Ухвала суду № 32580875, 15.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1366/13-а

15.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор"- Святкін Єгор Олександрович, довіреність б/н від 30.01.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор"- Циндренко Інна Петрівна, довіреність б/н від 01.07.13

розглянувши матеріали справи № 801/1366/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 04.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" (вул. Умільців,2, смт. Масандра, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98650)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 25 січня 2013 року № 0000932301 на загальну суму 121 387,00 грн., в тому числі 107 238,00 грн. за основним платежем, 14 149,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 25 січня 2013 року № 0000942301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельбор" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 394 217,79 грн. основного платежу та 85 651,20 грн., штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбор" (ЄДРПОУ 24024531) судовий збір у розмірі 2294,00 гривень, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.13р. без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбор" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2013 року № 0000932301, № 0000942301 про донарахування грошових (податкових) зобов'язань з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р..

За результатами перевірки складено акт № 10/22-01/24024531/3 від 11.01.2013 р., (далі - акт перевірки). (т.1 а.с.53-100)

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

- п.5.1., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон №334) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р., на загальну суму 107 238,00 грн., в тому числі по періодах: за IV квартал 2010 року в сумі 56 590 грн., за I квартал 2011 року, в сумі 50648 грн.

- п. п. 7.2.1 «е», п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (далі Закон №168), а також порушення п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 «е», п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України № 2755- VI, від 02.12.2010 р., (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., на загальну суму 394 813,00 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2010 р. - 18314 грн., за листопад 2010 р. - 6373 грн., за грудень 2010 р. - 31009 грн., за січень 2011 р. - 5131 грн., за лютий 2011 р. - 7235 грн., за березень 2011 р. - 11318 грн., за квітень 2011 р. - 16235 грн., за травень 2011 р. - 6727 грн., за червень 2011 р. - 4980 грн., за липень 2011 р. - 15317 грн., за серпень 2011 р. - 3198 грн., за вересень 2011 р. - 6516 грн., за жовтень 2011 р. - 14717 грн., за листопад 2011 р. - 7546 грн., за грудень 2011 р. - 156524 грн., за лютий 2012 р. - 16008 грн., за травень 2012 р. - 44470 грн., за серпень 2012 р. - 19127 грн., за вересень 2012 р. - 3978 грн.

За наслідками перевірки, відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення - рішення:

- від 25.01.2013 року, № 0000932301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 121 387, 00 грн., в тому числі: 107 238,00 грн., за основним платежем, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14 149,00 грн.;

- від 25.01.2013 року, № 0000942301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 480 613,00 грн., в тому числі: 394 813,00 грн., за основним платежем, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 85 800,00грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 28.02.1996 р. № 11461200000000777, що підтверджується випискою Серії АА № 164645. (т.1 а.с.41)

З 10.03.1996 року за № 68 позивач перебуває на обліку у ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 7845 від 23.01.2012 року. Зареєстрований платником ПДВ: свідоцтво платника ПДВ № 00500999 серія НВ № 854190 від 05.05.1999 року; свідоцтво платника ПДВ № 200025907 серія НБ № 9494710 від 13.02.2012 року, видано у зв'язку зі зміною юридичної адреси позивача. Індивідуальний податковий номер - 240245301124. (т.1 а.с.42-48)

Відповідно до акту перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000932301 від 25.01.2013 року, став висновок податкового органу, про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, а саме: до складу валових витрат до рядку 04.1 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт/послуг)» у період, що перевірявся, включені суми витрат на маркетингові послуги, послуги з розробки бізнес плану позивача, аудиторські послуги, юридичні послуги на загальну суму 428949,00 грн., які не підтверджені первинними документами - актами виконаних робіт (послуг) складеними згідно вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 168/704, 05.06.1995 р., Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями).

В Акті перевірки вказано, що для документальної планової виїзної перевірки позивачем надані акти виконаних робіт (послуг), що отримані від фізичних осіб-підприємців контрагентів позивача за маркетингові послуги, послуги з розробки бізнес плану позивача, аудиторські послуги, юридичні послуги. Відповідач вважає, що у наданих для документальної планової перевірки актах виконаних робіт (послуг) відсутні дані, які дають можливість ідентифікувати особу, що брала участь у господарській операції, а саме: відсутні такі обов'язкові для первинних документів реквізити: ідентифікаційні податкові номери, адреси, печатки фізичних осіб-підприємців.

З урахуванням наведеного відповідач дійшов висновку, що до складу валових витрат за період з 01.10.10р. по 31.03.11р., безпідставно включені витрати на маркетингові послуги, послуги з розробки бізнес-плану позивача, аудиторські послуги та юридичні послуги на загальну суму 428 949,00 грн..

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону №334 визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються: суми будь яких витрат, сплачених нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334)

Положеннями п.п.5.4.4 ст.5 Закону №334 зазначено, що до складу валових витрат також включені витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Отже, за змістом Закону №334 передбачено як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Як вбачається з вищевикладених положень, законодавством не передбачено для надання документу статусу первинного, обов'язкове включення у первинні документи таких реквізитів, на які посилається податковий орган, а саме: ідентифікаційний податковий номер, адреса, та печатка.

Судом досліджені акти приймання наданих послуг/виконаних робіт, предметом яких є маркетингові, юридичні, аудиторські, послуги з розробки бізнес плану позивача.

Щодо заниження податку на прибуток за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р., на загальну суму 107 238,00 грн., в тому числі по періодах: за IV квартал 2010 року в сумі 56 590 грн., за I квартал 2011 року, в сумі 50648 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Заниження податку на прибуток за IV квартал 2010 року в сумі 56 590 грн. спростовується наступними матеріалами справи.

01.10.2010р. між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір №7 з про надання маркетингових послуг. Відповідно до п.1 договору Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання маркетингових послуг. Відповідно до п.1.4 договору після надання послуг, передбачених зазначеним договором, сторони підписують Акт про надання послуг, наданих Виконавцем та їх вартість. (т.1 а.с119)

01.11.2010р. між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір №8 про надання маркетингових послуг. Відповідно до п.1 договору Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання маркетингових послуг. Відповідно до п.1.4 договору після надання послуг, передбачених зазначеним договором, сторони підписують Акт про надання послуг, наданих Виконавцем та їх вартість. (т.1 а.с.120)

01.12.2010р. між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір №9 про надання маркетингових послуг. Відповідно до п.1 договору Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання маркетингових послуг. Відповідно до п.1.4 договору після надання послуг, передбачених зазначеним договором, сторони підписують Акт про надання послуг, наданих Виконавцем та їх вартість. (т.1 а.с.121)

До матеріалів справи долучені видаткові касові ордери, відповідно до яких послуги ФОП ОСОБА_5 сплачено. (т.1 а.с.138-147)

Також на виконання вимог вказаних договорів, а саме п.1.4, між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Ельбор" підписано акти виконаних робіт щодо їх прийняття, копії яких також наявні у матеріалах справи: акт №7 від 31.10.2010р. (т.1 .а.с.101-103); акт №8 від 30.11.2010р. (т.1 а.с.104-106), акт №9 від 31.12.2010р. (т.1 а.с.107-108).

Факт отримання послуг також підтверджується договорами наданими для огляду колегії суддів у судовому засіданні, укладених між позивачем та його контрагентами щодо реалізації алкогольної продукції.

Також з матеріалів справи вбачається, що 06.09.2010р. між ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір №1 про надання послуг щодо розробки бізнес плану на 2011р. Відповідно до п.п.1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання послуг по розробці бізнес плану на 2011р. Підпунктом 2.1. встановлено, що Замовник перераховує вартість послуг по договору на банківський рахунок Виконавця протягом одного місяця з моменту підписання акту про надання послуг. Встановлено п.п. 3.1., що при здачі результатів Сторони складають акт здачі-приймання послуг. (т.1 а.с.122)

Послуги ФОП ОСОБА_6 сплачено відповідно платіжного доручення №1567 від 28.12.2010р. (т.1 а.с.135)

08.12.2010р. на виконання п.п.3.1. договору №1 від 06.09.2010р. складено акт здачі-приймання послуг. (т. 1 а.с.108а)

У судовому засіданні представлено для огляду вказаний бізнес план, що підтверджує наявність господарських правовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_6.

Щодо заниження податку на прибуток за I квартал 2011 року в сумі 50648 грн. спростовується наступними матеріалами справи.

01.01.2011р. між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір №1 про надання посередницьких послуг. Відповідно до п.1 договору Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання посередницьких послуг. Відповідно до п.1.4 договору після надання послуг, передбачених зазначеним договором, сторони підписують Акт про надання послуг, наданих Виконавцем та їх вартість. (т.1 а.с.123)

01.02.2011р. між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір №2 про надання посередницьких послуг. Відповідно до п.1 договору Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання посередницьких послуг. Відповідно до п.1.4 договору після надання послуг, передбачених зазначеним договором, сторони підписують Акт про надання послуг, наданих Виконавцем та їх вартість. (т.1 а.с.124)

01.03.2011р. між ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір №3 про надання посередницьких послуг. Відповідно до п.1 договору Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання посередницьких послуг. Відповідно до п.1.4 договору після надання послуг, передбачених зазначеним договором, сторони підписують Акт про надання послуг, наданих Виконавцем та їх вартість. (т.1 а.с.125)

На виконання вимог вказаних договорів, а саме п.1.4, між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Ельбор" підписано акти виконаних робіт щодо їх прийняття, копії яких також наявні у матеріалах справи: акт № 1 від 31.01.11 р.(т.1 а.с.109-111), акт № 2 від 28.02.11 р.(т.1 а.с.112-113), акт № 3 від 31.03.11 р.(т.1 а.с.114-116).

До матеріалів справи долучені видаткові касові ордери, відповідно до яких послуги ФОП ОСОБА_5 сплачено. (т.1 а.с.148-163)

03.01.2011р. між ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) та ТОВ "Ельбор" (Замовник) укладено договір про надання послуг щодо аудиту фінансово-господарської діяльності за 2010р. Відповідно до п.п.1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання послуг по аудиту фінансово-господарської діяльності за 2010р.. Підпунктом 2.1. встановлено, що Замовник перераховує вартість послуг по договору на банківський рахунок Виконавця протягом чотирьох місяців з моменту підписання акту про надання послуг. Встановлено п.п. 3.1., що при здачі результатів досліджень Сторони складають акт здачі-приймання послуг. (т.1 а.с.126)

Послуги ФОП ОСОБА_6 сплачено відповідно платіжного доручення №425 від 27.04.2011р. (т.1 а.с.137)

17.01.2011р. на виконання п.п.3.1. договору від 03.01.2011р. сторонами складено акт приймання послуг. (т. 1 а.с.117)

04.01.2011р. між ТОВ "Ельбор" (Замовник) та ФОП ОСОБА_7 (Юрист) укладено договір №190. відповідно до п. 1 договору замовник доручає, а Юрист бере на себе зобов'язання представляти інтереси замовника в справі із стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Торговий дім "РОДОНІТ", м.Київ. (т.1 а.с.127)

Послуги ФОП ОСОБА_7 сплачено відповідно платіжного доручення №324 від 31.03.2011р. (т.1 а.с.136)

31.03.2011р. сторонами складено акт приймання-передачі послуг про надання юридичних послуг за договором №190 від 04.01.2011р.. (т. 1 а.с.118)

Вище викладене дає підстави зазначити, що надані та досліджені під час проведення документальної планової перевірки акти наданих послуг/виконаних робіт, містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пункт 2.4. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги доводи податкового органу стосовно не підтвердження витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим № 09/2-501/1342 про включення у Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та довідки Головного управління статистики в АР Крим з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серія АБ № 434405, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля напоями; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах з переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (продовольчий асортимент).

Позивач проводив свою господарську діяльність у період, що перевірявся, на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями Серія АБ № 155938 (т.1 а.с.49), реєстраційний номер 004644, дата реєстрації 26.06.2006 року, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями Серія АВ №565398 (т.1 а.с.50), реєстраційний номер 005211 дата переоформлення 31.01.2012 року.

Позивач у м. Ялті має оптові склади, на яких зберігається продукція для подальшої реалізації в торгівельних мережах, про що свідчить довідка про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру № 009331 (т.1 а.с.52).

Згідно з актами виконаних робіт/наданих послуг, відповідні послуги наданні у повному об'ємі.

Згідно з наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями виконані роботи/надані послуги оплачені позивачем у повному об'ємі.

Встановлено, що акти виконаних робіт/наданих послуг мають посилання на відповідні договори про надання маркетингових/посередницьких послуг, у актах виконаних робіт/наданих послуг, договорах, на виконання вимог яких складені відповідні акти, надано вичерпний та аналогічний для всіх актів перелік та зміст господарської операції, що здійснені контрагентом позивача на виконання умов договорів про надання маркетингових/посередницьких послуг.

Отже, результати отриманих послуг за своїм змістом відповідають напрямкам господарської діяльності позивача. У актах виконаних робіт/наданих послуг, та відповідних договорах, на виконання вимог яких складені відповідні акти, детально регламентовані перелік маркетингових/посередницьких послуг, викладений їх зміст, порядок їх надання, вартість та порядок їх оплати.

Враховуючи характер господарської діяльності позивача, та операції, які стали предметом досліджень при проведенні документальної планової перевірки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати позивача на маркетингові/посередницькі послуги з розміщення продукції позивача в місцях продажу товару, та послуги з просування товарів позивача, надані позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (контрагент), правомірно включені до складу валових витрат у розумінні положень Закону №334 та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Також судом встановлено, що всі потрібні копії документів а саме: свідоцтва про реєстрацію фізичних осіб-підприємців, свідоцтв про сплату єдиного податку контрагентів є у позивача, досліджені судом, та були наданні податковому органу під час проведення документальної планової перевірки у повному об'ємі.

Отже, збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 121 387,00 грн., в тому числі: 107 238,00 грн. основного платежу, 14 149,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 25.01.2013 року №0000942301, колегія суддів вказує наступне.

В акті перевірки відповідач вказує, що позивачем порушено приписи п. п. 7.2.1. «е» п. 7.2. ст. 7 з урахуванням вимог п. п. 7.2.6. п 7.2. ст. 7. п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону №168, а саме: відсутність у податкових накладних складених у IV кварталі 2010 року обов'язкового реквізиту - опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг); не підтвердження включення до реєстру отриманих податкових накладних головного підприємства за жовтень, листопад 2010 р. сума ПДВ - 316,67 грн., запис у зведеному реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, сума ПДВ - 200,00 грн. запис у зведеному реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010 року; відсутність у податковій накладній №0000000769 від 22.10.10. р. печатки.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (п. п. 7.5.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168)

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168)

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх утримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, положення Закону №168 передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Законом не передбачено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вказує, що відсутність у податкових накладних складених у IV кварталі 2010 року обов'язкового реквізиту - опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) не може бути підтвердженням того, що договори, на підставі яких видані податкові накладні, у зв'язку з відсутністю вказаного реквізиту не виконано сторонами.

Відповідно до приписів п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; ) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, за змістом вище наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкових зобов'язань та є підставою для включення витрат по сплаті податку до складу податкового кредиту звітного періоду.

Встановлено, що позивач на час проведення документальної планової перевірки надав всі податкові накладні за IV квартал 2010 року, у тому числі податкові накладні на підтвердження включення сум ПДВ у жовтні та листопаді 2010 року, а саме на суму ПДВ 316,67 грн., - податкова накладна № 5690 від « 22» жовтня 2010 року, суму ПДВ 200,00 грн., - податкова накладна № 690/1 від « 18» листопада 2010 року, податкова накладна № 0000000769 від 22.10.10 р., має відтиск печатки, всі податкові накладні, на які посилається податковий орган в обґрунтування завищення податкового кредиту у IV кварталі 2010 року, містять всі необхідні та обов'язкові реквізити та оформлені відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України №165 від 30.05.97 року, Порядку заповнення податкової накладної, затверджений Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, та підтверджується наданими позивачем доказами по справі (податковими накладними).

Враховуючи, що позивач надав для перевірки всі необхідні документи: договори, накладні, податкові накладні, платіжні документи про оплату товарів та послуг, відсутні підстави для погодження з висновком податкового органу викладеним у Акті перевірки, щодо неправомірного, включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Сумуючи наведене податковий кредит у розмірі 55 786,18 грн., за IV квартал 2010 року сформований позивачем обґрунтовано, отже збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за IV квартал 2010 року та, як наслідок, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним та неправомірним.

Судом встановлено що, підставою податкового органу покладеною в основу для встановлення завищення податкового кредиту у період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р., є те, що позивачем порушено приписи п. 201.1. «е» ст. 201 ПК України, з урахуванням вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України у податкових накладних, а саме: у окремому рядку 3 податкових накладних, відсутній такий обов'язковий реквізит, як опис (номенклатура) товарів/послуг; в порушення п.198.6 ст.198 ПК України при проведенні перевірки не надані податкові накладні, що включені до зведеного реєстру отриманих податкових накладних головного підприємства позивача за грудень 2011 року: податкова накладна № 20 від 02.12.11 р. на загальну суму 132586,20 грн., у тому числі ПДВ - 22097,70 грн. податкова накладна № 82 від 08.12.11 р. на загальну суму 80142,60 грн., у тому числі ПДВ - 13357,10 грн. податкова накладна № 407 від 26.12.11 р. на загальну суму 245412,00 грн., у тому числі ПДВ - 40902,00 грн. податкова накладна № 516 від 28.12.11 р. на загальну суму 238399,20 грн., у тому числі ПДВ - 39733,20 грн.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. (п. 198.3 ст. 198 ПК України )

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного оподатковуваного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст.198 ПК України)

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством.

Як вже зазначалось вище, аналогічні вимоги до податкової накладної щодо обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, визначені у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 року, за № 1401/18696, та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 р., зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року, за № 1333/20071.

Згідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Сумуючи наведене, достатньою правовою підставою для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої з урахуванням п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом досліджено данні таблиці податкових накладних, які надавалися податковому органу для перевірки, за період з 01.01.2011 р. по 31.09.2012 р., та встановлено, що будь-яких порушень вимог чинного податкового законодавства України позивачем допущено не було. Позивачем надано для перевірки всі необхідні документи: договори, накладні, платіжні документи про оплату товарів та послуг, податкові накладні, в тому числі податкова накладна № 20 від 02.12.11р. на загальну суму 132586,20 грн. (ПДВ - 22097,70 грн.); податкова накладна № 82 від 08.12.11 р. на загальну суму 80142,60 грн. (ПДВ - 13357,10 грн.); податкова накладна № 407 від 26.12.11р. на загальну суму 245412,00 грн. (ПДВ - 40902,00 грн.); податкова накладна № 516 від 28.12.11 р. на загальну суму 238399,20 грн. (ПДВ - 39733,20 грн.), включених до зведеного реєстру отриманих податкових накладних головного підприємства позивача за грудень 2011 р., судом встановлено, що податкові накладні оформленні належним чином, чим підтверджують правомірність формування та віднесення сум податку до складу податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, оскільки формування та віднесення сум податку до складу податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 30.09.2012р., здійснені позивачем правомірно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 480 613,00 грн. в тому числі: 394 813, 00 грн. основного платежу, 85 800,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та безпідставним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.13р. по справі № 801/1366/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко