Рішення № 32584394, 24.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 31/65/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2013 Справа № 908/2082/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 808 від 27.03.2013 р.; від відповідача - Шкода В.В., довіреність № 50 від 07.05.2013 р.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2082/13,

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя (скорочено ФОП ОСОБА_3);

до відповідача: Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №99», с. Біленьке Запорізького району Запорізької області (скорочено Підприємство Біленьківської виправної колонії (№ 99);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження у справі 31/65/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 10.07.2013 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.07.2013 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ФОП ОСОБА_3 заявлено позов про стягнення з Підприємства Біленьківської виправної колонії (№ 99) суми попередньої оплати за товар у розмірі 240000 грн., 3137,09 грн. втрат від інфляції, 8034,52 грн. 3 % річних, 18147,95 грн. пені, всього 269319 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_3 була здійснена попередня оплата за товар, який Підприємство Біленьківської виправної колонії (№ 99) взяло на себе зобов'язання поставити. Відповідач товар не поставив та перераховані грошові кошти не повернув. В обґрунтування позовним вимог позивач посилається на ст. 134 ГК України, ст. ст. 205, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 49 ГПК України.

24.07.2013 р. до початку судового засідання позивачем було надано уточнену позовну заяву, в якій він зазначає, що в позовній заяві було допущено описку щодо вимоги про стягнення з відповідача пені та втрат від інфляції, та просить стягнути з Підприємства Біленьківської виправної колонії (№ 99) лише суму попередньої оплати за товар у розмірі 240000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на позовних вимогах з урахуванням пояснень, викладених в уточненій позовній заяві.

Підприємство Біленьківської виправної колонії (№ 99), відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву № 10/3928/9 від 24.07.2013 р. зазначає про необґрунтованість нарахування штрафних санкції та стверджує, що перераховані позивачем кошти були йому повернуті в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує в повному обсязі, просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача в минулих судових засіданнях, суд,

ВСТАНОВИВ:

В жовні - листопаді 2011 року позивач платіжними дорученнями № 146115733 від 27.10.2011р. на суму 60000 грн., № 146106650 від 27.10.2011р. на суму 60000 грн., № 146155665 від 28.10.2011р. на суму 60000 грн., платіжне доручення № 146168976 від 28.10.2011р. на суму 55000 грн., № 146376429 від 01.11.2011р. на суму 5000 грн. перерахував Державному підприємству «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №99» (раніше - Державне підприємство Підприємство Біленьківської виправної колонії № 99 Управління державного департаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області) грошові кошти в розмірі 240000 грн. за поставку товару (мило) відповідно до рахунку № 491 від 27.10.2011 р.

Відповідач мило позивачу не поставив, грошові кошти не повернув.

Відповідачу були направлені листи від 22.03.2013р., від 23.04.2013р., в яких він був повідомлений про те, що позивач втратив інтерес щодо отримання партії товару - мила відповідно до рахунку та вимагає повернути грошові. Відповідачем зазначені листи залишені без відповіді.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар у розмірі 240000 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчиняться усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми), дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис тощо.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами договору поставки товару - мила в усній формі. Зміст вказаного договору (предмет та ціна) зафіксовано рахунком № 491 від 27.10.2011 р., який, за поясненням представника позивача, було втрачено. Однак, фактично існування зазначеного рахунку сторонами у судовому засіданні не заперечувалось, а його зміст викладено у наданих платіжних дорученнях про перерахування коштів у сумі 240000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 655 ЦК України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Відповідно до ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати та не передав товар у встановлений строк.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт перерахування позивачем відповідачу коштів у розмірі 240000 грн. підтверджується належними доказами по справі, а саме: платіжними дорученнями № 146115733 від 27.10.2011р. на суму 60000 грн., № 146106650 від 27.10.2011р. на суму 60000 грн., № 146155665 від 28.10.2011р. на суму 60000 грн., платіжне доручення № 146168976 від 28.10.2011р. на суму 55000 грн., № 146376429 від 01.11.2011р. на суму 5000 грн. та банківськими виписками за 27.10.2012 р., 28.10.2012 р. та 01.11.2012 р. Оскільки відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару (мила), й відповідач втратив інтерес у зазначеній поставці, про що повідомив відповідача листами від 22.03.2013 р. та від 23.04.2013 р., останній повинен був повернути позивачу перераховані за поставку товару кошти у сумі 240000 грн. Це не було зроблено, тому вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за товар у розмірі 240000 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про повернення спірної суми позивачу у повному обсязі, оскільки надані представником відповідача платіжні доручення не стосуються предмету спору.

Суд враховує доводи позивача про те, що відповідач перераховував гроші за поставлений позивачем товар по рахунку № 481 від 31.10.2011 р., видатковою накладною № 31/10/11 від 31.10.2011 р. та за довіреністю № 258 від 31.10.2011 р. на отримання цінностей, а не з метою повернення попередньої оплати за поставку мила.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №99» (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32, код ЄДР 08680106) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (69097, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) суму попередньої оплати за товар у розмірі 240000 (двісті сорок тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 25.07.2013 р.

Суддя В.М. Хуторной