Рішення № 3259788, 23.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.03.09 р. Справа № 38/63

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвой Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” м. Дніпропетровськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с.Ново луганське, Артемівський район, Донецької області

про стягнення 280 540,02 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Лутошкін І.О. представник за дов. № б\н від 20.01.2009р.

від відповідача: не з”явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с.Новолуганське, Артемівський район, Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 266 767,90 грн., пені у розмірі 7 176,37 грн. грн., 3% річних у розмірі 893,67 грн., інфляційних у сумі 5702,08 грн., а всього 280 540,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 21/11/08 від 21.11.2008р.

Відповідач у судове засідання не з”явився, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено повернутим на адресу суду поштовим повідомленням № 11007828 з позначкою “вручено 13.03.2009р. особисто”, прізвище не розбірливо, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні 23.03.2009р. надав суду поясненні щодо коду ЄДРПОУ відповідача, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні позивач надав клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” м. Дніпропетровськ ( за договором – продавець, далі – позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с.Новолуганське, Артемівський район, Донецької області ( за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 21/11/08, згідно п.1.1 якого продавець зобов”язувався поставити та передати у власність покупця олію, жмих, шрот соняшника, олію, жмих соєвий, в подальшому товар, а покупець зобов”язувався прийняти товар та сплати його вартість в порядку та в строки, передбачені договором ( п.1.1 договору).

Згідно розділу 2 договору та п.2.1 кількість, ціна та строк поставки товару визначається в Додатку до договору.

У відповідності до п.4.2 договору кількість та якість товару, або його окремих партій встановлюється в Додатку до договору та остаточно фіксується у актах приймання-передачі та накладних за кількістю та якістю.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в сумі, вказаної в додатках до даного договору на розрахунковий рахунок продавця протягом двадцяти банківських днів з моменту поставки товару.

У разі порушення строків оплати (невиконання умов договору ( додатків до нього) покупець сплачує продавцю пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми невчасно сплаченого товару за кожен день прострочення ( п.7.3 договору).

Згідно п.1 Додатку № 2 від 29.11.2008р. до договору продавець зобов”язувався поставити покупцю жмих соняшника у кількості 190 тонн +/- 20% за ціною 580,00 грн. за одну тону.

На виконання цього зобов”язання позивач поставив та передав у власність відповідачу 114,99 тонн жмиху соняшника на загальну суму 70 143,90 грн., що підтверджено видатковими накладними: РН-0000370 від 24.12.2008р. на суму 11797,40 грн., РН-0000376 від 25.12.2008р. на суму 13 237,00 грн., №РН-0000358 від 26.12.2008р. на суму 13 859,20 грн., РН-0000395 від 27.12.2008р. на суму 31250,30 грн. Дана сума відповідачем не погашена до теперішнього часу.

Згідно п.1 Додатку № 3 від 04.12.2008р. до договору позивач зобов”язувався поставити відповідачу жмих соєвий у кількості 100 тонн +/- 20% за ціною 2430,00 грн. за одну тону. На виконання цього пункту позивач поставив відповідачу 90,78 тонн жмиху соєвого на загальну суму 219 4141,40 грн., що підтверджено видатковими накладними: РН-0000291 від 09.12.2008р. на суму 57591,00 грн., яка відповідачем сплачена частково у розмірі 22 790,40 грн., залишок заборгованості складає 34800,60 грн.; № РН-0000300 від 11.12.2008р. на суму 56215,60 грн.; №РН-0000317 від 14.12.2008р на суму 105607,80 грн.

Таким чином, залишок заборгованості по Додатку № 3 становить 196 624,00 грн., а загальна сума заборгованості 266 767,90 грн., яка до теперішнього часу не сплачена відповідачем та яку позивач просить з нього стягнути.

Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно договору п.7.3 у розмірі 7 176,37 грн. згідно розрахунку, 3% річних 893,67 грн. та інфляційних у розмірі 5702,08 грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу № 21/11/08 від 21.11.2008р., Додаток № 2 від 29.11.2008р. до договору, Додаток № 3 до договору, видаткові накладні, акт звірки розрахунків, довіреність серії ЯПМ № 909665 від 07.12.2008р., пояснення від 23.03.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу частково не розрахувався за поставлений товар на суму 266 767,90 грн., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання ( ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як видно з розрахунку пені, наданого позивачем, сума нарахованої пені не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка є граничним розміру пені і може бути стягнута за прострочку виконання грошового зобов’язання та становить 7 176,37 грн. за період згідно розрахунку по кожній видатковій накладній окремо, який судом перевірений та визнаний правильним.

Таким чином, вимоги щодо стягнення пені є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 893,67 грн. та інфляційних збитків у розмірі 5702,08 грн., є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються жодним доказом відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с.Новолуганське, Артемівський район, Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 266 767,90 грн., пені у розмірі 7 176,37 грн. грн., 3% річних у розмірі 893,67 грн., інфляційних у сумі 5702,08 грн., а всього 280 540,02 грн. задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглегірський експериментальний комбікормовий завод” с.Новолуганське, Артемівський район, Донецької області (84573, Донецька область, Артемівський район, с.Новолуганське, вул. Перемоги, 23, р/р 26007959969928 ЗАТ “ПУМБ” м. Артемівськ, МФО 335537, ЄДРПОУ 00952806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Дніпро-Атлантік” м.Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети Правди, 105/7, п/р 26000058779100 в АКЦ.-КОМ.ІННОВ.БАНК, м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 34409836) заборгованість у розмірі 266 767,90 грн., пеню у розмірі 7 176,37 грн., 3% річних у розмірі 893,67 грн., інфляційних у сумі 5702,08 грн., а всього 280 540,02 грн. держмито 2805грн.40коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 23.03.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі