Рішення № 32590950, 11.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8236/13 11.07.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм»

До відповідача підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

Про стягнення 755159,20 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Цімох В.М. (за дов.)

від відповідача не з'явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» про стягнення 146966,23 грн., з яких: 120146,53 грн. основного боргу (за період з 28.04.2010 р. по 01.02.2011 р.), 8746,65 грн. пені, 9020,07 грн. трьох процентів річних, 9052,98 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/8236/13.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 185954,14 грн.. Збільшення розміру позовних пов'язано з включенням до ціни позову вартості двох поставок за видатковими накладними №ИнРН-00168 від 04.02.2010 р. на суму 18850 грн. та № ИнРН-00903 від 12.04.2010 р. на суму 11874 грн..

Ухвалою суду від 13.06.2013 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

13.06.2013 р. позивачем подано чергову заяву про збільшення розміру позовних. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 755159,20 грн., з яких: 544220,49 грн. основного боргу (за період з 30.06.2009 р. по 01.02.2011 р.), 76010,91 грн. пені, 58699,37 грн. трьох процентів річних, 76228,43 грн. інфляційних.

Також позивачем подано клопотання про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась наслідок несплати товару, поставленого за накладними за період з 30.06.2009 р. по 30.12.2009 р..

Заявник вважає поважними наступні причини: в лютому 2011 року стосовно керівництва та засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» порушено кримінальні справи, в зв'язку з чим проведено виїмку майже всіх документів; протягом 2011-2012 році змінювалось керівництво товариства.

Відповідач у поданому суду відзиві зазначив, що в обґрунтування збільшення розміру позовних вимог позивач послався на видаткові накладні за період з 30.06.2009 р. по 30.12.2009 р.. При цьому датою оплати видаткової накладної від 30.12.2009 р. є 30.03.2010 р.. У той же час, позивач лише 24.04.2013 р. звернувся до суду з позовною заявою та 13.06.2013 р. з заявою про збільшення розміру позовних вимог. З огляду на викладене відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення основної заборгованості за наступними видатковими накладними: № ИнРН-00994 від 30.06.2009 р., № ИнРН-01729 від 01.10.2009 р., № ИнРН-02155 від 26.10.2009 р., № ИнРН-02283 від 30.10.2009 р., № ИнРН-02401 від 03.11.2009 р., № ИнРН-02639 від 12.11.2009 р., № ИнРН-02825 від 24.11.2009 р., № ИнРН-03621 від 18.12.2009 р., № Ин-03738 від 30.12.2009 р..

Також відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Крім того, відповідач заперечив отримання товару за накладною № ИнРН-01914 від 22.09.2010 р. на суму 15252,85 грн., оскільки відсутня відповідна довіреність на отримання вказаного товару.

У судовому засіданні 08.07.2013 р. позивачем подано довіреність № 002086 від 22.09.2010 р., на підставі якої відповідачем було отримано товар за видатковою накладною № ИнРН-01914 від 22.09.2010 р. на суму 15252,85 грн.. Копію вказаного документу долучено до справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 11.07.2013 р. не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25.06.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (продавцем) та підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (покупцем) укладено договір № 4/2009 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продає покупцю, а покупець купує товар виробництва компанії «ЮС Фармація» і АТ «Лабораторія Алкада Фарма (лікарські препарати та засоби косметичної промисловості), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1 Договору оплата за товар здійснюється наступними чином:

- за товар виробництва ЮС Фармація - відтермінування платежу 90 календарних днів від дати видаткової накладної;

- за товар виробництва АТ «Лабораторія Алкала Фарма» - відтермінування платежу 90 календарних днів від дати видаткової накладної.

На виконання Договору постачальник поставив покупцю у період з 30.06.2009 р. по 01.02.2011 р. товар на загальну суму 760569,35 грн., що підтверджується видатковими накладними. Товар було отримано представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідачем товар оплачено частково на суму 216348,86 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на суму 544220,49 грн..

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 544220,49 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

В той же час, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначено вище, строк оплати товару, встановлений Договором, становить 90 календарних днів від дати видаткової накладної (п. 3.1 Договору).

Оскільки позов подано 24.04.2013 р. в межах строку давності знаходиться заборгованість за товар на загальну суму 133835,85 грн., строк оплати якого настав після 05.05.2010 р., а саме: за накладними № ИнРН-00168 від 04.02.2010 р., № ИнРН-00903 від 12.04.2010 р., № ИнРН-01026 від 28.04.2010 р., №ИнРН-01103 від 12.05.2010 р., №ИнРН-01191 від 28.05.2010 р., № ИнРН-01914 від 22.09.2010 р., №ИнРН-00148 від 01.02.2011 р..

Відповідно, з урахуванням 90 календарних днів з дати видаткової накладної, за межами позовної давності знаходяться наступні видаткові накладні: № ИнРН-00994 від 30.06.2009 р., № ИнРН-01729 від 01.10.2009 р., № ИнРН-02155 від 26.10.2009 р., № ИнРН-02283 від 30.10.2009 р., № ИнРН-02401 від 03.11.2009 р., № ИнРН-02639 від 12.11.2009 р., № ИнРН-02825 від 24.11.2009 р., № ИнРН-03621 від 18.12.2009 р., № Ин-03738 від 30.12.2009 р..

Вирішуючи клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

З огляду на це наведені позивачем причини суд не вважає поважними.

Виходячи з того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України), вимога про стягнення заборгованості за накладними, строк оплати яких настав до 05.05.2010 р., задоволенню не підлягає.

Таким чином, підлягають задоволенню вимоги про стягнення 133835,85 грн. боргу, у стягнені 410384,64 грн. боргу (544220,49-133835,85) судом відмовлено.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.3 Договору в випадку недотримання терміну оплати, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Позивач заявив до стягнення 76010,91 грн. пені за період з 30.08.2009 р. по 03.11.2011 р..

Згідно зі ст. 257, 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання за кожною накладною, і річна позовна давність за цими вимогами сплила, що також є підставою для відмови у позові в цій частині.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

За розрахунком суду (розрахунки - в матеріалах справи) з вимог, які знаходяться в межах позовної давності, три проценти річних складають 10719,83 грн., інфляційна складова 9715,63 грн. (143551,48 грн. - борг з урахуванням встановленого індексу інфляції).

Оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст. 266 ЦК України), у задоволенні вимог про стягнення 47979,54 грн. трьох процентів річних та 66512,80 грн. інфляційних судом відмовлено.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 143551,48 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 10719,83 грн. трьох процентів річних, а загалом 154271,31 грн.. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3 літ. «Б», код 21568905) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфарм» (04201, м. Київ, проспект Маршала Рокосовського, 8 літ. «Б», код 22911541) 143551,48 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 10719,83 грн. трьох процентів річних, 3085,43 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 22.07.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун