Постанова № 32590091, 18.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 р.Справа № 1570/2016/2012

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О, Косцової І.П.

за участю секретаря -Браніш Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» (далі - ТОВ «Дунайбункер») звернувся з позовом до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - ІОДПІ Одеської області ДПС), в якому просив суд визнати неправомірними дії ІОДПІ Одеської області ДПС щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Дунайбункер» та складання акту перевірки від 23.02.2012 р. № 327/2301/31091926; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 13.03.2012 р. № 0000022280 з податку на прибуток, всього на суму 839346 грн., та податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012 року № 00000012280 з податку на додану вартість, всього на суму 671475 грн., посилаючись на те, що позивачем на запит ДПІ було надано пояснення з документальним підтвердженням відносин з ТОВ «Миракод», у зв'язку з цим ТОВ «Дунайбункер» вважає дії щодо проведення перевірки та складання акту неправомірними. Крім того, позивач вважає, що податковим органом висновок щодо необґрунтованості валових витрат ТОВ «Дунайбункер» зроблено передчасно, оскільки вирок Іллічівського міського суду Одеської області у справі № 1-325/11 відносно посадових осіб ТОВ «Дунайбункер» не виносився, а також відсутні дані щодо набрання даним судовим рішенням законної сили.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року - в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ «Дунайбункер», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної

скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, виходив з того, що надані до суду докази не підтверджують належним чином фактичність та реальність господарських операцій ТОВ «Дунайбункер» з ТОВ «Миракод».

Однак з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статуту ТОВ «Дунайбункер» (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів ТОВ «Дунайбункер» від 14.09.2011 р. № 1, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 20.09.2011 р., номер запису 15531050004001168 предметом діяльності товариства, зокрема, є: діяльність вантажного річкового транспорту; оброблення металевих відходів та брухту; оптова торгівля відходами та брухтом; діяльність морського вантажного транспорту; організація перевезення вантажів, інші види оптової торгівлі, оптова та роздрібна торгівля дизельним пальним, бензином, мастильними матеріалами та іншими нафтопродуктами, в т.ч. на умовах комісії, консигнації, дилерських умовах, умовах бартерного обміну тощо; надання послуг зі зберігання нафтопродуктів (дизельного пального, бензину, мастильних матеріалів та інших нафтопродуктів) (а.с. 10-22 т. 1).

У період з 10.02.2012 р. по 16.02.2012 р. ІОДПІ проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Дунайбункер» (код ЄДРПОУ - 31091962) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Миракод» (код ЄДРПОУ - 36369586) за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 23.02.2012 р. № 327/2301/31091926 (а.с. 30-45 т. 1).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Дунайбункер» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 671477 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2009 року - на суму 156020 грн. та у 4 кварталі 2009 року - на суму 515457 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 537180 грн., у т.ч. у серпні 2009 року - на 65145 грн., у вересні 2009 року - на 59670 грн., у жовтні 2009 року - на 87500 грн., у листопаді 2009 року - на 158722 грн., у грудні 2009 року - на 166143 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ІОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012р. № 00000012280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 537 180 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 134 295 грн. (а.с. 28 т. 1) та податкове повідомлення-рішення від 13.03.2012р. № 0000022280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 671477 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 167869 грн. (а.с. 29 т. 1).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у ст. 78 Податкового кодексу України, у пп. 78.1.1. п. 78.1. якої, зокрема, передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач у своєму позові вказує про те, що податковим органом йому було надіслано запит з проханням надати пояснення та документальне підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ «Дунайбункер» та ТОВ «Миракод», на який ТОВ «Дунайбункер» була надана відповідь із комплектом завірених копій первинних документів у встановлений законом строк, отже підстави для проведення перевірки відповідно до пп. 78.1.1 Податкового кодексу України у ІОДПІ не виникло.

Проте, порушення податковим органом порядку проведення документальної позапланової перевірки є підставою для недопущення працівників такого органу для проведення відповідної перевірки.

У разі якщо особа, перевірка діяльності якої здійснювалась з відповідними порушенням, не чинила жодних дій щодо запобігання проведенню такої перевірки, ці обставини не можуть вважатися достатніми доказами безпідставності висновків, зроблених в ході відповідної перевірки, та скасування рішень податкового органу, прийнятих за результатом проведення відповідної перевірки.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду стосовно правомірності проведеної перевірки позивача, та відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний у перевіряємому періоді) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що між ТОВ «Дунайбункер» (замовник) та ТОВ «Миракод» (підрядник) було укладено договір зачищення нафтоналивних танкерів від 09.11.2009 р. № 09-11/01 (а.с. 48-49 т.1), відповідно до якого замовник передає, а підрядник приймає на зачищення річкові несамохідні нафтоналивні баржі «УДБ-223» та «УДБ-235». Відповідно до п. 2 вказаного договору підрядник виконує роботи відповідно до правил Морського Регістру судноплавства і наданих замовником вимог. Підрядник забезпечує за свій рахунок необхідні для виконання робіт інструменти та видаткові матеріали.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надані: акт здачі-прийомки виконаних робіт від 18.11.2009 р., рахунок-фактура від 18.11.2009 р. № 181101 на загальну суму 366 000 грн., в т.ч. ПДВ - 61000 грн., податкова накладна від 18.11.2009 р. № 181101 на загальну суму 366000 грн., в т.ч. ПДВ - 61000 грн. та виписка з банку про перерахування коштів за виконання договору від 09.11.2009 р. № 09-11/01 по зачищенню нафтоналивних танкерів (а.с. 87-90 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що нафтоналивні баржі «УДБ-223» та «УДБ-235» належать ТОВ «Дунайбункер» на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу №291СТЭФ від 29.03.2002 р., свідоцтва про право власності на судно «УДБ-235» № 02020 від 23.12.2010 р., свідоцтва про право плавання під державним прапором України серії PF № 003899 на судно «УДБ-235» та акта приймання-передачі танкерів УДП-Т-215, УДП-Т-220, УДП-Т-223, УДП-Т-227, УДП-Т-235 (а.с. 202-206 т. 1).

Також судом встановлено, що 20.11.2009 р. між ТОВ «Дунайбункер» (замовник) та ТОВ «Миракод» (виконавець) було укладено договір № 04-12/01 (а.с. 50-51 т. 1), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок здійснювати розчищення та днопоглиблювальні роботи на 89 км р. Дунай в районі причалів замовника, а також здійснювати інші послуги, пов'язані з вищезазначеною діяльністю. Відповідно до п. 2 цього договору виконавець здійснює роботи своїми технічними засобами, а також щомісячно надає звіт про виконані роботи і карту глибин фарватеру.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем до суду надані акти здачі-прийняття робіт (а.с. 94, 97, 104 т. 1), рахунок-фактура від 20.11.2009 р. № 201103 на загальну суму 246330 грн., в т.ч. ПДВ - 41055 грн. (а.с. 95 т. 1), від 14.12.2009 р. № 141201 на загальну суму 556920 грн., в т.ч. ПДВ - 92820 грн. (а.с. 102 т. 1); податкові накладні від 04.12.2009 р. № 041203 на загальну суму 53550 грн., в т.ч. ПДВ - 8925 грн. (а.с. 92 т. 1), від 20.11.2009 р. № 201103 на загальну суму 246330 грн., в т.ч. ПДВ - 41055 грн. (а.с. 96 т. 1), від 14.12.2009 р. № 141201 на загальну суму 556920 грн., в т.ч. ПДВ - 92820 грн. (а.с. 103 т. 1) та виписки з банку щодо перерахування грошових коштів (а.с. 91, 98 т. 1).

Також судом встановлено, що 28.08.2009 р. між ТОВ «Дунайбункер» (покупець) та ТОВ «Миракод» (продавець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 28-08/01 (а.с. 52-53 т. 1).

На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ «Дунайбункер» до суду надано рахунки-фактури, заявки на придбання тмц, видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банку про перерахування грошових коштів позивачем ТОВ «Миракод» (а.с. 54-86 т. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

В даному випадку податковий орган вважає, що оспорені угоди були укладені позивачем з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В обґрунтування своїх доказів податкова посилається на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 р. по справі № 1-325/11, яким ОСОБА_2, керівника ТОВ «Миракод», визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме, фіктивне підприємництво, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі. (а.с. 162-165 т. 1).

Вищезазначене посилання податкового органу є безпідставним, оскільки вирок не містить в собі висновки щодо укладання спірних угод, та відсутні висновки відносно наявності у такого суб'єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов'язань.

Суд першої інстанції зазначивши у своїй постанові, з посиланням на вищезазначений вирок Іллічівського міського суду Одеської області, що особа, яка була директором ТОВ "Миракод" та притягнута до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво, ОСОБА_2, не підписувала жодних документів від імені вказаного товариства спрямованих на укладення та виконання господарських договорів, неповно з'ясував чи відповідає такий висновок самому вироку.

З тексту вищевказаного вироку вбачається, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №7977/02 від 22 червня 2011 року, згідно якого підписи від імені ОСОБА_2 в статуті ТОВ "Миракод" та в рішенні №1 ТОВ "Миракод" виконані самою ОСОБА_2, та відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №9918/02 від 27 червня 2011 року, згідно якого підписи від імені ОСОБА_2 на податковій накладній №100604 від 10 червня 2009 року, податковій накладній №401 від 01 червня 2009 року, довіреності №25 від 27 січня 2010 року виконані самою ОСОБА_2

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 р. встановлений факт фіктивного підприємництва з боку діючого на той момент керівника ТОВ «Миракод» у 2008 році та у березні 2009 року. Він не містить будь яких даних щодо протиправності дій у період укладання спірних угод. Сам по собі факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів ) контрагентом позивача не може слугувати доказом недійсності правочину.

Всі без виключення господарські операції між ТОВ "Дунайбункер" та ТОВ "Миракод" були здійснені протягом третього та четвертого кварталу 2009 року, а тому висновок суду викладений в постанові суду про те, що ОСОБА_2 не приймала особисто участі в укладенні та виконанні господарських договорів між ТОВ "Дунайбункер" та ТОВ "Миракод" та не надавала довіреностей на вказані дії іншим особам, суперечать вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги стосовно того, що суду при вирішенні справи належало критично оцінити показання самої ОСОБА_2, яка була допитана в якості свідка та заперечила будь-яку свою участь в господарській діяльності ТОВ "Миракод", в тому числі у відносинах між ТОВ "Миракод" та ТОВ "Дунайбункер", адже в наданні саме таких показань ОСОБА_2 вкрай зацікавлена з тим щоб уникнути кримінальної відповідальності, передбаченої ст.212 КК України за ухилення від сплати податків, обмежившись кримінальним покарання призначеним їй вищевказаним вироком суду за фіктивне підприємництво.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведені обставини, які б підтверджували намір сторін укладати угоди, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. В матеріалах справи відсутні відповідні докази, які б свідчили про те, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався на невідповідність первинних документів позивача вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Зокрема, суд зазначив, що акти здачі-прийняття робіт не містять таких обов'язкових реквізитів як місце та дата складання первинного документу, що не дає змогу ідентифікувати де і коли була виконана господарська операція. Не надано позивачем і щомісячних звітів ТОВ «Миракод» про виконані роботи і карту глибин фарватеру, не надані до суду товарно-транспортні накладні на перевезення паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до ч.8. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Таким чином, за упущення в складанні первинних документів передбачена відповідальність для певних посадових осіб, а не для юридичних осіб, господарські операції яких відображені у вказаних первинних документах.

Так, зазначаючи на відсутність в акті здачі-приймання виконаних робіт від 18 листопада 2009 року за договором №99-11/01 від 09.11.2009р. місця його вчинення (складання) та відкидаючи його з цих підстав як належний доказ у справі, суд допустив порушення вимог ст.70 КАС України щодо належності доказів відповідно до яких належними є доказами, які містять інформацію щодо предмету доказування, а також порушив вимоги ст. 211 Цивільного кодексу України відповідно до п.2) ч. 1 якої місце вчинення дво - або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 цього Кодексу. Відповідно до ст. 647 ЦК України таким місцем є місцезнаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти правочин, якщо інше не встановлено правочином. За таких обставин, місцем складання вищевказаного акту є місцезнаходження Підрядника, ТОВ "Миракод", оскільки інше не зазначено в самому акті.

А тому жодних підстав для висновків суду про те, що особами, які підписали вказаний акт не надано йому юридичної сили та його неналежність як доказу, немає.

Надаючи оцінку наданим позивачам локальним кошторисам зазначеним в оскаржуваній постанові, суд не звернув уваги на ту обставину, що ціна роботи визначена в самому тексті договору зачистки нафтоналивних танкерів №09-11/01 від 09.11.2009 року, а вказані локальні кошториси складені підрядником до укладення договору підряду, в процесі переговорів, що передували укладенню договору, та із зазначенням посади особи відповідальної за їх складання - директор ТОВ "Миракод". Остаточно вказані кошториси підтверджено замовником в день укладення договору підряду, а отже вказані кошториси набрали чинності та стали частиною договору підряду з дня укладення договору. Саме тому вони не підлягають оцінці окремо від договору підряду, оскільки є частиною договору підряду.

Що стосується негативної оцінки судом актів здач і прийняття робіт (надання послуг) згідно яких виконавцем, ТОВ "Миракод", було проведено днопоглиблювальні роботи та розчистку берегової лінії на 89-му кілометрі річки Дунай, суд зазначив про те, що вказані акти не містять таких обов'язкових реквізитів як місце та дата їх складання, що на думку суду не дає змоги ідентифікувати де і коли була виконана господарська операція.

Вказаний висновок суду є необґрунтованим, оскільки з наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт міститься дата та місце складання вказаних первинних документів. Дата складання актів зазначена в кожному акті поряд з підписом уповноваженого представника виконавця робіт, там же зазначено і місце складання, яке відповідає згідно вимог ст.ст. 211, 647 ЦК України вказаному в актах місцезнаходженню юридичної особи, виконавця робіт, яка зробила пропозицію укласти (здійснити) правочин, тобто передати виконані роботи.

Посилання суду, як на належні докази, що спростовують факт здійснення днопоглиблювальних робіт та робіт з розчистки берегової лінії на замовлення ТОВ "Дунайбункер", на відповіді ДП "Ізмаїльський морський торгівельний порт", Ізмаїльський прикордонний загін, Державного агенства водних ресурсів на запити суду, суперечать вимогам ст, 70 КАС України щодо належності доказів, оскільки вказані відповіді не містять жодної інформації щодо предмету доказування. Невиконання вказаного обов'язку виконавцем може бути підставою для його відповідальності встановленої законом, а не підставою для заперечення здійснення робіт.

Суд також не врахував поясненням представника позивача стосовно переміщення нафтопродуктів, які взагалі виключають наявність та необхідність оформлення вказаних товарно-транспортних накладних, а саме: що за згодою ТОВ "Дунайбункер" надану на пропозицію постачальника, ТОВ "Миракод", нафтопродукти, які постачались отримувачу вантажу, ТОВ "Миракод" від його постачальника, розвантажувались в танкерні ємності належні ТОВ "Дунайбункер". Таким чином, товарно-транспортні накладні отримувались ТОВ "Миракод" від перевізника. Після зливу нафтопродуктів в ємності належного позивачу танкера, судна УДБ-235, від ТОВ "Миракод" оформлялись видаткові накладні за якими і здійснювалась передача вказаних нафтопродуктів ТОВ "Дунайбункер". За таких обставин, необхідності в оформленні товарно-транспортних накладних від вантажовідправника, ТОВ. "Миракод", до вантажоодержувача, ТОВ "Дунайбункер", не було, оскільки не було необхідності в перевезення нафтопродуктів від ТОВ "Миракод" до ТОВ "Дунайбункер". На момент передачі нафтопродуктів позивачу вони вже знаходились в ємностях належних йому.

Вказана схема постачання не суперечить умовам укладеного договору постачання нафтопродуктів №28-08/01 від 28 серпня 2009 року відповідно до п.4.3. якого постачання товарів здійснюється самовивозом зі складу постачальника, якщо інше не обумовлено в додатковій угоді. Є очевидним, що погодившись на вигідну для себе пропозицію дозволити зливати поставлені на користь ТОВ "Миракод" нафтопродукти в свої вільні ємності та отримувати від ТОВ "Миракод" товар в своє розпорядження в ємностях належних ТОВ "Дунайбункер", сторони правочину оговорили інший, відмінний від самовивозу, спосіб поставки твоару, що узгоджується з умовами укладеного договору.

Тому висновки суду щодо безтоварності господарських операцій з постачання нафтопродуктів для позивача, є помилковими.

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 17.01.2012 року №798/10/23-01 про надання пояснень та їх документального підтвердження відповідач не вимагав від позивача надання сертифікатів відповідності на паливо дизельне та масло моторне та відповідних паспортів. Серед зазначеного у вказаному листі переліку документів з питань взаємовідносин між ТОВ "Дунайбункер" та ТОВ "Миракод", які необхідно надати, вказівка на необхідність надання сертифікатів відповідності на паливо дизельне та масло моторне та відповідних паспортів, відсутня. Тому вказані витребувані судом письмові докази підлягали належній оцінці як докази реальності вказаних господарських операцій.

Крім того, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не враховано, що ці спірні взаємовідносини були предметом дослідження планової виїзної перевірки Товариства, що проводилась з 31 серпня 2010 року по 27 вересня 2010 року.

У висновках акту перевірки №2145/2301/31091926 від 30.09.2010 року не зазначено будь-яких порушень податкового законодавства позивачем в період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009р., охоплений плановою перевіркою, в тому числі не виявлено жодних невідповідностей первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Миракод», в тому числі податкових накладних, вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, до матеріалів справи було залучено господарські договори поставки товару та виконання робіт, надання послуг та документи, що підтверджують факти виконання умов вказаних господарських договорів, а саме: платіжні доручення, виписки з банківського рахунку позивача, видаткові накладні, податкові ; накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, кошториси на виконання робіт з очистки суден від залишків паливно-мастильних матеріалів, документи згідно яких здійснювався подальший рух та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній діяльності позивача та зберігання паливно-мастильних матеріалів. Доказом зберігання придбаних паливно-мастильних матеріалів є, зокрема бункерна розписка щодо отримання ТОВ «Дунайбункер» дизельного пального, наявність у власності позивача плавзасобів-нафтоналивних барж, пристосованих для транспортування та зберігання паливно-мастильних матеріалів. Доказами використання у власній господарській діяльності вказаних придбаних у ТОВ «Миракод» ПММ є надані суду акти списання ТМЦ, звіти позивача щодо витрат пального, наказ про затвердження норм витрат ПММ для роботи суден ТОВ «Дунайбункер» в навігацію 2009-2010 р.р., витяги з суднових журналів.

Додатковими доказами виконання робіт по розчистці дна та днопоглиблювальних робіт є письмові докази наступного проведення позивачем контрольних замірів глибин на 89 км. річки Дунай та обстеження дна перед «Берегоукріпленням на 89 км р. Дунай» із залученням спеціалізованих організацій та докази взаєморозрахунків за проведені роботи, а також відповідні акти Регістру судноплавства України надані позивачем суду.

Додатково щодо угоди №04-12/01 від 20.11.2009р. за умовами якої ТОВ "Миракод" (Виконавець) бере на себе зобов'язання щодо здійснення розчистки та днопоглиблювальних робіт на 89-ому кілометрі річки Дунай слід також зазначити, що роботи проводились згідно з приписом Регістру Судноплавства України від 15.01.2009р. №105-4-014-09 і полягали в поглибленні водної ділянки уздовж причальної стінки з віддаленням на 4 метри від причалу. Додатковими доказами проведення даних робіт, крім складених сторонами відповідного договору первинних документів, є, зокрема акт огляду гідротехнічної споруди (берегоукріплення, як причальної споруди), складений Регістром судноплавства України від 05.04.2012р. за №105-4-023-12 та підтвердження ним проектних глибин у 3 метри біля причалу та 4-5 метрів на підходах, копію якого надано в матеріали справи та якому не надано в оскаржуваній постанові суду жодної оцінки.

Щодо угоди №28-08/01 від 28.08.2009р. за умовами якої ТОВ "Миракод" (Продавець) зобов'язується на підставі заявок Покупця (ТОВ "Дунайбункер") передавати у його власність товар у вигляді нафтопродуктів, слід також зазначити, що місцем зберігання дизельного пального та масла були ємності для зберігання дизельного топлива та масла, що знаходяться на баржах "УДБ-223" та "УДБ-235". Наявність цих барж у власності ТОВ "Дунайбункер" підтверджується договором купівлі-продажу №291СТЗФ від 29.03.2002р., свідоцтвом про право ' власності на судно "УДБ235" №02020 від 23.12.2010р., свідоцтвом про право плавання під державним прапором України серії РР №003899 на судно "УДБ-235" та актом приймання-передачі танкерів УДП-Т-215, УДП-Т-220, УДП-Т-227, УДП-Т-235 від 14.06.2002р., копії яких також є в матеріалах справи.

Облік дизельного пального та масла при веденні бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Дунайбункер" підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 за 2 півріччя 2009 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 за 2 півріччя 2009 року. Використання ТМЦ підтверджується актами списання за №СпТ-000002 від 30.09.2009р., №СпТ-000006 від 30.10.2009р., №СпТ-000004 від 30.11.2009р., №СпТ-000005 від 31.12.2009р., витягами з суднових журналів, яким також не надано належної правової оцінки.

Наведене зумовлює висновок, що самі по собі зазначені в акті позапланової виїзної перевірки дані з інформаційних систем, які використовує відповідач, матеріалів оперативної інформації про відсутність підприємства за місцем реєстрації, не можуть бути покладені судом в основу рішення, оскільки вони не є доказом безтоварності укладених між сторонами угод та здійснених господарських операцій та виникнення і невиконання податкових зобов'язань платниками податків.

До того ж, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в даному випадку неповно з'ясував обставини справи і дійшов помилкового висновку щодо правомірності прийняття Ізмаїльською об'єднаною державною податковою Інспекцією в Одеській області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 року №00000012280 та від 13.03.2012 року №0000022280.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 11 березня 2013 року з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яка підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п.4ст. 202,ч. 2 ст. 205, ст.254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» до Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайбункер» - задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 13.03.2012 р.: 1) за № 0000022280 з податку на прибуток, всього на суму 839 346 грн., та 2) за № 00000012280 з податку на додану вартість, всього на суму 671 475 грн.

В решті позову - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текс постанови виготовлено 23 липня 2013 року.

Головуючий:

Судді: