Рішення № 32596069, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/14927-2012 17.07.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет», м.Київ, ЄДРПОУ 35370894

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ, ЄДРПОУ 35902139

про стягнення 462639,16 грн.

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ, ЄДРПОУ 35902139

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет», м.Київ, ЄДРПОУ 35370894

про стягнення 404696,06 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Бреус В.М. - по дов., Максимчук С.І. - по дов.

від відповідача: не з?явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувались перерви

з 22.01.2012р. до 06.02.2012р., з 20.02.2013р. до 06.03.2013р., з 20.03.2013р. до 21.03.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Евровет», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви б/н від 03.07.2013р. про збільшення позовних вимог) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ про стягнення 413544,30 грн., у тому числі: основного боргу в сумі 380013,60 грн., пені - 21939,44 грн., 3% річних - 11591,26 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №342/11 від 01.01.2012р. в частині оплати біопрепаратів для специфічної профілактики інфекційних хвороб птиці, що стало підставою для нарахування платежів, можливість стягнення яких пов'язана з невиконанням основного зобов'язання за договором.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, що надійшов на адресу господарського суду 04.02.2013р., проти задоволення позову заперечив та зазначив, що після використання поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» препаратів, у період з 03.05.2012р. по 05.06.2012р. падіж птиці склав понад 110 тисяч голів. Крім того, незважаючи на проведення вакцинації відбулось значне захворювання птиці, внаслідок чого її приріст знизився, що завдало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» збитки у вигляді недоотриманого прибутку.

Ухвалою від 12.12.2012р. до сумісного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет», м.Київ про стягнення 404696,06 грн. збитків за поставку неякісного товару.

06.02.2013р. відповідач звернувся до господарського суду із заявою без номеру та дати про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, у відповідності до якої заявив про стягнення 1014182,10 грн. збитків за поставку неякісного товару.

В обгрунтування зустрічного позову відповідач посилається на те, що внаслідок застосування біопрепаратів для специфічної профілактики інфекційних хвороб птиці відбулось зменшення приросту та падіж птиці, з огляду на що Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» завдано збитки у певному розмірі.

Позивач у заяві б/н від 25.12.2012р. зазначив про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви згідно із ст.63 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, у відзиві №04 від 04.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Евровет» заявило про відсутність доказів неналежної якості товару, а також причинно-наслідкового зв?язку між використанням відповідачем ветеринарних препаратів та зменшенням приросту, падежем птиці.

Відповідач у судові засідання 03.07.2013р., 17.07.2013р. не з'явився, за висновками суду про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом виписки №778833 від 05.09.2012р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 01133 м.Київ, Печерський район, вул.Кутузова, буд.13. Будь-які відомості щодо інших адрес відповідача у матеріалах справи відсутні.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Саме на адресу, яка визначена у виписці №778833 від 05.09.2012р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідачу направлялись процесуальні документи по розглядуваній справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 21.06.2013р., 03.07.2013р. штампів канцелярії господарського суду про відправку відповідних процесуальних документів, у тому числі, відповідачу, враховуючи направлення поштової кореспонденції за юридичною адресою відповідача, суд дійшов висновку про належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» про час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судові засідання 03.07.2013р., 17.07.2013р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Крім того, судом прийнято до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» вже було викладено власну правову позицію по суті первісного та зустрічного позовів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» (продавець) та Приватним підприємством «Агрофірма «Вільхівська» (яке перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська») (покупець) був укладений договір поставки товару №342/11, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору №342/11 від 01.08.2011р. передбачено, що предметом постачання є ветеринарні препарати (товар). Ціна вказується в рахунку-фактурі. Передача товару від продавця покупцю здійснюється на основі довіреностей від покупця та підтверджується видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.

За приписами п.п.4.1, 4.3 укладеного сторонами правочину ціна товару вказується в накладних на товар. Загальна сума договору складається шляхом розрахунку вартості поставленого по договору товару згідно суми, що вказана у підписаних сторонами накладних (товарно-транспортних накладних або товарних).

У відповідності до п.7.1 договору №342/11 від 01.08.2011р. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків сторін, оплати штрафних санкцій та гарантійних зобов'язань - до повного їх здійснення.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в період з 10.05.2012р. по 15.08.2012р. за договором №342/11 від 01.08.2011р. було поставлено тилозину тартрат гранульований на суму 118983,60 грн. та Tabic IB Var - вірусвакцину проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А на суму 261030 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні: №2485 від 10.05.2012р. на суму 19830,60 грн., №2688 від 16.05.2012р. на суму 34530,60 грн., №2693 від 16.05.2012р. на суму 109591,20 грн., №3039 від 05.06.2012р. на суму 18900 грн., №3036 від 05.06.2012р. на суму 86911,20 грн., №3746 від 07.07.2012р. на суму 23100 грн., №4520 від 15.08.2012р. на суму 21525 грн., №4519 від 15.08.2012р. на суму 65625 грн.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що проданий згідно представлених накладних товар відповідачем не був прийнятий на момент поставки з підстав порушення продавцем умов щодо кількості, асортименту та якості продукції.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту отримання товару за договором №342/11 від 01.08.2011р. на загальну суму 380013,60 грн.

Протягом судового процесу відповідачем будь-яких заперечень відносно факту поставки позивачем та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» товару за договором №342/11 від 01.08.2011р. на суму 380013,60 грн. не представлено.

Крім того, судом враховано, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» ґрунтуються на тому, що відповідачу заподіяно збитки внаслідок використання вакцини, яку поставив позивач. Тобто, товар є таким, що фактично був прийнятий та застосований відповідачем.

За приписами ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.674 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.1 Закону України «Про ветеринарну медицину» висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок) - документ, виданий державною або уповноваженою лабораторією ветеринарної медицини, який засвідчує безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів.

Позивачем до матеріалів справи представлено експертні висновки №0093.І.24.01.2012, №0094.І.24.01.2012, №0092.І.24.01.2012, №0747.І.19.06.2012, №0328.І.19.03.2012, №0327.І.19.03.2012, №0748.І.19.06.2012, №1068.І.23.08.2012, №1067.І.23.08.2012 Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, якими встановлено, що партії (серії) товару Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А, №20351010К, №20351009F, №20351012А, №20351012С, №20351011Е, №20351012В, №20351011F, №20351011І, №20351012D відповідають за перевіреними показниками вимогам нормативної документації.

Виходячи зі змісту наявних у матеріалах справи актів від 07.05.2012р., 09.05.2012р., 11.05.2012р., 15.05.2012р., 18.05.2012р., 20.05.2012р., 29.05.2012р., 30.05.2012р., 02.06.2012р., 04.06.2012р., 05.06.2012р., 06.06.2012р., 08.06.2012р., 12.06.2012р., 14.06.2012р., 16.06.2012р., 18.06.2012р. комісією відповідача було проведено вакцинацію проти інфекційного бронхіту птиці вакциною Tabik IB Var шляхом випоювання.

За поясненнями відповідача, які були надані у судовому засіданні 20.02.2013р., вакцинація вакциною Tabic IB Var проводилась здоровій птиці.

При цьому, як стверджує відповідач, товар, який було поставлено у відповідності до укладеного сторонами правочину, був неякісним, що призвело до заподіяння Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» збитків в сумі 1014182,10 грн.

За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні положення містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

За змістом ч.3 ст.678 Цивільного кодексу України якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним зустрічним позовом відповідачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет»; наявність заподіяних діями позивача збитків; причинний зв'язок між ними.

Одночасно, враховуючи, що ч.4 ст.614 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача збитків, що означає, що особа, яка завдала збитки, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин), спростування наявності вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет» покладається на позивача.

З огляду на те, що в процесі розгляду справи постало питання щодо якості поставленого позивачем відповідачу товару, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. була призначена судова експертиза, проведення якої доручено Київській міжобласній державній спеціалізованій лабораторії ветеринарної медицини по хворобам птиці, на вирішення експерту поставлені наступні питання:

1. Чи відповідає якість ветеринарних препаратів (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А), які були поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» за договором №342/11 від 01.08.2011р., діючим в Україні стандартам, нормам і правилам?

2. Чи могло застосування ветеринарних препаратів (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А), які були поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» за договором №342/11 від 01.08.2011р., спричинити зменшення приросту та падіж птиці Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»?

Якщо так, то яка кількість вірогідного зменшення приросту та падежу птиці (вказати окремо) відбулась на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» з моменту першого застосування вакцини до 25.07.2012р.?

3. Чи були у птиці на момент застосування ветеринарних препаратів (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А), які були поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» за договором №342/11 від 01.08.2011р., протипоказання для застосування препаратів (хвороби не сумісні з процедурою вакцинації або інше)?

4. Який спосіб вакцинації було застосовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» при використанні ветеринарних препаратів (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А), що були поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» за договором №342/11 від 01.08.2011р.?

Якщо Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» було обрано невірний спосіб вакцинації, чи могло це спричинити зменшення приросту та падіж птиці?

Якщо так, то яка кількість вірогідного зменшення приросту та падежу птиці (вказати окремо) відбулась на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» з моменту першого застосування вакцини до 25.07.2012р.?

5. Чи вводились ветеринарні препарати (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А), що були поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» за договором №342/11 від 01.08.2011р., клінічно здоровій птиці?

Якщо ветеринарні препарати (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А), що були поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» за договором №342/11 від 01.08.2011р., вводились клінічно хворій птиці, то чи могли вказані обставини призвести до зменшення приросту та падежу птиці на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» з моменту першого застосування вакцини до 25.07.2012р.?

Якщо так, то яка кількість вірогідного зменшення приросту та падежу птиці (вказати окремо) відбулась на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» з моменту першого застосування вакцини до 25.07.2012р. внаслідок введення препарату клінічно хворій птиці?

6. Чи вводились птахам Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» будь-які інші препарати, що могли спричинити зменшення приросту та падіж птиці?

7. Чи вводились птахам Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» будь-які інші препарати, застосування яких є несумісним із застосуванням ветеринарних препаратів (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А), що були поставлені за договором №342/11 від 01.08.2011р.?

Якщо так, то чи містять супровідні документи до ветеринарних препаратів, що були поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» за договором №342/11 від 01.08.2011р., відповідне застереження?

За наслідками проведення судової експертизи, судовими експертами представлено наступні висновки (вих.№71 від 18.06.2013р.):

- якість ветеринарних препаратів (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А) відповідає діючим в Україні стандартам, нормам і правилам, про що свідчать реєстраційне посвідчення №ВА-00108-02-09 від 29.12.2009р., експертні висновки №№0092, 0093, 0094.І.24.01.2012 та 0327, 0328.І.19.03.2012 Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів;

- застосування ветеринарних препаратів (Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А) не могло спричинити зменшення приросту та падіж птиці Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська». Біофармацептичні препарати виробляються для зменшення відходу поголів'я та збільшення його продуктивності при правильному їх застосуванні;

- падіж птиці починався з 5-7 доби життя і досягав значень близько 500-900 голів з пташника до 11-12 доби життя (тобто, на дату проведення щеплення). Підвищена загибель птиці вказує на її захворювання, а щеплення дозволяється робити тільки клінічно здоровій птиці;

- згідно актів вакцинації Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» щеплення проведено шляхом випоювання, хоча для даної вакцини цей метод не передбачений. Неправильне застосування вакцини призводить до виробки слабкого імунітету (або його відсутності) до певного захворювання, проти якого вона застосована і може сприяти певному проценту відходу поголів?я, слабкого з якихось фізиологічних показників;

- якщоб Tabic IB Var - вірусвакцина проти інфекційного бронхіту із штаму 233 А вводилась клінічно хворій птиці, це могло б призвести до зменшення приросту та падежу птиці, а при введенні вакцини клінічно здоровій птиці призвело б до вироблення стійкого імунітету до захворювання.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На думку суду, висновки судової експертизи узгоджені між собою, обґрунтовані та узгоджені з іншими матеріалами справи, внаслідок чого, на переконання суду, спростовують твердження відповідача щодо поставки позивачем товару неналежної якості.

Будь-які інші докази поставки позивачем відповідачу неякісних препаратів Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не представлені, клопотань про витребування доказів в порядку ст.38 вказаного нормативно-правового акту не заявлено.

За таких обставин, доводи відповідача щодо постачання позивачем неякісного товару є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. Тобто, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено неправомірної поведінки позивача, як складової відповідальності за заподіяння збитків.

Як вказувалось вище, відповідачем також має бути доведено факт настання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» збитків в сумі 1014182,10 грн.

При цьому, на підтвердження зазначених обставин відповідач посилається на зміст актів патолого-анатомічного розтину птиці за періоди з 10.05.2012р. по 29.05.2012р., з 19.05.2012р. по 02.06.2012р., з 29.05.2012р. по 26.06.2012р., якими визначена загальна кількість птиці, розтин якої проведено, 3408, 849, 2113 голів відповідно.

Суд одразу зазначає, що висновки, які містяться у актах паталого-анатомічного розтину птиці за періоди з 10.05.2012р. по 29.05.2012р., з 19.05.2012р. по 02.06.2012р., з 29.05.2012р. по 26.06.2012р. складені одноособово відповідачем та відповідають його інтересам, внаслідок чого не є безумовними доказом настання збитків у відповідача у визначеній сумі.

Ухвалою суду від 06.02.2013р. зобов'язано відповідача надати письмові пояснення стосовно повноважень осіб, які підписали акти патолого-анатомічного розтину птахів на вчинення таких дій.

Відповідачем представлено до матеріалів справи наказ від 03.01.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» про прийняття на роботу Руднєва Є.О. на посаду головного ветлікаря з 03.01.2012р. з випробувальним терміном - три місяці.

За змістом договорів №31/05/103-яв від 30.04.2012р., №30/03/12 від 25.02.2012р., №26/03/12-19 від 24.03.2012р., №31/05/096-яв від 17.05.2012р., №08/05/036-яв від 18.04.2012р., укладених між відповідачем (замовник) та Грабар А.І., Твердохліб Н.Г., Молдованюк М.П., Карамишевою Ю.М., Дроздовим О.С. (виконавці), замовник доручив, а виконавці прийняли на себе зобов'язання надавати замовникові послуги начальника дільниці, бригадиру пташників, керівництва виробничо-господарською діяльністю дільниці, проведення зоотехнічної роботи на пташниках, ветлікаря відповідно.

Наразі, у вказаних документах не визначено повноважень Руднєва Є.О., Грабар А.І., Твердохліб Н.Г., Молдованюк М.П., Карамишевої Ю.М., Дроздова О.С. на складання актів паталого-анатомічного розтину птиці.

Також, відповідачем не надано відомостей стосовно перебування Руднева Є.О. на посаді головного ветлікаря після закінчення випробувального терміну.

Крім того, відповідачем не надано доказів виконання п.4.1 Інструкції про заходи з профілактики та ліквідації інфекційного бронхіту курей, що затверджена наказом №78 від 17.10.2001р. Головного державного інспектора ветеринарної медицини України, згідно якого при встановленні діагнозу на інфекційний бронхіт курей керівники господарств незалежно від форм власності, спеціалісти ветмедицини, які обслуговують ці птахогосподарства, негайно інформують про захворювання головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області.

Одночасно, як вказує відповідач, при введенні вакцини Tabic IB Var застосовано спосіб випоювання птиці, в той час як за змістом п.5.8 додатку №1 до реєстраційного посвідчення №ВА-00108-02-09 від 29.12.2009р. Державного комітету ветеринарної медицини України вакцину вводять спрей-методом, аерозольно, інтраназально чи інтраокулярним методом. Тобто, відповідачем не дотримано умови використання вакцини.

При цьому, в судовій експертизі Київської міжобласної державної спеціалізованої лабораторії ветеринарної медицини по хворобам птиці (вих.№71 від 18.06.2013р.) зазначено, що неправильне застосування вакцини призводить до виробки слабкого імунітету (або його відсутності) до певного захворювання, проти якого вона застосована і може сприяти певному проценту відходу поголів?я, слабкого з якихось фізиологічних показників.

За таких обставин, наявність протиправної поведінки позивача та збитків відповідача внаслідок дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет», причинного зв'язку між ними, вини продавця спростовується наявними у матеріалах справи документами.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет» про стягнення 1014182,10 грн. збитків за поставку неякісного товару слід відмовити.

Одночасно, виходячи з принцинпу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наступного:

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.5.1 договору №342/11 від 01.08.2011р. розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України шляхом виплати суми, яка вказана у рахунку-фактурі та підтверджена у накладній на поставку товару на рахунок продавця.

Пунктом 5.3 вказаного договору встановлено наступний порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується протягом 14 календарних днів з дати відвантаження товару (вказана у накладній).

10.05.2012р., 15.05.2012р., 15.05.2012р., 05.06.2012р., 07.07.2012р., 15.08.2012р. позивачем було оформлено рахунки на оплату товару на загальну суму 380013,60 грн. Факту отримання вказаних документів відповідачем у відповідності до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Також, 10.05.2012р., 15.05.2012р., 15.05.2012р., 05.06.2012р., 07.07.2012р., 15.08.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» було оформлено відповідні накладні на відвантаження товару.

Приймаючи до уваги, що сума оплати за товар підтверджена у видаткових накладних, які наявні у матеріалах справи, враховуючи зміст п.п.5.1, 5.3 договору №342/11 від 01.08.2011р., судом встановлено, що строк оплати за договором на суму 380013,60 грн. настав.

При цьому, належних та допустимих доказів перерахування на користь позивача грошових коштів у вказаному розмірі відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет» про стягнення основного боргу в сумі 380013,60 грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, позов (з урахуванням заяви б/н від 03.07.2013р.) у вказаній частині підлягає задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 вказаного Кодексу передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із п.8.5 договору №342/11 від 01.08.2011р. за прострочення покупцем строків оплати за товар, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої суми за кожний день прострочення в оплаті, а також суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Наразі позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 21939,44 грн. (в редакції заяви б/н від 03.07.2013р.).

При перевірці розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет» судом встановлено наявність помилок, зокрема, стосовно визначення кількості днів у 2012 році (365 замість вірного - 366), які застосовані у формулі розрахунку, що призвело до безпідставного збільшення заявленої до стягнення суми пені.

Крім того, позивачем не враховано, що право вимоги за накладною №3746 від 07.07.2012р. на суму 23100 грн. виникло 24.07.2012р. (з урахуванням того, що 21.07.2012р. та 22.07.2012р. є вихідними днями).

За таких обставин, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 21740,58 грн.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті, Товариством з обмеженою відповідальністю «Евровет» нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 11591,26 грн.

При цьому, позивачем також невірно визначено кількість днів у 2012 році та не враховано, що право вимоги за накладною №3746 від 07.07.2012р. на суму 23100 грн. виникло 24.07.2012р.

Наразі, за розрахунком суду, 3% річних становлять 11527,99 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 380013,60 грн., пені - 21740,58 грн., 3% річних - 11527,99 грн., з одночасною відмовою у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Клопотання б/н від 25.12.2012р. позивача про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви судом залишено без задоволення, з огляду на те, що згідно ст.63 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не позбавлений можливості прийняти позовну заяву до розгляду та зобов'язати позивача усунути наявні недоліки в процесі розгляду справи.

Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості повернення позовної заяви без розгляду після порушення провадження у справі за заявою сторони у справі. Наразі, зустрічний позов було прийнято до сумісного розгляду із первісною позовною заявою ухвалою суду від 13.12.2012р., в той час як відповідне клопотання позивача надано до господарського суду 26.12.2012р.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 8270,89 грн., сплачений за подання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет», підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а судовий збір в сумі 981,89 грн. поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Евровет» з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір в сумі 20283,64 грн., перерахований за подання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», належить віднести на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет», м.Київ (з урахуванням заяви б/н від 03.07.2013р. про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ про стягнення 413544,30 грн., у тому числі: основного боргу в сумі 380013,60 грн., пені - 21939,44 грн., 3% річних - 11591,26 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (01133 м.Київ, Печерський район, вул.Кутузова, буд.13, ЄДРПОУ 35902139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет» (01103 м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.11, ЄДРПОУ 35370894) основний борг в сумі 380013,60 грн., пеню - 21740,58 грн., 3% річних - 11527,99 грн., а також судовий збір в сумі 8265,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Евровет» (01103 м.Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе, буд.11, ЄДРПОУ 35370894) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 981,89 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №1516 від 15.10.2012р.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евровет», м.Київ про стягнення 1014182,10 грн. збитків за поставку неякісного товару.

У судовому засіданні 17.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.07.2013р.

Суддя М.О.Любченко