Постанова № 32584606, 23.07.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р.Справа № 5017/2937/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за представників сторін:

від ПАТ „Одесагаз": не з'явився

від КВЕП "Котовськтеплокомуненерго": Гоменюк М.І., Тарасенко Л.В. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса

апеляційну скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 13 червня 2013 року

у справі № 5017/800/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго"

про стягнення 1.926.432 грн. 35 коп.

Склад колегія суддів змінювався згідно розпоряджень заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 489 від 09.07.2013 р. та № 532 від 22.07.2013 р.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012 р., що набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі позивач, ПАТ, стягувач) задоволені у повному обсязі та з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" (далі відповідач, Підприємство, боржник) на користь ПАТ стягнуто: 801.662 грн. 86 коп. - боргу, 187.889 грн. 38 коп. - 3% річних, 936.880 грн. 11 коп. - пені та 38.528 грн. 65 коп. - понесених витрат на сплату судового збору.

07.06.2013 р. Підприємство звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2013 р. посилаючись на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що є прямим наслідком накопичення збитків минулих років підприємств комунальної теплоенергетики за рахунок різниці у тарифах на теплову енергію. При цьому заявник вказує на те, що при негайному виконанні рішення суду, Підприємство не зможе надавати послуги з опалення населенню міста.

Одночасно, в заяві про відстрочку виконання судового рішення Підприємство просить зупинити проведення виконавчих дій в частині списання коштів з його розрахункових рахунків, зняти арешт з цих розрахункових рахунків та скасувати постанови про стягнення з нього виконавчого збору, тобто в одній заяві Підприємством фактично об'єднані вимоги щодо надання відстрочки виконання судового рішення та оскаржені дії органів державної виконавчої служби України при виконанні цього судового рішення.

У відзиві на названу заяву боржника ПАТ заперечує проти її задоволення посилаючись на те, що наведені відповідачем обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2013 р. (суддя Оборотова О.Ю.) вищеназвана заява Підприємства залишена без задоволення у повному обсязі.

Ухвала суду мотивована тим, що надані заявником докази та вказані обставини справи ніяким чином не свідчать про неможливість виконання рішення суду та не є винятковими у розумінні ч. 1 ст. 121 ГПК України, внаслідок чого підстави для надання відстрочки виконання рішення суду від 17.12.2012 р. - відсутні.

Але, при розгляді вищевказаної заяви Підприємства від 07.06.2013 р. місцевий суд не надав жодної правової оцінки вимогам боржника, викладеним в цій заяві, щодо зупинення проведення виконавчих дій в частині списання коштів з його розрахункових рахунків, зняття арешту з цих розрахункових рахунків та скасування постанов про стягнення виконавчого збору, а лише зазначив в резолютивній частині оскарженої ухвали, що відмовляє у задоволенні цих вимог.

В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його заяву в межах заявлених вимог, зокрема, надати Підприємству відстрочку виконання судового рішення до 15.12.2013 р. та зняти арешт з його рахунків до 15.12.2013 р. для можливості підготовки до опалювального сезону 2013-2014 років.

В судовому засіданні представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ПАТ був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково необґрунтована, а оскаржена ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012 р., що набрало законної сили, позовні вимоги ПАТ задоволені та з Підприємства на користь ПАТ стягнуто: 801.662 грн. 86 коп. - боргу, 187.889 грн. 38 коп. - 3% річних, 936.880 грн. 11 коп. - пені та 38.528 грн. 65 коп. - понесених витрат на сплату судового збору.

07.06.2013 р. Підприємство звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2013 р. посилаючись на неможливість своєчасного виконання рішення суду щодо сплати стягнутої суми заборгованості, оскільки відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що є прямим наслідком накопичення збитків минулих років підприємств комунальної теплоенергетики за рахунок різниці у тарифах на теплову енергію. При цьому заявник вказує на те, що при негайному виконанні рішення суду, Підприємство не зможе надавати послуги з опалення населенню міста.

Одночасно, в заяві про відстрочку виконання судового рішення Підприємство просить зупинити проведення виконавчих дій в частині списання коштів з його розрахункових рахунків, зняти арешт з цих розрахункових рахунків та скасувати постанови про стягнення з нього виконавчого збору, тобто в одній заяві Підприємством фактично об'єднані вимоги щодо надання відстрочки виконання судового рішення та оскаржені дії органів державної виконавчої служби України при виконанні цього судового рішення.

При розгляді вищевказаної заяви Підприємства від 07.06.2013 р. місцевий суд не надав жодної правової оцінки вимогам боржника, викладеним в цій заяві, щодо зупинення проведення виконавчих дій в частині списання коштів з його розрахункових рахунків, зняття арешту з цих розрахункових рахунків та скасування постанов про стягнення виконавчого збору, а лише зазначив в резолютивній частині оскарженої ухвали, що відмовляє у задоволенні цих вимог.

Такі дії місцевого суду визнати законними та обґрунтованими неможливо, оскільки вирішення питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови регламентується вимогами ст. 121 ГПК України, а оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби регламентується ст. 121-2 ГПК України, що свідчить про те, що названим законодавством України не передбачена можливість об'єднання в одному провадженні вимог щодо надання відстрочки виконання судового рішення та оскарження дії органів державної виконавчої служби України при виконанні цього судового рішення.

Крім того, як видно з тексту заяви Підприємства від 07.06.2013 р. заявник взагалі не зазначив орган Державної виконавчої служби дії якого ним оскаржуються, не залучив останнього до участі в розгляді справи та не надіслав йому копію названої заяви (скарги), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо відмови у задоволенні заяви Підприємства від 07.06.2013 р. у повному обсязі, оскільки відповідно до п. п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України вимоги боржника щодо зупинення проведення виконавчих дій в частині списання коштів з його розрахункових рахунків, зняття арешту з цих розрахункових рахунків та скасування постанов про стягнення з нього виконавчого збору підлягали залишенню без розгляду ще на стадії прийняття цієї заяви до провадження місцевого суду.

Згідно приписів ч. 1 ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка - це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки. Підставою для відстрочки і розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений законом строк. При вирішенні питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, а також інтереси позивача (кредитора).

Згідно п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Проте, приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий суд зазначених вимог не врахував, так як з матеріалів справи вбачається, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем виникло за рахунок різниці у тарифах на теплову енергію встановлених для населення та яка повинна компенсуватися боржнику Державою.

Доданим відповідачем до заяви про відстрочку виконання судового рішення документам місцевий суд, у порушення приписів ст. 43 ГПК України, не надав взагалі будь-якої оцінки, хоча останні однозначно свідчать про неспроможність відповідача виконати рішення господарського суду на теперішній час разовим платежем з незалежних від його волі підстав та у разі стягнення з Підприємства одномоментно зазначеної у судовому рішенні заборгованості він опиниться на межі банкрутства, тобто таке стягнення призведе для тяжких негативних наслідків для відповідача, його працівників, зриву надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню міста, а також неможливості підготовки до опалювального сезону 2013-2014 років.

При цьому слід виходити з того, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто відстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати відповідачеві необхідні фінансові кошти для повного виконання судового рішення.

Поряд з цим, з матеріалів справи видно, що відповідач добросовісно погашає борг та на сьогоднішній час сплатив позивачеві 100994 грн. 96 коп., що свідчить на користь дотримання балансу інтересів сторін та надання боржнику реальної можливості виконання судового рішення.

Водночас, докази того, що фінансовий стан позивача тяжкий, тобто, що надання відстрочки виконання рішення суду може мати для останнього негативні наслідки, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд необґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні заяви про надання відстрочки виконання судового рішення до 15.12.2013 року, хоча в нього були всі правові підстави для задоволення цієї заяви, у зв'язку з чим оскаржена ухвала підлягає скасуванню і в цій частині.

Керуючись п. п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 63, ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" - задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 19.06.2013 року у справі № 5017/2937/2012 - скасувати.

1. Заяву Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" від 07.06.2013 р. в частині надання відстрочки виконання судового рішення - задовольнити та відстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012 р. у справі № 5017/2937/2012 до 15.12.2013 року.

2. Заяву Комунального виробничого експлуатаційного підприємства "Котовськтеплокомуненерго" від 07.06.2013 р. щодо зупинення проведення виконавчих дій в частині списання коштів з його розрахункових рахунків, зняття арешту з цих розрахункових рахунків та скасування постанов про стягнення виконавчого збору - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.07.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.