Ухвала суду № 32581170, 17.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К-1150/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Фомін А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року

у справі № 2-а-11151/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буденергопостачання-ДС» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2009 року № 0000362340/0 та № 0000372340/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення №0000362340/0 від 30 червня 2009 року Красноармійської ОДПІ Донецької області, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 46263,00 грн., та повідомлення-рішення №0000372340/0 від 30 червня 2009 року Красноармійської ОДПІ Донецької області, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 44244,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Буденергопостачання-ДС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Буденергопостачання-ДС», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Красноармійська ОДПІ Донецької області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Буденергопостачання-ДС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 18 червня 2009 року № 667/23-2/31949461.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 34548 грн., у тому числі: за 1 квартал 2008 року - 8203,00 грн., за 2 квартал 2008 року - 6703,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 10037,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 9605,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 29496,00 грн., у тому числі: за жовтень 2007 року - 9900,00 грн., за січень 2008 року - 11567,00 грн., за жовтень 2008 року - 8029,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість придбаних ним у приватного підприємця ОСОБА_1 автопослуг у розмірі 138193,00 грн., з огляду на відсутність у ТОВ «В.І.К.А.» первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом: товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про використання даних послуг в господарській діяльності позивача, тоді як акти здачі-приймання робіт (надання послуг), якими оформлені такі господарські операції, не є належними первинними документами. Також, в акті перевірки було вказано, що неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість на загальну суму 29496,00 грн., з яких: 17929,00 грн. - по операціях з придбання автопослуг у приватного підприємця ОСОБА_1, з огляду не неправомірне віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат; 11567,00 грн. - згідно податкової накладної № 47/1 від 03 травня 2006 року по операції з придбання вугілля гранульованого у ТОВ «Емітекс», яке було визнане банкрутом згідно ухвали Господарського суду Донецької області від 01 листопада 2007 року у справі № 45/17Б.

30 червня 2009 року Красноармійська ОДПІ Донецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000362340/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Буденергопостачання-ДС» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 46263,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 34548,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11715,00 грн.

30 червня 2009 року Красноармійська ОДПІ Донецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372340/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Буденергопостачання-ДС» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 44244,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 29496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14748,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт придбання автопосллуг та вугілля за договорами, укладеними позивачем з приватним підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Емітекс», підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за операціями по вказаним договорам, з урахуванням того, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлено наявності товарно-транспортних накладних як обов'язкової умови для формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей. Також суд виходив з того, що на момент укладення на виконання господарських зобов'язань за договором від 04 січня 2006 року ТОВ «Емітекс» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем у приватного підприємця ОСОБА_1 автопослуг підтверджений належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які містять конкретизацію виконаних робіт та наданих послуг, їх вартість (арк. справи 66-69), податковими накладними (арк. справи 71, 72). Факт придбання позивачем у ТОВ «Емітекс» вугілля підтверджений належним чином оформленою податковою накладною № 47/1 від 03 червня 2006 року (арк. справи 81).

Таким чином, позивач правомірно відніс вартість придбаних ним у вказаних контрагентів товарів та послуг до складу валових витрат, а податок на додану вартість - до складу податкового кредиту, з урахуванням того, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує факту надання таких послуг, а також зважаючи на те, що доказів, які б спростовували встановлені судами обставини, матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилань податкового органу на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01 листопада 2007 року у справі № 45/17Б, оскільки на дату виконання господарських операцій - 03 травня 2006 року ТОВ «Емітекс» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14 серпня 2009 року (арк. справи 127-128) та довідкою ДПА у Донецькій області (арк. справи 118).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Красноармійської ОДПІ Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна