Україна
Донецький окружний адміністративний суд
У Х В А Л А
08 липня 2013 р. Справа №805/9320/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лазарєва В.В., при секретарі Беспалько Г.Г., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька, відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинними та скасування рішень про арешт майна, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька, відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинними та скасування рішень про арешт майна.
У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які дії направлені на відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (Літера-3 загальною площею 375,5 м2, житловою площею - 155,7 м2, трубопровід № 1-2 - огородження, 1- замощення) до набрання рішенням суду у адміністративній справі 805/9320/13-а законної сили.
В обґрунтування свого клопотання представник позивача зазначила, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, оскільки на вищевказане нерухоме майно державною виконавчою службою звернуто стягнення шляхом винесення постанови про арешт майна та складання акту опису та арешту, проведено оцінку та до моменту ухвалення по суті рішення у справі вказане майно може бути реалізоване відповідачем, що спричинить значну шкоду.
Посилаючись на обставини викладені у заяві про забезпечення позову просив задовольнити її.
Представники відповідачів та третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову із посиланням на те, що заборона проводити будь-які дії направлені на відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1, це лише спроба позивача вчинити перешкоди для виконання виконавчого документу.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, розглянувши клопотання, вивчивши подані матеріали та докази, суд приходить до висновку, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У відповідності до ч. 2 ст. 57 цього ж Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Порядок реалізації майна, на яке звернуто стягнення встановлений у статті 62 Закону.
Згідно ч. 1 вказаної статті реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону (ч.3).
Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України (ч.4).
Отже, необхідною передумовою реалізації майна боржника, окрім його опису та арешту, є наявність, незалежної оцінки такого майна, відповідної заявки державного виконавця.
Матеріалами справи підтверджується, що на спірне майно звернуто стягнення шляхом його опису та арешту і визначена вартість.
Тобто, відділом ВДВС фактично підготовлений необхідний обсяг документів, необхідний для реалізації майна позивача, і майно може бути реалізоване в тому числі і до моменту ухвалення рішення у даній справі.
Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У відповідності до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Таким чином, у випадку реалізації відповідачем вказаного нерухомого майна - житлового будинку до моменту ухвалення рішення у даній адміністративній справі, у випадку ухвалення судом рішення на користь позивача, дане майно буде не можливо витребувати у покупця, і рішення у даній справі втратить сенс для останнього, у зв'язку з чим суд не зможе забезпечити ефективний захист прав людини, а також ефективне поновлення правах, за умови ухвалення рішення на користь останньої.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частинами 3 та 4 ст. 117 КАС подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються чи заборонити вчиняти певні дії.
Розглянувши подане клопотання про забезпечення, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, суд приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки наданими позивачем доказами, що наведені на підтвердження клопотання, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, доведено: зв'язок між заходом забезпечення позову і змістом позовних вимог; очевидність небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до вирішення спору по суті та ухвалення судового рішення; необхідність на теперішній час застосування заявлених засобів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, те що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, відтак суд вважає за доцільне задовольнити клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які дії направлені на відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (Літера-3 загальною площею 375,5 м2, житловою площею - 155,7 м2, трубопровід № 1-2 - огородження, 1- замощення) до набрання рішенням суду у адміністративній справі 805/9320/13-а законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 117, 118, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції м. Донецька, відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинними та скасування рішень про арешт майна - задовольнити.
Заборонити проводити будь-які дії направлені на відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (Літера-3 загальною площею 375,5 м2, житловою площею - 155,7 м2, трубопровід № 1-2 - огородження, 1- замощення) до набрання рішенням суду у адміністративній справі 805/9320/13-а законної сили.
Ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 08 липня 2013 року.
Ухвали буде виготовлена у повному обсязі 09 липня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Лазарєв В.В.
Судове рішення № 32595060, Донецький окружний адміністративний суд було прийнято 08.07.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 805/9320/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: