Постанова № 32590029, 24.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3746/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

19 липня 2013 року

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» Шаркова Н.Р. - за довіреністю від 05.03.2013 року б/н.

Від відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013р. №0000292700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27332,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 09.01.2013р. №0000292700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27332,00грн., з яких 27330,00грн. - основний платіж, 2,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність порушень положень чинного податкового законодавства з боку Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», оскільки при формуванні податкового кредиту за період березень-квітень 2011р., Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та відповідно правомірно включено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 27330,00грн., сплачену контрагентам - ТОВ «Регіональна сервісна група» та ПП «Модуль», в межах виконання умов Договорів №7/1 від 20.01.2009р., №2104 від 21.04.2006р., №5 від 03.01.2010р., та №250511 від 25.05.2011р., що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими ТОВ «Регіональна сервісна група» та ПП «Модуль» з урахуванням вимог Податкового кодексу України.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 11.06.2013р. вихід.№10029/9/10-029/), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013р. №0000292700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27332,00грн., оскільки Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» порушено вимоги п.п. «а» п.198.1, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27330,00грн., у тому числі по періодах: за березень 2011р. - у сумі 18025,00грн., за квітень 2011р. - у сумі 9305,00грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 28.11.2012р. по 18.12.2012р., на підставі направлень, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств сфери надання послуг (інспектор податкової служби І рангу) Мілевською Ганною Дмитрівною, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств сфери надання послуг (інспектор податкової служби 1 рангу) Балинською Анною Сергіївною, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України, та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі ДПС №352 від 26.11.2012 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ПАТ «Одесагаз», була проведена виїзна позапланова перевірка ПАТ «Одесагаз» з питань фінансово-господарської діяльності з ПП «Модуль» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. та з ТОВ «Регіональна сервісна група» за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р.

За наслідками вказаної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби складений Акт №215/27-0/03351208/14 від 29.12.2012р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Одесагаз» з питань фінансово-господарської діяльності з ПП «Модуль» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. та з ТОВ «Регіональна сервісна група» за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р.», у висновках якого наголошено, що Товариством завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27330,00грн., у тому числі по періодах: за березень 2011р. - у сумі 18025,00грн., за квітень 2011р. - у сумі 9305,00грн., внаслідок чого порушено вимоги п.п. «а» п.198.1, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №215/27-0/03351208/14 від 29.12.2012р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби 09.01.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000292700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27332,00грн., з яких 27330,00грн. - основний платіж, 2,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 09.01.2013р. №0000292700, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 09.01.2013р. №0000292700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27332,00грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональна сервісна група» (Виконавець), 20.01.2009року, був укладений Договір №7/1, згідно з п.п.1.1,1.2, 2.1-2.3 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов»язання по виконанню робіт з технічного обслуговування офісних машин, з доставкою та заміною матеріалів. Обсяг робіт визначається технічним паспортом (Інструкцією з експлуатації) заводу-виробника в розділі «Сервісне обслуговування». Загальна вартість робіт, які підлягають виконанню за даним договором складає щомісячно: 6000грн., у т.ч. ПДВ 1000грн. Підставою для оплати роботи та послуг є рахунок, який виставляється Замовнику кожен місяць. Виконання робіт за даним договором оформлюється актами приймання-передачі.

Також, 21.04.2006р. між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (Покупець) та Приватним підприємством «Модуль» (Постачальник) був укладений Договір купівлі-продажу №2104, згідно з п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується відвантажити, а Покупець прийняти та сплатити товар, асортимент, кількість, ціна та сума якого вказується в специфікаціях (Додатках) доданого договору, які є невід'ємною його частиною, або погоджуються сторонами та фіксуються у вигляді рахунків, виставлених Продавцем. Товар переходить у власність Покупця лише після 100%-ої сплати за нього. Відповідно до п.п.2.1,2.2 означеного Договору загальна кількість та номенклатура товару, який постачається за даним Договором, визначається в Додатках до даного Договору, або в рахунках на підставі замовлення Покупця, яке оформлюється на кожну окрему партію товару після погодження ціни, номенклатури, умов та строків постачання. Під партією товару розуміється одна чи декілька транспортних одиниць з товаром, який постачається на умовах даного Договору в межах одного Додатку до даного Договору. Якість товару повинна відповідати вимогам відповідних стандартів та технічних умов та підтверджуватись сертифікатом якості заводу-виробника товару. Згідно з п.п.3.1-3.3 Договору купівлі-продажу №2104 від 21.04.2006р. ціна товару включає в себе вартість упаковки й маркування та обумовлюється для кожної партії товару окремо та відображається у відповідному додатку до даного договору, а також включає в себе транспортні послуги пов'язані з постачанням товару на склад Покупця. Ціна на товар може змінюватися в період дії договору у випадках зміни цін на металопрокат заводами-виробниками. Загальна вартість Договору 501395,00грн. з урахуванням ПДВ.

03.01.2010р. та 25.05.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Одесагаз» (Покупець) та Приватним підприємством «Модуль» (Постачальник) були укладені Договори постачання №5 та №250511 відповідно, згідно з п.п.1.1, 1.2 яких Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити металопрокат за ціною згідно з рахунком-фактурою. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару на складі Постачальника до Покупця та підписання Покупцем товаросупровідних документів на товар. Згідно з п.п.2.1-2.4 означеного Договору Постачальник постачає товар Покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2000) - на складі Постачальника. Товар постачається на умовах само вивозу транспортом Покупця. Датою постачання вважається дата фактичного виписки накладних документів про відпуск товару. Товар приймається Покупцем на складі Постачальника за якістю згідно з сертифікатом якості заводу-виробника, за кількістю - відповідно до кількості, вказаної в накладних документах, рахунку-фактурі. У випадку невідповідності кількості товару вказаного рахунку-фактурі та фактично отриманого зі складу Постачальника, Покупець зобов'язується здійснити доплату встановленої різниці за отриманий товар відповідно до додатково виставленого рахунку-фактури на доплату. Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договорів постачання №5 та №250511 від 03.01.2010р. та від 25.05.2011р. ціна на товар, який передається у власність (купується) вказується в рахунку-фактурі. Розрахунки між сторонами відбуваються на умовах 100% передплати, шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Розрахунки між сторонами відбуваються шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 3-ох днів з дати виставлення рахунку-фактури.

Судом з'ясовано та вбачається з матеріалів справи, що ПАТ «Одесагаз», ТОВ «Регіональна сервісна група», та ПП «Модуль», у повному обсязі виконали умови укладених Договорів від 20.01.2009р. №7/1, від 21.04.2006р. №2104, від 03.01.2010р. №5, та від 25.05.2011р. №250511, що підтверджується наданими позивачем та наявними у справі відповідними первинними документами, а саме: Листами регламентних робіт, Рахунками, Податковими накладними, Платіжними дорученнями, Актами приймання-передачі робіт (послуг) та передачі матеріальних цінностей з додатками, Технічними обслуговуваннями та ремонтом копіювальної, факсимільної техніки й лазерних принтерів за березень-квітень 2011р., Картками складського обліку матеріалів, Прибутковими накладними, Видатковими накладними, Довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, Накладними, Актами приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів, Журналом обліку магнітних носіїв інформації з грифом «Для службового користування» та «Конфіденційна інформація», Банківськими виписками, Рахунками-фактури, тощо.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, як з'ясовано судом, та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, ПАТ «Одесагаз», ТОВ «Регіональна сервісна група», та ПП «Модуль», повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорів.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме договорів, Листів регламентних робіт, Рахунків, Податкових накладних, Платіжних доручень, Технічних обслуговувань та ремонт копіювальної, факсимільної техніки й лазерних принтерів за березень-квітень 2011р., Карток складського обліку матеріалів, Прибуткових накладних, Видаткових накладних, Довіреностей, Накладних, Банківських виписок, Рахунків-фактури, Актів приймання-передачі робіт (послуг) та передачі матеріальних цінностей з додатками, та Актів приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів, останні містять опис господарських операцій, та відповідно підтверджують фактичне їх виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного постачання товару, а також твердження, що Договори укладались між ПАТ «Одесагаз» та ТОВ «Регіональна сервісна група», ПП «Модуль», без мети настання реальних наслідків.

Також судом з'ясовано, що суми ПДВ за наданими позивачем та наявними у матеріалах справи податковими накладними, були включені ПАТ «Одесагаз» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 27330,00грн., у т.ч.: за березень 2011р. - у сумі 18025,00грн.; за квітень 2011р. - у сумі 9305,00грн.. Таким чином, включення позивачем означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеозначених фінансово-господарських відносин з ТОВ «Регіональна сервісна група», та ПП «Модуль», підтверджено позивачем - ПАТ «Одесагаз» наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Між тим, як встановлено судом, однією з підстав для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача по податку на додану вартість у загальному розмірі 27330,00грн. за виписаними позивачу - ПАТ «Одесагаз» податковими накладними, відповідачем в акті перевірки визначено порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

При цьому, суд не погоджується з такою позицією податкового органу та наведеними в акті перевірки висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ «Регіональна сервісна група», та ПП «Модуль» позивачу вище окреслених податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зокрема, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними ТОВ «Регіональна сервісна група», та ПП «Модуль» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

При цьому, платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання (продавця).

Крім того, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1. статті 16 означеного Кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п.16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п.16.1.3.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (п.п.16.1.5.); подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку) (п.п. 16.1.6.);

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У зв'язку з чим, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг (робіт), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб продавця.

До того ж, суд вважає за доцільне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Крім того, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується, у тому числі, з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків не виконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До того ж, відповідних належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача - ТОВ «Регіональна сервісна група», та ПП «Модуль», на момент видачі Публічному акціонерному товариству «Одесагаз» податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку як платники податку на додану вартість та не сплачували у встановленому законом порядку податок до бюджету, відповідачем суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2012р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013р., по справі №1570/1565/2012, задоволено адміністративний позов ВАТ «Одесагаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012р. №0000121620. Зокрема, в межах розгляду даної адміністративної справи судами встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності між ПАТ «Одесагаз» та ПП «Модуль», та як наслідок правомірність віднесення ПАТ «Одесагаз» до складу податкового кредиту за жовтень 2011р. суми ПДВ по податковим накладних, виданих ПП «Модуль» у квітні 2011р.

Також, судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2013р. по справі №916/306/13-г, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна сервісна група» до Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» про стягнення 31370,40грн., та присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна сервісна група» заборгованість у загальному розмірі 31370,40грн. Зокрема, рішенням суду встановлено, що ТОВ «Регіональна сервісна група», протягом строку дії Договору №7/1 від 20.01.2009р., систематично виконувало прийняті на себе зобов'язання та здійснювало роботу із сервісного обслуговування офісної техніки ПАТ «Одесагаз», у т.ч. заміну видаткових матеріалів та поставку нових запасних частин, а відповідно робота, з боку ПАТ «Одесагаз», приймалась без зауважень, у зв'язку з чим встановлено неналежне виконання ПАТ «Одесагаз» умов Договору №7/1 від 20.01.2009р. та виникнення у ПАТ «Одесагаз» перед ТОВ «Регіональна сервісна група» заборгованості.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний недійсним судом.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину, а відтак, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, Цивільний кодекс України містить загальні правила щодо недійсності правочинів, а саме: правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст.215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає у тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, та відповідно не є такими, що порушують публічний порядок.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9, у п.18 якої зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, а саме: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, правочини, які укладені без мети настання реальних наслідків, які обумовлені такими правочинами, про що йдеться, зокрема, в Аті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби №215/27-0/03351208/14 від 29.12.2012р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Одесагаз» з питань фінансово-господарської діяльності з ПП «Модуль» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. та з ТОВ «Регіональна сервісна група» за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р.», визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Водночас, фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, а їх недійсність встановлюється лише судом.

У зв'язку з чим, не приймаються судом до уваги викладені в Акті перевірки посилання податкового органу на ст.203, п.п.1,2 ст.215, оскільки окреслені правові норми можуть бути застосованими лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що статтею 20 Податкового кодексу України жодним чином не передбачено право органів державної податкової служби при проведенні документальних перевірок встановлювати у відповідних актах нікчемність укладених між господарюючими суб»єктами правочинів.

Означена правова позиція, у тому числі, підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною, у тому числі, в Ухвалі від 18.12.2012р. по справі №К/9991/29978/12.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 27330,00грн., що підтверджуються наданими позивачем та наявними у матеріалах справи податковими накладними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, виписаними позивачу ТОВ «Регіональна сервісна група», та ПП «Модуль».

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

До того ж, на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби не надала суду жодних належних доказів в обґрунтування та підтвердження, наведених в акті перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог п.п. «а» п.198.1, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 27330,00грн., у тому числі по періодах: за березень 2011р. - у сумі 18025,00грн., за квітень 2011р. - у сумі 9305,00грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.4 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2013р. №0000292700 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 27332,00грн., задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 09.01.2013р. №0000292700.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (65003, м.Одеса, вул.Одарія,1, код ЄДРПОУ 03351208) судовий збір у сумі 273(двісті сімдесят три)грн. 32коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 24 липня 2013 року.

Суддя Харченко Ю.В.