Рішення № 32601858, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6849/13 23.07.13

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

про стягнення 582542,83 грн.

Суддя Шкурдова Л.М

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - Сінькевич В.А. (дов. № 35-30-11 від 06.03.2013 р.),

Шпортило Я.І. (дов. № 35-30-8 від 02.01.2013 р.);

від відповідача - Суденко Р.В. (дов. від 24.10.2012 р.);

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду міста Києва за підсудністю з господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-позивач) до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі-відповідач) про стягнення 582542,83 грн., з яких 149699,88 грн. процентів за користування депозитним вкладом, 38,01 грн. інфляційних втрат, 423880,89 грн. 3% річних та 8924,05 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним поверненням відповідачем позивачу депозитного вкладу за Договором від 27.03.2007 р. у зв'язку з чим позивачем за користування депозитним вкладом у період з січня 2012 року по грудень 2012 року нараховано відповідачу 149699,88 грн. процентів, 38,01 грн. інфляційних втрат, 423880,89 грн. 3% річних та 8924,05 грн. пені.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на неправомірність звернення позивача до суду з позовом про стягнення процентів за користування депозитним вкладом оскільки строк розміщення грошових коштів, встановлений в укладеному сторонами Договорі від 27.03.2007 р. про відкриття депозитної лінії, закінчився, депозитний вклад відповідачем позивачу повернуто, крім того, відповідач зазначає про невірність здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум, проте контррозрахнку ціни позову суду не надав. Також, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову та підтримав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 02.2.2-24.77Д-2 про відкриття депозитної лінії, за умовами якого вкладник передає, а банк приймає від вкладника на депозитний рахунок № 2615630179395 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Нікополь Дніпропетровської області" грошові кошти (депозит) в сумі 50000000 грн. з правом поповнення суми депозиту та зменшення суми депозиту (п.1.1 договору).

Дата повернення депозиту визначена сторонами додатковою угодою від 04 лютого 2008 року до договору - 05 лютого 2009 року.

Згідно з п. 1.3 договору з урахуванням договору про внесення змін від 21 липня 2008 року за користування депозитом, розміщеним вкладником на депозитному рахунку, банк виплачує проценти з розрахунку 15% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів 365 (366) днів.

У п. 2.3. договору сторонами узгоджено, що проценти на суму депозиту з урахуванням додаткових внесків нараховуються з дня, наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує поверненню коштів. Нарахування здійснюється щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця, при цьому, в кінці календарного року проценти нараховуються включно по 31 грудня. Згідно п.2.4 договору виплата процентів провадиться щомісячно в останній робочий день звітного місяця, шляхом перерахування їх в безготівковому порядку на поточний рахунок вкладника №2600431521301 в філії АБ "Південний"в м. Києві, МФО 320917.

На виконання умов договору позивач платіжними дорученнями від 02 квітня 2007 року №1 на суму 5000000 грн., від 30 березня 2007 року №2 на суму 980000 грн., від 28 березня 2007 року №338 на суму 9700000 грн., від 30 березня 2007 року №341 на суму 1900000 грн., від 02 квітня 2007 року №342 на суму 2000000 грн., від 05 квітня 2007 року №364 на суму 3000000 грн., від 28 березня 2007 року №1754 на суму 300000 грн., від 28 березня 2007 року №1794 на суму 100000 грн., від 02 квітня 2007 року №1811 на суму 20000 грн. перерахував грошові кошти на депозитний рахунок №2615630179395. Всього перераховано 50000000 грн.

Пунктом 2.2 договору встановлено порядок повернення депозитного вкладу, а саме: повернення депозиту з депозитного рахунку на поточний рахунок позивача №2600431521301 в філії АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917 здійснюється на підставі листа, що надається вкладником банку в день повернення депозиту в операційний час відповідача.

30 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 05.1-30-42 про повернення коштів в сумі 50000000 грн. на його рахунок 05 лютого 2009 року. Проте відповідачем, в порушення п.п.1.5, 2.2 договору зобов'язання щодо повернення депозиту 05 лютого 2009 року виконано не було.

