Постанова № 32586286, 24.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 910/9531/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Амеро Гранд» на ухвалу господарського суду м. Києва від 22.05.2013 року № 910/9531/13 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Любава»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амеро Гранд»

про визнання недійсним договору.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.05.2013р. у справі № 910/9531/13 задоволена заява ЗАТ «Любава» про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна - комплекс будівель загальною площею 14 921,00 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Скляренка Семена, 9, до складу якого входить: службово-побутовий корпус (літ. А) площею 4 102,30 кв.м, головний корпус (виробничий) (літ. А1) площею 6 928,10 кв.м, будівля (літ. Б) площею 2 057,30 кв.м, склад (літ. В) площею 12,00 кв.м, павільйон (літ. Г) площею 218,10 кв.м, склад, склад металевий (літ. Д) площею 285,50 кв.м, будівля-павільйон, павільйон, складське приміщення (літ. Е) площею 778,50 кв.м, склад-приміщення, павільйон (літ. Ж) площею 539,20 кв.м.

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати та відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представники позивачів в судове засідання не з'явився, причина суду не відома. Враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду про призначення справи до слухання, відсутність будь яких клопотань, приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, Закрите акціонерне товариство "Любава" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеро Гранд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель, укладеного між сторонами 20.12.2011 р., та витребування від відповідача майна, що є об'єктом купівлі-продажу за даним договором.

В позовній заяві позивач також звертається до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову та просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме: комплекс будівель загальною площею 14 921,00 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Скляренка Семена, 9, до складу якого входить: службово-побутовий корпус (літ. А) площею 4 102,30 кв.м, головний корпус (виробничий) (літ. А1) площею 6 928,10 кв.м, будівля (літ. Б) площею 2 057,30 кв.м, склад (літ. В) площею 12,00 кв.м, павільйон (літ. Г) площею 218,10 кв.м, склад, склад металевий (літ. Д) площею 285,50 кв.м, будівля-павільйон, павільйон, складське приміщення (літ. Е) площею 778,50 кв.м, склад-приміщення, павільйон (літ. Ж) площею 539,20 кв.м.

Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що майно, яке є об'єктом договору, перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю "Амеро Гранд".

Задовольняючи заяву господарський суд виходив з того, що цей захід є обґрунтованим та адекватним.

Заперечуючи проти ухвали про забезпечення позову відповідач вказує на те що, відповідач з 2011 року, є власником, володіє та користується нерухомим майном, здійснює поліпшення та утримує нерухоме майно, сплачує платежі, пов'язані з його утриманням; звернувся до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з проханням оформлення договору оренди вказаної земельної ділянки; в межах переліку основних видів діяльності, закріплених в Єдиному державному реєстрі, здійснюється діяльність з надання частин комплексу нерухомого майна в оренду юридичним особам та фізичним особам-підприємцям на підставі довгострокових договорів оренди. Тобто, обставини свідчать про відсутність у відповідача будь-якого наміру щодо відчуження належного йому комплексу нерухомості, придбаного на законних підставах.

Надання позивачем в обґрунтування клопотання про забезпечення позову видруку безкоштовного оголошення в мережі Інтернет з сайту не є та не може бути доказом обґрунтованості накладення арешту на комплекс нерухомого майна з метою забезпечення виконання будь-якого рішення, пов'язаного з майновими наслідками відносно такого комплексу.

Позивачем не було названо підстав відповідного витребування та не надано жодного доказу в обґрунтування відповідної вимоги про витребування майна.

Позивачем не було заявлено вимоги про застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України. За змістом ст. 66 ГПК України суд не мав права за власною ініціативою забезпечувати незаявлену майнову вимогу про застосування відповідних наслідків.

Незаявлення позивачем відповідної майнової вимоги щодо належного відповідачеві нерухомого майна та, відтак, недоведеність зв'язку між необхідністю арешту майна та предметом позову, підтверджується також несплатою позивачем судового збору за вимогою про витребування від відповідача комплексу нерухомості.

Крім того, на думку відповідача, позивач не сплатив в повному обсязі судовий збір виходячи з заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення та запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначив, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" N 01-8/2776 від 12.12.2006 року при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом спору у справі № 910/9531/13 є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу, за умовами якого позивачем на користь відповідача було відчужено нерухоме майно, а саме: комплекс будівель загальною площею 14 921,00 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Скляренка Семена, 9, і як наслідок, наявність чи відсутність підстав для витребування відповідного майна від відповідача на користь позивача.

Тобто, майно, на яке накладено арешт, є безпосереднім предметом спору, оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу недійсним щодо відчуження майна відповідачу.

Щодо посилань відповідача на те, що сайт Інтернету не є належним доказом, та наведені ним обставини щодо тривалого володіння та користування майном, здійснення оплати та оформлення документів на земельну ділянку, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки є можливість відчуження окремих приміщень у будівлі, тощо.

Крім того, даний вид забезпечення позову ніякою мірою не порушує права відповідача володіти, користуватися майном, здійснювати поліпшення нерухомого майна.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання позивача щодо накладання арешту на майно, оскільки існує як прямий зв'язок між забороною на виконання рішення та предметом позовних вимог, так і ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у випадку задоволення позовних вимог, в разі невжиття заходів щодо заборони на виконання оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а ухвала господарського суду є обґрунтованою і такою, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 66,67 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Амеро Гранд» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду м. Києва від 22.05.2013 року у справі № 910/9531/13 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.