Рішення № 32580907, 23.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Лаврушин О.М.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Біляєві М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі ПАТ «Страхова група «ТАС»), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначала, що 08 вересня 2012 року біля 20 години 30 хвилин на автодорозі Білицьке - Водяне 1км Добропільського району Донецької області ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21051 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не обрав безпечну швидкість руху та при здійсненні обгону, не дотримуючись безпечного інтервалу, в порушення вимог п.п. 12.1, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на велосипед під керуванням позивача з пасажирами - малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, внаслідок чого всі вони отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_1 - струс головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, ОСОБА_3 - струс головного мозку, обширну забійну рану волосистої частини голови, ОСОБА_4 - забійні ссадини голови.

Посилаючись на те, що:

- вина відповідача ОСОБА_2 в ДТП підтверджується постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року про його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України;

- на придбання медичних препаратів для лікування сина ОСОБА_3 нею витрачено 1998,09 грн. та на проходження ним магнітно-резонансної томографії головного мозку 550 грн.;

- внаслідок ДТП був знищений її велосипед вартістю 680 грн. та одяг сина ОСОБА_3, а саме, джинсові штани вартістю 200 грн. та светр вартістю 105 грн.;

- внаслідок ДТП, крім фізичного болю, у зв'язку з отриманими травмами, їй та синам були завдані моральні страждання, оскільки вони перенесли психологічний стрес, порушився їх сон, діти стали боятися виходити на вулицю і побачивши проїжджаючий автомобіль починають плакати; свої моральні страждання та моральні страждання синів вона оцінює в 10 000 грн. кожному;

- цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС»;

- вона зверталася з заявою про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, до страхової компанії, яка відшкодувала їй завдану шкоду частково - відшкодовані витрати на лікування сина у розмірі 1 384,75 грн., відмовлено у відшкодуванні шкоди, завданої пошкодженням велосипеду вартістю 680 грн., джинсових штанів та светра вартістю 305 грн., не відшкодовані витрати у сумі 550 грн. на проведення сину ОСОБА_3 магнітно-резонансної томографії головного мозку та витрати на придбання йому ліків в сумі 613,34 грн., всього не відшкодовано матеріальної шкоди на суму 2 148,34 грн., не відшкодована моральна шкода

просила стягнути на її користь:

- на відшкодування матеріальної шкоди з ПАТ «Страхова група «ТАС» - 2 148,34 грн.;

- на відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Страхова група «ТАС» - по 5 000 грн. їй та кожному з синів та з ОСОБА_2 - по 5 000 грн. їй та кожному з синів (а.с. 1-3).

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року з ПАТ «Страхова група «ТАС» стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 595,75 грн. (витрати, пов'язані з лікуванням сина ОСОБА_3: на придбання лікарського препарату «Цераксон» 45,75 грн., витрати на магнітно-резонансну томографію головного мозку - 550 грн.) та на відшкодування моральної шкоди - 500 грн., на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 - 4 000 грн., на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 - 1 000 грн.

З ОСОБА_2 стягнуто на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 - 1 000 грн., на користь ОСОБА_3 - 5 000 грн., на користь ОСОБА_4 - 1 000 грн. (а.с. 47-48).

З таким судовим рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі він посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме, ст. 1194 ЦК України, та просить рішення суду змінити. З урахуванням оціненої судом моральної шкоди ОСОБА_1 - 1 500 грн., ОСОБА_3 - 9 000 грн., ОСОБА_4 - 2 000 грн., та ліміту відповідальності страховика, який по моральній шкоді, завданій ушкодженням здоров'я, складає 5 000 грн., просив моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 та ОСОБА_4, стягнути лише зі страховика, з нього стягнути на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я ОСОБА_3, - 4 000 грн., що перевищують ліміт відповідальності страховика (а.с. 51).

В судовому засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги не заперечувала.

Представник відповідача - ПАТ «Страхова група «ТАС» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 18 та 19 липня 2013 року (юридичній особі та Донецькій дирекції) повісток про явку до суду 23 липня 2013 року (форма № 119) (а.с. 59, а.с. 65).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди зміні з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 08 вересня 2012 року біля 20 години 30 хвилин на автодорозі Білицьке - Водяне 1км Добропільського району Донецької області водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21051 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не обрав безпечну швидкість руху і при здійсненні обгону не дотримався безпечного інтервалу, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипед під керуванням позивача ОСОБА_1, яка рухалася попереду автомобіля у попутному напрямку по правій смузі руху, з пасажирами - малолітніми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який сидів на задньому багажнику, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який сидів на передній рамі велосипеда, внаслідок чого ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_1 - струс головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, ОСОБА_3 - струс головного мозку, обширну забійну рану волосистої частини голови, ОСОБА_4 - забійну ссадину голови, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 вересня 2012 року (а.с. 4).

З 08 по 19 вересня 2012 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Добропільської центральної міської лікарні, що підтверджується копією виписного епікризу з історії хвороби (а.с. 12).

Відповідно до полісу № АВ/6926161 від 03 квітня 2012 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_2 застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВAЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2, страховик - ПАТ «Страхова група «ТАС», строк дії договору встановлений з 04 квітня 2012 року до 03 квітня 2013 року, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю на одного потерпілого - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 грн., розмір франшизи - нульова (а.с. 38).

16 січня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Страхова група «ТАС» з заявою про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, завданої забезпеченим транспортним засобом, просила відшкодувати їй матеріальну шкоду в розмірі 1 998,09 грн. - витрати, пов'язані з придбанням ліків для сина ОСОБА_3, 550 грн. - витрати на магнітно-резонансну томографію головного мозку, 680 грн. - вартість пошкодженого велосипеду, 305 грн. - вартість пошкодженого одягу сина ОСОБА_3, та відшкодувати моральну шкоду, завдану їй та обом синам відповідно до ліміту відповідальності (а.с. 8).

15 березня 2013 року ПАТ «Страхова група «ТАС» перераховано ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 1 384,75 грн., що підтверджується повідомленням про отримання переказу та заявою на видачу готівки (а.с. 9-10).

Зазначені встановлені судом обставини сторонами по справі визнаються.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вина водія ОСОБА_2 в ДТП підтверджена постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року. Є доведеними витрати позивача на придбання сину ОСОБА_3 за призначенням лікаря лікарського препарату Цераксон та на проведення магнітно-резонансної томографії головного мозку, які підлягають стягненню зі страхової компанії. Внаслідок ушкодження здоров'я позивача та її синів їм було завдано моральних страждань, потерпілі потребували різного терміну лікування, син ОСОБА_3 зазнав значних тілесних ушкоджень. Розмір відшкодування моральної шкоди страховою компанією згідно ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може перевищувати 5 000 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди сторонами не оскаржується.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, регулюються ст. 1187, ст. 1167 ЦК України та Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно матеріалів справи транспортний засіб ВАЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 31 серпня 2002 року МРЕВ м. Добропілля, належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с. 6).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на час ДТП 08 вересня 2012 року керував цим автомобілем відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Правил дорожнього руху України на підставі посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 31 серпня 2002 року МРЕВ м. Добропілля, який йому був переданий власником транспортного засобу ОСОБА_6, тобто на відповідній правовій підставі.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час ДТП особою, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, був відповідач ОСОБА_2

З матеріалів справи встановлено, що шкода здоров'ю позивача та здоров'ю її малолітніх дітей завдана внаслідок саме дії джерела підвищеної небезпеки, а саме, під час руху транспортного засобу ВАЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2, та внаслідок того, що він здійснив наїзд на велосипедиста з пасажирами.

Суд першої інстанції правильно встановив, що вина водія ОСОБА_2 в ДТП підтверджена постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2012 року (а.с. 5) та відповідачем ОСОБА_2 не оспорюється.

Відповідно до частини 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 1 частини 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачу та її малолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 23 ЦК України заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок ДТП їм були заподіяні тілесні ушкодження, вони відчували фізичний біль, певний час потребували лікування, а малолітній ОСОБА_3 з 08 вересня 2012 року по 19 вересня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні, що вимагало від них додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров'я ОСОБА_1 - 1 500 грн., ОСОБА_3 - 9 000 грн., ОСОБА_4 - 2 000 грн., який жодною із осіб, що беруть участь у справі не оскаржується, враховуючи отримані кожним з потерпілих тілесні ушкодження, їх тяжкість, враховуючи мінімальний розмір заробітної плати з 01 січня 2013 року - 1 147 грн., є розумним, виваженим та справедливим.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Згідно ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року, тобто на час ДТП) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року) потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 9.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6926161 від 03 квітня 2012 року страховик - ПАТ «Страхова група «ТАС» забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21051, реєстраційний номер НОМЕР_2, та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн. (а.с. 38).

Невідповідність ліміту відповідальності, зазначеного в полісі № АВ/6926161 від 03 квітня 2012 року, зазначеному в ст. 9.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року), не суперечить вимогам Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідно до ст. 9.1 цього Закону в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Оскільки ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року) максимальний розмір відповідальності за завдану потерпілому моральну шкоду, передбачену п. 1 частини другої ст. 23 ЦК України, пов'язується лише з лімітом, визначеним у ст. 9.3 цього Закону, при визначенні розміру відповідальності страховика за завдану потерпілому моральну шкоду слід виходити саме з обов'язкового ліміту відповідальності страховика, визначеному ст. 9.3 цього Закону, який на час ДТП 08 вересня 2012 року складав 51 000 грн. на одного потерпілого, і відповідно максимальний розмір відповідальності страховика за завдану потерпілому моральну шкоду складає 2 550 грн. (51 000 х 5%) на одного потерпілого.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що станом на 08 вересня 2012 року страховиком моральна шкода відшкодовується в розмірі, що не перевищує 5 000 грн., є необґрунтованими.

Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VI були внесені зміни до ст. 9.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно яких розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Проте ці зміни згідно п. 1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 05 липня 2012 року № 5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набули чинності лише з 05 листопада 2012 року. Пунктом 2 цих «Прикінцевих та перехідних положень» передбачено, що норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом. Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 був укладений 03 квітня 2012 року, тобто до набрання чинності цим Законом.

Зазначене судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового посилання в рішенні, як на підставу відшкодування страховиком моральної шкоди, на ст. 26 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції Закону України від 05 липня 2012 року № 5090-VI, який на правовідносини, які виникли між сторонами не розповсюджується.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заявлені як до страховика - в межах його максимальної відповідальності за завдану моральну шкоду, так і до винної особи - відповідача ОСОБА_2, який наполягає на субсидіарній відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 12.2 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Враховуючи вимоги ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року) та ст. 1194 ЦК України, оцінену судом першої інстанції моральну шкоду ОСОБА_1 - 1 500 грн., ОСОБА_3 - 9 000 грн., ОСОБА_4 - 2 000 грн., у в розмірі, що не перевищує 5 відсотків ліміту відповідальності, що складає 2 550 грн. (51 000 х 5%), зобов'язаний відшкодувати страховик, тобто, ПАТ «Страхова група «ТАС», решту суми - відповідач ОСОБА_2, який є винним у скоєнні ДТП.

Тобто завдана позивачу ОСОБА_1 внаслідок ушкодження її здоров'я моральна шкода, яка судом першої інстанції оцінена в 1 500 грн., та моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я дитини ОСОБА_4, яка оцінена судом в 2000 грн., підлягає відшкодуванню повністю страховиком, оскільки її розмір визначений судом в розмірі, що не перевищує максимальної відповідальності страховика за моральну шкоду. Що стосується відшкодування моральної шкоди, яка завдана внаслідок ушкодження здоров'я дитини ОСОБА_3, яка оцінена судом першої інстанції в 9 000 грн., вона підлягає відшкодуванню в розмірі 2 550 грн. за рахунок страховика, решта суми - 6 450 грн. - за рахунок винної особи ОСОБА_2

Зазначене судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про розподіл між відповідачами завданої потерпілим моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм ст. 1194 ЦК України є обґрунтованими.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 1194 ЦК України, є підставою для зміни рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, стягуючи моральну шкоду на користь самих малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції не врахував, що вони не мають повної цивільної дієздатності, та відповідно до частини 1 ст. 39 ЦПК України їх права, свободи та інтереси до чотирнадцяти років захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом, а тому належні їм суми на відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню на користь їх матері ОСОБА_1, яка звернулася до суду за захистом їх прав.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, підлягає зміні, а саме, з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням її здоров'я, - 1 500 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я її сина ОСОБА_4, який є малолітнім, - 2 000 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я її сина ОСОБА_3, який є малолітнім, - 2 550 грн., з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я її сина ОСОБА_3, який є малолітнім, - 6 450 грн. Стягуючи з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я її сина ОСОБА_3, 6 450 грн., апеляційний суд не виходить за межі заявлених позивачем вимог, оскільки моральні страждання, завдані ОСОБА_3, позивачем згідно позовної заяви були оцінені в 10 000 грн. і позивач помилково вважала, що ліміт відповідальності страховика становить 5 000 грн., у зв'язку з цим просила стягнути з кожного з відповідачів по 5 000 грн. В даному випадку має місце обов'язкова процесуальна співучасть і частки цієї співучасті розподіляються між відповідачами відповідно до вимог ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 08 вересня 2012 року) та ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачувала, від його сплати вона звільнена на підставі п. 2 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», як позивач - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Тобто, з задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114,70 грн., з яких пропорційно до задоволеної частини вимог з ПАТ «Страхова група «ТАС» (6 050 грн.) - 55,50 грн. та з відповідача ОСОБА_2 (6 450 грн.) - 59,20 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ідентифікаційний код 30115243, юридична адреса: 03062 м. Київ пр. Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка села Світле Добропільського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3):

- на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням її здоров'я, - 1 500 (одну тисячу п'ятсот) гривень;

- на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я її малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, - 2 000 (дві тисячі) гривень;

- на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Світле Добропільського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка села Світле Добропільського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я її малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 6 450 (шість тисяч чотириста п'ятдесят) гривень.

Стягнути на користь держави судовий збір з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ідентифікаційний код 30115243, юридична адреса: 03062 м. Київ пр. Перемоги, 65) в розмірі 55 (п'ятдесят п'ять) гривень 50 коп., з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Світле Добропільського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) - в розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) гривень 20 коп. (судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.8; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна