Постанова № 32591147, 22.07.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 901/1322/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Волкова К.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився (Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" в особі Кримського территоріального управління Приватного акціонерного товариства "МТС Україна");

відповідача: не з'явився (Фізична особа-підприємець Атаманов Олександр Євгенович);

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Атаманова Олександра Євгеновича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 21 травня 2013 року у справі №901/1322/13

за позовом приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (вул. Самокиша, 9/7, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

в особі Кримського территоріального управління Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (вул. Лейпцизька, 15, Київ 15, 01015)

до фізичної особи-підприємця Атаманова Олександра Євгеновича (вул. Тургенева, 20, кв.37, Сімферополь, 95017)

про стягнення 12063,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" в особі Кримського територіального управління приватного акціонерного товариства "МТС Україна" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Атаманова Олександра Євгеновича про стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг зв'язку в розмірі 12 063, 84 грн.

Вимоги позову грунтуються на тих обставинах, що між сторонами були укладені договори про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку, у відповідності до яких позивач належним чином виконував свої обов'язки, надаючи відповідачеві послуги з користування мобільним зв'язком, втім, відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки за договорами у частині своєчасної сплати рахунків за послуги мобільного зв'язку, які виставлялися позивачем, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості.

Рішенням господарського суду АР Крим від 21 травня 2013 року у справі № 901/1322/13 позовні вимоги товариства „МТС Україна" задоволені. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Атаманова Олександра Євгеновича на користь приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Кримського територіального управління заборгованість за надані послуги зв'язку в розмірі 12063,84 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Не погодившись з цим рішенням, відповідач Атаманов О.Є. звернувся з апеляційною скаргою, яка прийнята Севастопольським апеляційним господарським судом і справа призначена до судового розгляду.

У скарзі відповідач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема правил статті 12 ГПК України, через прийняття рішення у справі з порушенням підвідомчості, оскільки спір виник не у зв'язку з виконанням господарського договору; сторонами договору є юридична особа з одного боку і громадянин - фізична особа з іншого. Заявник скарги зауважує, що в договорах ніде не зазначено, що вони укладені між двома суб'єктами господарювання.

Також відповідач вважає порушеними судом і норми матеріального права. За твердженням скаржника, за недоведених позивачем обставин, суд першої інстанції в порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, дійшов безпідставних висновків і постановив неправомірне судове рішення.

Судові засідання суду апеляційної інстанції призначалися двічі: 01 липня і 22 липня 2013 року. В судовому засданні 01 липня 2013 року у зв'язку з відпусткою суддю Волкова К.В. замінено на суддю Плута В.М., в засіданні 22 липня 2013 року суддю Плута В.М. у зв'язку з відпусткою замінено на суддю Волкова К.В., таким чином справу розглянуто колегією у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді Волков К.В., Гонтар В.І.

01 липня 2013 року представник позивача в суді заперечувала проти доводів апеляційної скарги, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила судове рішення залишити без змін. Відповідач не з'явився, представника в суд не направив.

В судове засідання 22 липня 2013 року сторони не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, належним чином.

Враховуючи, що явка сторін обов'язковою не визнавалася, судова колегія, вважаючи обсяг матеріалів справи достатнім для прийняття в ній рішення, визнала за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Переглянувши матеріали справи в порядку і на підставі статті 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача та перевіривши правові підстави для прийняття оскарженого судового рішення, колегія суду апеляційної інстанції встановила такі обставини у справі.

Українсько-германсько-голанско-датським спільним підприємством "Український мобільний зв'язок" та фізичною особою Атамановим Олександром Євгеновичем був укладений договір про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку від 16.03.2004 № 1567784/1.10517349.

Вподальшому, 09.04.2010 р. на підставі протоколу загальних зборів акціонерів №17 Товариство з „Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" перейменоване в „Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (надалі за текстом - Позивач).

04 червня 2009 року та 11 жовтня 2011 року тими самими сторонами були укладені ще два договори про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку № 4713489/1.10517349 та № 5578022/1.10517349 відповідно.

Згідно п. 1.2 договорів, загальні умови укладення договорів та надання послуг мобільного зв'язку в повному обсязі визначаються Умовами (Правилами) користування, які є невід'ємною частиною цих договорів.

Пунктом 1.1. укладених сторонами договорів, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги мобільного зв'язку в межах України, а відповідач (абонент) - користуватися відповідно до умов договорів та Правил користування мережами мобільного зв'язку, та своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номерів в межах мобільного зв'язку по усіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (п. 3.1, 5.2. договорів).

Відповідно до п. 3.1 договорів нарахування за надані послуги мобільного зв`язку здійснюються згідно з тарифами, які є невід`ємною частиною цього договору. Розрахунковий період становить один календарний місць. Кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними в Абонента телефонами.

Посилаючись на приписи пункту 5 частини першої статті 33 Закону України "Про телекомунікації", згідно яких споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги, та посилаючись на факт виконання позивачем своїх обов'язків за договорами і неналежне виконання своїх обов'язків відповідачем у частині своєчасної сплати рахунків за послуги мобільного зв'язку, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про виникнення станом на 01 листопада 2012 року у відповідача заборгованості за отримані послуги зв'язку в сумі 12063,84 грн. та прийняв рішення про задоволення позову.

Втім, такі висновки суд апеляційної інстанції вважає невірними з огляду на порушення місцевим господарським судом правил підвідомчості спорів. Адже судові висновки зроблено без аналізу суб'єктного складу сторін у договорі і без аналізу спірних правовідносин.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Сторонами в судовому процесі згідно статті 21 цього Кодексу можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 Кодексу.

Стаття 1 ГПК України дійсно передбачає участь у господарському процесі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленному порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, втім, така участь обмежена встановленою підвідомчістю господарських справ.

Матеріалами справи підтверджується, що, дійсно, на момент укладення договорів з позивачем громадянин Атаманов О.Є. мав свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва, був платником податку на додану вартість, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер (а.с.16,17) і він, можливо, здійснював підприємницьку діяльність.

Разом з тим, аналізуючи виниклі між сторонами спірні правовідносини, за переконанням суду апеляційної інстанції, необхідно з'ясувати який характер вони носили, до якого виду зобов'язань відносилися і хто виступав учасником цих відносин.

Так, місцевим господарським судом в оскарженому рішенні вірно прийнято до уваги, що згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Надаючи аналіз договорам, що зазначені позивачем як підстава виниклого господарського зобов'язання, судова колегія звертає увагу на ті обставини, що Атаманов О.Є. в жодному з договорів не заначений як суб'єкт підприємництва, а виниклі між сторонами договорів правовідносини не можуть вважатися господарськими.

За своїми характеристиками та умовами, беручи до уваги характер послуг, які надавалися позивачем (мобільний зв'язок, GPRS - послуги), суд апеляційної інстанції вважає укладені договори публічними.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Висновок судової колегії щодо саме такої характеристики договорів сторін підтверджується й самим фактом існування актів цивільного законодавства, якими встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладанні і виконанні публічного договору. Такими нормативними актами є Закон України "Про телекомунікації" та Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи, що договори укладені Атамановим О.Є. як громадянином, для власних потреб мобільного зв'язку, зобов'язання сторін, що виникають з цих договорів, на думку судової колегії, неможливо визнати господарськими.

Посилання позивача на ті обставини, що до договрів надані реєстраційні посвідчення, відповідні свідоцтва про перебування відповідача у певному статусі, суд вважає такими, що не спростовують вищенаведених висновків, оскільки громадянин вправі як набувати статус підприємця, так і припиняти свою підприємницьку діяльність, втім, така зміна статусу ніяким чином не вплине на правовідносини з надання послуг мобільного зв'язку та обов'язок їх оплати.

Саме відсутність у досліджених договорах посилання на те, що їх стороною є суб'єкт підприємницької діяльності, а передбачені ними цивільно-правові зобов'язання виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності (ч.1 статті 175 ГК України), на думку суду апеляційної інстанції, є ключовою складовою для визначення підвідомчості даного спору.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за звітом про баланс особового рахунку абонента (а.с.18) абонентом зазначено громадянина Атаманова Олександра, при направленні абоненту рахунків на оплату абонент Атаманов Олександр Євгенович не зазначений підприємцем, за податковою накладною (а.с.31), претензією позивача (32-34) відповідач також не вважається суб'єктом підприємницької діяльності.

Все перелічене, за переконанням господарського суду апеляційної інстанції, унеможливлює розгляд виниклого між сторонами спору в господарських судах України. Даний спір не підвідомчий вказаним судам, отже, на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню.

Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися за судовим захистом у встановленому діючим законодавством порядку, за вірно обраною підвідомчістю і підсудністю справ.

Таким чином, розгляд місцевим господарським судом першої інстанції спору по суті здійснено за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Враховучи вимоги апеляційної скарги про скасування судового рішення і прийняття нового, судова колегія, припиняючи провадження у справі, задовольняє апеляційну скаргу частково.

Керуючись статтями 101, 102, 80 (частина 1 пункт 1), 103 (пункт 3), 104 (п.п. 2,4 частини 1, частина 2) Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Атаманова Олександра Євгеновича задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2013 року у справі № 901/1322/13 скасувати.

3.Провадження у справі № 901/1322/13 за позовом приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Кримського територіального управління приватного акціонерного товариства "МТС Україна" до фізичної особи-підприємця Атаманова Олександра Євгеновича про стягнення 12 063,84 грн. припинити.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді К.В. Волков

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Кримське территоріальне управління Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (вул. Лейпцизька, 15,Київ 15,01015)

2. ПрАТ "МТС Україна" (вул. Самокиша, 9/7,Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95011)

3. Фізична особа-підприємець Атаманов Олександр Євгенович (вул. Тургенева, 20, кв.37,Сімферополь,95017)