Рішення № 32597230, 08.07.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2377/13-ц

Провадження № 2/645/1212/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань Савченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, припиненя права власності на частку квартири та поділ грошових коштів, що сплачені в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права особистої приватної власності на квартиру, припиненя права власності на частку квартири та поділ грошових коштів, що сплачені в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя, посилаючись на те, що 01.03.2003 року між ним та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану Чугуївського міськвиконкому Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 37. 14.04. 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ним був укладений кредитний договір № НАН2GF01270090, предметом якого було надання кредиту на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. В цей же день (14.04.2005 р.) ним був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За договором іпотеки від 14 квітня 2005 року ця квартира була передана в іпотеку іпотекодержателю - ПАТ КБ "Приватбанк". 25.04.2005 р. з Харківським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі Фонд) був укладений договір № 20-423 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, за яким йому було погашено частину коштів, що були сплачені за кредитним договором від 14.04.2005 р. 11 квітня 2006 року шлюб було розірвано за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області. Також у вищезазначеному рішенні зазначено, що з жовтня 2005 року шлюбно-сімейні відносини між подружжям були припинені та спільне господарство не велося. Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України ці обставини не доказуються. В період часу з жовтня 2005 року до теперішнього часу за рахунок особистих коштів виконував зобов'язання по кредитному договору в повному обсязі. Спільним майном з відповідачем є лише грошові кошти, що були сплачені ними в рахунок погашення заборгованості за кредитом при спільному проживання, тобто з 14.04.2005 року по жовтень 2005 року у розмірі 10 590,00 грн. та 6410 грн., що були додані до суми кредиту. Після повного погашення кредиту, а саме в 26 лютого 2013 року він набув право власності на кв. АДРЕСА_1 оскільки отримав можливість не тільки володіти та користуватися нерухомим майном, а й розпоряджатися квартирою, яка протягом дії кредитного договору була передана в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" для забезпечення виконання всіх зобов'язань за кредитним договором із забороною відчуження квартири.

Сума за договором кредиту склала: 104 410,00 грн., а загальна сума за кредитним договором 318 286,51 грн. Виплати по кредиту із спільних коштів здійснювались лише 6 місяців - з квітня по жовтень 2005 року та складає суму 10 590,00 грн. ( 1 765,00 грн. х11). Під час укладання договору купівлі - продажу подружжям було сплачено 6 410,00 спільних коштів, а 1 282,92 грн. сплачено по договору від 25.04.2005 р. між ОСОБА_2 та Харківським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву як часткова компенсаціїя відсоткової ставки кредитів комерційних банків. Станом на жовтень 2005р. заборгованість за кредитом погашена у сумі 9 307,08 грн., плюс сумісні кошти 6 410,00 грн., а усього сплачено 15 717,08 грн. і 1 /2 частина цієї суми складає 7 858.54 грн. Доля відповідача в спільному майні є незначною та складає 7,52%. Просить визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, припинити право власності ОСОБА_3 на частку квартири та поділити грошові кошти, що сплачені в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя та стягнути з нього на користь відповідача грошову компенсацію у розмірі 7 858,54 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги в повному обсязі і дала пояснення про обставини викладені вище, а також додала, що сума у розмірі 7 858,54 грн.внесена на депозитних рахунок суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково і пояснила, що не згодна з твердженням позивача, що їх спільні кошти були всього в розмірі 15717,08 грн., а також з ствердженням, що не мешкали разом з жовтня 2005 року. Їх сімейні стосунки тривали до березня 2006 року, коли зрозуміла (після фізичного впливу ОСОБА_2 на нею - завдання ударів, побоювання щодо можливості більш тяжких наслідків для неї) про неможливість подальших сімейних стосунків, зібрала речі та звільнила спірну квартиру. Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11.04.2006 р. про розірвання шлюбу не був встановлений факт не проживання з вказаного часу, так як по тексту рішення в описовій частині суд тільки виклав вимоги ОСОБА_2, де він посилається на те,що шлюбно - сімейні відносини припинені з жовтня 2005 р. Крім того, сам позивач в позовній заяві зазначає про те, що тільки після розірвання шлюбу вона не стала мати жодного відношення до кредитного договору. Таким чином, до березня (включно) 2006 року підтримували шлюбно-сімейні стосунки, тому і період для визнання спільних виплат за кредитом є квітень 2005 року -березень 2006 року, тобто 11 місяців. Щомісячний платіж за кредит складав -1765,00 грн., а разовий платіж за квартиру 6410,00 грн. Всього 25825,00 грн. ( 1765,00 грн. х 11 +6410,00 грн.) ЇЇ частка складає 12912,50 грн. (12,4%), яку позивач повинен був виплатити у квітні 2006р., а в суд звернувся тільки в 2013 р. і тому з урахування індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України повинен сплатити 28347,05 грн. Про внесення цієї суми на депозитний рахунок суду згодна на визнання права власності на квартиру за позивачем, а якщо ця сума не буде внесена то правомірним винесення рішення визнання її ідеальної частки.

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01 березня 2003 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадського стану Чугуївського міськвиконкому Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 37.

14 квітня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № НАН2GF01270090, предметом якого було надання кредиту на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору № НАН2GF01270090 від 14 квітня 2005 року, строк дії даного договору встановлюється з дня укладення договору і до повного погашення суми кредиту.

За договором іпотеки від 14 квітня 2005 року ця квартира була передана в іпотеку іпотекодержателю - ПАТ КБ "Приватбанк".

Таким чином, у результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

В цей же день ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідченій договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та сплачені кошти у розмірі 6410,00 грн.

25 квітня 2005 р. між ОСОБА_2 та Харківським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (далі Фонд) був укладений договір № 20-423 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, за яким позивачу було погашено частину коштів, що були сплачені за кредитним договором № НАН2GF01270090 від 14.04.2005 р. у розмірі 1282,92грн.

Кредит за даним договором погашений в повному обсязі 26 лютого 2013 року, заборгованість у позивача перед банком відсутня і зобов'язання сторін за кредитним договором припинилися та не можуть бути змінені.

Сума за договором кредиту склала: 104 410,00 грн. Загальна сума за кредитним договором (вартість квартири та проценти за кредитним договором) становить 318 286,51 грн.

11 квітня 2006 року шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Чугуївського міського суду Харківської області.

В ст. 71 Сімейного кодексу України зазначено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

При визначенні майна яке підлягає поділу необхідно вирішив питання, коли саме сторонами припинено ведення спільного господарства; обсягу спільного майна, нажитого на час припинення ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Визначивши час припинення шлюбу, необхідно також вирішити питання, з якого часу припинено сторонами ведення спільного господарства, оскільки від цього залежить правильність вирішення справи.

Позивач стверджує, що рішенням суду про розірвання шлюбу встановлено факт припинення шлюбно-сімейні відносини між ним та відповідачем ОСОБА_3 з жовтня 2005 року і тому посилаючись на ч. 3 ст. 61 ЦПК України, вважає, що вказана обставина не доказуються при розгляді даної справи.

Суд не може погодитися з цим ствердженням. По тексту рішення в описовій частині суд виклав позивні вимоги ОСОБА_2, де є і посилання позивача про те, що шлюбно - сімейні відносини припинені з жовтня 2005 року, але в мотивувальній частині цей факт судом не встановлювався і тому суд вважає, що цим рішенням не встановлено факт не проживання сторін з жовтня 2005р. Інших доказів по цьому факту не надано і у зв'язку з чим, для розрахунку суму сплачених коштів за кредитним зобов'язанням треба взяти період з квітня 2005 року по березень 2006 року,

Після того як сторони розірвали шлюб, а саме з квітня 2006 року ОСОБА_3 ніякої участі в погашенні кредиту не приймала, грошові кошти позивачу не передавала, самостійно оплату кредиту не виконувала, що достовірно було встановлено в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3 не заперечувала проти цього.

Позивачем надані, як доказ квитанціїї про сплату погашення заборгованості за кредитним договором, копія виписки № 334183 про погашення кредиту від 29.11.2012 року; копія довідки ПАТ "Приватбанк" від 26.02.2013 року про відсутність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором

Суд вважає, що лише після повного погашення кредиту ОСОБА_2набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1., оскільки отримав можливість не тільки володіти та користуватися нерухомим майном, а й розпоряджатися квартирою, яка протягом дії кредитного договору була передана ОСОБА_2 в іпотеку ПАТ "Приватбанк" для забезпечення виконання всіх зобов'язань за кредитним договором із забороною відчуження квартири, що відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку". А саме, згідно п.8 договору Іпотеки від 25.04.2005 року, предмет іпотеки залишається лише у володінні та користуванні Іпотекодавця, в той час як згідно ч.1 ст.317 ЦК України, обсяг права власності включає права володіння користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст.4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Отже, державна реєстрація обтяження квартири іпотекою в зв'язку з кредитним договором не позбавляє іпотекодавця вважати себе повноцінним власником предмету іпотеки - до повної сплати кредитних коштів.

Таким чином, спільним майном подружжя є тільки грошові кошти, що були сплачені подружжя в рахунок погашення кредиту в період шлюбу під час ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету, тобто в період часу з квітня 2005 року (укладення кредитного договору) до березня 2006 року (припинення подружніх відносин) та 6410 грн., що були додані до суми кредиту. і саме ці грошові кошти підлягають розподілу між сторонами в рівних частках.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування. є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до виписки про погашення кредиту за договором № НАН2GF01270090 від 14.04.2005 року сума щомісячного платежу в період з квітня 2005 р.по березень 2006 року складає у розмірі 19415.00 грн. ( 1 765,00 * 11 ) та 6410 грн. сплачені при покупки квартири , а усього 25825,00 грн. ? частина від цієї суми складає 12912,50 грн. Крім того в період сумісного проживання подружжя була отримана від держави для часткового погашення кредиту за договором № 20 -423 від 25.04.2005 року сума 1282.92 грн., тобто частка коштів кожного із подружжя складає 641,46 грн. ( 1282,92 :2). Всього треба стягнути на користь відповідача грошову компенсацію у розмірі 12271 грн.

Суд не може погодитися з доводами відповідача щодо стягнення вказаної суми з урахування індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, так як ця норма закону не розповсюджується в даному випадку на вказані правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, зокрема і витрати на сплату судового збору у розмірі 229,40 грн.

На підстав викладеного та керуючись ст. ст. 60, 61, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст.317, 322, 368, 372 ЦК України та ст. ст. 10, 11, 57- 60, 88, ч.2 ст.158, 209, 212- 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, припиненя права власності на частку квартири та поділ грошових коштів, що сплачені в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,6кв. м., житловою -28,2 кв. м.

Припинити право ОСОБА_3 на спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_1.

Поділити грошові кошти сплачені в рахунок погашення заборгованості за кредитом за період спільного життя подружжя.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця п. Дмитрівка, Первомайського району, Харківської області ( НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 12 912,50 грн.(дванадцять тисяч дев'ятсот дванадцять грн.. п'ятдесят коп..)

Стягнути з ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя -