Рішення № 32583622, 26.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2279/13 26.06.2013 26.06.2013 26.06.2013

Провадження №22-ц/784/1998/13

Провадження № 22-ц/784/1998/13 Головуючий у першій інстанції-Бібік М.В.

Категорія 23 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів - Данилової О.О., Мурлигіної О.Я.

при секретарі - Суслик Є.В.

за участю відповідача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_3

в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4

до ОСОБА_1

про визнання договорів оренди землі недійсними

та повернення земельних ділянок

У С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Позивачка зазначала, що її сину ОСОБА_4 на праві власності належать дві земельні ділянки розміром по 1, 44 га кожна, які розташовані в межах Новобузької міської ради Миколаївської області. 5 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були укладені договори оренди земельних ділянок, зареєстровані в Новобузькому ДЗК 27 травня 2010 року за № 041049306503 та № 041049306491.

Проте укладені договори не містять істотних умов оренди, а саме не вказано місце розташування об'єкту оренди; не визначені умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди; не чітко визначений розмір орендної плати; відсутнє посилання на державні акти; не зазначено, чи здійснюється розроблення проекту відведення земельної ділянки, місце розташування та цільове використання землі. До договору не додані план-схема земельної ділянки, кадастровий план з встановленням земельних сервітутів, акт визначення земельної ділянки на місцевості. Акт прийому-передачі ділянок складено до його державної реєстрації.

Посилаючись на те, що укладені договори суперечать вимогам земельного законодавства, ОСОБА_3 просила визнати договори оренди недійсними та зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки власнику.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, посилаючись на укладення договорів за взаємною згодою та їх державну реєстрацію.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2013 року позов задоволено. Договори оренди земельних ділянок від 5 лютого 2010 року визнані недійсними, зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельні ділянки, належні ОСОБА_4 згідно державних актів серії ЯБ №828541 від 2 лютого 2006 року та серії ЯГ №587357 від 27 вересня 2006 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати, посилаючись на порушення судом процесуальних норм, а саме незалучення органу опіки і піклування, відділу Держкомзему у Новобузькому районі, а також невірну оцінку зібраних доказів.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, але судове рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваних угод орендодавець ОСОБА_4 та орендар ОСОБА_1 не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, що відповідно до частини 2 статті 15 Закону «Про оренду» є підставою для визнання їх недійсними.

Проте не з усіма висновками суду та підставами задоволення позову можна погодитись.

Так, відповідно до статті 34 ЦК України повна цивільна дієздатність набувається особою при досягненні вісімнадцяти років.

За правилами частини 2 статті 32 ЦК України неповнолітня особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вчиняє правочини, крім зазначених частиною 1 цієї норми, за згодою батьків. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків і дозвіл органу опіки та піклування.

Статтею 222 ЦК України передбачено, що правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків може бути згодом схвалений ними, або бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Відповідно до статті 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, 4 вересня 1995 народження, належать земельні ділянки: за Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №828541 від 2 лютого 2006 року (а.с.11) - земельна ділянка площею 1,44 га в межах території Новобузької міської ради на підставі свідоцтва про право на спадщину від 9 вересня 2004 року, та за Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 587357 від 27 вересня 2006 року ( а.с.12) - земельна ділянка площею 1,44 га в межах території Новобузької міської ради на підставі розпорядження Новобузької РДА від 4 вересня 2006 року.

5 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладені договори оренди двох земельних ділянок площею по 1,44 га , зареєстровані в Новобузькому райвідділі МФ Центру ДЗК 27 травня 2010 року за № 041049306503 та № 041049306491 (а.с.5-6,7-8).

Нотаріально посвідчена згода батьків та дозвіл органу опіки та піклування не надавались.

За таких обставин договори оренди земельних ділянок від 5 лютого 2010 року, укладені неповнолітнім ОСОБА_4 щодо нерухомого майна без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемними угодами.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», далі - Постанова).

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину ( пункт 7 Постанови).

Відповідно до статтей 216, 222 ЦК України наслідком недійсності нікчемного правочину є обов'язок повернути одержане за цим правочином.

Отже, позовні вимоги про покладення на відповідача обов'язку повернути земельні ділянки власнику - неповнолітньому ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на нікчемність угод та дійшов висновку про їх недійсність з інших підстав, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до статті 88 ЦПК з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,44 га в межах території Новобузької міської ради відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 828541 від 2 лютого 2006 року та земельну ділянку площею 1,44 га в межах території Новобузької міської ради відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 587357 від 27 вересня 2006 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 230 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді