Постанова № 32584326, 22.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 910/2604/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачане з'явилисьвідповідачаПавлушкіна О.С., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСтрахового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2013у справі№ 910/2604/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"доСтрахового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"провідшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" страхового відшкодування в розмірі 2144,50грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року (суддя Гумега О.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що заявлена до стягнення в порядку регресу сума страхового відшкодування в розмірі 2144,50грн. є оціненою шкодою в розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року (судді: Пашкіна С.А. - головуючий, Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року у справі № 910/2604/13 скасовано; позов задоволено; стягнуто з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" суму страхового відшкодування в розмірі 2144,50грн., судовий збір в розмірі 2580,75грн.

Не погоджуючись з постановою, Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Гарантія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Скаргу обґрунтовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 12.05.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик) та Пацьорою Іриною Григорівною (страхувальник) укладено договір добровільного страхування на транспорті №011095/4055/0000305, згідно якого застраховано автомобіль "Nissan Note", реєстраційний номер АА 8515 ІХ. Строк дії договору страхування з 18.05.2011р. по 17.05.2012р.

04.07.2011р. в м. Києві на вул. Васильківській, 37 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер АА 8515 ІХ, яким керував власник Пацьора Ірина Григорівна, та мотоцикла "Yamaha", реєстраційний номер АА 7478 АА, яким керував власник Приходько Олександр Сергійович, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Управління Державтоінспекції Головного управління МВС України в м. Києві.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2011р. у справі №3-6301/11 Приходька Олександра Сергійовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн.

За страховим випадком (ДТП), згідно складеного позивачем страхового акту №00069967 від 21.07.2011р., було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 2144,50грн. Виплата позивачем страхового відшкодування в наведеній сумі підтверджується платіжним дорученням №025526 від 02.08.2011 р.

При цьому суди встановили, що цивільно-правова відповідальність Приходька О.С., як власника мотоцикла "Yamaha", в момент ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0151386.

27.09.2011р. позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою № 458 від 20.09.2011р. про сплату страхового відшкодування в розмірі 2144,50грн.

Відповідач листом № 2496 від 26.12.2011 р. повідомив позивача про необхідність надання для розгляду регресної вимоги звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку автомобіля "Nissan Note", д.р.н. АА 8515 ІХ, та свідоцтва аварійного комісара Урусова С.В., який здійснив огляд автомобіля.

Листом № 1608 від 08.06.2012 р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування до надання останнім звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Приходько О.С., однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, а відтак, є правомірним задоволення позову щодо стягнення 2144,50грн. страхового відшкодування.

При цьому суд апеляційної інстанції цілком правомірно відхилив висновки місцевого господарського суду, зроблені з посиланням на Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", про те, що визначення та оцінка реального розміру збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, можлива виключно на підставі експертної оцінки, проведеної незалежним експертом, суб'єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства України.

Так, норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

З цих же підстав колегія відхиляє посилання відповідача у касаційній скарзі на приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо проведення обов'язкової оцінки суб'єктом оціночної діяльності.

Із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Таким чином, останній регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 у справі № 910/2604/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда