Рішення № 32587430, 26.01.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

26.01.2013 року

Справа № 212/2-4719/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26.01.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

при секретарі Жовтун М. А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 мешкає у квартирі АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності. В травні місяці 2011 року позивачем було закінчено капітальний ремонт квартири, що коштував йому 150 000, 00 гривень. 29.05.2011 року о 19 год. позивач виявив, що його квартира залита водою, по стінах та стелі тече вода. Позивач відразу піднявся на верхній поверх в квартиру, що належить відповідачам. В квартирі відповідачів вся підлога в коридорі і туалеті була залита водою. Перекривши воду з відповідачами у них в квартирі, позивач повернувся до власної квартири, сподіваючись, що минеться. Але о 07 год. до позивача прийшла сусідка, що живе поверхом нижче, через те, що в її квартирі зі стелі тече вода. Оглянувши в квартирі позивача туалет і ванну кімнату, вони були вражені, що знову з квартири відповідачів тече вода. Позивачем були викликані працівники ЖЕК № 14. До 14 год. 30.05.2011 року весь будинок був без води, поки не з'явився відповідач. З працівниками ЖЕК № 14 вони зайшли до квартири відповідачів і побачили, що зливний бак висів відірваний від стіни і з 29 числа вони не вчинили дій, які б усунули цю аварійну ситуацію. Працівниками ЖЕК № 14 був складений акт по залиттю квартири позивача відповідачами. Але, о 06 год. 31.05.2011 року, позивач знову виявив, що в його квартирі зі стелі та стін тече вода. Позивач викликав аварійну службу, яка приїхала та перекрила кран на стояку і вода припинила бігти. В квартирі відповідачів двері ніхто не відчинив, а телефон був вимкнений. В результаті повторного залиття квартири позивача працівниками ЖЕК № 14 було складено акт. Згодом, вчетверте квартиру позивача було затоплено відповідачами і, також, складено акт 16.06.2011 року. В результаті багаторазового залиття в квартирі позивача були залиті стеля, стіни, підлога, що призвело до деформування вбудованої шафи-купе, підлоги з ламінату, гіпсокартону, штукатурки, фарби. Тільки тому, що в квартирі позивача був капітальний ремонт і була поміняна вся проводка, не сталося замикання, бо вода була навіть на електрощитку і вимикачах. В результаті затоплення позивачу заподіяно матеріальний збиток, що становить 19 012, 00 гривень, орієнтована вартість відновлювального ремонту становить 10 000, 00 гривень. Крім матеріальних збитків позивачу завдано й моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, переживаннях, порушенні спокійного способу життя позивача. З вини відповідачів житло позивача перебуває в аварійному стані і проживання в квартирі, де стіни і стеля в жовтих плямах, а підлога та шафа розбухли, викликають у нього тільки негативні емоції. Також, стіна та стеля покриваються грибком, що негативно впливає на його здоров'я, а постійне переживання, що залиття повториться, взагалі не дає спокою. Таким чином завдана моральна шкода оцінена позивачем в розмірі 5 000, 00 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача майнової та моральної шкоди в розмірі 34 012, 00 гривень.

Указом Президента України від 05.07.2012 року № 437/2012 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Ленінський районний суд м. Вінниці та утворено Вінницький міський суд Вінницької області.

Справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.01.2013 справу прийнято до свого провадження, провадження відновлено, в зв'язку з отриманням висновку судової будівельно-технічної експертизи.

В ході розгляду справи, після отримання висновку експерта, позивачем було зменшено позовні вимоги. Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь майнову шкоду в розмірі 15 145, 00 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000, 00 гривень та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві та заяві по зменшення позовних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи у їх відсутність не надали, причини неявки суду не повідомили. Тому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що відповідачі в судове засідання не з'явився без поважних причин.

Враховуючи думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору дарування від 25.03.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Домбровською І. Є., зареєстрованого в реєстрі за № 2-503, зареєстрованого КП «ВООБТІ» 09.04.2004 року в реєстровій книзі № 160 за реєстровим № 1093/7810, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 7)

Згідно акту від 30.05.2011 року, складеного працівниками МКП ЖЕК № 14, після обстеження квартири АДРЕСА_1 було встановлено, що 29.05.2011 року сталося залиття даної квартири, що виникло в результаті халатного користування несправним зливним баком власником квартири № 17, розташованої поверхом вище. Через залиття квартири позивача у нього в помешканні замокли стіни та стеля в туалеті, ванній кімнаті та в коридорі. Стікаючи по стелі вода потрапила на підлогу під ламінат. Також, частково замокла стійка вбудованої шафи. В квартирі № 13 щойно виконано ремонт. (а.с. 9)

31.05.2011 року відбулось повторне залиття квартири позивача власниками квартири № 17, що поверхом вище, про що було складено акт працівниками МКП ЖЕК № 14. Комісією було встановлено, що повторне залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок самовільного відкриття власником квартири № 17 шарового крану, що перекриває холодне водопостачання на його квартиру. В результаті залиття повністю замокли стіни та стеля в коридорі, туалеті, ванній кімнаті. Також, замокли частково деталі вбудованої шафи та підлога з ламінату. (а.с. 10)

Згідно акту від 16.06.2011 року, складеного працівниками МКП ЖЕК № 14, 15.06.2011 року відбулось чергове залиття квартири АДРЕСА_1 (вчетверте за два тижні) з квартири № 17, що поверхом вище. Аварійною службою було перекрито воду та стояк, оскільки доступу до квартири № 17 не було. В результаті затоплення стеля, стіни в коридорі, туалеті, ванній кімнаті залиті, а двері в ці приміщення від постійного залиття не зачиняються. (а.с. 11)

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить відповідачам на праві власності, що підтверджується повідомленням КП «ВМБТІ» № 320 від 07.03.2012 року. (а.с. 48)

Висновком Вінницького відділення КНДІСЕ від 26.12.2012 року визначено вартість відновлювального ремонту житлових приміщень двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка зазнала пошкодження внаслідок затоплення, яка становить 15 145, 00 гривень. (а.с. 71-83)

Суд вважає висновок експертизи обґрунтованим, таким, що не суперечить матеріалам справи, не викликає сумніви у його правильності. Однак судом прийнято до уваги, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Судом встановлено, що залиття квартири позивача сталося з вини відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Оскільки судом було встановлено, що причиною затоплення квартири позивача стала вина відповідачів, відповідно, для відновлення порушеного права позивач вимушений зробити ремонт в квартирі, що спричинить понесення ним витрат, що і є збитками.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення із відповідачів на його користь майнової шкоди в розмірі 15 145, 00 гривень, оскільки дані вимоги є обґрунтованими і доведеними.

Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 5 000, 00 гривень, то суд прийшов до висновку про задоволенню даної вимоги з наступних підстав.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Цивільний кодекс України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується заподіювачем за наявності його вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Судом встановлено наявність спричинення відповідачами моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювачів. Позивачем зазначено в чому саме полягає ця шкода, і зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір.

Згідно ч. 1 - ч. 4, ч. 6 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Важливими елементами здійснення державою права на мирне володіння майном є забезпечення нею умов, за яких можливими є захист, реалізація і повага до права власності кожного.

Встановлені судом обставини справи на переконання суду призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав в зв'язку із заподіянням шкоди винними діями відповідачів, необхідністю вимушених змін у життєвих стосунках. Судом прийнято до уваги, що залиття відповідачами квартири позивача відбулось неодноразово, що призвело до необхідності проведення ремонту, що підтверджується в тому числі й висновком експерта від 26.12.2012 року. Беручи до уваги ступінь вини відповідачів, враховуючи положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, характер моральних страждань, які переніс позивач, відношення відповідачів до даних обставин, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про солідарне стягнення моральної шкоди з відповідачів на його користь підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 5 000, 00 гривень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача майнової шкоди в розмірі 15 145 (п'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) гривень 00 копійок та моральної шкоди в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, судові витрати, пов'язані з розглядом справи складались, в тому числі й з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 2)

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.

Судом встановлено, що зменшення позовних вимог відбулось внаслідок встановлення судовою експертизою вартості відновлювального ремонту квартири позивача. Тому, якби на час звернення з позовом до суду, позивачу було відомо точну ціну позову, він мав би сплатити судовий збір в сумі 51, 00 гривень, у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду, натомість сплачено було 340, 12 гривень у відповідності до ціни позову, визначеної позивачем на час звернення до суду. (а.с. 1, 17) Отже, суд приходить до висновку, про необхідність повернення позивачу судового збору в сумі 289,12 гривень. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Окрім вище зазначеного, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 94, 10 гривень за звернення до суду із заявою про забезпечення позову. (а.с. 24) Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» , останній справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають солідарному стягненню судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 145,10 гривень (51, 00 гривень + 94, 10 гривень), 120, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2 062, 20 гривень витрат на проведення судової експертизи.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 3, 13, 15, 16, 22, 23, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ч. 1 ст. 1190, ч. 1 ст. 1192 ЦК України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 3, 10, 11, ст. 57-60, ч. 2 ст. 77, ст. 79, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 209, 212-216, 218, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 15 145 (п'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) гривень 00 копійок та моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 145,10 гривень, 120, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2 062, 20 гривень витрат на проведення судової експертизи. Судовий збір в сумі 289, 12 гривень підлягає поверненню ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: