Постанова № 32591135, 22.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 5011-6/12038-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти"

на рішення господарського суду міста Києва

від 28.03.2013 року

у справі № 5011-6/12038-2012 (головуючий суддя - Ковтун С.А., судді Бондаренко Г.П., Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти", м. Львів,

до товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна", м. Київ,

про стягнення 12 025,77 грн., -

за участю представників:

від позивача: Кошлак Л.І. - предст. (дов. №546/01-205 від 09.07.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти" (надалі - ТОВ „Львівморепродукти") звернулось до господарського суду міста Києва про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна" (надалі - ТОВ „Метро Кеш енд Кері Україна") 84 116,07 грн. основного боргу, 474,11 грн. 3% річних та 153,36 грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №22022 від 01.01.2010 року.

Під час розгляду справи позивач неодноразово звертався із заявами про зменшення позовних вимог, в остаточній редакції позовних вимог просить стягнути з відповідача 12 025,77 грн., у т.ч. 11 398,08 грн. основного боргу, 474,11 грн. 3% річних та 153,58 грн. інфляційних втрат (т.6 а.с.18-19).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №5011-6/12038-2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 28.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 17.06.2013 року.

В судовому засіданні 17.06.2013 р., 08.07.2013 р. у відповідності до ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 08.07.2013 р., 22.07.2013 р. відповідно.

В судовому засіданні 22.07.2013 р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки в судове засідання не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Вислухавши думку представника скаржника з приводу можливості розгляду апеляційної скарги без участі іншого учасника судового процесу, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити перевірку рішення у відсутність представника відповідача за наявними у справі доказами.

22.07.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення має бути скасовано, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти" (за текстом договору - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» (за текстом договору - МЕТРО) був укладений договір поставки товарів та надання послуг № 22022 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати МЕТРО товари, а МЕТРО - приймати та оплачувати товари на умовах цього договору (т.2 а.с.72-85).

Зі змісту пункту 1.1 договору вбачається, що МЕТРО надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору. Надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт. МЕТРО також надаватиме постачальнику послуги з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в додатку № 6 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору постачальник поставляє товари разом з усією відповідною документацією, яка вимагається за законодавством України для оптової чи роздрібної реалізації товару.

Згідно пункту 2.8 договору право власності та ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до МЕТРО з моменту, коли товари поставлено вивантаженими на приймальну платформу ТЦ, і сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує факт отримання товарів МЕТРО.

Відповідно до пункту 2.9 договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним, якщо постачальник: 1) поставить товари до ТЦ, зазначеного у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством або процедурі, що встановлена законом, умовами замовлення та цьому договору; 2) надасть МЕТРО товарну та податкову накладну, в яких ціни повністю співпадають із цінами, у затвердженій сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.

Згідно пункту 3.1 договору постачальник зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у специфікації/прайс-листі, затвердженому сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником МЕТРО до його головного офісу для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей.

В свою чергу, МЕТРО повинен вчасно здійснити розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок постачальника, протягом терміну платежу, зазначеного у п. 1.1 додатку № 7 (пункт 3.2 договору).

Сторони погодили строк дії договору з моменту підписання його сторонами до 13.12.2010 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на 1 рік у випадку, якщо не менше, ніж за 6 місяців до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію (п.10.1 договору).

До вказаного договору сторонами були укладені додатки, зокрема, додаток № 7, яким останні передбачили, що товари оплачуються МЕТРО протягом 37 днів з дня отримання товарів у торгівельному центрі покупця за умови надання постачальником належним чином оформлених податкових та товарних накладних за адресою МЕТРО протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки (т.2 а.с.86-112).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2012 року у справі №14/534 вищезазначений договір поставки товарів та надання послуг №22022 від 01.01.2010р. було розірвано (т.4 а.с.49-53).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Львівморепродукти" та ТОВ „Метро Кеш енд Кері Україна" на момент дії договору існували зобов'язання, які мали ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу, а також договору про надання послуг.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладення ТОВ "Львівморепродукти" та ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» договору №22022 від 01.01.2010 р. було спрямоване на отримання останнім товару та обов'язку здійснювати його оплату.

Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що у відповідача існує заборгованість за поставлений товар по договору №22022 від 01.01.2010 року за період з 01.04.2011 року по 22.03.2012 року в сумі 84 116,07 грн.

На виконання договору №22022 від 01.01.2010 року за період з 01.04.2011 року по 23.09.2011 року відповідачем отримано товар на загальну суму 61 608,72грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛМ-00006726, № ЛМ-00006727 від 01.04.2011 р., № ЛМ-00007356, № ЛМ-00007358 від 08.04.2011р., № ЛМ-00008042 від 14.04.2011 р., № ЛМ-00008791, № ЛМ-00008794 від 22.04.2011 р., № ЛМ-00009148, № ЛМ-00009150 від 29.04.2011 р., № ЛМ-00009633 від 06.05.2011 р., № ЛМ-00010096, № ЛМ-00010097 від 13.05.2011 р., № ЛМ-00010631 від 19.05.2011 р., № ЛМ-00011077 від 26.05.2011 р., № ЛМ-00011460, № ЛМ-00011464 від 02.06.2011 р., № ЛМ-00011812 від 09.06.2011 р., № ЛМ-00012326, № ЛМ-00012327 від 16.06.2011 р., № ЛМ-00012768 від 24.06.2011 р., № ЛМ-00013175, № ЛМ-00013176 від 01.07.2011 р., № ЛМ-00013568, № ЛМ-00013610 від 08.07.2011 р., №ЛМ-00014015, №ЛМ-00014016 від 15.07.2011 р., № ЛМ-00014422, № ЛМ-00014423 від 22.07.2011 р., № ЛМ-00014855, № ЛМ-00014856 від 29.07.2011 р., № ЛМ-00015208 від 04.08.2011 р., № ЛМ-00015209 від 05.08.2011 р., № ЛМ-00015590, № ЛМ-00015591 від 12.08.2011 р., № ЛМ-00016041, № ЛМ-00016042 від 19.08.2011 р., № ЛМ-00016466, № ЛМ-00016467 від 26.08.2011 р., № ЛМ-00016887 від 02.09.2011 р., № ЛМ-00017366, № ЛМ-00017369 від 09.09.2011 р., № ЛМ-00017897, № ЛМ-00017898 від 16.09.2011 р., № ЛМ-00018482 від 23.09.2011 р. (т.2, 3, 4).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що постачальник має право за згодою МЕТРО змінювати ціни на товари, які поставляються ним, шляхом внесення змін до специфікації/Прайс-листу, повідомивши про це МЕТРО щонайменше за 30 днів до внесення таких змін.

Позивачем здійснено коригування товарних та податкових накладних, які листом від 27.03.2012 р. надіслані відповідачу (т.4 а.с.54-60).

В зв'язку з частковою оплатою та коригуванням за період з 01.04.2011 року по 23.09.2011 року заборгованість відповідача становила 42 438,51 грн.

На виконання договору №22022 від 01.01.2010 року за період з 23.09.2011 року по 22.03.2012 року відповідачем також отримано товар на суму 41 678,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛМ-00018482 від 23.09.2011 р., № ЛМ-00019085 від 30.09.2011 р., № ЛМ-00019676, № ЛМ-00019677 від 07.10.2011 р., № ЛМ-00021564 від 28.10.2011 р., № ЛМ-00022169, № ЛМ-00022170 від 04.11.2011 р., № ЛМ-00022736, № ЛМ-00022738 від 11.11.2011 р., № ЛМ-00023304, № ЛМ-00023313 від 18.11.2011 р., № ЛМ-00023811, № ЛМ-00023812 від 25.11.2011 р., № ЛМ-00024359, № ЛМ-00024360 від 02.12.2011 р., № ЛМ-00024902, № ЛМ-00024903 від 09.12.2011 р., № ЛМ-00025466, № ЛМ-00025468 від 16.12.2011 р., № ЛМ-00025979, № ЛМ-00025983 від 23.12.2011 р., № ЛМ-00026516, № ЛМ-00026519 від 30.12.2011 р., № ЛМ-00000446, № ЛМ-00000447 від 05.01.2012 р., № ЛМ-00000738 від 13.01.2012 р., № ЛМ-00001110, № ЛМ-00001111 від 20.01.2012 р., № ЛМ-00001418, № ЛМ-00001419 від 26.01.2012 р., № ЛМ-00001810, № ЛМ-00001811 від 03.02.2012 р., № ЛМ-00002178, № ЛМ-00002179 від 10.02.2012 р., № ЛМ-00002508 від 17.02.2012 р., № ЛМ-00002819, № ЛМ-00002821 від 23.02.2012 р., № ЛМ-00003274, № ЛМ-00003275 від 02.03.2012 р., № ЛМ-00003680, № ЛМ-00003681 від 09.03.2012 р., № ЛМ-00004049, № ЛМ-00004050 від 16.03.2012 р., № ЛМ-00004404, № ЛМ-00004405 від 22.03.2012 р. (т.2, 3, 4).

Оплата отриманого відповідачем товару за період з 23.09.2011 року по 22.03.2012 року не проводилась.

Відтак, на момент звернення позивача із позовною заявою до суду у відповідача існувала заборгованість в сумі 84 116,67 грн. (42 438,51 грн. + 41 678,16 грн.), що підтверджується виписками з банківського рахунку (т.1 а.с.74-107, 136-156).

Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач погасив заборгованість частково. Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями №70319 від 11.09.2012 р., №77205 від 02.10.2012 р., №97760 від 22.11.2012 р., №102808 від 04.12.2012 р., №244 від 03.01.2013 р., в зв'язку з чим позивачем були подані до суду відповідні заяви про зменшення позовних вимог.

На момент винесення рішення місцевого суду за договором №22022 від 01.10.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 398,08 грн. (т.5 а.с. 88-91, 98-100, т.6 а.с.1-4, 18-21).

Судовою колегією відхиляються як необгрунтовані посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості за договором №22022 від 01.01.2010 р. в частині оплати №ЛМ-00006726, №ЛМ-00008042, №ЛМ-00009150, №ЛМ-00010096, №ЛМ-00012327, №ЛМ-00012768, №ЛМ-00013568, №ЛМ-00014855, №ЛМ-00017898, №ЛМ-00018482, №ЛМ-00019085, №ЛМ-00019676, №ЛМ-00019677, №ЛМ-00024360, №ЛМ-00024902, №ЛМ-00024903, №ЛМ-00025466, що, на його думку, підтверджується актом перевірки розрахунків (т.5 а.с.107-114).

Такий акт не є первинним господарсько-бухгалтерським документом та підписаний в односторонньому порядку відповідачем, а отже в розумінні статей 33-34 ГПК України не є належним доказом погашення заборгованості.

Позивач проти наявності у відповідача переплати за отриманий товар заперечував, пояснюючи, що погашення відповідачем заборгованості здійснювалось не лише в межах договору №22022 від 01.01.2010 року, але і за попереднім аналогічним договором №22022 від 20.06.2009р., укладеним між тими ж сторонами на тих самих умовах (т.1 а.с.32-58).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що заборгованість за отриманий товар в сумі 24 779,80 грн. була погашена шляхом зарахування однорідних вимог, у зв'язку з чим у відповідача наявна переплата за отриманий товар у розмірі 12 970,82 грн.

Однак, з такою позицією колегія суддів не погоджується, вважає, що місцевий суд дійшов до такого висновку передчасно, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін (частина 2 статті 601 Цивільного кодексу України).

Згідно п.3.3 договору МЕТРО має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму штрафів, вартість товарів, повернутих постачальникові, наданих йому послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим договором та додатками, які складають невід'ємну частину цього договору шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться МЕТРО без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів, тощо).

По результатах кожного місяця МЕТРО має готувати акт звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. В актах звірки будуть відображені товарні накладні, надані постачальником, акти наданих послуг, надані МЕТРО, та інформація про платежі або залік вимог, виконані сторонами.

В свою чергу, постачальник повинен направити МЕТРО підписаний акт звірки чи письмові мотивовані зауваження до нього. Ненадання підписаного акту або мотивованих зауважень протягом 14 календарних днів від дати надіслання акту означатиме згоду постачальника із даними, наведеними в акті.

Відтак, проведення відповідачем взаємозаліку зустрічних однорідних вимог було передбачено положеннями договору, але за умови надсилання покупцем актів звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження відповідачем не було надано доказів надсилання таких актів звірки позивачу. Даній обставині місцевий суд належної оцінки не надав, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 24 779,80грн.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отримання товару відповідачем на виконання договору №22022 від 01.01.2010 року без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку поставки, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Доказів на підтвердження належного виконання відповідачем обов'язку з оплати товару останнім суду не було надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на дату прийняття рішення місцевим судом у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором № 22022 від 01.01.2010 року в сумі 11 398,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач також просить стягнути з відповідача 474,11 грн. 3% річних та 153,58 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ТОВ „Метро Кеш енд Кері Україна" на користь ТОВ „Львівморепродукти" 474,11 грн. 3% річних та 153,58 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарський суд дійшла висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ „Львівморепродукти" до ТОВ „Метро Кеш енд Кері Україна" про стягнення 11 398,08 грн. основного боргу за поставлений товар, 474,11 грн. 3% річних та 153,58 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №5011-6/12038-2012 - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №5011-6/12038-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі №5011-6/12038-2012 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, просп. П. Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти" (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 5, код ЄДРПОУ 25236666) 11 398,08 грн. (одинадцять тисяч триста дев'яносто вісім грн. 08 коп.) основного боргу, 474,11 грн. (чотириста сімдесят чотири грн. 11 коп.) 3% річних та 153,58 грн. (сто п'ятдесят три грн. 58 коп.) інфляційних втрат.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Метро Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, просп. П. Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти" (79024, м. Львів, вул. Опришківська, 5, код ЄДРПОУ 25236666) 1 694,89 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири грн. 89 коп.) судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом та 860,25 грн. (вісімсот шістдесят грн. 25 коп.) судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

7. Матеріали справи №5011-6/12038-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.