Ухвала суду № 32581618, 23.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року м. Київ К/800/25375/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є.(доповідач), Горбатюка С.А., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №826/107/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ Плюс" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2012 №100250000/2012/610307/2, а також стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "СТМ Плюс" звернулось до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250000/2012/610307/2 від 24.12.2012 Київської регіональної митниці, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства суму надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення ввізного мита - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2012 між компанією «DRAGPOL Piotr Dragonski» (Польща) та позивачем ТОВ «СТМ Плюс» (Україна) було укладено договір № PL/UA-120808. Предметом цього Договору було постачання (купівля-продаж) товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у додатках, які є невід'ємною частиною Договору на умовах ЕХW - Вронкі (Польща), відповідно до правил «Інкотермс 2000».

На виконання умов Договору на адресу позивача було відвантажено партію товару - лопати совкові, виготовлені із гальванізованої сталі з дерев'яним держаком та пластиковою ручкою в розібраному стані за інвойсом №0003/12/ЕКS від 14.12.2012, СМR № 110511 від 14.12.2012.

Товар було доставлено до вантажного терміналу митного поста «Західний» Київської регіональної митниці.

18.12.2012 позивачем були заповнені та подані до митного оформлення вантажна митна декларація №100250000/2012/596184, у якій товар було задекларовано у митний режим «Імпорт» та додані до неї документи. Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ-2 від 18.12.2012. Митна вартість товару була визначена позивачем виходячи з ціни договору (з урахуванням витрат на транспортування товару), тобто за основним (першим) методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України) з урахуванням рішення Київської регіональної митниці від 21.09.2012 №100200000/2012/111430/2, відповідно до якого вартість одиниці товару була збільшена, а саме не за ціною 2,91 Євро за одиницю товару, як вказано в інвойсі №0003/12/ЕКS від 14.12.2012, а за ціною 3,60 Євро за одиницю товару.

На підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений ст. 335 МК України. Перелік наданих документів наведений у графі 44 ВМД №100250000/2012/596184.

Однак, 24.12.2012 Київською регіональною митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, а ВМД №100250000/2012/596184 анульована, про що свідчать відповідні позначки на першому аркуші зазначеної ВМД.

24.12.2012 Київською регіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2012/610307/2, яким Київською регіональною митницею було скориговано митну вартість товару, а саме: код товару 8201100000, опис товару: лопати совкові, виготовлені з гальванізованої сталі з дерев'яним держаком та пластиковою ручкою, в розібраному стані, Snow shovelgalvanized 5000 шт., призначені для прибирання снігу; виробник «DRAGPOL Piotr Dragonski»; країна - виробник РL; ціна товару 1 4550,00 (Євро), розрахована декларантом митна вартість товару: 18 000,00 (Євро); коригування: вартість за одиницю 5,2138 (Євро).

У зв'язку з коригуванням митної вартості та неможливістю внесення змін до ВМД №100250000/2012/596184 від 18.12.2012, позивач в день прийняття оскаржуваного Рішення оформив ВМД № 100250000/2012/597127 на зазначений товар, проте вже за скоригованою відповідачем вартістю товару, що склала 26 069,00 Євро, та відповідає вартості одної одиниці товару - 5,2138 Євро.

Таким чином, внаслідок коригування митної вартості на підставі оскаржуваного Рішення за ВМД №100250000/2012/597127, декларантом додатково нараховані 11 211,71 грн. ввізного мита та 24 666,76 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товарно-супровідних документах.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 260 Митного Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом.

Відповідно до ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

У відповідності до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Порядок та умови застосування та/або неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, встановлено статтею 267 МК України, згідно якої він використовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих. що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Також, відповідно до ч.3 ст.265 Митного кодексу України митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення, якщо дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 268 і 269 Митного кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 7 ст. 266 Митного Кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього Кодексу.

Відповідно до п. 13, 14 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, при виявленні будь-яких неточностей при оформленні митної декларації чи при виникненні сумнівів щодо цінової політики декларуємих товарів, відповідач повинен був провести процедуру консультацій з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

Судом встановлено, що позивач надав митному органу всі без виключення документи, які підтверджують митну вартість товарів, передбачені чинним законодавством, а також додаткові документи на вимогу посадової особи митного органу, а саме документи, що містять відомості про вартість страхування (відповідно до приписів Інкотермс-2000 умовами постачання товару по контракту № PL/UA-120808 від 08.08.2012, укладеного між «DRAGPOL Piotr Dragonski» ТОВ «СТМ Плюс» є ЕХW, відповідно до якого страхування вантажу не передбачено; транспортні (перевізні) документи: СМR № 110511 від 14.12.2012, за якою товар доставлено в Україну від постачальника; рахунок № 51 від 21.12.2012 про надання транспортно експедиційних послуг; довідку про транспортно-експедиційні витрати № 197 від 14.12.2012; виписку з бухгалтерської документації № 93 від 18.12.2012; виписку з бухгалтерської документації №95 від 18.12.2012 ; прайс-лист виробника б/н від 22.06.2012, висновки про якісні та вартісні характеристики товару: експертний висновок Київської ТПП № Ц-700 від 18.09.2012.

Крім того, митна вартість товару була визначена позивачем з урахуванням рішення відповідача від 21 вересня 2012 року №100200000/2012/111430/2, відповідно до якого вартість одиниці товару була збільшена, а саме не за ціною 2,91 Євро за одиницю товару, як вказано в інвойсі № 0003/12/ЕКS від 14.12.2012 , а за ціною 3,60 Євро за одиницю товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо неправомірного визначення відповідачем митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про необгрунтованість позову в частині стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, враховуючи наступне.

Згідно ст. 27 Митного кодексу України від 13.03.2012 якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пп. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать - Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Тобто, контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, вказаних позивачем у позовній заяві, є митний орган України.

Згідно п. 2.2 Порядку «Розрахунково-касового обслуговування через органи Державної казначейської служби України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006 № 64/11938, для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відкриті на їм'я митних органів за балансовим рахунком 3734 «депозитні рахунки органів стягання».

Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 Порядку сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в ГУ ДКСУ у м. Києві. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій:

зарахування до відповідних бюджетів України;

повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів.

Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється - виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364.

Тобто, правильними є висновки апеляційного суду, що основною умовою повернення коштів, є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету, а тому повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2013 року, змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: