Рішення № 32596115, 13.06.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р. Справа № 923/449/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер-ХХІ", с. Маяки Біляївського району Одеської області

до: Фермерського господарства з відокремленою садибою "Едельвейс-2", с. Коробки Каховського району Херсонської області

про стягнення 446 849,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Явтушенко Ю.В., директор товариства, протокол загальних зборів від 28.09.2009р.; Фетісова О.Є., уповн. представник, довіреність від 01.11.2012р.

відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом про стягнення 446 849,66 грн., з яких 213 986,00 грн. заборгованості з оплати товару, 10 699,30 грн. збитків, 213 986,00 грн. штрафу, 8 178,36 грн. річних (3 %) у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманого від позивача на підставі договору поставки від 20.06.2011р. № 120 товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову повністю. У відзиві стверджується, що поставку позивачем відповідачеві товару вартістю 213 986,00 грн. було здійснено поза межами договору поставки від 20.06.2011р. № 120, оскільки згідно з цим договором передбачена попередня оплата відповідачем товару. За цих обставин, обов'язок щодо оплати поставленого у такий спосіб товару виникає у відповідача після пред'явлення позивачем відповідної вимоги, в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, у семиденний строк з дня пред'явлення цієї вимоги. До теперішнього часу позивач відповідачу таку вимогу не пред'являв. Оскільки поставка товару здійснювалася поза межами договору поставки від 20.06.2011р. № 120 необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача передбачених вказаним договором штрафних санкцій, у зв'язку із неоплатою товару. Також, у відзиві стверджується про те, що заявлені до стягнення збитки у розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару за своєю природою є штрафом, а також, що сплата штрафу за порушення грошового зобов'язання не передбачена нормами ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивачем 13.06.2012р. надано заперечення на доводи відзиву на позовну заяву, згідно з якими стверджується про поставку відповідачеві товару вартістю 213 986,00 грн. саме на умовах договору поставки від 20.06.2011р. № 120, що підтверджується відповідними первинними документами, та про обов'язок відповідача, згідно з приписами ст. 538 Цивільного кодексу України здійснити оплату вказаного товару без пред'явлення позивачем додаткової вимоги щодо проведення такої оплати.

Відповідач належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, проте представника для участі у судовому засіданні не направив. Через канцелярію суд 12.06.2013р. надійшла телеграма відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із відрядженням керівника та юриста відповідача. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено з підстав, які наведено у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/449/13. Розгляд справи за відсутності представника відповідача, який належно повідомлений про місце та час розгляду справи не є порушенням процесуальних прав відповідача.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 13.06.2013р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Через канцелярію суд 12.06.2013р. надійшла телеграма відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із відрядженням керівника та юриста відповідача. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено з огляду на наступне. Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суд представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України). Вказане відповідачем не доведено.

Також, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер - ХХІ" (надалі - позивач) та Фермерське господарство з відокремленою садибою "Едельвейс-2" (надалі - відповідач) 20.06.2011р. уклали між собою договір поставки № 120 (надалі - договір). Згідно з п. 1.1 цього договору позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю за договором) продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язався прийняти продукцію, здійснивши до цього попередню оплату вартості продукції у повному обсязі. Згідно з п. 1.2 договору найменування продукції, її кількість, ціна за одиницю, строк поставки, ціна у національній валюті (гривні) та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, строк оплати, а також інші умови поставки визначаються у специфікаціях (додатках) до договору, які є невід'ємними складовими договору. Також, договором передбачено, що ціна продукції вказується у додатку. Відповідач проводить оплату вартості продукції у національній валюті України, гривні, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у банківській установі. Розмір належної до сплати відповідачем вартості продукції у національній валюті України, гривні, визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості продукції в іноземній валюті, зазначеного у додатку до договору, на офіційний встановлений Національним банком України, курс гривні до відповідної іноземної валюти на день строку оплати. Строк оплати вказується у додатку до договору. Оплата вважається проведеною після зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.1 договору за невиконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, яку передбачено чинним законодавством. Цим же пунктом договору встановлено, що збитки завдані іншій стороні невиконанням або неналежним виконанням умов договору, підлягають відшкодуванню винною стороною в твердій сумі: 5 % від ціни отриманої відповідачем продукції. Згідно з п. 3.3 договору при простроченні з оплатою більше ніж на 20 днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від суми невиконаного вчасно грошового зобов'язання. При простроченні з оплатою більше ніж на 30 днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми невиконаного вчасно зобов'язання. При простроченні з оплатою більше ніж на 40 днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50 % від суми невиконаного вчасно зобов'язання. При простроченні з оплатою більше ніж 60 днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 100 % від суми невиконаного вчасно зобов'язання. Згідно з п. 3.4 договору, передбачений п.3.3 договору штраф сплачується у повному обсязі, без врахування сплати збитків відповідно до п.3.1 договору. Строк дії договору - один рік з дня його підписання сторонами договору.

15.12.2011р. позивач здійснив поставку відповідачу крапельної стрічки вартістю 213 986,00 грн. на підставі видаткової накладної від 15.12.2011р. № 695, згідно з довіреністю відповідача від 15.12.2011р. № 258. Підставою для поставки у цій видатковій накладній вказано "договір № 120".

Після цього, 16.12.2011р. позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 719/12 до договору, згідно з яким позивач зобов'язався в строк до 31.12.2011р. здійснити поставку відповідачу продукції, крапельної стрічки вартістю 213 986,00 грн., на умовах попередньої оплати, як-то зазначено у даному додатку до договору цієї продукції відповідачем у повному обсязі, 213 986,00 грн., в строк до 31.12.2011р. Також, 16.12.2011р. позивач вистави відповідачу рахунок № 719 на оплату вказаної стрічки. Підставою для поставки продукції у цьому рахунку вказано "договір № 120 від 20.06.11".

Відповідач до теперішнього часу не сплатив позивачу вартість крапельної стрічки, яку отримав від позивача на підставі видаткової накладної від 15.12.2011р. № 695. Заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості вказаної продукції становить на теперішній час 213 986,00 грн. Розмір такої заборгованості додатково уточнений складеними бухгалтерськими службами позивача та відповідача актом звірки взаєморозрахунків між ними за період 01.01.2010р. по 31.12.2011р. Згідно з цим актом заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2011р. становить саме 213986,00 грн.

За результатами проведеного судом аналізу положень договору суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 6 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу. Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Згідно з ч. 2 цієї ж статті при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Відповідно до ст. 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту

Наявність у відповідача за станом на 13.06.2013р. заборгованості перед позивачем з оплати 213 986,00 грн. вартості отриманої від позивача на підставі видаткової накладної від 15.12.2011р. № 695 крапельної стрічки підтверджується такими первинними документами, як, безпосередньо, договір, видаткова накладна від 15.12.2011р. № 695, рахунок позивача на оплату вказаної крапельної стрічки від 16.12.2011р. № 719, довіреністю відповідача від 15.12.2011р. № 258.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо здійснення позивачем поставки крапельної стрічки вартістю 213 986,00 грн. поза межами договору поставки від 20.06.2011р. № 120, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Датою видаткової накладної на поставку відповідачу крапельної стрічки є 15.12.2011р. Таким чином, дата поставки позивачем відповідачу крапельної стрічки співпадає у часі з періодом дії договору: з 20.06.2011р. по 20.06.2012р. У видатковій накладній від 15.12.2011р. № 695, на підставі якої здійснювалося поставка продукції, підставою для поставки вказано "договір № 120". Цю накладну підписано без будь-яких зауважень та заперечень представником відповідача за довіреністю від 15.12.2011р. № 258. У рахунку № 719 на оплату вказаної стрічки підставою для її поставки вказано "договір № 120 від 20.06.11".

Доказів припинення дії договору станом на 15.12.2011р. (дата виписки видаткової накладної № 695) відповідач суду не надав. Згідно з твердженнями представників позивача станом на 17.12.2012р. договір був діючим, будь-які інші договори між позивачем та відповідачем, у період дії договору не були діючими та не укладалися, разові заявки (замовлення) відповідача на поставку продукції до позивача не надходили. Доказів іншого відповідачем не надано. Зокрема, не надано доказів складання та надсилання відповідачем позивачу разових заявок (замовлень) на поставку відповідачу крапельної стрічки вартістю 213 986,00 грн. (вартість продукції згідно видаткової накладної від 15.12.2011р. № 695) та, відповідно, доказів прийняття до виконання та, безпосередньо, виконання таких замовлень позивачем поза межами договору (шляхом укладання господарського договору у спрощений, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, спосіб).

Доказів сплати за станом на 13.06.2013р. на користь позивача 213 986,00 грн. заборгованості з оплати продукції, яку було отримано відповідачем від позивача на підставі договору, відповідач суду не надав.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 213 986,00 грн. заборгованості з оплати продукції, яку було отримано відповідачем від позивача на підставі договору, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Позовні вимоги про стягнення 8 178,36 грн. річних (3%), які позивач нарахував відповідачу за період з 01.01.2012р. по 09.04.2013р., включно, підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 8 160,78 грн., оскільки при нарахуванні річних позивачем не взято до уваги, що кількість днів у 2012, високосному, році становить 366 днів.

Суд здійснив власний розрахунок річних (наведено нижче).

Річні за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (або за 366 днів) на суму заборгованості у розмірі 213 986,00 грн. становлять 6 419,58 грн.

6 419,58 грн. = ((213 986,00 грн. х 3 х 366) /100) / 366

Річні за період з 01.01.2013р. по 09.04.2013р. (або за 99 днів) на суму заборгованості у розмірі 213 986,00 грн. становлять 1 741,20 грн.

1 741,20 грн. = ((213 986,00 грн. х 3 х 99) /100) / 365

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з ч. 2 цієї ж статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно з ч. 1 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума. Згідно з ч. 2 цієї ж статті, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позовні вимоги про стягнення 213 986,00 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вказаний штраф встановлений договором, а саме п. 3.3 договору: "при простроченні з оплатою більше ніж 60 днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 100 % від суми невиконаного вчасно зобов'язання", а його встановлення узгоджується із приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач з 01.01.2012р. є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманої від позивача, у відповідності до договору, на підставі видаткової накладної від 15.12.2011р. № 695, за договором продукції. З 01.03.2012р. час прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати цієї продукції перевищує 60 днів.

Розрахунок штрафу судом перевірений та встановлено, що він є правильним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) згідно із ст.258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність в один рік. Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення 213 986,00 грн. штрафу, у зв'язку із простроченням відповідачем оплати отриманої на підставі договору продукції, виникло у позивача з 01.03.2012р. Проте, з позовом, що містить у собі відповідну вимогу, позивач звернувся до суду 12.04.2013р. Тобто, з пропуском встановленого ст. 258 Цивільного кодексу річного строку позовної давності для вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суд приймає до уваги той факт, що під час розгляду даної справи до суду не надходили заяви про застосування строку позовної давності щодо вимоги про стягнення 213 986,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Згідно із ч. 2 цієї ж статті під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 цієї ж статті сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягає відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що збитки завдані іншій стороні невиконанням або неналежним виконанням умов договору, підлягають відшкодуванню винною стороною в твердій сумі: 5 % від ціни отриманої відповідачем продукції.

Позовні вимоги про стягнення 10 699,30 грн. збитків за договором не підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку із їхньою необгрунтовністю. Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження завдання йому збитків, внаслідок нездійснення відповідачем на умовах договору оплати вартості крапельної стрічки, яку відповідач отримав від позивача на підставі видаткової накладної від 15.12.2011р. № 695. Також, позивач не надав суду будь-яких доказів та пояснень щодо характеру таких збитків, у розумінні терміну "збитки" згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 225 цього ж кодексу. Надані позивачем суду позовна заява, заперечення на відзив відповідача на цю заяву та додані до них матеріали не містять у собі відповідних доказів та пояснень.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 97,60 %.

97,60 % = ((436 132,78 грн. (розмір задоволених позовних вимог) / (446 849,66 грн. (ціна заявленого позову)) х 100

У зв'язку із цим 97,60 % або 8 722,51 грн. судового збору покладається на відповідача, решта - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства з відокремленою садибою "Едельвейс-2" (місцезнаходження - 74824, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Коробки, вул. Терни, відокремлена садиба "Едельвейс-2", будинок 5; ідент. код ЄДР - 33574183; р/р 26003135107 в Херсонській ОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Херсон, МФО 352093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер - ХХІ" (місцезнаходження - 67654, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Маяки, вул. Радянської армії,10; ідент. код ЄДР - 36769934; р/р 2600131649980 в ПАТ "КБ "Інвестбанк", м. Одеса, МФО 328094) - 213 986 (двісті тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості з оплати продукції, 8 160 (вісім тисяч сто шістдесят) грн. 78 коп. в якості річних, 213 986 (двісті тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. штрафу, а також 8 722 (вісім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 51 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.06.2013р.

Суддя К.В. Соловйов