Постанова № 32601963, 23.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 5010/718/2012-16/32

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціальне конструкторське бюро "Орізон" та відкритого акціонерного товариства "Родон" б/н від 01.03.2013р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012р.

у справі №5010/718/2012-16/32

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м.Київ

до відповідача-1 - дочірнього підприємства "Спеціальне конструкторське бюро "Орізон", м.Івано-Франківськ

до відповідача-2 - відкритого акціонерного товариства "Родон", м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 350256,76 грн.

за участю представників:

- від позивача - Жук Р.С. (представник)

- від відповідача-1 - Сохан В.Є. (представник)

- від відповідача-2 - Сохан В.Є. (представник)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012р. у справі №5010/718/2012-16/32 (суддя Калашник В.О.) задоволено позов публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (надалі - ПАТ «Банк Форум») до відповідачів - дочірнього підприємства «Спецальне конструкторське бюро «Орізон» (надалі - ДП «СКБ «Орізон») та відкритого акціонерного товариства «Родон» (надалі - ВАТ «Родон») про стягнення заборгованості за кредитним договором №29/08/14-KLMV від 19.06.2008р. в сумі 350256,76 грн. шляхом звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці за договором іпотеки від 19.06.2008р. та вирішено:

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість в сумі 350256,76 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 30689,00 дол.США, що в еквіваленті до гривні становить 245281,83грн.; заборгованість по прострочених процентах - 12792,37 дол.США, що в еквіваленті до гривні становить 102243,02грн.; пеня - 341,81 дол.США, що в еквіваленті до гривні становить 2731,91грн.;

- в рахунок погашення вказаної заборгованості відповідача-1 перед позивачем, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19.06.2008р. (секцію № 4, зазначену в плані земельної ділянки за літерою "А", загальною площею 16182,3 кв.м. за адресою вул. Вовчинецька, 225, с. Вовчинець, м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області), що належить іпотекодавцю (відповідачу-2) на праві власності;

- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, визначеною у виконавчому провадженні суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Дане рішення оскаржили відповідачі, оскільки вважають, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та дійшов до висновків, які не відповідають матеріалам справи; просять рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити в позові повністю. Скаржники, зокрема, зазначають, що перед позивачем у відповідача-1 та відповідача-2 існують різні підстави виникнення зобов'язань (кредитний договір та іпотечний договір), що унеможливлює об'єднання вимог до обох відповідачів в одній позовній заяві; з аналізу матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 350256,76 грн., проте в результаті прийняття судом оскаржуваного рішення відбувається подвійне стягнення зазначеної суми (і з відповідача-1, і з відповідача-2).

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, позивач надав суду відзив №1888/2.10.1 від 05.04.2013р., в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, зокрема, що його вимоги до обох відповідачів випливають із одного грошового зобов'язання - кредитного договору №29/08/14-KLMV від 19.06.2008р., тому порушень щодо об'єднання вимог в одній позовній заяві не вбачає; подвійного стягнення немає, оскільки стягнення на майно відповідача-2 звертається в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за кредитним договором.

В судовому засіданні 23.07.2013р. відповідачі підтримали вимоги апеляційної скарги, просять оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, зазначених в апеляційній скарзі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Крім того, 23.07.2013р., скаржниками через канцелярію суду було подано клопотання про звільнення їх від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Суд, розглянувши вказане клопотання, вирішив відмовити в його задоволенні.

Позивач заперечив доводи апеляційної скарги у зв'язку з їх необґрунтованістю, вважає оскаржуване рішення законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

19.06.2008р. між АКБ "Форум" (банк; найменування в подальшому змінене на ПАТ «Банк Форум», що підтверджується статутом банку, а.с. 48-50, Том 1) та ДП "Спеціальне конструкторське бюро "Орізон" (позичальник) було укладений кредитний договір №29/08/14-KLMV (а.с. 24-27, Том 1), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитні кошти у гривнях та доларах США у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів (оплата підготовчих робіт по запуску обладнання, проектна документація, транспортні витрати, закупка сировини та інші витрати, пов'язані із здійсненням господарської діяльності) з максимальним лімітом заборгованості на день надання кредитних коштів в сумі 150000,00 грн. (надалі - кредитні кошти) (п.1.1).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу кредит в загальному розмірі 30689,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами, наявними в матеріалах справи (а.с. 27-31, Том 1).

Відповідач-1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, суму кредиту у встановлений договором строк не повернув та проценти не сплачував, що зумовило виникнення заборгованості відповідача-1 перед позивачем.

19.06.2008р. між АКБ «Форум» (іпотекодержателем) та ВАТ «Родон» (іпотекодавцем), як майновим поручителем ДП «СКБ «Орізон» (боржник), укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець забезпечує виконаня боржником зобов'язань, зокрема, за кредитним договором №29/08/14-KLMV від 19.06.2008р., укладеним між боржником та іпотекодержателем (основне зобов'язання) (п.1.1). Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Мачкур А.А. та зареєстровано в реєстрі за №3078 (а.с. 32-34, Том 1).

Оскільки, відповідач не виконував умови кредитного договору, позивачем була заявлена вимога про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 3.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язувався не пізніше визначеного п.1.2 договору строку повернуту банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі та сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредитні кошти надаються строком до 18.06.2009р. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 23 проценти річних за користування кредитними коштами в гривнях та 14 процентів - за користування такими в доларах США (п.1.4). Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами (п.2.5).

Розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 30689,00 доларів США відповідачем-1 не заперечується.

Як вбачається із розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, пеня в розмірі 341,81 доларів США вирахувана ним із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (а.с. 13-23, Том 1).

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з урахуванням умов кредитного договору та приписів ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України обґрунтовано стягнув з відповідача-1 на користь позивача заборгованість по кредиту в розмірі 30689,00 доларів США, що в еквіваленті до гривні становить 245281,83грн., заборгованість по прострочених процентах 12792,37 доларів США, що в еквіваленті до гривні становить 102243,02грн. та пеню в розмірі 341,81 долар США, що в еквіваленті до гривні становить 2731,91грн.

Відповідно до ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Аналогічні положення встановлені щодо іпотеки як виду застави нерухомого майна у ст.1 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є секція №4, яка зазначена в плані земельної ділянки за літерою "А", загальною площею 16182,3 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Вовчинецька, 225, с. Вовчинець, м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке 25.05.2006р. видала Вовчинецька сільська рада на підставі рішення виконавчого комітету №18 від 04.05.2006р. Право власності на предмет іпотеки за вказаним свідоцтвом зареєстроване 25.05.2006р. Івано-Франківським ОБТІ (книга 22в, номер запису 2425, реєстраційний номер об'єкту 14878212), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10750063 від 25.05.2006р.

Відповідно до розділу 4 договору іпотеки, іпотека виникає з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору та припиняється виконанням забезпеченого нею основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Відповідно до п.5.1 договору, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за предметом іпотеки у випадках невиконання чи порушення порядку виконання основного зобов'язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Позивач залишає за собою право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки (п.п. 5.4, 5.8 договору іпотеки).

Відповідно до ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (а.с.40-47, Том 1), позивач звертався до відповідачів із листами-претензіями про погашення заборгованості за кредитним договором із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відповідальність іпотекодавця за виконання боржником зобов'язань за основним договором та про звернення стягнення на належне іпотекодавцю майно в рахунок погашення заборгованості боржника перед іпотекодержателем.

Твердження скаржників про неможливість розгляду в межах одного позовного провадження вимог до відповідача-1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та до відповідача-2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Договір іпотеки від 19.06.2008р. був укладений між позивачем та відповідачем-2 з метою забезпечення виконання відповідачем-1 кредитного договору №29/08/14-KLMV від 19.06.2008р. Відтак, виникнення заборгованості за кредитним договором тягне за собою виникнення підстав для звернення стягнення за договором іпотеки.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно надав оцінку позовним матеріалам при прийнятті позовної заяви до свого провадження.

Доводи скаржників про подвійне стягнення заборгованості колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки резолютивна частина рішення містить вказівку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором №29/08/14-KLMV від 19.06.2008р. Таким чином, звернення стягнення на майно відповідача-2 не є окремим заходом відповідальності, що не пов'язаний зі стягненням заборгованості з відповідача-1 за спірним кредитним договором, як про це стверджують скаржники. Викладеним спростовуються також доводи скаржника щодо недоплати позивачем судового збору.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України (постанова від 08.02.2012р. у справі №4/772-55/45).

Інші доводи скаржників колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, зокрема, щодо видачі місцевим господарським судом двох наказів №1114 та №1115 від 05.11.2012р., правомірність видачі яких є предметом оскарження за апеляційною скаргою ДП «СКБ «Орізон» (апеляційне провадження по оскарженню ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 05.02.2013р. у даній справі).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою суду від 21.03.2013р. скаржникам відстрочено сплату судового збору до винесення судом постанови по даній справі.

Відповідно до п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7, якщо строк, на який судом було відстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути несплачену суму судового збору при прийнятті судового рішення.

Зважаючи на вказане, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржників порівну.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.08.2012р. у справі №5010/718/2012-16/32 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Спеціальне конструкторське бюро "Орізон" та відкритого акціонерного товариства "Родон" від 01.03.2013р. б/н - без задоволення.

Стягнути з дочірнього підприємства "Спеціальне конструкторське бюро "Орізон" (ідентифікаційний код: 25569385, місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, 225) у доход Державного бюджету України 1751,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Родон" (ідентифікаційний код: 14313518, місцезнаходження: 76018, м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, 225) у доход Державного бюджету України 1751,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 25.07.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.