Ухвала суду № 32584004, 25.07.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/2196/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2831/2013 Головуючий у 1-й інстанції Юхно С.П.

Доповідач Антонов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(втсупна та резолютивна частини)

25 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Хіль Л.М., Чічіля В.А.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2013 року

за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль, витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на автомобіль ЗАЗ DAEWOO Т 13110, державний номерний знак НОМЕР_1; зобов'язати ОСОБА_4 передати їй вказаний автомобіль, стягнути із відповідачів судові витрати на оплату судового збору та послуг фахівця у галузі права.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03 червня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль, витребування майна з чужого незаконного володіння - залишено без руху та встановлено строк на виправлення недоліків 5 діб з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвалою того ж суду від 18 червня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль, витребування майна з чужого незаконного володіння - визнано неподаною та повернуто позивачу.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржила позивачка ОСОБА_1, яка посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм цивільного процесуального закону, просила ухвалу скасувати, а позовну заяву повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, місцевий суд виходив з того, що вона не відповідає вимогам ст.ст.119,121 ЦПК України. Невідповідність позовної заяви вимогам закону, обґрунтовано тим, що при зверненні до суду позивачкою не зазначено докази, що підтверджують вартість автомобіля, на який позивач просить суд визнати право власності; позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння не оплачена судовим збором; у позовній заяві не зазначено доказів, які підтверджують родинні відносини позивача та відповідача ОСОБА_2; у позовній заяві не зазначено доказів, які підтверджують, що позивач з початку 2008 року виплачувала кредит по договору №1601/1206/68-338 від 13 грудня 2006 року, що укладений з АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3, замість сина невістки, оскільки в доданих до позовної заяви квитанціях зазначено, що платежі по оплаті кредиту внесено ОСОБА_3; у позовній заяві не зазначено доказів, які підтверджують, що позивач виплатила відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кошти, які ними сплачено з січня 2007 року по січень 2008 року в рахунок сплачення кредиту по договору №1601/1206/68-338 від 13 грудня 2006 року, що укладений АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3; у позовній заяві не зазначено доказів, які підтверджують, що спірний автомобіль з початку 2008 року у ОСОБА_2 відібрав ОСОБА_4 та на даний час автомобіль знаходиться в його володінні, а вимоги позивача про повернення їй спірного автомобіля залишені без задоволення; у позовній заяві не зазначено доказів, які підтверджують, що ОСОБА_2 з квітня 2008 року по грудень 2011 року перебував у місцях позбавлення волі.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 13 червня 2013 року ОСОБА_1 надала свідоцтво про народження ОСОБА_2, квитанцію про сплату судового збору в сумі 114,30 грн. за позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння; копію постанови про закриття кримінального провадження від 25 квітня 2013 року та копію доківдки про взвільнення ОСОБА_2 з місць позбавлення волі від 18 листопада 2011 року. Також нею надано додаткові пояснення щодо сплати кредиту та неможливості визначити дійсну вартість автомобіля.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не усунула її недоліків, а подана нею заява про надання додаткових доказів, яка за своїм змістом є аналізом ухвали про залишення позову без руху, подана не по кількості відповідачів та не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України.

Проте погодитись із даними висновком не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 ЦПК України кожна особа має право на справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Процесуальні вимоги до змісту позовної заяви визначені ч.2 ст.119 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Перелік вимог до форми і змісту позовної заяви є вичерпним.

За змістом ст.ст.11,119 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Згідно ст.ст.27,31 ЦПК України позивач має право в судовому засіданні подавати докази та протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абз.4 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

За змістом зазначеного, саме позивач обирає засоби доказування та обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною.

З урахуванням викладеного суд при вирішенні питання про відкриття провадження по справі необґрунтовано витребовував від ОСОБА_1 докази на підтвердження її вимог.

Крім того, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу судом не враховано положення ч.2 ст.80 ЦПК України, яка передбачає, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином вимога про надання доказів в підтвердження дійсної вартості автомобіля є необґрунтованою.

Оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про її скасування та направлення матеріалів позову до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги не оплатила її судовим збором.

У відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» №12 від 24 жовтня 2008 року, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповної сплати суми судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п.п.14) п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,1 мінімальної заробітної плати, тобто 114,7 грн.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь держави належить стягнути 114,7 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.4 ч.1 ст.311, ст.ст.314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 18 червня 2013 року - скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль, витребування майна з чужого незаконного володіння - повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 114,7 грн. судового збору /Реквізити: отримувач УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку отримувача 831019, розрахунковий рахунок 31217206780002, код класифікації доходів бюджету 22030001/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ Л.М. Хіль

/підпис/ В.А. Чічіль

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов