Постанова № 32584302, 14.06.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. м. Чернівці Справа №824/116/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Григораша В.О.;

секретаря судового засідання - Дячука Д.А.;

за участю:

представника позивача - Ванзуляка М.І.;

представника відповідача - Войткової З.Г., Швець О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Чернівецька птахофабрика" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові Закрите акціонерне товариство "Чернівецька птахофабрика" (позивач), з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 21.02.2013року, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (відповідач) №662320/0-4340 від 31.05.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що представниками відповідача проводилась позапланова документальна перевірка з питань правомірності визначення заявленої ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" до відшкодування суми ПДВ за період з 01.02.2006 року по 31.03.2006 року, за результатами якої 25.05.2006 року складено акт перевірки №26/23/31462059. В акті перевірки зроблено посилання на пункти нормативних актів і без відповідного аналізу їх положень зроблено висновок, що ПДВ в сумі 838 932,00 грн. сплачене за виконання будівельних робіт по ремонту пташників для утримання курей-несучок має бути включено до податкового кредиту спеціальної декларації та виключено з податкового кредиту загальної декларації за лютий 2006 року. У зв'язку з вказаним відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №662320/0-4340 від 31.05.2006 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 838 932,00 грн.

Висновок щодо завищення суми ПДВ задекларованої до відшкодування зроблений в акті із посиланням на п. 11.21. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 4 "Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість, щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999року (Порядок №271), однак дані норми встановлюють спеціальний характер їх застосування виключно щодо операцій по поставці товарів власного виробництва та не встановлюють порядку віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, а тому такий висновок аж ніяк не випливає із зазначених норм.

Пункт 11.21. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" регулює виключно операції стосовно реалізованого молока та молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, товариство ж здійснює реалізацію яйця курячого, а тому взагалі є помилковим посилання на дану норму та у зв'язку з цим на п. 4 Порядку №271, оскільки цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів власного виробництва, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою і затверджено даний порядок на виконання зовсім іншої, ніж п. 11.21. ст. 11 норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Зі змісту п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що останній регулює операції виключно по поставці товарів власного виробництва, і в жодному випадку не регулює та прямо не вказує на її застосування при здійсненні операцій, пов'язаних з тим чи іншим придбанням сільськогосподарським товаровиробником основних засобів та матеріально-технічних ресурсів.

Порядком №271 не конкретизовано, при придбанні яких саме товарів сума ПДВ сплачена постачальникам, повинна відноситись до складу податкового кредиту, та не визначено порядок формування податкового кредиту у спеціальній декларації.

Проте, зробивши висновок, що сума ПДВ має бути включена до податкового кредиту спеціальної декларації перевіркою не враховано, що згідно п. 1.2. Порядку №271 платники податку, у яких згідно з пунктами 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників ПДВ для цільового використання, подають скорочену податкову декларацію з податку на додану вартість. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Порядок №271 відсилає до відповідних статей Закону України "Про податок на додану вартість", які стосуються виключно операцій з продажу, а не придбання, і не визначає порядку формування податкового кредиту у спеціальній декларації. В силу вимог п.п. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не включається до податкового кредиту сума витрат пов'язана із придбанням товарів, що не призначені для використання в господарській діяльності. Розчеплення податкового кредиту в різні декларації з ПДВ за критерієм різних видів господарської діяльності не передбачено Порядком №271, як і жодним іншим нормативним актом.

Оскільки товариством здійснено оплату за придбані роботи по реконструкції пташиків та згідно платіжного доручення позивачем було сплачено ПДВ в сумі 838932,00 грн., то згідно п.п. 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту та заявлені суми ПДВ до відшкодування підприємство правомірно керувалося загальними нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та правильно відносило податковий кредит до загальної декларації з ПДВ.

Позивач вважає, що включивши суми ПДВ сплачені у зв'язку з придбанням основних фондів та матеріалів з кредитних коштів, які використані для поліпшення та модернізації основних фондів, ніяким чином не порушило порядку складання спеціальної податкової декларації ПДВ, оскільки витрати на придбання основних фондів та матеріалів, які йдуть на модернізацію та поліпшення основних фондів не відноситься до валових витрат підприємства, а підлягають амортизації, яка зменшує скоригований прибуток платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, з підстав, що аналогічно викладені у позовній заяві.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив наступне.

Працівниками ДПІ у Глибоцькому районі проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.02.2006 року по 31.03.2006 року про що складено акт №26/23/31462059 від 25.05.2006 року. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №662320/0-4340 від 31.05.2006 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на суму 838 932,00 грн.

Відповідач зазначив, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, у зв'язку з чим подає скорочену податкову декларацію з податку на додану вартість. Оскільки позивач придбав послуги по ремонтно-будівельних роботах з метою використання їх для виготовлення та реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, сума ПДВ сплачена у складі ціни придбання відноситься до складу податкового кредиту та повинна бути відображена в спеціальній декларації (скороченій).

Враховуючи те, що основним видом діяльності позивача є птахівництво, інші напрямки тваринництві, розведення птиці, розведення інших тварин і виробництво їх продукції та інше спірна сума ПДВ - 838932,00 грн. повинна відображатися у складі податкового кредиту спеціальної декларації з ПДВ та бюджетному відшкодуванню не підлягає.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено із матеріалів справи, представниками відповідача на підставі направлення від 23.05.2006 року №133 проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Закритого акціонерного товариства "Чернівецька птахофабрика" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.02.2006 року по 31.03.2006 року.

В ході проведення перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок встановлено, що згідно між ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" та ПП ОСОБА_4 (, юридична адреса АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) було укладено ряд Договорів будівельного підряду (а.с. 26-50, т. 2), а саме:

- Договір №1 від 12.08.2005 року на реконструкцію пташника №1. Договірна ціна -415949,00 грн., в т.ч. ПДВ - 69324,83 грн.

- Договір №2 від 12.08.2005 року на реконструкцію пташника №З. Договірна ціна 454602,00 гри., в. т.ч. ПДВ - 75767,00 грн.

- Договір №3 від 12.08.2005 року на реконструкцію пташника №4. Договірна ціна 422641,20 грн., в т.ч.ПДВ - 70440.20 грн.

- Договір №4 від 12.08.2005 року на реконструкцію пташника №7. Договірна ціна 537950,40 грн., в т.ч.ПДВ - 89658.40 грн.

- Договір №5 від 12.08.2005 року на реконструкцію пташника №8. Договірна ціна 270427,20 грн., в т.ч. ПДВ - 45071.20 грн.

- Договір №6 від 12.08.2005року на реконструкцію пташника №9. Договірна ціна 133178,40 грн., в т.ч.ПДВ - 22196,40 гри.

- Договір №7 від 12.08.2005 року на реконструкцію приміщення вагової. Договірна ціна 35966.40 грн., в т.ч.ПДВ - 5994,40 грн.

- Договір №8 від 12.08.2005 року на реконструкцію даху кормоскладу та прибудови. Договірна ціна 47146,80 грн., в т.ч. ПДВ - 7857.80 грн.

- Договір №9 від 12.08.2005 року на реконструкцію даху яйцескладу. Договірна ціна 73219,20 грн., в т.ч. ПДВ - 12203,26 грн.

- Договір №10 від 12.08.2005 року на будівництво дизбар`єра. Договірна ціна 13678,80 грн.. в т.ч. ПДВ - 2279,80 грн.

Крім того, між ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" та ТзОВ "Луцьк- Металопосгачсервіс" (м.Луцьк, Волинської обл., вул. Єршова, 2) укладено договір за №02/11-05 від 02 листопада 2005 року в м. Івано- Франківську, згідно умов якого, ТзОВ "Луцьк-Металопостачсервіс" зобов'язується передати, а ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" прийняти та оплатити будівельні матеріали. Загальна вартість будівельних матеріалів складає 2770135,00 грн., в т.ч. ПДВ- 461689,16 грн. (а.с. 23-25, т. 2).

Оплата коштів по вищевказаним договорам ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" здійснено згідно платіжних доручень (а.с. 22-45 т. 1) та меморіальних ордерів (а.с. 51-80, т. 2), за цільовим призначенням за реконструкцію пташників.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий місяць 2006 року за вхідним №2210 від 21.03.2006року. Згідно з даними вказаної декларації за лютий 2006 року різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ має від'ємне значення та складає 844 121,00 грн., в зв'язку з чим до податкового органу подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення сум ПДВ з бюджету в розмірі 838 932,00 грн. (а.с. 8-10, т.1).

Перевіркою встановлено, що від`ємне значення виникло в результаті включення до податкового кредиту роботи по реконструкції пташників в загальну декларацію по податку на додану вартість в сумі 838 932,00 грн. Перевіркою не підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за лютий в сумі 838 932,00 грн.

Виявлені під час перевірки порушення зафіксовано актом перевірки від 25.05.2006 року №26/НОМЕР_2.

Позивач, звертаючись до суду, разом з позовною заявою до матеріалів справи долучив копію акта перевірки від 25.05.2006 року №26/НОМЕР_2, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 7 п. 7.2 пп. 7.2.1, п. 7.4 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, ст. 11 п. 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови КМУ №271 від 26.26.02.1999 року (а.с. 12-21 т.1).

Разом з тим, представниками відповідача під час розгляду справи представлено суду акт перевірки від 25.05.2006 року №26/НОМЕР_2, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 7 п. 7.2 пп. 7.2.1, п. 7.4 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, ст. 11 п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови КМУ №271 від 26.26.02.1999 року (а.с. 114-133 т.2).

Тобто в примірнику акта перевірки, що було долучено позивачем, разом з позовною заявою до матеріалів справи, встановлено інше порушення, а саме: в примірнику акта перевірки позивача встановлено порушення ним п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а в примірнику акта перевірки представленого представниками відповідача встановлено порушення позивачем п.11.29 ст. 11 цього ж Закону.

Враховуючи те, що відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів та згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005року № 327, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (в діючих редакціях на момент виникнення спірних правовідносин) складають акти перевірок суб`єктів госпотарювання та те, що Постанова КМУ №271 від 26.26.02.1999 року розроблена саме відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", то суд вважає належним та допустимим, як доказ у данній справі, примірник акта перевірки від 25.05.2006 року №26/НОМЕР_2 представлений представниками відповідача, яким зафіксовано порушення позивачем п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, актом перевірки від 25.05.2006 року №26/НОМЕР_2 зафіксовано порушення позивачем ст. 7 п. 7.2 пп. 7.2.1, п. 7.4 пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, ст. 11 п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови КМУ №271 від 26.26.02.1999 року "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" які полягають у завищенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за рахунок включення робіт по реконструкції пташників в загальну декларацію по податку на додану вартість, за лютий 2006 року в розмірі 838 932,00 грн. (а.с. 114-133 т.2).

На підставі акта перевірки від 25.05.2006 року №26/НОМЕР_2 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006 року №662320/0-4340, яким відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 838 932,00 грн. (а.с. 47 т. 1).

Судом встановлено, що згідно Довідки АА №503032 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" з 23.04.2002 року зареєстровано Глибоцькою районною державною адміністрацією, як юридична особа, є сільськогосподарським товаровиробником за видами діяльності: розведення свійської птиці; розведення інших тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 1-2 т. 2) та було платником фіксовано сільськогосподарського податку, а тому відповідно до пункту 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) застосовує спеціальний режим оподаткування, який регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" № 271 від 26.02.1999 року.

Позивачем під час судового розгляду додано до матеріалів справи Довідки щодо цільового використання сум податку на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками, які скористалися режимами, визначеними пунктами 11.21 та 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" за 2005-2006 роки (а.с. 89-101 т. 2). Згідно вказаних Довідок встановлено, що позивач з отриманої виручки від реалізації товарів власного виробництва використав кошти на погашення кредиту в сумі 4 899 059,00 грн., згідно кредитних договорів з ТОВ Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" №23 від 02.06.2005 року, № 012/05-01/98 від 04.11.2005року та №012/05-01/100 від 10.11.2005року, який надавався ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" за цільовим призначенням на кредитування витрат, пов'язаних з будівництвом і реконструкцією виробничих об'єктів сільськогосподарського призначення, а також придбання товарно-матеріальних цінностей в сумі 3 257 509,00грн. (а.с. 3-22, т.2).

Справа судом першої інстанції слухалась повторно після скасування Вищим адміністративним судом України від 05.12.2012 року (т.1 а.с. 209-2012) в касаційному порядку постанови Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2007 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2007 року у справі за даним позовом, якими було відмовлено у задоволенні позову.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.12.2012 року зауважив, що судам попередніх інстанцій залишено позов увагою, що позивач здійснював операції, які підлягали відображенню як у скороченій так і в загальній декларації. У зв'язку з чим, судам слід було встановити напрямок відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, у залежності від цільового використання таких ресурсів (а.с. 209-212 т. 1).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.07.1997 року (далі - Порядок), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановлених вказаними пунктами.

Як встановлено судовим розглядом, позивач в 2005-2006 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага доходу (виручки) якого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу склала більше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, що в свою чергу не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

Згідно п. 1.2 Порядку для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 11.29 ст. 11 Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 271 від 26.02.1999 року "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №271).

Відповідно до п. 4 Порядку №271 на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, позивач має вести окремий податковий облік податкових зобов'язань і податкового кредиту, щодо операцій, по яких застосовується загальний та спеціальний режим обкладення податку на додану вартість, на підставі якого складати і у встановлені терміни подавати до податкового органу за місце реєстрації окрему податкову декларацію.

При визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з реконструкції птахофабрики, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи те, що видами діяльності ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" є розведення свійської птиці; розведення інших тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, то спірна сума по придбанню послуг по ремонтно-будівельних роботах пташників для утримання курей-несучок з метою їх безпосереднього використання для виготовлення та реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, то сума ПДВ сплачена у складі ціни їх придбання відноситься до складу податкового кредиту та повинна бути відображена в спеціальній декларації (у складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (скороченої) та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника. Тому права на відшкодування податку на додану вартість з бюджету ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" не має.

Така ж правова позизиція викладена в постанові Верховного суду України від 21.04.2009року у справі за позовом ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (а.с. 229 т.1)

Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст. 244-2 КАС України).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач неправомірно визначив суму бюджетного відшкодування у сумі 838 932,00 грн. у загальній податковій декларації з податку на додану вартість, а тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення рішення № 662320/0-4340 від 31.05.2006 року та відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 838 932,00 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За аналізу встановлених обставин справи та правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 72, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повни текст постанови складено 19 червня 2013 року.

Суддя В.О. Григораш