Рішення № 32583601, 04.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2463/13 04.07.2013 04.07.2013 04.07.2013

Провадження №22-ц/784/2141/13

Головуючий у першій інстанції-Андрощук В.В.

Категорія 57 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Мурлигіної О.Я., Локтіонової О.В.,

при секретарі - Дубовій К.В.,

за участю представника позивача - Охрименка В.А.,

представника відповідачки ОСОБА_2- ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

(далі - Банк)

до ОСОБА_2,

Заводського відділу державної виконавчої служби

Миколаївського міського управління юстиції

(далі - Заводський ВДВС),

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «Приват Банк»),

публічного акціонерного товариства «Банк Форум»

(далі - ПАТ «Банк Форум»),

публічного акціонерного товариства «Альфа Банк»

(далі - ПАТ «Альфа Банк») та

ОСОБА_4

про зняття арешту з заставленого майна

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Банк звернувся з позовом до ОСОБА_2 та Заводського ВДВС про зняття арешту.

Позивач зазначав, що відповідно до договорів іпотеки від 7 грудня 2005 року та 15 жовтня 2007 року є іпотекодержателем нерухомого майна, яке належить боржниці ОСОБА_2, а саме нежитлових приміщень - магазину промислових товарів та квартири № 5 будинку АДРЕСА_1 заставною вартістю відповідно 526 175 грн. та 104 055 грн. Загальна кредитна заборгованість ОСОБА_2 за кредитними договорами № 014/08/-112/21522 від 7 грудня 2005 року та № 014/08/112/69789 від 15 жовтня 2007 року складає 890 878,01 грн. Разом з тим на виконанні у Заводському ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення грошових сум з ОСОБА_2 на користь інших стягувачів. За цим провадженням державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить відповідачці.

Посилаючись на пріоритетне право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а також добровільне врегулювання з ОСОБА_2 порядку реалізації іпотечного майна, Банк просив зняти всі арешти, накладені на іпотечне майно, та виключити записи про арешт цього майна з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

До участі в справі як відповідачів також залучені ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Банк Форум», ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4, як стягувачів,в інтересах яких накладені арешти.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав. Представник Заводського ВДВС у судове засідання не з'явився, своєї думки щодо позову не висловив. Інші відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що позивач не довів безспірності заборгованості та реальності наміру звернути стягнення на майно, не скориставшись правом на його реалізацію.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, зняті всі арешти з нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці позивача, а саме: з нежитлового приміщення - магазину промислових товарів по АДРЕСА_1 та квартири № 5 у цьому ж будинку. Зобов'язано Заводський ВДВС ММУЮ внести відповідні зміни до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4 просить рішення скасувати та відмовити у позові. Апелянт посилалась на невірну оцінку судом тих обставин, які були підставою заперечень проти позову, недоведеність приоритетного права Банку на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна, а також порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм виконавчого законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач має пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна, то всі накладені арешти на це майно порушують права іпотекодавця, а тому підлягають зняттю з внесенням відповідних змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.

Так, відповідно до статей 1, 3 Закону «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, за рахунок якого іпотекодержатель набуває право одержати задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Пріоритет права іпотекодежателя виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Реалізація пріоритету прав заставодержателя здійснюється шляхом встановлення виконавчим законодавством обмежень звернення стягнення на заставлене майно на вимогу стягувачів, які не є заставодержателями.

Відповідно до частини 3 статті 54 Закону «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно, що перебуває в заставі (іпотеці), для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, допускається при наявності таких умов: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, 2) вартість предмета застави (іпотеки) перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Крім того, згідно з частиною 4 статті 54 цього закону про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з заставленого майна.

Накладення арешту на майно боржника є складовою дій по зверненню стягнення на його майно ( статті 52 Закону «Про виконавче провадження»).

Статтею 60 Закону «Про виконавче провадження» передбачено право особи, яка вважає, що арештоване майно належить їй, на звернення з позовом про зняття арешту з майна.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм та незважаючи на деякі колізії між положеннями статей 54 та 60 Закону «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що підставою для зняття арешту з майна за вимогою іпотекодержателя є встановлення судом факту належності саме йому переважного права на заставлене майно (звернення на нього стягнення) за умови, що іпотека виникла раніше ніж права вимоги у інших стягувачів та вартість іпотечного майна не перевищує розмір заборгованості боржника іпотекодержателю.

З матеріалів справи вбачається, що 7 грудня 2005 року між акціонерним поштово-пенсійним Банком Аваль, правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/08-112/21522 (а.с. 22-24), за умовами якого остання отримала кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 49 700 доларів США. На забезпечення виконання кредитних зобов'язань того ж числа між сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира № 5 по АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення - магазин промислових товарів за цією з адресою (а.с. 9-11).

Державна реєстрація обтяження здійснена 16 грудня 2005 року ( а.с.29).

15 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/08/112/69789 на суму 252 000 грн. (а.с. 12-17), на забезпечення виконання якого укладені два іпотечні договори, предметами яких також є нежитлові приміщення - магазину промислових товарів по АДРЕСА_1 заставною вартістю 526 175 грн. ( а.с.5-6) та квартира № 5 у цьому ж будинку заставною вартістю 104 055 грн. (а.с. 7-8).

Державна реєстрація обтяжень здійснена 15 жовтня 2007 року ( а.с.166,167).

Рішеннями Заводського районного суду м .Миколаєва від 9 лютого 2011 року та 8 серпня 2012 року (а.с.164,165) з ОСОБА_2 солідарно з іншою особою стягнуто за кредитними договорами заборгованість станом на 2011 рік в загальному розмірі 629468 грн. Вартість іпотечного майна, оцінка якого проведена в рамках виконавчого провадження у липні 2012 року, складає 338 984 грн.( а.с.162). 26 квітня 2011 року державним виконавцем Заводського ВДВС відкрито виконавче провадження ( а.с.47) та в Єдиний державний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про арешт майна ОСОБА_2 (а.с.28). Рішення боржниками не виконані.

Відповідно до довідки від 8 жовтня 2012 року заборгованість за кредитним договором від 7 грудня 2005 року за курсом валют (7,993 грн./дол.США) станом на 5 жовтня 2012 року складає 338 138,1 грн. (а.с. 27).

Кредитна заборгованість за кредитним договором від 15 жовтня 2007 року станом на 5 жовтня 2012 року складає 552 739,91 грн.( а.с.27а).

Загальний борг ОСОБА_2 перед Банком, як іпотекодержателем, станом на 5 жовтня 2012 року складає 890 878,01 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 визначений позивачем розмір заборгованості не оспорювала.

Водночас, ОСОБА_2 є боржником і за іншими грошовими зобов'язаннями, за якими стягувачами є ПАТ «ПриватБанк», ПАТ «Банк Форум», ПАТ «Альфа Банк».

Постановами державного виконавця Заводського ВДВС від 6 травня 2010 року у виконавчому провадженні №19124426 (а.с.60), від 24 лютого 2011 року у виконавчому провадженні № 24656497 (а.с.62), від 13 квітня 2011 року у виконавчому провадженні № 25817002 ( а.с.59) накладені арешти на все майно, що належить ОСОБА_2

Отже зареєстроване право іпотеки позивача виникло раніше ухвалення судами рішень про стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПриватБанк», ПАТ «Банк Форум», ПАТ «Альфа Банк» ( а.с.59-63), а тому відповідно до визначених термінів ( стаття 1 Закону «Про іпотеку») позивач має вищий пріоритет на задоволення своїх вимог за рахунок спірного майна.

Тому накладення арешту на іпотечне майно для подальшого задоволення вимог ПАТ «ПриватБанк», ПАТ «Банк Форум», ПАТ «Альфа Банк», які не є іпотекодержателями, порушує права іпотекодержателя, які підлягають захисту за правилами частини 4 статті 54 та статті 60 Закону «Про виконавче провадження» шляхом зняття арешту з іпотечного майна, накладеного для задоволення вимог саме цих стягувачів.

Відомостей про накладення арешту на іпотечне майно для задоволення вимог відповідачки ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

За правилами статті 54 Закону «Про виконавче провадження» не може бути знятий арешт з іпотечного майна, накладений для задоволення вимог самого іпотекодержателя ( а.с.47), у разі досягнення згоди між ним та іпотекодавцем про добровільний продаж нерухомості. Зазначена норма такі правовідносини не регулює.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги Банку підлягають задоволенню в частині зняття арешту з належного ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень - магазину промислових товарів будинку АДРЕСА_1 та квартири № 5 будинку АДРЕСА_1, накладених постановами державного виконавця від 6 травня 2010 року, від 24 лютого 2011 року та 13 квітня 2011 року.

Оскільки позов Банку про зняття арешту підлягає частковому задоволенню, не можуть бути задоволені вимоги про виключення всіх записів про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 60 Закону «Про виконавче провадження» наслідком зняття арешту судовим рішенням є обов'язок державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про ці обставини, зняти арешт постановою, а копію постанови надіслати боржнику та органу, якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Отже, питання про наслідки зняття арешту за позовом Банку не потребує додаткового судового врегулювання.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на умови зняття арешту з заставного майна, передбачені частиною 3 статті 54 Закону «Про виконавче провадження», та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зняття будь-яких арештів без їх конкретного визначення, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта ОСОБА_4 про недоведеність безспірності вимог іпотекодержателя та факту звернення Банком стягнення на іпотечне майно. Частина заборгованості ОСОБА_2 іпотекожаржателю підтверджена судовими рішеннями. До того ж текст абзацу 3 частини 3 статті 54 Закону «Про виконавче провадження», на відміну від тексту абзацу 2, не містить посилань на підтвердження заборгованості судовим рішенням або безспірність цієї заборгованості.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2, а саме: нежитлового приміщення - магазину промисловий товарів, розташованого у будинку АДРЕСА_1 та квартири № 5 будинку АДРЕСА_1, який накладено постановами державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції:

- від 6 травня 2010 року за виконавчим провадженням № 19124426;

- від 24 лютого 2011 року за виконавчим провадженням № 24656497;

- від 13 квітня 2011 року за виконавчим провадженням №25817002.

В задоволенні іншим позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді