Постанова № 32583295, 18.07.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. справа № 809/1301/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Борсука Д.Я.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' - Тугая І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 246 552,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' (далі по тексту - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 246 552,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', не виконав нормативу по працевлаштуванню 6 інвалідів та в строк до 16 квітня 2013 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за шість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві на загальну суму 246 207,60 грн. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', відповідачу за період часу з 16 квітня по 22 квітня 2013 року нарахована пеня в розмірі 344,68 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. Загальна сума заборгованості із адміністративно-господарських санкцій та пені становить 246 552,28 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив, що несплачені відповідачем адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів підлягає стягненню в дохід Фонду соціального захисту інвалідів. Пояснив, що відповідачем у Звіті самостійно визначено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 246 207,60 грн. Додатково під час розгляду справи вказав, що відповідач протягом 2012 року вчиняв певні дії на реалізації вимог Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' щодо виділення та створення на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів. Втім, свої обов'язки товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' виконувало не у повному обсязі. Зокрема, у порушення вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про зайнятість населення'' (в редакції чинного на час дії спірних правовідносин до 05.07.2012 року), відповідач не забезпечив щомісячної подачі до місцевого центу зайнятості адміністративних даних про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Такі звіти не були подані у березні, квітні, червні і липні 2012 року. Зауважив, що із 27 направлених на працевлаштування у 2012 році Івано-Франківським міським центром зайнятості інвалідів, відповідач працевлаштував лише 2 особи, 6-ом відмовлено у зв'язку із тим, що вакансія на час направлення була зайнята, а 9-ом - у зв'язку із невідповідністю необхідним вимогам направленої кандидатури. Представник позивача вважає, що відмова у працевлаштуванні 15 із 27 інвалідів на підприємство відповідача є протиправною. А відтак, дана кількість неприйнятих інвалідів є більшою ніж 6 осіб, місця яких у 2012 році не були зайняті, на яких і нарахована адміністративно-господарська санкція в розмірі 246 207,60 грн. та пеня за її несплату в сумі 344,68 грн. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративного позову не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти його задоволення. У судовому засіданні пояснив, що товариством з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' у 2012 році на підставі відповідних наказів від 25.01.2012 року і 08.02.2012 року було створено на підприємстві необхідні робочі місця для інвалідів, затверджено порядок їх працевлаштування і забезпечено для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Вважає, що підприємством проведено достатньо заходів щодо пошуку осіб для заміщення вільних вакансій на підприємстві. Зокрема, відповідач у травні, вересні, жовтні 2012 року звертався із письмовими листами до Івано-Франківського міського центру зайнятості та територіального органну Фонду соціального захисту інвалідів із проханням посприяти у працевлаштуванні людей з обмеженими фізичними можливостями. Товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' у 2012 році подавало до Івано-Франківського міського центру зайнятості відповідні звіти форми 3-ПН, щомісячно розміщало у газеті ''Афіша Прикарпаття'' оголошення про вакантні місця, створені підприємством для працевлаштування інвалідів, а також брало участь у ''Ярмарках вакансій для осіб з обмеженими фізичними властивостями'', організованих Івано-Франківським міським центром зайнятості. Всі пропозиції Івано-Франківського міського центру зайнятості щодо 27 інвалідів були розглянуті на підприємстві, з яких працевлаштовано 2, інші 10 відмовилися від роботи за власним бажанням, 9 кандидатур не прийняті оскільки не відповідали вимогам кандидатури на вільну вакансію за професійними здібностями і фізичними властивостями, а 6 - у зв'язку із тим, що на час направлення таких інвалідів підприємство тимчасово зупиняло виробництво чи скорочувало їх обсяги, через що прийняття на вільні вакансії працівників тимчасово зупинялося. За вказаних вище пояснень, товариство подало самостійно до позивача Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ. При цьому, розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за неумисне невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, яку стягує у судовому порядку позивач. Оскільки, товариство створило необхідні робочі місця відповідно до встановлених нормативів та інформувало територіальний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, представник відповідача вважає, що товариство не повинно сплачувати таку санкцію. У задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. У 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача складала 237 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 41 034,60 грн. За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', не забезпечено впродовж 2012 року працевлаштування інвалідів на 6-ти вакантних посадах, із 9 необхідних робочих місць для осіб із обмеженими фізичними властивостями.

Така обставина не заперечується відповідачем і відповідає даним Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, поданий товариством з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' до позивача 28.02.2013 року за №16-831 (а.с. 8).

Із урахуванням встановленого статтею 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' чотирьох відсоткового розміру нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, позивач на основі даних Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів та при наявності 237 працівників у 2012 році, так як і відповідач визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягало 9 інвалідів. На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи те, що у Звіті відповідач вказав зайнятість інвалідами лише 3 робочих місця, позивач розрахував адміністративно-господарські санкції в сумі 246 207,60 грн., - у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (9 725 520,00 грн. : 237 * 6 = 246 207,60 грн.). Аналогічний розмір санкції у рядку 06 Звіту розрахував і відповідач (а.с. 8, 9).

Суд у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин, зазначає, що застосуванню підлягають положення Законів України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', ''Про зайнятість населення'', постанови Кабінету Міністрів України ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ ''Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів''та Інструкції зі статистики кількості працівників, в редакції Законів і нормативно-правових актів чинних на час дії спірних правовідносин.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''.

Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частина 3 статті 18 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-3 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 коментованого Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 9 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' встановлено обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року.

Як з'ясовано у судовому засіданні відповідач 28.02.2013 року подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік за №16-831. В даному Звіті товариство самостійно вказало середньооблікову чисельність штатних працівників підприємства в кількості 237 осіб, з них 3 штатних працівників, яким встановлена інвалідність, а необхідна кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', визначена - 9 осіб. У зв'язку із цим, відповідач самостійно розрахував розмір адміністративно-господарської санкції, яка відповідає розрахунку позивача, та яку товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' повинно було сплатити до 16.04.2013 року, за незайняття шести робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів (а.с. 8).

Розрахунком суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій з товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, підтверджено обставини щодо чисельності штатних працівників відповідача, а також сума самостійно розрахованих адміністративно-господарських санкцій 246 207,60 грн. (а.с. 9).

Виходячи із вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' суд вважає вірним визначення позивачем необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування відповідачем у 2012 році інвалідів в кількості 9 робочих місць і не працевлаштованих - 6.

Досліджуючи доводи позивача щодо недотримання відповідачем необхідного нормативу забезпечення робочих місць інвалідами, а також зустрічні заперечення товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' з приводу виконання усіх необхідних умов для фактичного працевлаштування осіб із обмеженими фізичними можливостями відповідно до вимог Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', суд зазначає наступне.

При вирішення даного публічно-правового спору перевірці, серед іншого, обов'язково підлягають питання щодо:

- виділення та створення відповідними суб'єктами господарювання робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач зареєстрований у Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів і щорічно подає відповідні Звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ.

Згідно наказів товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' №9/1 від 25.01.2012 року ''Про поновлення Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда'' та №11/1 від 08.02.2012 року ''Про затвердження робочих місць для інвалідів'' на підприємстві відповідача у 2012 році створено, затверджено і встановлено 8 робочих місць для інвалідів (а.с. 40).

У судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити суду, причини створення у 2012 році підприємством лише 8 робочих місць, при необхідній розрахованій кількості нормативу в 9 місць. У зв'язку із вказаним суд вважає, що відповідач у 2012 році забезпечено створення, затвердження і визначення вимог на 1 робоче місце для інваліда менше від необхідної кількості, і відповідно не забезпечено його зайнятість (працевлаштування) інвалідом.

З приводу надання відповідачем державній службі зайнятості необхідної інформації суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про зайнятість населення'' (в редакції чинного на час дії спірних правовідносин до 05.07.2012 року), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.

Із відповіді Івано-Франківського міського центру зайнятості за №1560-05/10-13 від 24.05.2013 року, із долученими Звітами про наявність вакансій форми №3-ПН, вбачається, що відповідачем такі Звіти не подано у березні, квітні, червні і липні 2012 року (а.с. 26-35).

Незважаючи на те, що представник відповідача у письмовому запереченні на адміністративний позов вказав про подачу зазначених Звітів у червні і липні 2012 року, їх копії чи оригінали, на підтвердження такої обставини, у судовому засіданні не подав (зворотній бік а.с. 37).

Перевіряючи обставини з приводу направлення центрами зайнятості інвалідів до відповідача і причини їх непрацевлаштування суд зазначає наступне.

За змістом листа Івано-Франківського міського центру зайнятості №1762-02/10-13 від 07.06.2013 року, останнім на товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' протягом 2012 року було направлено 27 осіб з інвалідністю для працевлаштування (а.с. 88-89). Із вказаних 27 осіб - двоє (ОСОБА_5, ОСОБА_6) працевлаштовано відповідачем на заявлену вакансію на посаду оператора механізованих та автоматизованих складів з 11.09.2012 року і на посаду оператора виробничої дільниці з 22.10.2012 року відповідно. Десять осіб інвалідів (ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15) відмовилися від працевлаштування за власним бажанням або не з'явилися на підприємство, про що внесені відповідні дані до корінців направлень на працевлаштування і відображено в обліку Івано-Франківського міського центру зайнятості.

Щодо інвалідів ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які направлений на посаду оператора виробничої дільниці, та ОСОБА_21, яка направлена на посаду оператор механізованих і автоматичних складів, відповідачем відмовлено в прийнятті на роботу з причин зайнятості вакансій, про що внесено запис до корінців направлень на працевлаштування.

З даного приводу представник відповідача пояснив, що вказаним шістьом інвалідам відмовлено у прийнятті на роботу у зв'язку із тимчасових зупиненням виробництва і зменшення виробничих потужностей підприємства, що унеможливлювало у момент направлень прийняття на роботу осіб, для яких не було відповідного обсягу роботи.

Дані пояснення представника відповідача суд не бере до уваги, з наступних причин. По-перше, у шести корінцях направлень на працевлаштування чітко визначено причини відмови у працевлаштуванні - ''вакансія зайнята'' (а.с. 90-94, 96). У судовому засіданні відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, що в момент направлень у січні, лютому, березні і квітні 2012 року вільні вакансії посад оператора виробничої дільниці та оператора механізованих і автоматичних складів були зайняті іншими інвалідами, у зв'язку із їх працевлаштуванням на такі посади у січні - квітні 2012 року, одразу ж після подачі відповідних Звітів до Івано-Франківського міського центру зайнятості.

По-друге, про тимчасове зупинення виробництва і зменшення виробничих потужностей підприємства відповідача товариство з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' Івано-Франківський міський центр зайнятості не інформувало, докази на підтвердження такої обставини не надав. До того ж, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на вказану обставину, оскільки подаючи 05.01.2012 року, 21.02.2012 року до Івано-Франківського міського центру зайнятості Звіти форми №3-ПН за вхідними номерами №280/05-15/05, №1773/05-14/05 і №№3082/05-14/05 відповідач чітко визначив найменування вакантних посад (оператор складу, оператор виробничої лінії) і кількість вакансій (9 шт.), без застережень чи будь-якої іншої інформації, що зайняття таких посад тимчасово неможливе у зв'язку із зупиненням виробництва або зменшенням виробничих потужностей підприємства (а.с. 27-29).

Щодо решти дев'яти направлених інвалідів (ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30) судом вставлено згідно корінців направлень, що останнім відмовлено у прийнятті на роботу у зв'язку із невідповідністю кандидатури відповідним вимогам.

Представник відповідача щодо невідповідності вимог і особливості стану здоров'я зміг пояснили лише щодо ОСОБА_23 і ОСОБА_30 Щодо інших семи інвалідів відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин проведення співбесіди із такими інвалідами, відсутності у останніх необхідної професійної кваліфікації чи освітніх знань, недостатнього стану здоров'я для виконання роботи на запропонованих посадах, що стало підставою службовим особам обґрунтовано і одноособово вирішувати питання про невідповідність кандидата відповідним вимогам.

За таких обставин, відповідач не довів суду поважності і обґрунтованості причин відмови у працевлаштуванні 13-ом інвалідам (ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29).

А відтак, дана кількість неприйнятих інвалідів є більшою ніж 6 осіб, місця яких у 2012 році не були зайняті, на яких і нарахована адміністративно-господарська санкція в розмірі 246 207,60 грн.

Частиною 1 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Розрахунком позивача і Звітом відповідача за 2012 рік застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу шести робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 246 207,60 грн. (а.с. 8, 9).

Згідно вимог частини 4 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 статті 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За період несплати до моменту звернення в суд із адміністративним позовом, з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року за 7 днів, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції (246 207,60 грн.), розрахував пеню в розмірі 344,68 грн. (а.с. 9).

Згідно підпунктів 3.2.1., 3.2.5. пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявної інвалідності працівників із числа штату підприємства в кількості шести чоловік.

За змістом частини 5 і 9 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів. Оскільки відповідач впродовж 2012 року не забезпечив працевлаштування на підприємстві інвалідів в необхідній кількості робочих, по шістьох з яких безпідставно відмовлено у прийнятті на роботу, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 246 207,60 грн. та пені в розмірі 344,68 грн. згідно зі статтею 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''Електролюкс Україна'' (ідентифікаційний код 37183000, вул. Юності, 23-а, с. Микитинці, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76494) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 246 207 (двісті сорок шість тисяч двісті сім) гривень 60 копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 68 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 23.07.2013 року.

Суддя Чуприна О.В.