідно до Податкового Кодексу України мали статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мали право на складання податкових накладних (ст.ст.180-188 Податкового Кодексу України). ТОВ «Аркстоун» зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 28769486 від 31.07.2006 р., ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200060624 від 24.07.1997 р. (а.с. 31).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно платіжних доручень: від 18.05.2012 р. на суму 14100,00 грн. в т.ч. ПДВ 2350,00 грн. та від 29.05.2012 р. на суму 5900,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 983,00 грн. (а.с. 17-18).

Суд зазначає, що за правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про оплату товару вважаються доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

В ході судового розгляду справи судом було з'ясовано, що відповідачем фактів включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.

Оглянувши в судовому засіданні вищезазначений договір, суд не вбачає порушень закону в його укладенні: цей правочин було укладено право і дієздатними юридичними особами; предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Представником відповідача в ході судового розгляду зазначено, що в ході проведення перевірки згідно пояснень директора, наданого листом від 14.05.2013 року № АДМ-05/434 встановлено: що у зв'язку з відсутністю реалізації, отримана від TOB "Аркстоун'' передпроектна пропозиція не ввійшла до складу валових витрат ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ" та залишилася на незавершеному виробництві підприємства. Відповідач зазначає, що первинні документи, надані підприємством для перевірки, які отримані від TOB "Аркстоун" порушили п.2 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV.

Але під час судового розгляду відповідачем не наведено, яким саме чином позивачем порушені зазначені вимоги законодавства.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні вищезазначеного договору № 12.05.16 від 07.05.2012 між ТОВ «Аркстоун» та ДП "УКРДІПРОВАЖМАШ", та відповідно невикористання позивачем у межах господарської діяльності товарів/робіт/послуг, отриманих від ТОВ "Аркстоун" за вказаним договором, відповідачем до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Зазначена вище господарська операція підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату зазначеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Висновок про неправомірність наведених позивачем в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання по операціях з ТОВ "Аркстоун" за травень 2012 року, контролюючий орган обґрунтовує тим, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції (а.с. 23,71).

Суд вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, та зазначає наступне.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.

Суд зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за травень 2012 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Зазначений висновок викладений у Листі Вищого Адміністративного Суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаним договором відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Натомість, позивачем до матеріалів справи надане листування підприємства щодо необхідності здійснення розробки проектної документації товариством "Аркстоун".

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення № 0001782200 від 10.06.2013, яким підприємству позивача збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за травень 2012 року на суму 3333,00 грн.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесене відносно Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" від 10.06.2013р. № 0001782200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" (код ЄДРПОУ 00212630; 61068, м. Харків, просп. Московський, б. 151) витрати зі сплати судового збору в сумі 114,70грн. (сто чотирнадцять грн. сімдесят коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.07.2013 року.

Суддя Заічко О.В.