Постанова № 32582335, 17.05.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 р. Справа № 804/5851/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Данилова А.В., відповідача - Димарьової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.04.2013 року № 0000991501 та № 0000981502.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог цивільного, податкового і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при придбанні товарів (робіт, послуг) та подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2162/225

31573282, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства, в результаті чого ТОВ «Укрспецналадка»: завищено у І кварталі 2012 року задекларовані показники у рядку 02 «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, послуг)» на суму 434050 грн., при реалізації товарів покупцям, який отримано від ПП «Транс - Атлантика Сервіс», по ланцюгу в результаті недійсності господарських операцій; занижено інші доходи на суму 471960 грн. на суму отриманих безоплатно комплектуючих від невстановленої особи без укладання будь - яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати; неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування собівартість товарів та комплектуючих, отриманих від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на суму 827350 грн. в результаті недійсності господарських операцій. За наслідками встановлених порушень ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт перевірки та винесені оскаржувані податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення - рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши доводи сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 29.03.2013 року по 04.04.2013 року, на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 28.03.2013 року за № 604 та посвідчень від 29.03.2013 року № 450/22-5, № 452/152, № 451/151, відповідно п.75.1 ст. 75 та обставин, визначених п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрспецналадка» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Феріт Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Супутник», ПП «Транс - Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» та подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2162/225/31573282 від 10.04.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем порушено вимоги :

- п. 135.1 , п. 135.2, ст. 135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, а саме, ТОВ «Укрспецналадка» завищено у 1 кварталі 2012 року задекларовані показники у рядку 02 «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 434050 грн., при реалізації товарів покупцям: ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно накладної № 74 від 14.03.2012 року, ПАТ «ДТЕК Добропіллявугілля» згідно накладної № 72 від 14.03.2012 року, ВАТ «Донецький експериментальний ремонтно-механічний завод» згідно накладної N 77 від 20.03.2012 року, який отримано від ПП «Транс - Атлантика Сервіс», по ланцюгу в результаті недійсності господарських операцій, викладеного в п.3.1 акту перевірки;

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме, занижено інші доходи на суму 471 960 гри., у тому числі : за 1 квартал 2012 року - 391800 грн., за 3 квартал 2012 року - 80160 грн., на суму отриманих безоплатно комплектуючих від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати;

- п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, підприємством неправомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування собівартость товарів та комплектуючих, отриманих від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на суму 827350 грн., у т.ч. : за 1 квартал 2012 року - 760550 грн. за 3 квартал 2012 року - 66800 грн., в результаті недійсності господарських операцій, викладених в п.3.1 акту перевірки.

- п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, завищено податкове зобов'язання по ПДВ у березні 2012 року на суму 86810 грн. при реалізації товару покупцям: ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно накладної № 74 від 14.03.2012 року, ПАТ «ДТЕК Добропіллявугілля» згідно накладної № 72 від 14.03.2012 року, ВАТ «Донецький експериментальний ремонтно-механічний завод» згідно накладної № 77 від 20.03.2012 року, який отримано від ПП «Транс - Атлантика Сервіс», по ланцюгу в результаті недійсності господарських операцій, викладеного в п.3.1 акту перевірки.

- п. 198.1, п. 198.2,п. 198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, безпідставно включено до складу податкового кредиту березня 2012 року суму ПДВ у розмірі суму ПДВ у розмірі 165470 грн. внаслідок неправомірного включення податкових накладних № 671 від 12.03.2012 року та № 979 від 15.03.2012 року, отриманих від ПП «Транс - Атлантика Сервіс», в результаті недійсності господарських операцій.

18.04.2013 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення:

-№ 0000991501 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 272557 грн. 50 коп., з них: 181705 грн. - за основним платежем, 90852 грн. 20 коп. - штрафні санкції;

-№ 0000981502 про збільшення зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 117990 грн., з них: 78660 грн. - за основним платежем, 39330 грн. - штрафні санкції.

Суд вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» зареєстроване виконавчим комітетом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську 08.08.2001 року та перебуває з 09.08.2001 року на обліку в органах державної податкової служби.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укрспецналадка» та ПП «Транс - Атлантика Сервіс» укладений договір № 302 від 01.03.2012 року. Згідно зазначеного договору продавець (ПП «Транс - Атлантика Сервіс») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «Укрспецналадка») прийняти та оплатити продукцію в номенклатурі, кількості, терміни та на умовах, оговорених цією угодою і специфікацією, які є невід'ємною частиною угоди. Згідно п.3.1 угоди: продукція постачається на умовах: на склад покупця.

На виконання договору № 302 від 01.03.2012 року та специфікації № 1 від 12.03.2012 року ТОВ «Укрспецналадка» отримано товар від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на суму 580860 грн., у т.ч. ПДВ - 96810 грн. згідно накладної № 671 від 12.03.2012 року.

На виконання договору та специфікації № 2 від 15.04.2013 року ТОВ «Укрспецналадка» отримано товар від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на суму 411960 грн., у т.ч. ПДВ - 68660 грн. згідно накладної № 979 від 15.03.2013 року.

Згідно товарно - транспортних накладних №12/03-01 від 12.03.2012 року та №15/03-1 від 15.03.2012 року перевезення здійснені автомобілем ГАЗ 3309 НОМЕР_1, автопідприємством ОСОБА_4, водій ОСОБА_4; замовник та вантажовідправник - ПП «Транс - Атлантика Сервіс».

ТОВ «Укрспецналадка» оприбутковано: на бух. облік 281 «Товари на складі» (згідно і відомості по рахунку 281 «Товари на складі») товари на загальну суму 434050 грн.; на бух.облік 201 «сировина й матеріали» (згідно журналу-ордеру і відомості по рахунку 201 «Сировина й матеріали») комплектуючи на суму 393300 грн.

Таким чином, згідно даним бухгалтерського обліку та первинним документам, наданими до перевірки, поставки від ПП «Транс - Атлантика Сервіс» обліковувались і як сировина для використання при виробництві гідравлічного обладнання, і як товар для подальшої реалізації.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Укрспецналадка» віднесено до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування витрати, по взаємовідносинам з ПП «Транс - Атлантика Сервіс» : у 1 кварталі 2012 року - 760550 грн., у т.ч. товари на суму 434050 грн. та матеріали на суму 326500 грн.; у 3 кварталі 2012 року - 66800 грн., у т.ч. матеріали на суму 66800 грн.

При цьому, ПП «Транс - Атлантика Сервіс» на адресу ТОВ «Укрспецналадка» виписані податкові накладні: № 671 від 12.03.2012 року та № 979 від 15.03.2012 року.

Вищевказані податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року та податковий кредит відображений у декларації по ПДВ березня 2012 року у сумі 165470 грн. Розрахунки ТОВ «Укрспецналадка» з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» здійснені у безготівковій формі. Товар оплачено на суму 992820 грн.

При проведенні перевірки враховано інформацію отриману від іншої Державної податкової інспекції, а саме акт перевірки від 21.12.2012 року № 7204/224/32694389. На підставі вказаного акту було зроблено висновок, що «фінансово-господарська діяльність ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» здійснювалася поза межами правового поля, тобто фінансово - підприємницькі взаємовідносини з його контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися здійсненими ними правовиками. Таким чином, у ТОВ «Укрспецналадка» наявність документів на придбання товарів та матеріалів у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» не спричинили реального настання правових наслідків. ТОВ «Укрспецналадка» отримано від ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» паперові носії за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат. В результаті проведення перевірки встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість у ТОВ «Укрспецналадка» при здійснені взаємовідносин з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а також з підприємствами - покупцями, отриманого від них товару.» Таким чином, посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення ТОВ «Укрспецналадка» витрат з виконання вищевказаного договору до складу валових витрат та податкового кредиту лише на підставі акту перевірки підприємства контрагента, який жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує валові витрати та податковий кредит.

Так, п. 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст.135 ПК України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит та валові витрати про вказаних вище господарських операцій.

Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно змісту листа ВАСУ від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.

Також, суд зауважує на тому, що як вбачається з акту перевірки №2162/225/31573282 від 10.04.2013 року, вона проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М., в якій зазначено, що Головним слідчим управлінням ДПС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000005 від 15.01.2013 року, у зв'язку з чим, необхідно провести перевірку позивача. Під час судового розгляду справи представником відповідача надані пояснення, з яких вбачається, що на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень наслідки зазначеного кримінального провадження не перевірялись, та їх наявність або відсутність до уваги не приймались.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20.11.2012 року, який набрав чинності 01.01.2013 року, пункт 86.9 ст. 86 ПК України викладено у новій редакції, а саме: «у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку».

У відповідності до п. 2 листа Державної податкової служби України від 31.07.2012 року № 20727/7/10-0217/2986 «Щодо проведення перевірок суб'єкта господарювання» диспозиція пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України не здійснює розмежування вказаних постанов по об'єктивному та суб'єктивному складу, у органів ДПС відсутні, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, законодавчі підстави для винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок. У разі ж прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведених перевірок, призначених на підставі постанови органу дізнання, слідчого, прокурора до винесення відповідного рішення суду в межах КПК України, останнє згідно з позицією ВАСУ буде скасовано.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.08.2012 року по справі № К/9991/96613/11.

За наведених обставин, враховуючи, що докази набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі у матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що податковим органом податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 2294 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 457 від 23.04.2013 року.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 2294 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.04.2013 року:

-№ 0000991501 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 272557 грн. 50 коп., з них: 181705 грн. - за основним платежем, 90852 грн. 20 коп. - штрафні санкції;

-№ 0000981502 про збільшення зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 117990 грн., з них: 78660 грн. - за основним платежем, 39330 грн. - штрафні санкції.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» здійснені ним судові витрати в сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривені).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 22.05.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 22.05.2013 року СуддяМ.В. Дєєв М.В.Дєєв