Постанова № 32585940, 07.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 р. Справа № 804/6241/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Пластпромбізнес» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013р. Приватне підприємство «Пластпромбізнес» звернулося з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить:

- визнати протиправними дії відповідача з проведення заходів зустрічної звірки за результатами яких складено акт №687/152/34358860 від 05.12.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Пластпромбізнес» щодо документального підтвердження відносин із платниками-покупцями у серпні 2012р.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ПП «Пластпромбізнес» в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акту №687/152/34358860 від 05.12.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками-покупцями у серпні 2012р.;

- зобов'язати відповідача вилучити з електронної автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акту № 687/152/34358860 від 05.12.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками-покупцями у серпні 2012р.».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що службовими особами відповідача за результатами заходів, здійснених з метою проведення зустрічної звірки позивача складено акт №687/152/34358860 від 05.12.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками-покупцями у серпні 2012р.» у тексті якого зазначено про проведення звірки без відома та присутності представника позивача та викладено фактичні обставини, встановлені перевіркою, перевірку проведено на підставі податкової звітності позивача поданої до податкового органу, а також даних автоматизованих інформаційних систем ДПС - АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та інших джерел інформації, за висновками акту перевірки встановлено нікчемність господарських операцій позивача за серпень 2012р. Позивач вважає такі дії відповідача під час здійснення зустрічної звірки, які виразилися фактично у проведенні перевірки без дотримання передбачених законом підстав, без дотримання порядку перевірки та оформлення її результатів, вчиненими всупереч вимогам закону та порушенням прав позивача. Також, позивач вважає повністю незаконними і дії відповідача щодо внесення змін до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки без прийняття податковим органом відповідного податкового повідомлення-рішення в порушення вимог ст. 54 Податкового кодексу України.

Позивач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звернувся, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в судовому засіданні, яке відбулося 03.06.2013р., що підтверджується розпискою представника позивача наявною в матеріалах справи (а.с.26).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, 06.06.2013р. надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання витребуваних судом матеріалів (а.с.29).

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, суд не находить підстав для його задоволення з огляду на те, що у судове засідання, призначене на 03.06.2013р. представник відповідача уже надавав клопотання про відкладення розгляду справи та судом зазначене клопотання було задоволено, у судовому засіданні була оголошена перерва до 07.06.2013р. з урахуванням строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, незважаючи на викладене, 07.06.2013р. відповідач вдруге не з'явився в судове засідання, знову надав клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване метою надання витребуваних матеріалів, при цьому, доказів на підтвердження того, що відповідачем зроблені відповідні запити до іншої податкової інспекції суду не надано, а тому з наведеного, суд приходить до висновку, що, заявляючи неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи, у такий спосіб, зловживаючи своїм процесуальним правом, відповідач намагається затягнути строки розгляду даної справи, встановлені законом.

З огляду на викладене, суд визнає неявку відповідача в судове засідання 07.06.2013р. неповажною.

Приписами ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України,якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути у письмовому провадженні.

Враховуючи вищенаведене, належне повідомлення позивача та відповідача, які не з'явилися в судове засідання без поважної причини, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч.4 ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.06.2013р.

Зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що службовими особами Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби за результатами заходів здійснених з метою проведення зустрічної звірки позивача складено акт № 687/152/34358860 від 05.12.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками-покупцями у серпні 2012р.» у тексті якого зазначено про проведення звірки без відома та присутності представника позивача, викладено фактичні обставини встановлені перевіркою, перевірку проведено на підставі податкової звітності поданої позивачем до податкового органу, а також даних автоматизованих інформаційних систем ДПС - АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» та інших джерел інформації.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено нікчемність господарських операцій ПП «Пластпромбізнес» за серпень 2012р.

Також, позивач у позові зазначає, що на підставі вказаного вище акту про неможливість проведення зустрічної звірки, податковою інспекцією були внесені зміни до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Позивач вважає такі дії відповідача щодо проведення заходів, здійснених на проведення зустрічної звірки, проведення фактичної перевірки, висновків в акті про нікчемність господарських операцій, внесенні змін до автоматизованої системи щодо зіставлення податкових зобов'язань позивача незаконними, вчиненими без передбачених законом підстав, без дотримання порядку проведення перевірки та оформленні її результатів всупереч вимогам закону.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного податкового законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Завдання, функції та повноваження органів податкової служби, визначені нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Так, згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на

органи державної податкової служби - п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається зі змісту позовних вимог та змісту самого позову, позивач фактично оспорює дії відповідача щодо складання акту №687/152/34358860 від 05.12.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластпромбізнес» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками-покупцями у серпні 2012р.» та висновків, викладених у ньому (а.с.4-8).

У відповідності до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Однак, оскаржуваний акт та висновки, викладені в ньому, не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Таким чином, зазначений акт та висновки, викладені в ньому, не можуть розглядатися як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що дії по складанню вказаного акту та викладені у ньому висновки стали підставами для виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків, які є обов'язковими для виконання.

Також, слід зазначити, що акт перевірки є підставою для прийняття податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, податкових повідомлень-рішень, які і є тими рішеннями, які породжують для сторін права та обов'язки та підлягають оскарженню в судовому порядку.

Як підтверджено позивачем у позові, податковим органом на підставі вищевказаного акту від 05.12.2012р. жодного податкового повідомлення-рішення відповідачем не приймалося.

Враховуючи наведене та те, що дії за актом перевірки та висновки викладені в акті від 05.12.2012р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Також є необґрунтованими належними доказами і позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на підставі акту від 05.12.2012р. та зобов'язання відповідача вилучити з електронної автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі акту від 05.12.2012р.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач, будучи обізнаним про дату, час і місце розгляду справи з 16.05.2013р.(а.с.18) у строк до 07.06.2013р. жодних заходів щодо надання суду витребуваних документів не вжив, намагаючись лише затягнути строк розгляд справи, встановлений ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, і позивачем на вимогу суду не було надано жодного доказу на обґрунтування своєї правової позиції, викладеної у позовній заяві, не надано і жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо коригування в автоматизованій системі показників податкової звітності позивача, при цьому, позивачем не було вжито заходів щодо отримання необхідних доказів шляхом звернення до податкового органу, тоді як судом були вжиті всі необхідні заходи шляхом витребування цих документів як у позивача, так і у відповідача, однак, з невідомих причин, ні позивачем, ні відповідачем суду не було надано жодного доказу, в тому числі і позивачем на підтвердження, викладених у позові доводів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для його задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Пластпромбізнес» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва