Постанова № 32581736, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/800/5795/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі № 2а/0570/14295/12 за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю “Боссит” про стягнення недоїмки та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Боссит”, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість недоїмки та пені на загальну суму 694,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований у Фонді як страхувальник і повинен дотримуватися вимог спеціального Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. В ході проведення перевірки Фондом був виявлений факт невідповідності вказаного страхувальником у заяві від 21.08.2003 року КВЕД 50.20.2 фактичному основному коду виду економічної діяльності страхувальника – КВЕД 50.20.1 передбаченого ДК 009: 96 для підприємств, що займаються обслуговуванням та ремонтом автомобілів. Внаслідок чого відповідач у період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року сплачував страхові внески в розмірі, затвердженим Державним бюджетом України, для 14 класу професійного ризику замість належного 22 класу. На підставі чого відповідачу були донараховані страхові внески за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року в сумі 483,16 грн. (з урахуванням різниці сплати в тарифі між 14 та 22 класом професійного ризику) та нарахована пеня в сумі 211,08 грн., які відповідачем не сплачені, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, у задоволення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями по справі рішеннями відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ “Боссит” відповідно страхового свідоцтва від 21.07.2003 року зареєстроване як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області.

Згідно довідки Донецького обласного управління статистики № 23128926 від 15.01.2001 року у відповідача були два види діяльності (КВЕД): 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (основний вид), 50.20.1 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів по заказу населення. В 2003 році основний вид діяльності відповідача був змінений з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (КВЕД 52.11.0) на технічне обслуговування та ремонт автомобілів по заказу населення (КВЕД 50.20.1). У зв’язку з чим відповідач звернувся до Фонду із відповідною заявою від 21.08.2003 року вказавши КВЕД 50.20.2

На підставі вказаної заяви Фондом було присвоєно ТОВ “Боссит” 14 клас професійного ризику, про що було винесено відповідне повідомлення № 1457.

У жовтні 2012 року позивачем була проведена перевірка відповідача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду, а також достовірності поданих страхувальником відомостей про види економічної діяльності, в тому числі основний вид економічної діяльності. За результатами вказаної перевірки позивачем були складені акти № 124, 126 від 08.10.2012 року. В акті № 124 позивач дійшов висновку про те, що встановлений відповідачу в 2004-2010 роках клас професійного ризику та страховий тариф не відповідає фактичному КВЕД, передбаченим ДК 009:1996 для підприємств, що займаються технічним обслуговуванням автомобілів, внаслідок чого згідно п. 4.16 Порядку віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) та п. 5.1 Інструкції № 36, затвердженою постановою правління Фонду від 12.07.2007 року ТОВ “Боссит” донарахована недоїмка у розмірі 483,16 грн. та пеня у сумі 211,08 грн. За висновками акту № 126 позивач відніс ТОВ “Боссит” до 22 класу професійного ризик з 01.01.2011 року, зазначивши розмір єдиного внеску з того часу 37,19%. З підстав несплати відповідачем недоїмки та пені позивач звернувся з позовом про їх стягнення.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову послалися на ті обставини, що відповідно до чинного законодавства віднесення підприємства до конкретного класу професійного ризику є безпосередньої компетенцією позивача. Підприємство має своєчасно сплачувати страхові внески відносно до присвоєного йому класу професійного ризику. Невірне визначенні суб’єктом владних повноважень класу професійного ризику не може породжувати для суб’єкта господарювання негативні наслідки у вигляді недоїмки та пені. Відомості, які б могли вплинути на клас професійного ризику відповідача були отримані фондом, ще на момент подачі відповідачем заяви від 21.08.2003 року, однак позивач самостійно вирішив присвоїти ТОВ “Боссит” 14 КПР.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

За обставинами справи між сторонами виник спір щодо обов’язків відповідача по сплаті недоїмки та пені, нарахованої на підставі акту перевірки з підстав неправильного визначення класу професійного ризику, що привело до нарахування внесків у меншому розмірі за період 2004-2010 р.р..

Згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” відповідач зобов’язаний сплачувати у встановлені строки страхові внески.

Згідно п. 4.16 Порядку віднесення страхувальників до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду їх економічної діяльності та проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний), затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 30.11.2010 року № 30та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2010 року за № 1337/18632 (далі - Порядок), якщо під час перевірки страхувальника з’ясувалося, що за період до 01.01.2011 року ним сплачувалися страхові внески не за основним видом діяльності чи виявлені суми коштів, на які страхувальником не нараховані страхові внески, або не прийняті до заліку витрати, йому призначається новий розмір страхового тарифу і проводиться відповідне донарахування страхових внесків з фінансовими санкціями згідно законодавства, що діяло до 1 січня 2011 року. Суми донарахованих страхових внесків та пені сплачуються страхувальником окремим платіжним дорученням на рахунок робочого органу Фонду в десятиденний термін з дня складання акта перевірки.

Наведена норма передбачає донарахування страхових внесків з фінансовими санкціями у разі встановлення під час перевірки наступних порушень: страхові внески сплачувалися не за основним видом діяльності; виявлені суми коштів, на які страхувальником не нараховані страхові внески; не прийняті до заліку витрати.

При проведенні перевірки позивачем встановлено, що ТОВ “Боссит” з 01.01.2004 року сплачувало страхові внески не за основним видом діяльності, тому нарахував відповідачу недоїмку по сплаті страхових внесків та пеню.

Відповідно до ст. 47 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідача було віднесено до КВЕД 50.20.2 згідно відомостей Державного комітету статистики України. Вказаний КВЕД був відображений у заяві відповідача до Фонду від 21.08.2003 року. Фонд, отримавши ці відомості самостійно відніс ТОВ “Боссит” до 14 класу професійного ризику.

З 01.01.2004 року ТОВ “Боссит” сплачувало страхові внески у розмірах, що встановлені для підприємств, віднесених до 14 класу професійного ризику КВЕД 50.20.2, хоча основним видом діяльності позивача з 2004 р. було технічне обслуговування і ремонт автомобілів, що відноситься до виду діяльності за КВЕД 50.20.1, наведене відповідачем не заперечується.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій відповідач при зміні основного виду діяльності у заяві від 2003 р. про реєстрацію вказав неправильний код діяльності замість 50.20.1 вказав КВЕД 50.20.2, що і стало причиною неправильного визначення позивачем коду діяльності відповідача, що привело до заниження розміру страхових внесків. Фактично відповідач займався основним видом діяльності щодо ремонту і обслуговування автомобілів, але за його заявою, в якій відповідач неправильно вказав код діяльності був визначений КВЕД за іншим видом діяльності.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції, що з вини позивача визначений неправильний код діяльності відповідача, оскільки виявивши недостовірність поданих відповідачем даних щодо основної діяльності, що привело до неправильного визначення КВЕД, позивачем правомірно нарахована недоїмка та пеня.

Статтею 52 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності” № 1105-ХІУ передбачалася відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов’язків, що діяла до 1 січня 2011 року, яка передбачала за несплату, прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків стягнення із страхувальника пені згідно із законом. Наведена норма Закону виключена у зв’язку з набранням чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 січня 2011 року, даним Законом не передбачене право Фонду стягнення пені по заборгованості зі страхових внесків після 01.01.2011 року.

Разом з тим, абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналізуючи вищенаведену законодавчу норму колегія суддів вважає, що заборгованість у зв’язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини другої статті 52 Закону № 1105-ХІУ.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови з задоволенням позовних вимог за їх обґрунтованістю з урахуванням вищенаведених обставин, із стягненням з відповідача на користь позивача донараховані страхові внески за період з 01.01.2004 року по 31.12.2010 року в сумі 483,16 грн. та пені в сумі 211,08 грн. , всього підлягає стягненню 694,24 грн..

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю “Боссит” про стягнення недоїмки та пені задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Боссит” на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області недоїмку по страхових внесках в сумі 483,16 грн. та пені в сумі 211,08 грн. всього стягнути 694,24 грн..

Постанова набирає законної сили протягом п’яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: