Рішення № 32584519, 22.07.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року справа № 919/701/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №919/701/13:

за позовом Науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою

відповідальністю "Алент"

(61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд.42, корп. А, оф.403-А

ідентифікаційний код 32675777)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш"

(99058, м.Севастополь, вул. Героїв Бреста, буд. 1-а

ідентифікаційний код 24877222)

про стягнення 526 644,48 грн.,

за участю представників:

позивача - Шевчук О.Б., довіреність від 27.05.2013;

відповідача - не з'явився;

Суть спору:

19.06.2013 науково-виробниче підприємство товариства з обмеженою відповідальністю "Алент" (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 526 644,48 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 525, 526, 536, частину 2,3 статті 693 Цивільного кодексу України, мотивовані невиконанням відповідачем Договору в частині своєчасної поставки товару за Договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму передоплати за Договором з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

У судовому засіданні 11.07.2013 представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника (арк. с 23-24), у задоволенні якого судом відмовлено (арк. с 28-28 зворотній бік).

Ухвалою суду від 11.07.2013 розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 22.07.2013.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Так, із змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України та не надав відзив на позовну заяву.

Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, дослідивши надані докази, суд

Встановив :

27 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки за №100 (Надалі Договір) (а.с.9).

Відповідно до умов Договору, Відповідач зобов'язався поставити хамсу заморожену, а Позивач сплатити її вартість на умовах передоплати.

Пунктом 5.1. Договору та додатком №1 до Договору встановлено, що поставка товару повинна відбутись окремими партіями, але не пізніше 20 робочих днів з дати перерахування передоплати в сумі 570000 грн., та повинна закінчитись 31 березня 2011 року. (а.с.9, 21)

15 вересня 2010 року Відповідач надіслав Позивачу рахунок на оплату, який було сплачено останнім платіжними дорученнями: №725 від 28.09.2010., №728 від 30.09.2010, №755 від 11.10.2010., №759 від 18.10.2010., №765 від 26.10.2010 на загальну суму 570000 грн. (а.с.10-19,22).

За видатковою накладною від 24.04.2012 за №15 Відповідач поставив товар на суму 79992 грн. (а.с.20)

Позивач вважає, що оскільки строк поставки товару сплив, то на підставі вимог статті 693 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Зазначене обумовило звернення позивача до суду з відповідними вимогами до відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про неможливість задоволення вимог позову з наступних підстав.

Згідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов'язання визначено припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст. ст. 525, 611, 615, 651 Цивільного кодексу України слід розуміти, що право на односторонню відмову від договору (зобов'язання), виникає лише в разі встановлення такого права договором або законом.

Умови укладеного між сторонами Договору поставки від 27.09.2010 №100 та додатку №1 до нього, які не містять жодних положень щодо надання покупцю (Наукове-виробничому підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю «Алент») права на односторонню відмову від договору. Більше того, в п. 11.1. Договору поставки вказано, що любі зміни та доповнення дійсні лише за умови , що вони виконані у письмовій формі та підписані обома сторонами.

Пунктом 11.3. Договору закріплено, що він діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. (Постанова ВСУ від 28.11.11. за № 43/308-10).

Доказів направлення позивачем контрагенту письмового повідомлення саме про відмову від Договору на підставах, передбачених договором або чинним цивільним законодавством суду не надано. Поданий до суду позов також не містить вимоги про розірвання або відмови від Договору, а відтак він є діючим, а за діючим Договором Відповідач зобов'язаний поставити Позивачу товар.

Посилання Позивача на прострочення Відповідачем строку поставки, - є лише підставою для застосування відповідальності, передбаченої п.8 Договору та діючим законодавством, а також підставою для відмови від договору в порядку вимог частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частиною четвертою статті 188 Господарського кодексу України.

В силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

Вирішив :

У задоволенні позову відмовити

Повний текст рішення складено 25.07.2013.

Суддя /підпис/ І.А.Харченко

Розсилка (рекомендованою кореспонденцією із повідомленням):

1. Науково-виробниче підприємство товариства з обмеженою

відповідальністю "Алент"

(61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд.42, корп. А, оф.403-А)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш"

(99058, м.Севастополь, вул. Героїв Бреста, буд. 1-а)