Постанова № 32597072, 30.05.2013, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/84/13

Єдиний унікальний № 742/2199/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року

Суддя Прилуцького міськрайонного суду Коваленко А.В. розглянув в порядку письмового провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2012 року та зобов'язання ВПВР ГУЮ у Чернігівській області вжити всіх належних дій для виконання вимог виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду № 2-а-7942/2011 .

Ухвалою Прилуцького міськрайоного суду від 16 травня 2013 року замінено неналежного відповідача -відділ примусового виконання управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області на належного відповідача -Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області.

Після уточнення позовних вимог позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області Петренка С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 35800296 від 29 грудня 2012 року та зобов'язання ВПВР ГУЮ у Чернігівській області вчинити дії щодо виконання вимог виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду № 2-а-7942/2011 .

Позивач в судове засідання не з"явився, але подав заяв , щодо розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Але подав письмові заперечення в яких просить розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, суд відповідно до ч.ч.4, 6 ст. 128 КАС України визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи позовної заяви скарги, заперечення відповідача та третьої особи суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18 липня 2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області винесено постанову № 2-а-7942/11, відповідно до якої суд зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2011 рік в розмірі 7 -ми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".(а.с.24-25)

За вказаною постановою було відкрите виконавче провадження ( а.с.19).

29.12.2012 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, за виконавчим листом № 2-а-7942 виданим Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області (а.с.8)

Частинами 1, 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що Постанова Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в справі № 2-а-7942/11, відповідно до якої суд зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня за 2011 рік в розмірі 7 -ми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст.13 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виконана частково, а саме: проведено перерахунок необхідної виплати, в частині здійснення виплат виконана не була.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов`язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Письмових доказів які б свідчили, про те, що державним виконавцем були вжиті заходи щодо виконання постанови Прилуцького міськрайонного суду від 18 липня 2011 року по справі № 2-а-7942/11, відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Прилуцьким міськрайонним судом на виконання постанови від 18 липня 2011 року по справі № 2-а-7942/11, прийнята державним виконавцем з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв`язку з поважністю невиконання рішення суду(а.с.8)

Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби: 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п.11 ст.49 даного Закону.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівської області Петренко С.В.. дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради санкцій, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження" у вигляді накладення штрафу , оскільки рішення суду боржник не виконує у зв"язку із незалежних від нього обставин( відсутність коштів на рахунках для даного виду виплат).

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем зроблено висновок про неможливість виконання рішення суду без участі боржника, у зв'язку з чим виконавче провадження закінчено з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд вважає такий висновок відповідача передчасним та необґрунтованим виходячи з наступного.

Суд зазначає, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, суд вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник (Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради) не звертався.

Не надано суду боржником і доказів вжиття будь-яких інших дій, спрямованих на виконання рішення суду, а також не вказано інших причин, які б перешкоджали виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позиввача

Також, слід вказати, що Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради, що виступає боржником у спірному виконавчому провадженні, посилаючись на відсутність відповідного фінансового ресурсу бюджету як на поважну причину невиконання судового рішення, жодних доказів відсутності коштів для виплати позивачеві доплати , до суду не надало, державний виконавець не надав, також доказів у зв`язку з чим він дійшов висновоку про наявність поважних причин невиконання судового рішення, а отже даний висновок є передчасним та необґрунтованим.

Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що відсутність грошових коштів в Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена наступного бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження, а саме, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи наведену норму, суд зазначає, що позивач фактично позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

Посилання Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради в обґрунтування невиконання рішення суду на відсутність відповідного фінансового ресурсу бюджету не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу правомірності прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження з огляду на наступне.

За змістом ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Статтею 30 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки та кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтею 87 цього Кодексу, відповідно до якої до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.10 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 року за №136, у разі змін умов бюджетних зобов'язань (додаткові договори, розірвання договору тощо) розпорядник бюджетних коштів повинен протягом 7 робочих днів з дати їх виникнення подати до органів Державного казначейства України Реєстр та/або Реєстр фінансових зобов'язань і відповідні підтвердні документи щодо уточнення реквізитів та показників таких бюджетних зобов'язань.

Пунктом 2.12 вказаного Порядку було передбачено, що бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, для виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку виплат, Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради повинен був подати до органів державного казначейства необхідні документи для реєстрації та обліку зобов'язань по сплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2011 рік , і належним чином проінформувати відповідача.

Однак, Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради та відповідач не надали суду доказів здійснення дій, спрямованих на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.07.2011 р. у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Суд відмічає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також, відповідачем не було вжито заходів до виконання рішення, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не накладено на боржника штрафу та направлення подання (повідомлення) до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірна постанова від 29.12.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 35800296 ( а.с.8) як така, що прийнята відповідачем без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Стосовно вимог зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області вжити всіх належних дій для виконання виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду у справі №2-а-7942/11 ,суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 4 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Беручи до уваги наведені норми, суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов"язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області вжити всіх належних дій для виконання виконавчого листа Прилуцького міськрайонного суду у справі №2-а-7942/11, є законодавчо встановленим обов'язком державного виконавця, і відповідачем не було допущено ухилення виконання цього обов'язку, а відтак, позовні вимоги у цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст. ст.69, 71,104, ,159,160-162,181,186,256 КАС України , суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Петренка С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 35800296 від 29 грудня 2012 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в Київському апеляційному адміністративному суді шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги з дня її проголошення через Прилуцький міськрайонний суд, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Коваленко А.В