Постанова № 32582233, 23.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. Справа № 2а/0470/14400/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Буря Я.В., Захарової Л.Р., відповідача - Димарьової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС УКРАЇНА»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС УКРАЇНА» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001122307 від 21.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, на підставі якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки необґрунтованими, винесене податкове повідомлення - рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись, при цьому, на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1968582 грн. та суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 41543 грн., по деклараціям за червень 2010 року на суму 6543 грн., за липень 2010 року на суму 35000 грн., завищено суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість по декларації за серпень 2011 року на 200 грн. За наслідками встановлених порушень ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт перевірки та винесено податкове повідомлення - рішення № 0001122307 від 21.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 2219303 грн. 19 коп.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС УКРАЇНА» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.02.2006 року. Позивач перебуває на обліку, як платник податків у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що у період з 25.09.2012 року по 22.10.2012 року на підставі направлень, виданих Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 25.09.2012 року № 738 -№ 740, згідно із пп.78.1.7 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України,та наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 909 від 17.09.2012 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

- п.1.26 ст. 1, п.п.4.1.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.3, пп.5.5.1 п. 5.5, п.5.9 ст. 5, пп.7.4.2, пп.7.4.3, п. 7.4 ст. 7, пп.11.2.1, пп. 11.2.3 п. 11.2, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 14.1.159, пп. 14.1.71 ст. 14, пп.153.2.2 ст. 153, пп.138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток заниження в сумі 1968582 грн., по періодах: 2009 рік - 496773 грн.; 2010 рік - 348506 грн., 1 квартал 2011 року - 269809 грн., 2 - 4 квартал 2011 року - 695888 грн., 1 півріччя 2012 року - 157606 грн.;

- п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ на - 41543 грн., деклараціям за червень 2010 року на суму 6543 грн., за липень 2010 року на суму - 35000 грн., завищення суми податкових зобов'язань з ПДВ по декларації за серпень 2011 року на 200 грн.

За результатами проведеної перевірки, 21.11.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0001122307 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 2219303 грн. 19 коп., з яких за основним платежем - 1968581 грн. 05 коп. та за штрафними санкціями - 250722 грн. 14 коп.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення рішення протиправним, зокрема, у зв'язку з тим, що у податкового органу були відсутні підстави для проведення позапланової документальної виїзної перевірки. Так, позивач зазначає, що 11.09.2012 року ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» отримало від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» за вих. № 24650 від 04.09.2012 року, згідно якого податковий орган просив надати оригінали та/або копії документів щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2009 року о 30.06.2012 року. Проте, зазначений запит було складено з порушенням п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України та ст. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 року № 1245 «Про затвердження порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом», тому позивач мав право не надавати перелічені документи та інформацію. Таким чином, податковим органом було неправомірно проведено перевірку та винесено оскаржене податкове повідомлення - рішення.

Суд не погоджується з вищевказаними твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Так, за змістом п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до вимог пп. 75.1.2. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Зокрема, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення та обставини за яких проводиться позапланова перевірка визначені ст.78 ПК України, а умови допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки урегульовано ст. 81 ПК України.

Суд, звертає увагу на те, що надіслання запиту платника податків, складеного із порушеннями вимог діючого законодавства може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено працівників відповідача до проведення перевірки, а тому вищевказане посилання відповідача як на підставу визнання оскаржуваного податкового повідомлення - рішення судом до уваги не може бути прийнято.

Судом встановлено, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став висновок податкового органу про те, що встановлено завищення суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 201216 грн. 27 коп.». Крім того, завищено валові витрати внаслідок неправомірного включення до складу витрат по операціям з ТОВ «ВТ Альянс» у 2 кварталі 2010 року на суму 32715 грн. 46 коп., у 3 кварталі 2010 року на суму 234310 грн.

Підставою для таких висновків відповідач вважає факти придбання товарів, реалізованих на вказані суми у постачальника ТОВ «ВТ Альянс» з посиланням на матеріали документальних невиїзних перевірок:

-акт № 751/231/32688401 від 21.03.2011 року документальної невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «ВТ Альянс» з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди 2010 року в тому числі по операціям формування податкового кредиту в схемі штучного нарощування, документального оформлення як операції придбання товарів, робіт та послуг по правовим відносинам з платниками податків ТОВ «Бест Консалт», ТОВ «Гранд Гамма»,ТОВ «Діва рос Софт», ТОВ «Сінтезтех» за серпень 2010 року;

-акт № 77/231/32688401 від 14.01.2011 року документальної невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ «ВТ Альянс» з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за відповідні періоди 2010 року в тому числі по операціям формування податкового кредиту в схемі штучного нарощування, документального оформлення як операції придбання товарів, робіт та послуг по правовим відносинам з платниками податків ТОВ «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е - Восток Україна» за червень - липень 2010 року.

Згідно вищевказаних актів перевірки виявлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог вказаних статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ «ВТ Альянс» при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами з період червень - липень 2010 року, серпень 2010 року; товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий контрагентам ТОВ «Бест Консалт», ТОВ «Гранд Гамма», ТОВ «Діва рос Софт» та ТОВ «Сінтезтех», «Елфра Дисплей» та ТОВ «Е - Восток Україна» в порушення вимог ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період червень - липень 2010 року, серпень 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, у зв'язку з чим не підлягають включенню до складу валових витрат та валового доходу суми при придбанні та продажу таких товарів

Також, під час перевірки встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспорті накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інші первинні бухгалтерські документи, реєстри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської операції.

На підставі вищевказаних актів перевірки податковим органом зроблено висновок, що господарські операції з придбання ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» товарів на загальну суму 320431 грн. 68 коп. з ПДВ у постачальника ТОВ «ВТ Альянс» є нікчемними, у зв'язку з чим витрати, понесені на придбання, не підлягають включення до складу валових витрат, суми подальшої реалізації товарів не підлягають включення до складу валових доходів, оскільки реалізація товару відбувалась за нікчемними правочинами сума завищення валових доходів визначається в межах завищеної суми валових витрат.

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним вимогам заповнення.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 вищевказаного Закону, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. За правилами, визначеними пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на

такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначаються валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як

компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Законодавець визначає, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №02/06 від 02.06.2010 року, № 25/06 від 25.06.2010 року, № 28/07 від 28.07.2010 року, № 02/08 від 02.08.2010 року, № 30/08 від 30.08.2010 року; картою рахунку: 63 з контрагентом ТОВ «ВТ Альянс» за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року; виписками, наданими ПАТ КБ «Приватбанк» по банківському рахунку ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» № 26004050001984 за 28.07.2010 року.

Крім того, на підтвердження факту отримання товару ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА», який був придбаний у ТОВ «ВТ Альянс» позивачем були надані копії товарно-транспортних накладних: від 02.06.2010 року № 894628, від 28.07.2010 року № 894649, від 28.07.2010 року № 894650, від 25.06.2010 року № 894629, від 02.08.2010 року № 894658, від 28.07.2010 року № 894630, від 28.07.2010 року 894632, від 30.08.2010 року № 894659, від 02.08.2010 року № 894656, від 02.08.2010 року № 894657, від 02.08.2010 року № 894660, від 28.07.2010 року № 894631, від 28.07.2010 року № 894639, від 28.07.2010 року № 894643, від 28.07.2010 року № 894645, від 28.07.2010 року № 894648, від 02.08.2010 року № 894654, від 02.08.2010 року № 894655; та подорожніх листів: від 02.08.2010 року № 687326, від 20.08.2010 року № 687340, від 02.07.2010 року № 687289, від 02.08.2010 року № 687329, від 28.07.2010 року № 687295, від 02.08.2010 року № 687327, від 28.07.2010 року № 687291, від 28.07.2010 року № 687294, від 28.07.2010 року № 687293, від 28.07.2010 року № 687292, від 25.06.2010 року № 687300, від 30.08.2010 року № 687341, від 02.08.2010 року № 687350, від 02.08.2010 року № 687324.

Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону та вказаних вище первинних документів, витрати позивача на оплату товарів, придбаних у ТОВ «ВТ Альянс» правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат згідно з вимогами п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, судом встановлено, що перевезення придбаного у ТОВ «ВТ Альянс» товару здійснювалося автотранспортом ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА».

Зберігання придбаного товару здійснювалося в орендованих ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» у ТОВ «Ева» приміщеннях, що підтверджується копією договору № 01/01 від 01.01.2010 року оренди будівлі , споруди, наявного у матеріалах справи.

Також, на підтвердження використання ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» грошових коштів за кредитними договорами, укладеними з ПАТ КБ «Приватбанк» від 18.12.2008 року за № А161Г/С, від 17.03.2006 року № А138Д/С, від 10.07.2008 року № А156Д/С, суду були надані звіти про дебетові і кредитові операції по рахункам.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Щодо висновку в акті перевірки позивача про порушення ним ст.215, ст.228 ЦК України, суд не погоджується з вищевикладеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання відповідача на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд не приймає до уваги, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його постачальниками, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо встановленого заниження суб'єктом господарювання показників у рідку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1- 01.5» відповідно п.1.26 ст. 1, пп.7.4.2, пп. 7.4.3, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.

Згідно висновків, зроблених у акті перевірки підлягає включенню до складу валових доходів ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА»: 1 кв. 2010 року - 35728 грн. 88 коп., 2 кв. 2010 року - 35550 грн. 23 коп., 3 кв. 2010 року - 35372 грн. 48 коп., 4кв. 2010 року - 35195 грн. 61 коп., 1 кв. 2011 року - 35019 грн. 62 коп.

Також, у акті перевірки зафіксовано встановлене заниження суб'єктом господарювання показників у рядку 03 Декларації «Інші доходи» пп. 14.1.159, пп. 14.1.71, 14 пп. 153.2.2, ст. 153 Податкового кодексу України в сумі 430564 грн., в т.ч.: 2 кв. 2011 року - 87112 грн. 80 коп., 3 кв. 2011 року -87112 грн. 80 коп., 4 кв. 2011 року-87112 грн. 80 коп., 1 кв. 2012 року - 87112 грн. 80 коп., 2 кв. 2012 року - 82112 грн. 80 коп.

Донарахування зазначених сум податковим органом зроблено з урахуванням договорів оренди № 01/01 від 01.01.2010 року та № 0104-001 від 01.04.2012 року, які було укладено між орендатором ТОВ «Автотранс Україна» та орендодавцем ТОВ «Єва».

У акті перевірки податковий орган зазначає, що до взаємовідносин з ТОВ «Єва» необхідно застосувати пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» та ТОВ «Єва» є пов'язаними особами, на підтвердження цього наводить дані АІС «Податки», згідно якого ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» та ТОВ «Єва» є засновниками ТОВ «Токмак-промінвест».

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, понесені платником видатку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю

голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Суд не погоджується із вказаними висновками податкового органу, пов'язаними особами з ТОВ «АВТОТРАНС Україна» в розмінні п.1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може бути лише ТОВ «Токмак - промінвест», а не ТОВ «Єва», при цьому, ТОВ «Єва» не здійснює контроль над ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» та не контролюється ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» і не перебуває під спільним контролем з ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА».

Також, щодо встановленого податковим органом використання ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» отриманих кошти за кредитними договорами на погашення інших кредитів, суд зазначає наступне.

ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» протягом з 17.02.2006 року по 30.06.2009 року при здійсненні фінансово-господарської діяльності було залучені наступні кредити:

- Кредит № А 138 Д/С USD від 17.03.2006 року;

- Кредит № А 156 Д/С USD від 10.07.2008 року;

- Кредит № А 161 Г/С від 18.12.2008 року.

У акті перевірки зазначено, що ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» отримані кошти на поповнення обігових коштів для використання у господарській діяльності, та на оплату за придбання основних засобів використало на погашення інших кредитів. Суб'єкт господарювання отримані кредити не використало по цільовому призначенню, тобто не для фінансування власної поточної діяльності. Товариство не отримало від операцій доходу і фактично кредитні кошти були витрачені на погашення боргу по іншим кредитним договорам.

На підставі вищевикладеного, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме, платником податків завищено задекларовані показники у рядку 04.12 декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12», на зальну суму за 01.07.2009 року-31.03.2011року - 2518470 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року - 1462767 грн.; за 3-4 квартали 2009 року - 1831893 грн.; за 1 квартал 2010 року - 718980 грн. за 1 півріччя 2010 року - 46394 грн. 53 коп.; за 3 квартали 2010 року - 41672 грн.; за 2010 рік - 48195 грн.; за 1 квартал 2011 року - 638382 грн.

Крім того, згідно акту перевірки, в порушення п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України, платником податків задекларовані показники у рядку 06.3 декларацій «Фінансові витрати» на загальну суму 350800 грн. 38 коп., в т.ч.: 2 кв. 2011 року - 842210 грн. 85 коп., 3 кв. 2011 року - 1356170 грн. 71 коп., 4 кв. 2011 року - 448005 грн. 73 коп.,1 кв. 2012 року - 225946 грн. 80 коп., 2 кв. 2012 року - 378466 грн. 29 коп.

Суд вважає вищевказані висновки податкового органі помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 14.1.27 статті 127 Податкового кодексу України, витрати - сума -будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на сплату відсотків за користування кредитом до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції України № 14-211/10-2580 від 04.1996 року, оборотні кошти - сукупність грошових коштів, авансованих підприємствами формування оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують безперервний процес виробничо-господарської діяльності. До оборотних виробничих фондів відносяться виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу -готова продукція, товари відвантажені, але не оплачені, кошти в розрахунках, грошові кошти рахунках в банках і в касі.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що погашення ТОВ «АВТОТРАНС УКРАЇНА» боргу за попередньо отриманим кредитом за рахунок нового кредиту призвела до зменшення кредиторської заборгованість позивача перед ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а тому, проведення такої операції відповідає цільовому призначенню кредиту - поповненню обігових коштів.

Крім того, суд завертає увагу на те, що висновок податкового органу про те, що до витрат можливо віднести тільки ті ти, які пов'язані з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання прибутку, є хибним, оскільки збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, у зв'язку з чим, включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат відсотків за користування кредитними коштами із цільовим призначенням на здійснення такої господарської операції є правомірним та відповідає пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України.

Необхідною умовою ведення господарської діяльності є здійснення господарських операцій (як прибуткових, так і збиткових), тобто дій або подій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Господарська діяльність, це діяльність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт може отримати доход. При цьому окрема господарська операція може безпосередньо не направлена на отримання доходу, але бути передумовою для нього.

Такої ж правової позиції притримується Виший адміністративний суд в ухвалі від 18 2007 року у справі № А36/280.

У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що висновки податкового органу про невідповідність цільового призначення отриманих кредитів фактичним напрямкам витрат та про відсутність зв'язку таких витрат з господарською діяльністю підприємства не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на наведене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНС УКРАЇНА»- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - № 0001122307 від 21.11.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 29.04.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 29.04.13 року СуддяМ.В. Дєєв М.В.Дєєв