Рішення № 32601871, 19.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2013 р.Справа № 5017/3543/2012

За позовом: 1. Приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б"

до відповідачів: 1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лад-Агро"

2. ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області

3. ОСОБА_2 Держкомзему у ОСОБА_1 районі

про визнання недійсним договору, визнання недійсним розпорядження, зобов'язання привести земельну ділянку у придатний стан, визнання незаконними дії.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Власова С.Г.

ОСОБА_3

Представники:

Від позивача ПБП "Агросвіт": ОСОБА_4 за довіреністю № 3/10 від 05.10.2012 року

Від позивача ТОВ "Південь-Транс-Б": ОСОБА_4 за довіреністю № 06 від 09.01.2013 року

Від відповідача СВК "Лад-Агро": ОСОБА_5 за довіреністю № б/н від 13.03.2013 року

Від відповідача ОСОБА_1 РДА Одеської області: не з'явився

Від відповідача ОСОБА_2 Держкомзему у ОСОБА_1 районі: ОСОБА_6 за довіреністю № 11-11-5/138 від 04.02.2013 року.

СУТЬ СПОРУ: Позивачі, приватне багатопрофільне підприємство "Агросвіт" та товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б", звернулись до господарського суду Одеської області із позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лад-Агро", ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2 Держкомзему у ОСОБА_1 районі, в якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №181, укладений 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", зареєстрований ОСОБА_1 районним відділом Одеської філії Центру державного земельного кадастру у Державному реєстрі земель 18.09.2009 року за №040952200001;

- визнати недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області №173 від 09.04.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення СВК "Лад-Агро" земельної ділянки, площею 133,95 га в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності на території Трудівської сільської ради";

- зобов'язати відповідачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Одеської області та сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" привести земельну ділянку, яка була надана в оренду за договором оренди земельної ділянки №181, укладеним 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", зареєстрований ОСОБА_1 районним відділом Одеської регіональної філії Центра державного земельного кадастру у Дежавному реєстрі земель 18.09.2009 року за №04095220001, у стан, пригодний для використання за цільовим призначенням;

- визнати незаконним дії відділу Держкомзему України в ОСОБА_1 районі Одеської області, які виразилися в погодженні надання в оренду СВК "Лад-Агро" земельної ділянки, площею 133,95 га з земель, які знаходяться у використанні позивача - ПБП "Агросвіт" (правонаступника колишнього КСП "Трудове") відповідно до Державного акту 1-ОД №000821.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2012р. позовну заяву (вх.№5672/2012) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2013р. справу №5017/3543/2012 призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 14.01.2013р. визначено наступний склад колегії по розгляду справи №5017/3543/2012: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Демешин О.А., суддя Власова С.Г.

Під час розгляду справи склад суду відповідно до розпоряджень голови господарського суду Одеської області було змінено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.06.2013р. справу №5017/3543/2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у остаточному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Власова С.Г., Демешин О.А. та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Позивачі подали до суду заяви про уточнення позовних вимог від 22.03.2013р. (вх.№9607/2013), від 29.03.2013р. (вх.№10309/2013) та від 09.04.2013р. (вх.№11512/2013), де виклали позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції, які судом прийняті до розгляду.

Представник позивача приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Клопотання позивача приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" (вх.№956/2013 від 14.01.2013р.) про фіксацію судового процесу технічними засобами судом задоволено.

Письмове клопотання представника приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" про відкладення розгляду справи (вх.№5298/2013 від 15.02.2013р.) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.

Клопотання представника приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (вх.№3819/2013 від 04.02.2013р., вх.№7663/2013 від 06.03.2013р.) судом задоволено.

Позивач, приватне багатопрофільне підприємство "Агросвіт" звернувся до господарського суду Одеської області із клопотаннями про призначення судової експертизи від 06.03.2013р. (вх.№7668/2013) та від 08.07.2013р., (вх.№20681/13), які судом не задоволені зпідстав необгрунтованості.

Заперечення приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" проти застосування строку позовної давності від 08.07.2013р. (вх.№20684/13) судом досліджені та залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 08.07.2013р. представником приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" подано до суду клопотання про огляд документів та про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (вх.№20685/13), яке судом задоволено.

Представник позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Клопотання позивача, товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" про відкладення розгляду справи від 15.02.2013р. (вх.№5297/2013), судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.

Представник відповідача, сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лад-Агро" уточнені позовні вимоги не визнає з підстав викладених у запереченнях на позов від 14.01.2013р. (вх.№905/2013) та від 22.03.2013р. (вх.№9532/2013).

Заява сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лад-Агро" про припинення провадження у справі від 14.01.2013р. (вх.№890/2013) судом не задоволена з підстав її необґрунтованості.

Клопотання сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лад-Агро" про витребування доказів у позивачів від 04.02.2013р. (вх.№3795/2013), від 15.02.2013р. (вх.№5300/2013), від 29.03.2013р. (вх.№10359/2013) та від 12.04.2013р. (вх.№11973/2013), судом не задоволені, як недоведені.

15.02.2013р. на адресу суду надійшла заява сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лад-Агро" про застосування строку позовної давності від 15.02.2013р. (вх.№5301/2013), яка судом не задоволена з підстав її необґрунтованості.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" звернувся до господарського суду Одеської області із заявами про відкладення розгляду справи від 06.03.2013р. (вх.№7627/2013) та від 13.05.2013р. (вх.№14432/2013), які судом задоволені, про що свідчать відповідні ухвали суду.

Клопотання представника сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лад-Агро" про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та отримання необхідних копій від 26.03.2013р. (вх.№9963/2013) судом задоволено, про що свідчить відповідний підпис представника відповідача від 28.03.2013р. на обкладинці другого тому справи.

Відповідач, сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи додаткових документів від 12.04.2013р. (вх.№11975/2013), яке судом задоволено.

Представник відповідача, ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання, призначене на 19.07.2013р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

25.01.2013р. на адресу господарського суду Одеської області надійшли заперечення на позов відповідача - ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області (вх.№2762/2013), із змісту яких вбачається, що останній уточнені позовні вимоги позивачів не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Письмове клопотання ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області про продовження строку розгляду справи від 06.03.2013р. (вх.№7666/2013) судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи було продовжено на 15 днів до 29.03.2013р.

Представник відповідача, відділу Держкомзему у ОСОБА_1 районі уточнені позовні вимоги позивачів не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у запереченнях на позов від 04.02.2013р. (вх.№3636/2013).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

28.10.1997р. рішенням 11 сесії ХХІІ скликання Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області сільськогосподарському підприємству "Трудове" (надалі - СГП "Трудове") було передано: п.1 у колективну власність землю на загальній площі 3860,0 га згідно додатку 1; п.2 у постійне користування землю на загальній площі 945,8 га згідно додатку 1; п. 3 вирішено видати СГП "Трудове" державні акти на право колективної власності на землю та постійного користування.

02.03.1998 р. Трудівською сільською радою Кілійського району Одеської області, відповідно до рішення 11 сесії ХХІІ скликання Трудівської сільської ради від 28.10.1997р., було видано колективному сільськогосподарському підприємству "Трудове" (далі - КСП "Трудове") державний акт серії І-ОД №000821 на право постійного користування земельною ділянкою площею 945,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Статуту ПБП "Агросвіт", зареєстрованого ОСОБА_1 райдержадміністрацією 17.03.2000 р. (зі змінами 27.05.2009 р.), воно є унітарним приватним підприємством, яке утворене в результаті реорганізації шляхом злиття з КСП "Трудове", є повним правонаступником КСП "Трудове".

Як вбачається із доповнення до статуту ПБП "Агросвіт", зареєстрованого ОСОБА_1 державною адміністрацією 17.03.2000р., ПБП "Агросвіт" є повним правонаступником КСП "Трудове" всі майнові права та боргові зобов'язання КСП "Трудове" бере на себе ПБП "Агросвіт".

Загальними зборами пайщиків КСП "Трудове" було прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 29.04.2000р., відповідно до якого було вирішено вважати ПБП "Агросвіт" (код ЄДРПОУ 30819743) правонаступником КСП "Трудове" (код ЄДРПОУ 05406178) та було вирішено передати господарству - правонаступнику все майно.

15.04.2005р. рішенням Трудівської сільської ради за № 113-ІV-ХХІV було вирішено клопотати перед ОСОБА_1 РДА про: виділення земельних ділянок в оренду СВК "ЛАД-АГРО", надати землі із земель резерву - 145 га, незатребуваних паїв - 48 га, укласти договір оренди на 5 років та встановити орендну плату в розмірі ставки земельного податку на 2 роки із подальшим переглядом суми орендної плати.

10.06.2005р. розпорядженням ОСОБА_1 РДА за № 343 було надано згоду СВК "ЛАД-АГРО" на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 145 га ріллі в оренду терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резерву на території Трудівської сільської ради.

18.04.2007р. розпорядженням ОСОБА_1 РДА за № 303 було внесено зміни в п.1 розпорядження ОСОБА_1 РДА за № 343 від 10.06.2005р. та викладено його в редакції, відповідно до якої було надано згоду СВК "ЛАД-АГРО" на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 133,95 га ріллі в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі Трудівської сільської ради.

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 РДА СВК "ЛАД-АГРО" було замовлено у ФОП ОСОБА_7 проект землеустрою щодо відведення СВК "ЛАД-АГРО" земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в довгострокову оренду терміном на 49 років, загальною площею 133,95 га ріллі за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Трудівської сільської ради (за межами населеного пункту).

09.04.2009р. розпорядженням ОСОБА_1 РДА за № 173 було затверджено проект землеустрою щодо відведення СВК "ЛАД-АГРО" земельної ділянки загальною площею 133,95 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в довгострокову оренду терміном на 49 років із земель державної власності на території Трудівської сільської ради, вирішено передати СВК "ЛАД-АГРО" земельну ділянку площею 133,95 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в довгострокову оренду терміном на 49 років із земель державної власності на території Трудівської сільської ради.

На підставі розпорядження ОСОБА_1 РДА № 173 від 09.04.2009р. СВК "ЛАД-АГРО" було замовлено у ФОП ОСОБА_7 технічну документацію про перенесення в натуру проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СВК "ЛАД-АГРО" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області.

18.09.2009р. між ОСОБА_1 РДА (орендодавець) та СВК "ЛАД-АГРО" (орендар) було укладено договір оренди землі за № 181, складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду та складено та підписано Акт встановлення в натурі меж земельної ділянки та передачі довгострокових межових знаків на зберігання.

Договір оренди землі № 181 було зареєстровано у ОСОБА_1 районному відділі Одеської регіональної філії ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.09.2009р. за № 040952200001.

В обґрунтування заявленого позову позивачі зазначають, що земельна ділянка, вказана у спірному договорі та в додатку до акту про встановлення меж земельної ділянки від 18.06.2009 року, є частиною земельної ділянки наданої КСП "Трудове" відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-ОД-№000821. Однак ані, КСП "Трудове", ані приватне багатопрофільне підприємство "Агросвіт", який є його правонаступником за всіма правами та обов'язками, не відмовлялися від вказаної в акті земельної ділянки.

Як зазначають у позові позивачі, відповідач, ОСОБА_1 районна державна адміністрація Одеської області в порушення вимог ст.ст. 19, 124 Земельного кодексу України не приймав розпоряджень стосовно зарахування спірної земельної ділянки в землі запасу, а також не проводив земельних торгів (аукціону) з продажу права на її оренду, тобто передача в оренду проводилась не публічно.

Таким чином, на думку позивачів прийняття ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області розпорядження №173 від 09.04.2009р. та укладення між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро" та ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області спірного договору оренди грубо порушує гарантії та права позивачів, а також суперечать вимогам чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини сторін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачі зазначають про порушення відділом Держкомзему у ОСОБА_1 районі указу Президента України від 14.08.2000р. "Про положення про державний комітет по земельних ресурсах", оскільки останній не забезпечив включення до Дрежавного земельного кадастру даних про користування земельною ділянкою відповідно до Державного акту 1-ОД №000821 та незаконно погодив надання в оренду сільськогосподарському виробничому кооперативу "Лад-Агро" частини земельної ділянки, визначеної у вказаному акті, площею 133,95 га.

Отже, з врахуванням вищенаведених обставин та того, що на думку позивачів дії відповідачів є грубим порушенням чинного законодавства України, та є такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивачів - стало підставою для останніх звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Відповідно до приписів ст.ст.13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Стаття 14 Конституції України визначає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Стаття 144 Конституції України визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції 1997р. сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції 1997р. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Стаття 26 зазначеного Закону встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції 1991р. із змінами та доповненнями) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

У відповідності до ст. 9 зазначеного кодексу до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 3) вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; 4) справляння плати за землю; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 9) припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; 13) вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Щодо позовних вимог позивача, приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №181, укладеного 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області №173 від 09.04.2009р. та зобов'язання відповідачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Одеської області та сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" привести земельну ділянку, яка була надана в оренду за договором оренди земельної ділянки №181, укладеним 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", суд зазначає наступне.

Як встановлено судом із залучених до матеріалів справи копій документів позовні вимоги приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №181, укладеного 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області №173 від 09.04.2009р. та зобов'язання відповідачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Одеської області та сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" привести земельну ділянку, яка була надана в оренду за договором оренди земельної ділянки №181, укладеним 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро" - вже були предметом розгляду господарським судом Одеської області у справі №5017/431/2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2012р., залишеним в цій частині в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012р. у справі №5017/431/2012 вже було вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим провадження в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №181, укладеного 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області №173 від 09.04.2009р. та зобов'язання відповідачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Одеської області та сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" привести земельну ділянку, яка була надана в оренду за договором оренди земельної ділянки №181, укладеним 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", суд вважає занеобхідне припинити.

Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Пунктом 4.5. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Щодо позовних вимог позивачів про визнання незаконними дій відділу Держкомзему у ОСОБА_1 районі суд вважає занеобхідне зазначити наступне.

Відповідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за згодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів, 2) справи про банкрутство, 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери, 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Пунктом 1 ст.1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому поряду набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій відділу Держкомзему у ОСОБА_1 районі не відноситься до господарського спору, оскільки відсутній спор про право, а тому визнання такого розпорядження недійсним - це спор, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними дій відділу Держкомзему у ОСОБА_1 районі Одеської області підлягає припиненню в порядку п.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до п.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Пунктом 4.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що питання припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б", суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст. 202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1,4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" обґрунтовує свої вимоги в частині визнання недійсним договору оренди, який укладений між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро" та ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на те, що він не є власником цієї земельної ділянки, а лише є стороною за договором про спільну діяльність, що укладений між ним та ПБП "Агросвіт" з метою організації оброблення земельної ділянки, вказаної в Держаному акті І-ОД№000821.

Таким чином, судом встановлено не обґрунтованість, недоведеність заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" позовних вимог щодо наявності порушених його прав та охоронюваних законом інтересів спірним договором, що є підставою для суду відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" у задоволенні заявлених позовних вимог в частині визнання недійсним договору.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно положень ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положення ч.1 ст.20 Земельного кодексу України передбачають, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч.2 ст.20 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями ч.1 ст.123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч.9 ст.123 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Згідно до ч.3 ст.126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.149 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для: ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Отже, у зв'язку з відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" права постійного користування земельною ділянкою площею 133,95 га та, відсутнє порушення його прав як користувача цієї ділянки, з огляду на що йому не належить право звертатись до суду із позовом щодо визнання недійсним прийняте ОСОБА_1 райдержадміністрацією розпорядження від 09.04.2009 р. №173, так як права товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" жодним чином не порушені.

З огляду на встановлене, позовні вимоги позивача про визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області від 09.04.2009 р. №173 задоволенню судом не підлягають, в результаті чого суд не надає оцінку правовій позиції позивача стосовно невідповідності спірного розпорядження вимогам чинного законодавства, за умови подання даного позову особою права та інтереси якої не порушені спірним актом ненормативного характеру.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, суд дійшов висновку, що провадження в частині позовних вимог приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №181, укладеного 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області №173 від 09.04.2009р. та зобов'язання відповідачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Одеської області та сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" привести земельну ділянку, яка була надана в оренду за договором оренди земельної ділянки №181, укладеним 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро" слід припинити в порядку п.2 ст.80 ГПК України, в частині вимог позивачів про визнання незаконними дій відділу Держкомзему у ОСОБА_1 районі слід припинити в порядку п.1 ст.80 ГПК України, в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" про визнання недійсним договору, визнання недійсним розпорядження, зобов'язання привести земельну ділянку у придатний стан - слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, п.п.1, 2 ст.80 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в частині позовних вимог приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №181, укладеного 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро", визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Одеської області №173 від 09.04.2009р. та зобов'язання відповідачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Одеської області та сільськогосподарський виробничий кооператив "Лад-Агро" привести земельну ділянку, яка була надана в оренду за договором оренди земельної ділянки №181, укладеним 18.09.2009 року між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Одеської області та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Лад-Агро" - припинити.

2. Провадження в частині вимог приватного багатопрофільного підприємства "Агросвіт" та товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" про визнання незаконними дій відділу Держкомзему у ОСОБА_1 районі - припинити.

3. У задоволенні позовних товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Транс-Б" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний тест рішення складено 24.07.2013р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Власова С.Г.

Суддя Демешин О.А.