Також, всупереч приписів п.п.2.3, 2.4 договору, з жовтня 2008 року відповідач фактично припинив виплату процентів по договору.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2009 року у справі № 31/83-09, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2010 року і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2010 року у справі № 18/208-09, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2012 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2010 року від 09.07.2012 року у справі №32/5005/1300/2012.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2009 року у справі № 31/83-09 задоволено частково позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та стягнуто з ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь позивача 49000000 грн. боргу - частини неповернутого вкладу, 3408014,37 грн. пені за прострочку повернення вкладу, 426001 грн. 3% річних та 4116000 грн. втрат від інфляції за період з 10 жовтня 2008 року по 23 січня 2009.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2010 року у справі № 18/208-09, зміненим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року, з відповідача на користь позивача стягнуто частину неповернутого депозитного вкладу в сумі 1000000 грн., 585000 грн. пені за невиконання обов'язку щодо повернення депозитного вкладу 05 лютого 2009 року, 6606604,62 грн. інфляційних втрат від неповернення депозитного вкладу за період з лютого 2009 року по травень 2010 року, 12711328,73 грн. відсотків за користування депозитним вкладом за період з жовтня 2008 року по червень 2010 року, 175617,62 грн. пені за невиконання зобов'язань із щомісячного перерахування відсотків по депозитному вкладу за період з жовтня 2008 року по червень 2010 року, 962788,02 грн. інфляційних за неповернення відсотків за період з жовтня 2008 року по травень 2010 року; у задоволенні вимоги про стягнення процентів за безпідставне збереження відсотків по депозиту, що підлягали щомісячному перерахуванню на поточний рахунок позивача, в сумі 1686 882,12 грн. відмовлено.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2012 року у справі № 32/5005/1300/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 року, позовні вимоги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволені; стягнуто з відповідача на користь позивача 95228,26 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення частини депозитного вкладу в період з липня 2010 року по грудень 2011 рік, 225457,52 грн. процентів за користування депозитним вкладом в період з липня 2010 року по грудень 2011 року, 1216648,51 грн. інфляційних втрат з липня 2010 року по грудень 2011 року за прострочення виконання зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2011 року, 577448,70 грн. 3% річних за невиконання з липня 2010 року по грудень 2011 року зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору, нарахованих з жовтня 2008 року по грудень 2011 року, 14033,61 грн. пені за порушення зобов'язання із щомісячного перерахування відсотків по договору в період з липня 2010 року по грудень 2011 року. Також стягнуто 42576,33 грн. витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Остаточне повернення відповідаче позивачу депозитного здійснено лише 07.03.2013 року. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача за користування депозитним вкладом період з січня 2012 року по грудень 2012 року 149699,88 грн. процентів, 38,01 грн. інфляційних втрат, 423880,89 грн. 3% річних та 8924,05 грн. пені.

Контррозрахунок заявлених до стягнення сум відповідачем суду не наданий.

Відповідно до ст. 334 Господарського кодексу України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до закону.

Банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Дата повернення депозиту визначена сторонами додатковою угодою від 04 лютого 2008 року до договору - 05 лютого 2009 року.

30 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 05.1-30-42 про повернення коштів в сумі 50000000 грн. на його рахунок 05 лютого 2009 року, тобто в строк встановлений договором.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути позивачеві депозитні кошти з процентами в день закінчення договору - 05 лютого 2009 року, проте відповідач здійснив остаточне повернення депозитних коштів в розмірі 1000000,00 грн. лише 07.03.2013 року, чим порушив свої зобов'язання, отже має сплатити проценти за весь час користування грошовими коштами.

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на відстуність правових підстав для стягнення процентів за користування грошовими коштами оскільки закінчивася строк розміщення грошових коштів, встановлений в укладеному сторонами Договорі від 27.03.2007 р. про відкриття депозитної ліні, не приймається судом до уваги зважаючи на норми чинного законодавства та враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 29 травня 2013 року у справі № 6-39цс13.

Зважаючи на наведене позов в частині стягнення 149699,88 грн. процентів за користування грошовими коштами за період з січня 2012 року по грудень 2012 року підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення 38,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2012 року по грудень 2012 року підлягають задоволенню.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 423455,86 грн. 3% річних за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 8924,05 грн. пені за період з 01.02.2012 року по 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язань винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні за кожний день прострочення пеню розмірі 0,1 відсотка від суми прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З вимогою про стягнення пені за період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року позивач звернувся до суду 21 лютого 2013 року, отже строк позовної давності для вимоги про стягнення пені за період 01 лютого 2012 року по 21 лютого 2012 року сплинув до звернення позивача з даним позовом, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Причини пропущення позовної давності позивачем суду не повідомленні.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 01 лютого 2012 року по 21 лютого 2012 року в розмірі 156,32 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсними з додержанням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошокого зобов`язання" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу україни", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8767,73 грн. за період з 22 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року в межах строку позовної давності.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код 00039002) на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 149699,88 грн. (сто сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн.. 88 коп.) процентів за користування грошовими коштами, 38,01 грн. (тридцять вісім грн. 01 коп.) інфляційних втрат, 423455,86 грн. (чотириста двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять грн. 86 коп.) 3% річних, 8767,73 грн. (вісім тисяч сімсот шістдесят сім грн. 73 коп.) пені, 11639,21 грн. (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять грн. 21коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.07.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова