Рішення № 32583196, 29.01.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

29.01.2013

Справа № 232/1522/12

Провадження № 2/127/398/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

29 січня 2013 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк ІІ. ЕЕ. ,

при секретарі Жовтун М. А.,

за участю: представника позивача Ткачук В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Надра»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Надра»звернулось в Замостянський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено 03.09.2008 року кредитний договір № 03/09/2008/840-АП/337. Відповідно до умов кредитного договору банком було надано ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 39 871, 24 доларів США на купівлю автотранспортного засобу зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14, 1 % річних. ОСОБА_2 отримала грошові кошти і зобов'язалась вносити чергові мінімальні платежі по кредиту в сумі 767, 00 доларів США до 18 числа поточного місяця. 03.09.2008 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору. Відповідачам неодноразово направлялись претензії з вимогами погасити кредитну заборгованість, але зобов'язання по кредитному договору не виконані до цього часу. Так, станом на 11.10.2011 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року складає 41 842, 13 доларів США, що еквівалентно 333 594, 74 гривень.

Вище зазначене й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра»в сумі 333 594, 74 гривень.

22.08.2012 року Замостянським районним судом м. Вінниці винесено заочне рішення по даній цивільній справі, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Однак, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2012 року заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.08.2012 року було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові, просила вимоги задовольнити.

Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, хоча належним чином у відповідності до ст. 74 ЦПК України були повідомлені про час і місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи у їх відсутність не надали, причини неявки суду не повідомили. Тому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що відповідачі в судове засідання не з'явились без поважних причин.

Суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір «Автопакет»№ 03/09/2008/840-АП/337, за яким банк надав позичальнику (ОСОБА_2) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 39 871, 24 доларів США на придбання автомобіля зі строком повернення до 03.09.2015 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,1 % річних, які нараховуються банком за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. (а.с.12-14)

Відповідно до договору «Автопакет»№ 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року, умовами належного повернення кредиту є зобов'язання позичальника повертати кредит та сплачувати передбачені договором інші платежі (відсотки) шляхом сплати суми мінімального необхідного платежу у розмірі 767, 00 доларів США, згідно п.2.2. даного договору.

Договором «Автопакет» № 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року передбачена відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (розділ 5 цього договору). В тому числі, у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно розділу 3 договору «Автопакет»№ 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року, поручитель безвідзивно та безспірно зобов'язуються відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з цього договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних в цьому договорі повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо. Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобов'язань так і при невиконанні позичальником зобов'язань в цілому. Банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із цього договору, при умові, якщо в установлений договором строк виконання зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника. Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від банку.

Згідно заяви на видачу готівки № 233 від 03.09.2008 року, ОСОБА_2 було отримано кошти в сумі 39 871, 24 доларів США, що еквівалентно 193 379, 50 гривень (а.с.17).

Найменування банку з ВАТ «КБ «Надра»було змінено на ПАТ «КБ «Надра», що підтверджується Статутом ПАТ КБ «Надра». Згідно Статуту ПАТ КБ «Надра»(п. 1.2.), останнє є правонаступником всіх прав і обов'язків ВАТ КБ «Надра». (а.с. 34-36).

07.10.2011 року банком відповідачам були надіслані рекомендованими листами претензії із вимогами щодо сплати заборгованості за кредитним договором № 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року. (а.с. 22, 24) ОСОБА_2 дана претензія була отримана особисто 11.10.2011 року, про що свідчить поштове повідомлення. (а.с. 23) ОСОБА_3 претензія не була отримана і повідомлення було повернуто банку. (а.с. 25)

18.01.2012 року на адресу ОСОБА_3 позивачем було направлено рекомендованим листом претензію із вимогою про погашення заборгованості, в зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_2 (а.с. 26) Конверт повернувся на адресу банку із відміткою «за зазначеною адресою не проживає».(а.с. 27) Однак, згідно п. 8.4. договору «Автопакет»№ 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром або вручені особисто. Окрім того, п. 3.2.8. та п. 3.2.9. вище зазначеного договору передбачено, що повідомлення, направлене поручителю, буде вважатись поданим належним чином, якщо вона надіслано рекомендованим чи цінним листом за адресою, що вказана у договорі чи надано особисто поручителю. Поручитель зобов'язаний своєчасно сповістити банк про зміну своєї адреси. У випадку ненадання інформації щодо зміни адреси, вказаної у цьому договорі, направлення на таку адресу повідомлення банком буде вважатися зроблене належним чином.

Претензії, направлені позивачем відповідачам, залишені останніми без належного реагування.

За відомостями адресно-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_2 змінила прізвище на «ОСОБА_2». (а.с. 42)

Згідно наданого банком письмового розрахунку станом на 11.10.2011 року, заборгованість ОСОБА_2 за договором «Автопакет»№ 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року становить 41 842, 13 доларів США, що еквівалентно 333 594, 74 гривень з яких:

- 35 941, 65 доларів США, що еквівалентно 286 551, 99 гривень - заборгованість по кредиту, в т.ч. прострочка по тілу кредиту 8 331, 51 доларів США, що еквівалентно 66 424,63 гривень;

- 4 662, 84 доларів США, що еквівалентно 37 175, 42 гривень - заборгованість по відсотках, в т.ч. прострочка по відсотках 4 099, 74 доларів США, що еквівалентно 32 685,99 гривень;

- 1 237, 64 доларів США, що еквівалентно 9 867, 33 гривень -пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу. (а.с. 28-29)

Згідно довідки від 11.10.2011 року офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений НБУ становить 7, 9727 гривень за 1 долар США. (а.с. 30)

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.

Судом перевірено розрахунок заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем і встановленого його відповідність умовам договору «Автопакет»№ 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року. В тому числі, судом встановлено відповідність нарахування позивачем неустойки положенням ст. 258 ЦК України, хоча й відповідачами суду не подавалась заява про застосування строків позовної давності.

Судом встановлено, що заборгованість відповідачами перед позивачем не погашена. Протягом тривалого часу належних розрахунків відповідачі не ведуть, відповідно, ухиляються від виконання зобов'язань, взятих на себе згідно кредитного договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Також, право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Судом встановлено наявність у позивача банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, позивач має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На вище викладене, також, звернув увагу в п. 10, п. 11 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно надано кредит в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Твердження відповідача ОСОБА_3, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, про припинення договору поруки, що стали підставою для скасування заочного рішення, судом до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Судом враховано, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

На вище викладене, також, звернув увагу в п. 24 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судом, також, прийнято до уваги, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак відповідачами жодних належних доказів, в розумінні ст.ст. 57-58 ЦПК України, суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Явка сторони в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право -це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.

Не з'явившись в судове засідання, відповідачі добровільно обмежили себе у використанні передбаченими процесуальними правами на надання суду доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, добровільно виключили свою особисту участь в дослідження доказів у судовому засіданні.

Дії відповідачів переконують суд в намаганні затягнути розгляд справи судом й поверненні заборгованості позивачу. Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Суд вважає, що відповідачами порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Враховуючи ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно провести розрахунок по заборгованості за кредитним договором відповідачі не бажають, тому сума боргу підлягає стягненню в примусовому порядку.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави для захисту прав позивача, шляхом солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»кредитну заборгованість за договором «Автопакет»№ 03/09/2008/840-АП/337 від 03.09.2008 року, яка станом на 11.10.2011 року становить 333 594, 74 гривень, що еквівалентно 41 842, 13 доларів США з яких: 286 551, 99 гривень, що еквівалентно 35 941,65 доларів США -заборгованість по кредиту, в т.ч. прострочка по тілу кредиту 66 424,63 гривень, що еквівалентно 8 331, 51 доларів США; 37 175, 42 гривень, що еквівалентно 4 662, 84 доларів США - заборгованість по відсотках, в т.ч. прострочка по відсотках 32 685,99 гривень, що еквівалентно 4 099, 74 доларів США; 9 867, 33 гривень, що еквівалентно 1 237, 64 доларів США -пеня за порушення строку сплати ануітетного платежу.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню судовий збір в сумі 3 219, 00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99 Конституції України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 3-ч. 4 ст. 13, ст.ст. 16, 192, 258, ч. 1 ст. 524, ст.ст. 525, 526, 530, ч. 3 ст. 533, ст.ст. 536, 546, 549, 550, ч. 1 ст. 553, ч. 1 та ч. 2 ст. 554, ч. 4 ст. 559, ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 624, ст. 627, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1-ч. 2 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, ч. 3 ст. 27, ст.ст. 58-60, ч. 2 ст. 61, ст. 74, ч. 2 ст. 77, ст. 79, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212-215, 218, 224-226, ч. 2 ст. 232 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(місцезнаходження: вул. Артема, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ 20025456) кредитну заборгованість в розмірі 333 594 (триста тридцять три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 74 копійки, а також судовий збір в сумі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: