Рішення № 32594729, 18.07.2013, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1714/13-ц

Провадження № 2/444/698/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Мікула В. Є.,

при секретарі Брунець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КСП «Гряда», третьої особи : ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом КСП «Гряда» до ОСОБА_1 , третьої особи : ОСОБА_2 про визнання правочину-договору поруки від 20.12.2011 року недійсним , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства «Гряда», за участю третьої особи ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обгрунтування своїх доводів покликається на те, що 11.04.2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 було передано у власність грошові кошти у розмірі два мільйони п'ятсот тисяч гривень, які він зобов'язався повернути до 31.11.2011 року. Боржник своїх обов'язків по поверненню суми позики не виконав, а тому позивач звернувся до нього із вимогою про їх повернення або укладення договору про забезпечення виконання зобов'язань і відстрочення платежу. 20.12.2011 року позивачем та третьою особою було внесено зміни в договір в частині строку повернення суми боргу, а саме кінцевим строком повернення зазначено 31.12.2012 року. Одночасно, між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено Договір поруки, згідно якого поручитель (КСП «Гряда») поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань, що виникли з Договору позики. 20.03.2013 року через невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків по поверненню суми позики позивач скерував йому та вимогу про погашення суми боргу, яка залишилась не виконана.

КСП «Гряда» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, за участю третьої особи ОСОБА_2, про визнання недійсним договору поруки.

Як на підставу своїх вимог КСП «Гряда» покликається на фіктивність правочину, вчинення його під впливом обману та суперечність його моральним засадам суспільства. Зазначає, що ОСОБА_1 вчинив правочин під впливом обману, правочин вчинявся без наміру створення правових наслідків. Зазначає, що на момент укладення спірного договору поруки КСП «Гряда» передало своє майно та майнові права в забезпечення виконання інших зобов'язань, згоди на укладення договору поруки орган управління юридичною особою не надавав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 первісний позов підтримав, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив вимоги задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечив, зазначивши, що правочин вчинявся з метою реального забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2, який станом на момент укладення договору поруки не вносив своєчасно платежів за договором позики. Одночасно наголосив, що він не вважає, що був введений в оману. Крім цього, позивач за первісним позовом покликається на існування рішення Загальних зборів членів КСП «Гряда», якими було погодження укладення договору поруки.

Представник відповідача КСП «Гряда» Гординська І.В., керівник підприємства, визнала первинний позов та заперечла проти зустрічного позовів , та суду пояснила, що дійсно 20.12.2011 року між підприємством, позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно якого підприємство взяло на себе солідарний із боржником обов'язок щодо повернення суми позичених ОСОБА_2 коштів у розмірі 2 500 000 гривень. Рішення про укладення договору поруки приймалось на загальних зборах. Частину отриманих за договором позики коштів, а саме 551 000 гривень, ОСОБА_2 вніс на погашення кредиту КСП «Гряда», 544 000 гривень із позичених коштів було внесено особисто нею з тією ж метою. Внаслідок погашення кредиту майно підприємства звільнилось від обтяжень. Ще частина позичених коштів була використана в підприємницькій діяльності КСП «Гряда». Стосовно вимог за зустрічним позовом, то заперечує факт введення ОСОБА_1 в оману чи укладення договору без наміру створити наслідки.

Представник відповідача КСП «Гряда» . заперечив проти задоволення первісного позову, а зустрічний просив задовольнити. В судовому засіданні дав пояснення аналогічні тим, що викладені в зустрічному позові.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні первинний позов визнав та заперечив зустрічний поов. Пояснив, що 11.04.2011 року укладав із позивачем договір позики, за яким отримав 2 500 000 гривень. Кошти позичались з метою погашення кредиту підприємства, звільнення майна підприємства з-під заборони та використання їх в діяльності КСП «Гряда». Повернути кошти своєчасно змоги не мав, а тому за пропозицією ОСОБА_1 та зі згоди членів КСП «Гряда» було укладено додатковий договір до договору позики та договір поруки. Заперечує, що будь-хто із сторін договору поруки вводив ОСОБА_1 в оману. Вказує, що договір поруки укладався у зв'язку з його неспроможність в цей момент повністю погасити борг.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи та з'ясувавши її дійсні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову КСП «Гряда» слід відмовити, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 11.04.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно п. 1.1. якого позивач передає у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі, встановленому цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх у встановлений в цьому Договорі строк.

П. 2.1 Договору позики визначено, що сума позики за Договором становить два мільйони п'ятсот тисяч гривень.

Згідно п. 3.2 Договору позики позика надається Позичальнику Позикодавцем в момент укладення даного Договору.

За умовами Договору позики Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцю суму позики до 31 листопада 2011 року (п. 4.1 Договору Позики).

05.12.2011 року у зв'язку з невиконанням Боржником своїх обов'язків по поверненню суми позики позивач поставив перед ОСОБА_2 вимогу повернути отримані за Договором позики кошти або забезпечити виконання зобов'язання Боржника.

20.12.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Додаток до Договору позики, згідно якого сума позики повинна бути повернута до 31.12.2012 року.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Ст. 1049 ЦК України закріплено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в силу укладення Договору позики ОСОБА_2 зобов'язаний повернути позивачу ОСОБА_1 отримані за договором кошти. Не зважаючи на закінчення строку виконання зобов'язання, доказів погашення боргу суду не представлено. Покликання позивача на скрутне матеріальне становище до уваги судом не приймається, оскільки за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також судом встановлено, що 20.12.2011, між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та КСП «Гряда» було укладено Договір поруки, згідно п. 1.1 якого поручитель (КСП «Гряда») поручився перед ОСОБА_1 за виконання ОСОБА_2 усіх зобов'язань останнього, що виникли або виникнуть в майбутньому з Договору позики від 11.04.2011 року, з врахуванням Додатку до Договору позики від 20.12.2011 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Боржником зобов'язань за Основним договором, що полягає у поверненні Кредитору у встановлений строк суми наданої ним позики.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором усім своїм майном, що буде належати йому на момент стягнення, у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов'язаннями, включаючи повернення основної суми боргу, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Згідно п. 2.1 Договору поруки у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором Кредитор має право вимоги безпосередньо до Поручителя, які останній зобов'язаний виконати протягом 10 календарних днів.

П. 4 Договору поруки передбачено, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною. Сторони домовились, що у випадку порушення Боржником термінів виконання будь-якого зі своїх зобов'язань за Основним договором, зокрема, щодо повернення основної суми боргу та/або сплати суми штрафних санкцій та/або виконання інших грошових зобов'язань Боржника, нарахованих Кредитором, Поручитель зобов'язаний задовольнити такі вимоги Кредитора.

Згода на укладення Договору поруки була оформлена рішенням Загальних Зборів членів КСП «Гряда», оформленим протоколом від 20.12.2011 року.

20.03.2013 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх обов'язків по поверненню суми позики позивач на адресу Боржника та Поручителя скерував вимогу погашення суми боргу.

Поручитель КСП «Гряда» повідомив позивача про неможливість оплати суми боргу, а ОСОБА_2 висловив прохання відтермінувати сплату боргу до 31.12.2013 року.

За змістом ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Ст. 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини з договору позики та із забезпечення виконання цього зобов'язання, а саме відносини з договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Поняття договору визначено у ст. 626 ЦК України, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк, а ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. В силу вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання про підставність та доведеність позовних вимог про стягнення коштів за договором позики із поручителя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову КСП «Гряда», суд виходить із наступного.

В обгрунтування своїх вимог КСП «Гряда» покликається на: фіктивність правочину; вчинення його під впливом обману; суперечність моральним засадам суспільства; існування попередніх договорів іпотеки та поруки; відсутність рішення загальних зборів підприємства.

Ст. 60 ЦПК України закріплено обов'язок доказування обставин, на які покликаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень. Цей обов'язок покладається безпосередньо на сторін.

Суд виходить із Узагальнень Верховного Суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Подібні роз'яснення містяться у пунктах 20, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Виходячи із наведеного, факт обману може бути встановлений, якщо особа, яка діяла під впливом обману, доведе ці обставини. В свою чергу, заперечення такого особою вчинення правочину під впливом обману виключає можливість визнання договору недійсним з цієї підстави. Тому, покликання будь-яких інших осіб на введення потерпілого в оману не можуть братись судом до уваги.

Щодо твердження представника КСП «Гряда» про фіктивність правочину, то суд звертає увагу на суперечливість позиції позивача за зустрічним позовом.

Так, одночасне обгрунтування підстав позову обманом сторони правочину та його фіктивністю суперечить нормам матеріального права з огляду на наступне: при обмані сторони правочину потерпілий діє добросовісно та розраховує на настання правових наслідків, обумовлених договором; у випадку фіктивності правочину кожна із його сторін діє із протиправним умислом.

Таким чином, інститути обману та фіктивності правочину є взаємовиключні.

Суд зазначає, що КСП «Гряда» не представлено будь-яких доказів умислу усіх сторін спірного договору на вчинення фіктивного правочину.

Стосовно твердження позивача за зустрічним позовом про суперечність правочину моральним засадам суспільства, то ані в тексті позовної заяви, ані в подальшому ним не було приведено обгрунтування, яким же саме моральним засадам він суперечить та які докази цьому слід брати до уваги.

Суд не погоджується із твердженням КСП «Гряда» про неможливість укладення договору поруки за наявності інших договорів про забезпечення виконання зобов'язань.

Так, ст.ст. 553-559 ЦК України, що регулюють правовий режим забезпечення виконання зобов'язання, не встановлено будь-яких обмежень, що стосуються укладення наступних договорів поруки.

Суд звертає увагу, що такі обмеження, зокрема недопустимість наступної іпотеки без згоди попереднього іпотекодержателя, встановлені Законом України «Про іпотеку». Однак, положення вказаного Закону не поширюються на спірні правовідносини, оскільки в забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором поручителем КСП «Гряда» не передавалось нерухоме майно в іпотеку.

Доводи КСП «Гряда» щодо відсутності погодження укладення спірного договору поруки органом управління підприємства спростовуються Рішенням Загальних Зборів членів КСП «Гряда», оформленим протоколом від 20.12.2011 року, яким вирішено надати згоду на укладення між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та КСП «Гряда» договору поруки, як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Договором позики, укладеним між ним та ОСОБА_1 11.04.2011 року.

Враховуючи викладене, вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

В порядку забезпечення позову судом 05 червня 2013 року було постановлено ухвалу, якою накладено арешт на все нерухоме майно КСП «Гряда». Згідно ст.154 ч.6 ЦПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення може скасувати вжиті заходи забезпечення позову. Оскільки спір судом вирішено, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення первісного позову вжиті по цій справі ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 05 червня 2013 року .

Також, згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, та ст.ст.509,526, 530, 533, 543,554 ч.1,2, 598 ч.2,610,626,629,638 ч.1 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до КСП «Гряда», третьої особи : ОСОБА_2 про стягнення коштів - задоволити.

Стягнути з КСП «Гряда» (код ЄДРПОУ 05521130, адреса:80300 с.Гряда Жовківського району Львівської області) в користь ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в розмірі 2 500 000 грн. (два мільйони п»ятсот тисяч грн.)

Стягнути з КСП «Гряда» (код ЄДРПОУ 05521130, адреса:80300 с.Гряда Жовківського району Львівської області) на користь ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 3 441 00 грн. (три тисячі чотириста сорок одну грн.) .

У задоволенні зустрічного позову КСП «Гряда» до ОСОБА_1 , третьої особи : ОСОБА_2 про визнання правочину-договору поруки від 20.12.2011 року недійсним - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення первісного позову вжиті ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 05 червня 2013 року .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Львівської області через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Мікула В. Є.