Постанова № 32584323, 22.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року Справа № 910/4048/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачаГермаш С.М., представник,відповідачане з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2013у справі№ 910/4048/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія "простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство " Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" збитків в порядку регресу в розмірі 4799,01грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року (суддя Пінчук В.І.) в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано звіту автотоварознавчого дослідження, за яким би було визначено вартість матеріального збитку, пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Суховий В.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року по справі № 910/4048/13 скасовано; викладено рішення в новій редакції; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 3799,01грн., судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1361,98грн. за розгляд справи місцевим господарським судом та судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді в сумі 680,99грн.; в іншій частині позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати і передати справу до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд. Скаргу обґрунтовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 20.12.2010р. між позивачем (страховик) та Слухай М.О. (страхувальник) укладено договір №19509Г-а/10К добровільного страхування наземного транспорту, а саме: автомобіля "Рено", д.н.з. АІ9664ВМ.

21 листопада 2011 року в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Шкода", д.н.з. АА7098СМ, під керуванням водія Кравченка В.В., та автомобіля "Рено", д.н.з. АІ9664ВМ, під керуванням водія Слухая М.О.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.12.2011 року по справі №3-11755/2011 Кравченка В.В., водія автомобіля "Шкода", д.н.з. АА7098СМ, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно рахунку № АМС0000702 від 30.11.2011 року, наданого ТОВ "Арма Моторз", та калькуляції № 2011/V/OMO від 21.11.2011 року загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Рено" становить 5313,01грн.

Позивачем складено страховий акт № 2011/V/OMOD14309/VESKO24764 від 02.12.2011 року та розрахунок суми страхового відшкодування від 01.12.2011 року, згідно яких сума, яка підлягає до сплати в якості страхового відшкодування, становить 4799,01грн.

Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 4799,01грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7415 від 06.12.2011 року.

При цьому суди встановили, що цивільно-правова відповідальність водія Кравченка В.В. в момент ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу № АА/2636197.

За таких обставин позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування. Але, від виконання вимоги позивача відповідач ухилився, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Кравченко В.В., однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за винятком франшизи (1000грн.), а відтак, є правомірним задоволення позову в частині стягнення 3799,01грн. страхового відшкодування.

При цьому суд апеляційної інстанції цілком правомірно відхилив висновки місцевого господарського суду, зроблені з посиланням на ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", про те, що позивачем не надано звіту автотоварознавчого дослідження, за яким би було визначено вартість матеріального збитку, пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.

Так, норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Більше того, згідно пп.3 п.24.2 договору добровільного страхування, розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза).

Отже, як обґрунтовано встановив суд апеляційної інстанції, розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування, а договором сторони не передбачили обов'язку проведення автотоварознавчої експертизи.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі № 910/4048/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда