Постанова № 32582277, 24.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2013 року Справа № 812/5747/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання: Стройній О.О.

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представників сторін:

позивача : ОСОБА_2,

відповідача: Юрченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у провадженні Луганського окружного адміністративного суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області (справа №812/1588/13-а). По справі у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року по справі 812/1588/13-а позовні вимоги позивача було задоволено частково, скасований пункт 3 оскаржуваного наказу ДФІ в Луганській області від 03.12.2012р. №548-о.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність трудової книжки позивача в установі з дати прийняття позивача на роботі з січня 2012 року до дати звільнення - 3 грудня 2012 року, не дає підстав вважати, що трудова книжка позивача протягом зазначеного часу знаходилася саме в нього, а навпаки зобов'язувала саме відповідача вжити заходів для виготовлення її дублікату з додержанням встановленого порядку.

Отримавши постанову суду апеляційної інстанції, позивач письмово звернувся до ДФІ в Луганській області з проханням видати йому трудову книжку або її дублікат та копію наказу про нову дату звільнення.

Листом ДФІ позивачу було відмовлено.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача видати наказ про нову дату звільнення та надати позивачу завірену належним чином його копію та видати йому належним чином оформлену трудову книжку.

У судовому засіданні позивач та його представник, адміністративний позов підтримали, уточнивши позовні вимоги та з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача видати наказ про нову дату звільнення та надати позивачу завірену належним чином його копію та видати йому належним чином оформлений дублікат трудової книжки.

Представник Державної фінансової інспекції у Луганській області адміністративний позов не визнав, просив суд відкласти розгляд справи для надання часу для проведення відповідачем по вказаному факту службового розслідування та надання йому часу для підготовки заперечень по справі.

На вказане представником відповідача, суд зазначає, що, оскільки, статтею 122 КАС України, законодавцем передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена у строк не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, для проведення службового розслідування, з дати відкриття провадження по справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області (справа №812/1588/13-а) (а.с.17) до 24.07.2013 року у відповідача було більш ніж достатньо часу. Проте, ним своєчасно службове розслідування не було призначено та проведено, а тому підстави для відкладення розгляду справи у суду, відсутні. Відповідач також своїм правом для надання суду заперечень не скористався та не підготував своєчасно заперечення по справі, хоча ухвалою від 11.07.2013 року про відкриття провадження по справі (а.с.1), судом було зобов'язано відповідача, як суб'єкта владних повноважень, надати письмові заперечення по справі, але ним цього виконано не було.

Отже, виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що безпідставне відкладення розгляду справи за необґрунтованим клопотанням представника відповідача, призведе лише до порушення встановлених Законом, строків розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, у суду відсутні будь-які підстави для відкладення розгляду справи, а тому суд не може за необґрунтованою усною заявою відповідача, безпідставно відкласти розгляд справи та порушити, встановлені Законом строки, розгляду справи. Тому в задоволенні усної заяви відповідача про безпідставне відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне, відмовити.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повній мірі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що наказом від 03 грудня 2012 року № 548-о ОСОБА_1, начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області, звільнено через відсутність на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року, без поважних причин, згідно з пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним наказ Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення…» та зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Луганській області поновити позивача на посаді начальника відділу інспектування органів державної влади та зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Луганській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та інші належні виплати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року по справі №812/1588/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання протиправним наказу, зобов'язання поновити на посаді та вчинити певні дії, відмовлено повністю.(а.с.17-27).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року по справі №812/1588/13-а, зазначено, що в постанові ЛОАС від 03 квітня 2013 року, судом першої інстанції на підставі показань свідка - заступника начальника Державної фінансової інспекції в Луганській області ОСОБА_4, встановлено, що трудова книжка позивача була йому передана начальником інспекції Сутягіною О.В. після призначення на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області за переведенням з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області, а до відділу кадрів позивачем не була передана.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погодилася та вказала, посилаючись на пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 «Про трудові книжки працівників», що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену у встановленому порядку.

Посилаючись на пункт 3 зазначеної постанови, колегія суддів вказала, що цим пунктом передбачено, що трудові книжки повинні зберігатись на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності.

Посилаючись на пункт 4 постанови, колегія суддів вказала, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Також, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року по справі №812/1588/13-а, колегія суддів зазначила, що в матеріалах справи відсутні доповідні записки працівників відділу кадрів, матеріали службового розслідування по факту відсутності трудової книжки позивача з дати прийняття позивача на роботу з січня 2012 року до дати звільнення 3 грудня 2012 року . Відсутність трудової книжки позивача в установі з дати прийняття позивача на роботу з січня 2012 року до дати звільнення 3 грудня 2012 року не дає підстав вважати що трудова книжка позивача протягом зазначеного часу знаходилася саме в нього, а навпаки зобов'язувала саме відповідача вжити заходів для виготовлення її дублікату з додержанням встановленого порядку.

З огляду на викладене колегією суддів скасовано п.3 наказу Державної фінансової інспекції в Луганській області від 03 грудня 2012 року №548-о «Про звільнення ОСОБА_1.». (а.с.12-16).

У зв'язку з цим, 18.06.2013 року позивач звернувся до начальника ДФІ в Луганській області з заявою, в якій просив видати йому трудову книжку (або дублікат) та при внесенні записів до трудової книжки (або її дублікату) враховувати норми п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівник (а.с.4).

Листом від 20.06.2013 року № 12-25-1616/5669 ДФІ в Луганській області відмовила позивачу в задоволенні його заяви, посилаючись на те, що резолютивна частина рішення не містить зобов'язань видати йому трудову книжку (а.с.5-6).

Відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Під час роботи працівника на підприємстві, до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше. Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Згідно до вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. N 301 «Про трудові книжки працівників», при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Пунктом 3 зазначеної Постанови передбачено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника, трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Згідно до пункту 4 цієї Постанови, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Порядок ведення, заповнення та видачі трудових книжок, встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до п.п. 5.5 ч.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і таке інше), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.

Як встановлено під час розгляду справи №812/1588/13-а, судами першої та апеляційної інстанцій, позивач - ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області із збереженням 9 рангу державного службовця за переведенням з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області наказом від 11 січня 2012 року № 34-0 (арк. справи 12-27).

Відповідно до п.п. 2.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

П.п.2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зазначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

Відповідно до п.п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно п.п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.

Отже, оскільки ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області, то, відповідно до п.п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, повинні бути внесені власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.

Тобто, відповідач зобов'язаний був внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття його на роботу у тижневий строк, з часу видання Наказу від 11 січня 2012 року № 34-0 про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області із збереженням 9 рангу державного службовця за переведенням з Контрольно-ревізійного управління в Луганській області

Отже, без трудової книжки ОСОБА_1 не міг бути прийнятий відповідачем на роботу, оскільки, відповідно до діючого законодавства, після призначення на посаду, відповідач повинен був занести до трудової книжки у тижневий строк, з часу видання Наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду, запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття його на роботу.

Якщо при влаштуванні на роботу ОСОБА_1, як вказує відповідач, позивач не подав йому трудову книжку, оформлену в установленому порядку, то доказів поважності причин того, чому при влаштуванні на роботу ОСОБА_1, відповідачем не було виконано вимоги п.п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, щодо своєчасного, у тижневий строк, внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття його на роботу та не витребувано своєчасно у позивача трудової книжки для внесення цього запису до трудової книжки позивача, відповідачем суду не було надано.

Таким чином, виходячи з системного аналізу правових норм, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Крім того, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року по справі 812/1588/13а, яка набрала законної сили, скасовано п.3 наказу Державної фінансової інспекції в Луганькій області від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення ОСОБА_1.» та зазначено, що в матеріалах справи відсутні доповідні записки працівників відділу кадрів, матеріали службового розслідування по факту відсутності трудової книжки позивача з дати прийняття позивача на роботу з січня 2012 року до дати звільнення 3 грудня 2012 року. Відсутність трудової книжки позивача в установі з дати прийняття позивача на роботу з січня 2012 року до дати звільнення 3 грудня 2012 року не дає підстав вважати що трудова книжка позивача протягом зазначеного часу знаходилася саме в нього, а навпаки зобов'язувала саме відповідача вжиття заходів для виготовлення її дублікату з додержанням встановленого порядку.(а.с.12-16).

За таких обставин, відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України, встановлені обставини в судовому рішенні, що набрало законної сили не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, Наказом відповідача від 03 грудня 2012 року № 548-о, було звільнено позивача через відсутність його на роботі з 13 серпня 2012 року по 01 листопада 2012 року без поважних причин, згідно з пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (арк. справи 20).

Відповідно до п. 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган, зобов'язаний видати працівнику, його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Проте, запису про звільнення до трудової книжки позивача, відповідачем не було внесено. Пунктом 3 оскаржуваного наказу зобов'язано відділ кадрів, витребувати у позивача трудову книжку для внесення відповідного запису про звільнення.(а.с.20).

Отже, при звільненні, трудова книжка позивачу не була видана у день звільнення, що підтверджено зазначеним вище Наказом від 03 грудня 2012 року № 548-о про звільнення позивача, який був предметом вивчення судами першої та другої інстанції при розгляді справи 812/1588/13а, та сторонами у судовому засіданні не заперечувалось.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа, працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому п. 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (п. 4.2 Інструкції).

Виходячи з вище викладеного, оскільки при звільненні, трудова книжка позивачу не була видана у день звільнення, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року по справі 812/1588/13а, яка набрала законної сили, скасовано п.3 наказу Державної фінансової інспекції в Луганькій області від 03 грудня 2012 року № 548-о «Про звільнення ОСОБА_1.», адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області про зобов'язання відповідача видати наказ про нову дату звільнення та надати позивачу завірену належним чином його копію та видати йому належним чином оформлений дублікат трудової книжки, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними, то суд вважає її необґрунтованою, оскільки нормами Законів України передбачено права та обов'язки відповідача під час здійснення ним наданих йому повноважень, а тому в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача видати наказ про нову дату звільнення та надати позивачу завірену належним чином його копію та видати йому належним чином оформлений дублікат трудової книжки.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Луганській області видати наказ про нову дату звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу інспектування органів державної влади Державної фінансової інспекції в Луганській області та надати ОСОБА_1 завірену належним чином його копію.

Зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Луганській області видати ОСОБА_1 належним чином оформлений дублікат трудової книжки.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Н.В. Мирончук