Рішення № 3258377, 24.03.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2009 р.

Справа № 2/14-239

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Колубаєвої В.О.

Розглянув справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Чернівці" вул. Коломийська, 13б, м. Чернівці, Чернівецької області.

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Заліщики Райпостач" вул. Складська, 2, с. Торське, Заліщицького району, Тернопільської області.

про cтягнення 5391 грн. 96 коп. заборгованості за поставлену продукцію.

За участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 5 391 грн. 96 коп., із них 3 999 грн. 97 коп. –заборгованість за продукцію (покришки), отримані представником відповідача на підставі довіреності ЯЛР №241494 від 26.02.2008р. по накладній №03195/06 від 26.02.2008р. згідно умов договору поставки №955 від 26.02.2008р. та 1 391 грн. 99 коп. –пені за неналежне виконання грошових зобов’язань за період з 07.08.2008р. по 30.11.2008р.

Відповідач відзив на позов та витребуваних судом документів не представив. Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи і приймаючи до уваги, що:

1) У виконання умов договору поставки №955 від 26.02.2008р. згідно довіреності ЯЛР №241494 від 26.02.2008р. представник відповідача одержав від позивача товар (покришки) на суму 5 691 грн. 31 коп., що підтверджено видатковою накладною №03195/06 від 26.02.2008р., підписаною представниками сторін, підписи яких скріплені печатками.

Пунктом 3.1. договору №955 від 26.02.2008р. сторони передбачили оплату товару протягом 3-х днів з моменту одержання товару.

Позивач стверджує, що вартість одержаного товару на суму 3 999 грн. 97 коп. не оплачена.

Відповідач не представив доказів виконання договірних зобов'язань. Тому з врахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України слід вважати, що на час винесення даного рішення за відповідачем перед позивачем рахується борг в сумі 3 999 грн. 97 коп., що є порушенням ст.ст. 526, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України.

При таких обставинах позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 999 грн. 97 коп. слід визнати обґрунтованими і вони підлягають задоволенню.

2) Штрафні санкції –це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Отже, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює верховенство Закону перед договором, що відповідає ст.ст. 8, 68 Конституції України та ст. 4 Цивільного кодексу України.

Таким чином, штрафними санкціями за порушення грошових зобов’язань є пеня і стягується вона у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" №543/96 ВР від 22.11.1996р., який тлумачить, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Тобто, незважаючи на те, що сторони в договорі (п. 5.2. договору) передбачили за затримку платежів пеню у розмірі 0,3 % від несплаченої суми, суд повинен не приймати дану домовленість, а стягнути штрафні санкції згідно діючого закону.

Стягнути пеню із врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за період з 12.08.2008р. по 12.02.2009р. в сумі 482 грн. 93 коп.

3) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, видатки по державному миту слід покласти на відповідача.

4) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.

Керуючись вищезазначеним, ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Заліщики Райпостач" вул. Складська, 2, с. Торське, Заліщицького району, Тернопільської області (ідент. код 00907237):

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Чернівці" вул. Коломийська, 13б, м. Чернівці, Чернівецької області (ідент. код 25079304) суму 3 999 грн. 97 коп. –за матеріальні цінності, 482 грн. 93 коп. –пені, 102 грн. –в повернення сплаченого державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3) В решті частині позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «24»березня 2009 року через місцевий господарський суд.

Суддя В.О. Колубаєва