Постанова № 32581100, 09.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року (о 12 год. 55 хв.)

Справа № 808/4992/13-а

м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» (далі – ТОВ «Кліон», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 28 905,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за звітний період склала 267 осіб. Середньооблікова кількість інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинна складати 11 осіб. Середньооблікова кількість інвалідів у ТОВ «Кліон» склала 9 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Таким чином, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 28 686,90 грн. та пені у розмірі 218,12 грн. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 28 905,02 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте 09.07.2013 надав суду клопотання (вх. № 28545) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте 09.07.2013 надав суду клопотання (вх. № 28545) про розгляд справи за його відсутності. Крім того, представником відповідача надані заперечення на позов, в яких зазначено, що ТОВ «Кліон» вжито всіх заходів для виконання нормативу працевлаштування інвалідів, а саме: - самостійно розрахована кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів; - наказом по підприємству № 4 від 06.01.2012 відповідач виділив (з переліку створених на підприємстві робочих місць, згідно штатного розкладу) робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів; - відповідач надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у формі Звітів про наявність вакансій по формі 3-ПН та подав Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів до відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Вказує, що норматив працевлаштування інвалідів не виконано, проте не з вини відповідача. На підприємство не звернулось жодного інваліда ні самостійно, ні за направленням від державної служби зайнятості. Зазначає, що оскільки норматив не виконано не з вини відповідача, то і адміністративно-господарські санкції відповідач не сплачував за 2012 рік. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» (ідентифікаційний код 33134908) є юридичною особою, яка зареєстрована 27.08.2004 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 207412 та довідкою АА № 553656 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що 11.02.2013 ТОВ «Кліон» подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, затверджений наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42.

Відповідно до вказаного Звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 267 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 9 осіб. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 11 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників – 3 829 700,00 грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника – 14 343,45 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кліон» видано наказ від 06.01.2012 № 4 «Про працевлаштування інвалідів у 2012 році», яким забезпечено проведення самостійного розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу; виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів; надання до органів державної служби зайнятості інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

ТОВ «Кліон» протягом 2012 року щомісячно було подано до Запорізького міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Про наявність вакансій» для працевлаштування осіб з інвалідністю, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, факт щомісячного подання звітів про наявність вакансій протягом 2012 року підтверджується листом Запорізького міського центру зайнятості від 06.06.2013 №2593/04-13, адресованим Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 28 686,90 грн. (11-9) х 14 343,45.

Крім того, відповідачу нарахована пеня у розмірі 218,12 грн. (28 686,90 грн. х 0,02 % - розрахунковий розмір пені = 5,74 грн. х 38 – кількість днів = 218,12 грн.).

У зв’язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 28 905,02 грн. у добровільному порядку Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі – Закон № 875-ХІІ) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

ТОВ «Кліон» є юридичною особою та відноситься до категорії суб’єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до ст. 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який у відповідача повинен складати 11 робочих місць, про що і зазначено в Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів та обґрунтованість розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем.

Однак, загальні принципи застосування відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності визначені у Господарському кодексі України (далі – ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладає на підприємство обов'язок створити, атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи державної служби зайнятості, а ті в свою чергу зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів, а тому суд вважає, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування.

Судом встановлено, що ТОВ «Кліон» видано наказ від 06.01.2012 № 4 «Про працевлаштування інвалідів у 2012 році», яким забезпечено проведення самостійного розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу; виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів; надання до органів державної служби зайнятості інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами протягом 2012 року відповідач подавав звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені вакантні посади для працівників, яким встановлено інвалідність. Звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду. Безпосередньо центром зайнятості до відповідача жодного інваліда для працевлаштування у 2012 році направлено не було.

На думку суду, сукупність названих обставин свідчить, що ТОВ «Кліон» вживало всі належні заходи щодо пошуку та працевлаштування інвалідів, що виключає підстави для застосування санкцій, передбачених ст. 20 Закону № 875-XII.

Стосовно нарахування пені суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки суд вважає, що позивачем не доведена правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, відповідно вимога щодо стягнення пені є такою, що не відповідає нормам ст. 20 Закону № 875-ХІІ, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак