Рішення № 32584901, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/9465/13 15.07.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод»

до Приватного підприємства «Данілов і Ко»

про стягнення 10 697,24 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Жила Я.Е.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Данілов і Ко» про стягнення заборгованості у розмірі 10 697,24 грн. за договором поставки № 177/ф/11 від 01.11.2011р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9465/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п.1-3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд.68/1, офіс 62, та повернуті до Господарського суду міста Києва з відміткою пошти про відсутність за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод» та Приватним підприємством «Данілов і Ко» сторонами було укладено договір поставки № 177/ф/11 від 01.11.2011 р., за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) - прийняти молочну продукцію, в асортименті, об'ємі і на умовах, передбачених цим договором; повне найменування товару, що поставляється, його опис і характеристика, кількість, ціна одиниці товару, вартість та ін. параметри містяться в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка продукції здійснюється протягом терміну дії цього договору.

Згідно з п.п.2.6.-2.7. договору загальна сума договору встановлюється як сумарний результат вартості всього товару, одержаного згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Платіж вважається здійсненим з моменту отримання грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються безпосередньо між постачальником та покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов'язаний здійснювати 100% оплату за товар протягом 21 календарних днів з моменту відвантаження товару.

У відповідності до п.п.7.1.-7.2. договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного договору.

Пунктами10.1.-10.2. договору встановлено термін його дії, а саме з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року. Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Яке мало місце під час дії даного договору.

У випадку, якщо одна із сторін не має наміру розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступних 12 місяців.

На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 177/ф/11 від 01.11.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод» поставлено Приватному підприємству «Данілов і Ко» продукцію на загальну суму 97 902,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем повернуто товар на суму 10 704, 82 грн., що підтверджується накладними на повернення товару, належним чином засвідчені копії яких долучено до справи.

Як стверджує позивач, відповідачем перераховано на рахунок позивача 76 500,00 грн.

27.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 69 від 26.11.2012 р. про погашення суми боргу, за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод» товар.

При цьому, суд відзначає, що вищевказана вимога направлена на адресу Приватного підприємства «Данілов і Ко», вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03113, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 68/1, офіс 62 та залишена відповідачем без задоволення та без відповіді.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав у строки, передбачені договором поставки № 177/ф/11 від 01.11.2011 р. своїх зобов'язань щодо оплати товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 697, 24 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Згідно з умовами договору № 177/ф/11 від 01.11.2011 р. відповідач зобов'язаний оплатити товар на підставі видаткових накладних позивача. Остаточний термін оплати отриманого відповідачем товару складає 21 (двадцять один) календарний день з моменту відвантаження товару відповідачу.

На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 97 902,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, заперечень щодо отримання від позивача товару, зазначеного в накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, відповідачем не заявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково оплачено товар поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод», що підтверджується виписками з банківського рахунку, належним чином засвідчені копії яких долучено до справи.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі подані докази суд дійшов висновку, що відповідач не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод» товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати товару в обумовлені договором строки в порядку п. 4.1. договору не надав.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 177/ф/11 від 01.11.2011 р. щодо оплати вартості товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, посилання позивача на наявну заборгованість відповідача в сумі 10 697, 24 грн. підтверджується матеріалами справи, а відтак - вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Данілов і Ко» (03113, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 68/1, офіс 62 код ЄДРПОУ - 34532920), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Київський молочний завод» (09052, Київська обл., Сквирський р-н, с. Антонів, вул. Ювілейна, 1, код ЄДРПОУ - 30530468) 10 697 (десять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 24 коп. основного боргу, та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.